Ухвала суду № 56124302, 17.02.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 лютого 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого: Невідомої Т.О.

суддів: Пікуль А.А., Соколової В.В.

секретар: Ільченко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 01 грудня 2015 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Головне управління юстиції у м. Києві, П'ятнадцята Київська державна нотаріальна контора, Прилуцька міська державна нотаріальна контора, про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю, визнання права власності на 1/2 частину майна та визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом,

№ апеляційного провадження: №22-ц/796/564/2016 Головуючий у суді першої інстанції: Смирнова Є.П. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Невідома Т.О.

в с т а н о в и л а :

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 01 грудня 2015 року відмовлено в задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Головне управління юстиції у м. Києві, П'ятнадцята Київська державна нотаріальна контора, Прилуцька міська державна нотаріальна контора, про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю, визнання права власності на 1/2 частину майна та визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом.

Не погодившись із таким рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі. Зазначає, що вона проживала разом ОСОБА_5 однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 2009 року до дня його смерті. За час спільного проживання ними у них народилася донька, було придбано автомобіль марки «Nissan X-Trail», номерний знак НОМЕР_1, 2006 року випуску, та квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. В судовому засіданні нею було надано достатньо доказів на підтвердження спільного проживання, ведення спільного господарства та відпочинку. Проте, що суд першої інстанції не врахував її доводів, не надав належної оцінки показам свідків, фотографіям із сімейного архіву, аудіо записам та відеоматеріалам та дійшов помилкового висновку відсутність підстав для задоволення позову.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_6 апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити з наведених в ній підстав.

ОСОБА_2 проти задоволення апеляційної скарги заперечував, вважав, що спір вирішений судом правильно.

В судове засідання представники Головного управління юстиції у м. Києві, П'ятнадцятої Київської державної нотаріальної контори, Прилуцької міської державної нотаріальної контори не з'явилися, про час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчать зворотні повідомлення про вручення поштових відправлень, а тому, колегія суддів відповідно до вимог ч. 2 ст. 305 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за їх відсутності.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в суд апеляційної інстанції, з'ясувавши обставини справи та оговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_5 (т.1, а.с.12).

Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина на 7/10 частин жилого будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_8; квартиру АДРЕСА_2; грошові вклади, що знаходяться на рахунках у філії - Полтавське обласне управління AT «Ощадбанк», а також автомобіль Ford Sierra,1991 року випуску, д.н. 38563ММ, та автомобіль Nissan X-Trail, 2006 року випуску, д.н. НОМЕР_2, на який накладено арешт на підставі ухвали Ленінського районного суду м. Кіровограда від 14 липня 2014 року (по кримінальній справі) (т.1, а.с.156, 162, 163-165, 166, 167-168, 169).

Спадкоємцем за законом померлого ОСОБА_5 є його син - відповідач по справі ОСОБА_2, який на час розгляду справи в суді отримав 17 березня 2015 року свідоцтва про право на спадщину за законом (т.1, а.с.150, 155, 185, 187, 189, 191).

У грудні 2014 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Київської міської ради про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та визнання права на його 1/2 частину. Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що у 2008 році познайомилася з ОСОБА_5, між ними склалися добрістосунки, вони разом зустріли новий 2009 рік, у лютому 2009 року поїхали разом відпочивати у Буковель, після повернення звідти вони стали проживати однією сім'єю, вели спільне господарство, мали спільний бюджет та планували в майбутньому одружитися. Спочатку вони проживали на орендованих ОСОБА_5 квартирах у районі метро Лівобережна, на Лісовому масиві та Троєщині. В подальшому, під час спільного проживання ними було придбано на підставі договору купівлі-продажу від 30 грудня 2011 року однокімнатну квартиру АДРЕСА_3, власником якої зареєстровано ОСОБА_5 Вона разом з ОСОБА_5 приймала участь в ремонті квартири, купували меблі та проживали у вказаній квартирі однією сім'єю, вели спільне господарство, мали спільний бюджет. 11 грудня 2012 року в них з ОСОБА_5 народилася донька ОСОБА_7, яку останній визнавав своєю дитиною, піклувався про неї. Всі вони разом проживали у спірній квартирі та в подальшому були зареєстровані на її житловій площі. Також, у 2013 році ними було придбано автомобіль Nissan X-Trail, 2006 року випуску, д.н. НОМЕР_3, який зареєстровано за ОСОБА_5 09 липня 2014 року ОСОБА_5 було затримано працівниками слідчого управління УМВС України в Кіровоградській області за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 115 КК України. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 помер в стінах Кіровоградського СІЗО. В подальшому тіло її фактичного чоловіка, ОСОБА_5, було видане їй УМВС України в Кіровоградській області для поховання, після чого вона перевезла тіло на батьківщину, а саме до с. Гурбинці, Пирятинського району Полтавської області, де його й поховала.

Під час розгляду справи 26 березня 2015 року було встановлено, що спадкоємцем померлого ОСОБА_5 є його син ОСОБА_2 за заявою якого Прилуцькою міською державною нотаріальною конторою Чернігівської області заведено спадкову справу. У зв'язку з чим замінено відповідача - Київську міську раду на відповідача ОСОБА_2 та притягнуто у якості 3-ї особи Прилуцьку міську державну нотаріальну контору (т.1, а.с.124-127).

З урахуванням заяви про збільшення позовних вимог ОСОБА_1 просила визнати факт її спільного проживання з ОСОБА_5 однією сім'єю без реєстрації шлюбу в період з 2009 року по день його смерті, визнати спільною сумісною власністю квартиру, придбану відповідно до договору купівлі-продажу від 30 грудня 2011 року на ім'я ОСОБА_5, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_4, та транспортний засіб Nissan X-Trail, 2006 року випуску, зареєстрований за ОСОБА_5, та визнати за нею право власності на 1/2 частину вказаного майна, також просилавизнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 17 березня 2015 року, зареєстроване в спадковому реєстрі за №1-831, видане державним нотаріусом Прилуцької міської державної нотаріальної контори на ім'я ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_5 та скасувати реєстрацію свідоцтва про право на спадщину в спадковому реєстрі за номером у спадковому реєстрі №57228887.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, допитавши свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_7, ОСОБА_15, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 При цьому, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 не довела суду факт її спільного проживання з ОСОБА_5 однією сім'єю як жінки та чоловіка в період з лютого 2009 року по день його смерті.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з положеннями частин 1, 2 ст. 21 СК шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.

Відповідно до ст. 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюється положення глави 8 цього Кодексу.

Положення ст.74 СК України дають підстави дійти висновку, що вони поширюються на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Крім того, для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі ст. 74 СК суд повинен встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, упродовж якого було придбане спірне майно.

Відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 20 лютого 2013 року (справа № 6-97цс11).

Вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім'єю; спільний побут, взаємні права та обов'язки ( ст.ст.3,74 СК України), а для визнання майна, придбаного під час фактичних шлюбних відносин, спільною сумісною власністю необхідні докази: ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання іншого майна в інтересах сім'ї.

Згідно із ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Разом з тим, заявляючи позов, ОСОБА_1 не було надано суду будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження факту її спільного проживання з ОСОБА_5 однією сім'єю без реєстрації шлюбу в період з 2009 року по день його смерті, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання іншого майна в інтересах сім'ї, а також не було надано доказів на підтвердження джерела придбання ОСОБА_5 майна, яке вона просила визнати спільною сумісною власністю: квартири АДРЕСА_6, та транспортного засобу Nissan Х-Тгаіі, 2006 року випуску.

Таким чином, при ухваленні рішення суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

При цьому, судом було обґрунтовано відхилено показання свідків, оскільки вони є суперечливими та не можуть бути достатньою підставою для встановлення факту спільного проживання ОСОБА_1 разом з ОСОБА_5 однією сім'єю без реєстрації шлюбу в період з 2009 року по день його смерті, ведення ними спільного бюджету та наявності у них взаємних прав та обов'язків, притаманних подружжю.

Також, судом враховано, що до знайомства з ОСОБА_1, ОСОБА_5 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_14 Шлюб між ними було розірвано 17 лютого 2010 року, свідоцтво про розірвання шлюбу ОСОБА_5 отримав лише 07 грудня 2011 року (т.1, а.с.86, 87-88, 200).

Згідно записів у погосподарській книзі №3 Давидівської сільської ради ОСОБА_1 з 15 липня 2007 року була зареєстрована за адресою: с.Давидівка Пирятинського районуПолтавської області. 29 серпня 2008 року вибула в м. Полтаву на навчання, 13 червня 2012 року вона повернулась з Полтави і зареєструвалась в с. Давидівка. В м. Києві ОСОБА_1 була зареєстрована лише 08 липня 2014 року. За весь цей час ОСОБА_1 проживала в селі з батьками, народила дочку ОСОБА_16, ІНФОРМАЦІЯ_2, в Пирятинській районній лікарні, зверталась в Давидівську сільську раду за довідками про склад сім'ї для оформлення допомоги в органах соціального захисту як маги одиночка. Відповідно до відповіді Управління праці та соціального захисту населення Пирятинської районної державної адміністрації Полтавської області №03-09/246 від 27 квітня 2015 рокуз 01 грудня 2012 року по даний час ОСОБА_1 отримувала на доньку ОСОБА_7 допомогу на дітей одиноким матерям.

Крім того, відповідно до змісту Договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_5 купував відчужувану за цим договором квартиру в свою особисту приватну власність, безумовно підтвердив, що на момент укладення договору особи, які б могли ставити питання про право на відчужувану квартиру відповідно до вимог статті 74 СК України відсутні (п.8 договору) (т.1, а.с.9-10).

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Всі викладені у апеляційній скарзі обставини проаналізовані судом у сукупності з іншими доказами по справі, висновки суду є повністю мотивованими і підстав для сумніву у їх обґрунтованості не вбачається. Суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 01 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили, шляхом подання касаційної скарги до цього суду.

Головуючий: Т.О. Невідома

Судді: А.А. Пікуль

В.В.Соколова