Рішення № 56255503, 01.03.2016, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2016 року Справа № 915/120/16

Господарський суд Миколаївської області у складі

судді Корицької В.О.,

при секретарі судового засідання Чирковій А.М.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність б/н від 24.02.2016 року,

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 23-02 від 23.02.2016 року,

ОСОБА_3, довіреність № 24/02 від 24.02.2016 року,

ОСОБА_4, довіреність б/н від 07.11.2015 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний Дім «Роскосметика»,

вул. Казарського, 3, корпус 2, м. Миколаїв, 54007,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Роскосметика»,

АДРЕСА_1, 54018,

про стягнення штрафних санкцій за договором поставки № 01318 від 01.07.2008 року в сумі 198 809, 89 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельний Дім «Роскосметика» звернулось до Господарського суду Миколаївської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Роскосметика» про стягнення штрафних санкцій за договором поставки № 01318 від 01.07.2008 року в сумі 198 809, 89 грн.

Ухвалою суду від 15.02.2016 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 25.02.2016 року.

У судовому засіданні 25.02.2016 року оголошувалась перерва до 01.03.2016 року.

Судом 01.03.2016 року розглянуті клопотання представників відповідача про призначення комісійної судової хіміко-технічної і технологічної експертизи та про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - ПАТ «Миколаївгаз», в задоволенні яких відмовлено з підстав недоцільності (наявність у справі достатніх доказів для прийняття судового рішення) та недоведеності представником відповідача, що рішення господарського суду у цій справі може вплинути на права або обовязки ПАТ «Миколаївгаз» щодо однієї із сторін.

01.03.2016 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити.

Представники відповідача у судовому засіданні просили у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що затримка в поставці продукції відбулася з вини ПАТ «Миколаївгаз», яке неправомірно припинило поставки газу відповідачу, що, в свою чергу, позбавило Товариство з обмеженою відповідальністю «Роскосметика» вчасно виготовити (технологічний процес виготовлення деякої продукції передбачає її розігрівання до відповідної температури) та поставити обумовлений сторонами товар.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та врахувавши, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов наступного висновку.

01.07.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельний Дім «Роскосметика» (далі Постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Роскосметика» (далі Покупець, відповідач) було укладено договір поставки № 01318 від 01.07.2008 року (далі Договір), відповідно до умов якого Постачальник прийняв на себе зобовязання поставляти Покупцю, а Покупець зобовязався прийняти та оплатити товар в асортименті й кількості, передбаченому накладними, які є невідємною частиною договору (п. 1.1 Договору).

Відповідно до п. 1.2 Договору повне найменування товару, його опис й характеристика, кількість товару та інші параметри зазначаються у накладних. Товар за даним договором постачається товарними партіями, розмір яких визначається у кожному конкретному випадку у відповідності до заявки, поданої в порядку п. 3.1 Договору.

Відповідно до п. 2.1 Договору Постачальник зобовязався: завчасно узгоджувати з Покупцем дату ймовірної передачі кожної партії товару в порядку, передбаченому п. 3.1 Договору; передавати товар на адресу Покупця у відповідності з узгодженими з Покупцем заявками.

Відповідно до п. 2.2.1 Договору Покупець зобовязався завчасно направляти Постачальнику замовлення (заявку), в якому відображати всі характеристики товару в порядку, визначеному п. 3.1 Договору.

Відповідно до п. 3.1 Договору Покупець завчасно узгоджує з Постачальником обєми поставки товару, а також ймовірні дати відправки на його адресу конкретної партії товару. Після вказаного узгодження Покупець здійснює замовлення (заявку) Постачальнику на необхідну кількість товару, а Постачальник після отримання заявки від Покупця здійснює заходи по підготовці товару до відвантаження. Заявки мають бути складені у письмовій формі (по факсу) та мають містити наступні показники: найменування отримувача, найменування товару, кількість, дату ймовірної поставки та інше.

Відповідно до п. 4.1 оплата товару, який реалізується за даним Договором, здійснюється у наступному порядку: 100 % за фактом поставки партії товару протягом 30 банківських днів від дати поставки товару.

Відповідно до п. 5.3 Договору товар вважається переданим Постачальником та прийнятим Покупцем по кількості відповідно до кількості, вказаної у накладних.

Відповідно до п. 9.1 Договору строк дії Договору до 31.12.2011 року, проте у будь-якому випадку до повного виконання сторонами фактично взятих на себе зобовязань. (а.с. 9-11)

02.07.2014 р. між сторонами Договору укладена додаткова угода №1, згідно якої сторони включили до Договору п. 6.7 та погодили, що Продавець несе передбачену Договором відповідальність за невиконання взятих на себе за договором зобовязань незалежно від його вини. (а.с. 96)

На виконання умов Договору Постачальником та Покупцем була складена заявка на поставку товару у період з 02.07.2014 року по 02.07.2015 року із зазначенням найменування товару, його кількості та кінцевої дати відвантаження (а.с. 12-14).

Постачальником умови Договору щодо поставки товару у 2015 році виконані частково, що підтверджується видатковими накладними (а.с. 52-83) та не заперечується сторонами.

05.03.2015 року позивачем надісланий відповідачу лист, у якому позивач просить належним чином виконати умови Договору та поставити недопоставлений товар (а.с. 15).

11.03.2015 року у відповіді на вказаний лист відповідачем було повідомлено позивача про неможливість здійснення поставок товару у звязку з відсутністю газопостачання. (а.с. 16)

05.05.2015 року позивач повідомив листом відповідача про розірвання договору поставки № 01318 від 01.07.2008 року в односторонньому порядку у звязку з грубим порушенням відповідачем строків поставки товару (а.с. 17).

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 6, ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Із правового аналізу ст. 549 ЦК України можна дійти висновку, що штраф за своєю природою є одноразовою відповідальністю та розраховується виходячи із суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пеня розраховується виходячи із суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.3 Договору сторони передбачили, що у випадку несвоєчасної поставки товару Продавець сплачує штрафні санкції в розмірі 0,2 % за кожен день прострочення.

Отже, сторони Договору визначили, що у разі несвоєчасної поставки товару наступає відповідальність у вигляді штрафу (за визначенням сторін) та погодили розмір такого штрафу - 0,2 % за кожен день прострочення.

Проте сторони правочину не визначились та не узгодили між собою основну складову, з якої повинно відбуватись нарахування такого штрафу (сума невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання), оскільки ці складові за своєю природою є різними за змістом і сумами.

З поданого розрахунку (а.с. 19-20) вбачається, що штрафні санкції нараховані позивачем виходячи з суми недопоставленого товару в розмірі 3 618 883, 80 грн., проте така позиція позивача відхиляється судом, оскільки розцінюється як одностороннє тлумачення умов п. 6.3 Договору.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що сторони правочину не узгодили в п. 6.3 Договору умову щодо вихідної складової, з якої повинні вираховуватись 0,2 %.

Крім того, суд зауважує, що визначена у п. 6.3 Договору санкція містить частково положення, які застосовуються виключно при розрахунку пені та застосовується тільки до грошового зобовязання (ст. 549 ЦК України), зокрема це умова щодо нарахування штрафу за кожен день прострочення.

Пунктом 1.1 постанови Пленуму ВГСУ № 14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» визначено наступне.

Грошовим, за змістом статей 524, 533-535, 625 Цивільного кодексу України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Грошове зобов'язання виражається в грошових одиницях України або в грошовому еквіваленті в іноземній валюті.

Виходячи з вищевикладеного, зобовязання відповідача щодо поставки певного виду товару не є грошовим, а отже до нього не може бути застосована неустойка у вигляді пені.

А тому конструкція п. 6.3 Договору протирічить положенням ст. 549 ЦК України в частині неможливості застосування елементів пені (нарахування 0,2% за кожен день прострочення) до не грошового зобовязання у вигляді поставки товару.

Враховуючи все вищевикладене, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України при відмові в задоволені позовних вимог покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82 - 84 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний Дім «Роскосметика» (ідентифікаційний код 35938254) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Роскосметика» (ідентифікаційний код 31613817) про стягнення штрафних санкцій за договором поставки № 01318 від 01.07.2008 року в сумі 198 809, 89 грн. відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги до канцелярії господарського суду Миколаївської області протягом десяти днів з дня його проголошення, а у випадку проголошення судом вступної та резолютивної частин рішення з дня підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 04.03.2016 року.

СуддяВ.О. Корицька