Постанова № 55989488, 22.02.2016, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

22 лютого 2016 року Справа № 814/126/16

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Марича Є.В. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Стивідорна інвестиційна компанія", вул. Заводська, 23/26,Миколаїв,54002

доГоловного управління ДФС у Миколаївській області, вул. Лягіна,6,Миколаїв,54001

прозобов'язати вчинити певні дії,ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Стивідорна інвестиційна компанія» (далі-позивач) звернулось до суд з позовом до Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправною податкової консультації та зобов'язаня надати нову податкову консультацію.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що надана контролюючим органом податкова консультація суперечить нормам Податкового кодексу України, а відтак є недійсною.

Відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими, а податкову консультацію обґрунтованою.

Справу розглянуто в порядку письмового провадженя.

Дослідивши всі матеріали справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Позивач звернувся до Головного управління ДФС у Миколаївській області з листом №1651 від 27.1.12015 року про надання індивідуальної податкової консультації, у якій просив пояснити чи необхідно при реорганізації юридичної особи нараховувати податкові зобов'язання з ПДВ згідно із п. 198.5 ст.198 Податкового кодекс України та чи зберігається у такій ситуації право на податковий кредит з ПДВ?» ( арк.с. 15-16).

23 грудня 2015 року податковим органом надано індивідуальну податкову консультацію, викладену у листі №3299/10/14-29-15-01-10, в якій зазначило, що «реорганізований суб'єкт господарювання повинен нарахувати податкові зобов'язання відповідно до підпункту г) пункту 198.5 ст.198 Податкового кодексу України, у зв'язку з тим, що передані ТМЦ не будуть використовуватися в операціях, що є господарською діяльністю платника податку».

На думку суду така індивідуальна податкова консультація є помилковою та підлягає скасуванню, виходячи з такого.

Відповідно до пп.14.1.172 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податкова консультація - допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування нарахування та сплати податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.

Згідно п.п.52.1 52.3 ст.52 Кодексу за зверненням платників податків контролюючі органи надають безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом. Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію. За вибором платника податків консультація надається в усній, письмовій або електронній формі.

Пунктом 53.3 статті 53 Кодексу встановлено, що платник податків може оскаржити до суду як правовий акт індивідуальної дії податкову консультацію контролюючого органу, викладену в письмовій або електронній формі, яка, на думку такого платника податків, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору. Визнання судом такої податкової консультації недійсною є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Виходячи з наведених норм, податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

Надання консультації, є наслідком належної реалізації податковим органом своїх владних управлінських функцій в сфері податкового законодавства, яка може створювати для платника податків на якого вона спрямована відповідні права у цій сфері. Зазначена консультація, як певне рішення суб'єкта владних повноважень повинне відповідати вимогам законодавства, норми якого регулюють відповідні правовідносини.

В ході судового розгляду справи встановлено, що у податкові консультації відповідач зазначив, що відповідно п. г) п. 198.5 ст.198 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний нарахувати податкове зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, відповідні податкові накладні за товарами/послугами, необоротним активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до склад податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються дл їх використання починають використовуватися:

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Проте, п. 198.5 містить спеціальну норму-виключення:

а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодекс (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу).

Відповідно до пп.196.1.7 п.196.1 ст.196 Податкового кодексу України, операції: реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення та перетворення) юридичних осіб не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Отже, Кодексом чітко передбачено, що при виділенні юридичної особи об'єкт оподаткування відсутній.

Державна фіскальна служба також дотримується думки щодо того, що операції платників податків з реорганізації шляхом виділення не є об'єктом оподаткування з ПДВ, процедура, передбачена п. 198.5 ст.198 Податкового кодексу, не поширюється на операції передбачені пп. 196.1.7, про що зазначено у листі ДВС України від 04.12.2015 року . 26060/6/99-99-19-03-02-15.

Вказана позиція раніше неодноразово висловлювалась податковою службою (лист ДФС України від 07.11.2014 року № 6453/6/99-99-19-02-15; лист ДПА України від 06.04.2012 року № 6140/6/15-3415-19, № 10164/7/15-341 19; лист ДПА України від 06.02.2007 року № 2229/7/16-1517-9; лист ДПА України від 04.08.2006 року № 8571/6/15-0316, офіційні роз'ясненнях, що містяться у електронній базі даних на сайті ДФС України, зокрема, № 101.13.05, № 101.07).

Отже, вказане свідчить про те, що ГУ ДФС у Миколаївській області надало податкову консультацію, яка суперечить як нормам Податкового кодексу України, так і офіційній пози ДФС України, у зв'язку з чим підлягає визнанню недійсною у судовому порядку.

Згідно із ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо заперечує проти адміністративного позову.

Отже, в ході розгляду справи відповідач, суб'єкт владних повноважень не довів суду правомірність оскаржуваної податкової консультації.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що надана Головним управлінням ДФС у Миколаївській області податкова консультація від 23.12.2015 року №3299/10/14-29-15-01-10 не відповідає нормам чинного податкового законодавства, а тому підлягає скасуванню.

Скасування судом такої податкової консультації відповідно до п.53.3 ст. 53 Податкового кодексу України, передбачає надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Вищенаведене в сукупності є підставою для задоволення позову.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, ч.3 ст. 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Визнати недійсною податкову консультацію Головного управління ДФС у Миколаївській області, надану товариству з обмеженою відповідальністю "Стивідорна інвестиційна компанія" листом від 23.12.2015 року №3299/10/14-29-15-01-10.

3.Зобов'язати Головне управління ДФС у Миколаївській області надати товариству з обмеженою відповідальністю "Стивідорна інвестиційна компанія" нову податкову консультацію з урахуванням висновків суду.

4.Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Стивідорна інвестиційна компанія" сплачений судовий збір в сумі 2756,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Миколаївській області.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Суддя Є.В. Марич