Україна
Донецький окружний адміністративний суд
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 лютого 2016 р. Справа № 805/33/16-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Степ»
до Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції м. Маріуполя Головного управління ДФС у Донецькій області
про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15 вересня 2014 року № 0012211501
ВСТАНОВИВ:
Товариством з обмеженою відповідальністю «Степ» заявлено позов до Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції м. Маріуполя Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15 вересня 2014 року № 0012211501 про застосування штрафних санкцій на загальну суму 33204 грн. 92 коп. (з урахуванням уточнення позовних вимог від 5 лютого 2016 року). Ухвалою від 22 лютого 2016 року суд здійснив заміну неналежного відповідача на належного відповідача.
Позивач вважає, що прийняте на підставі акту перевірки від 1 вересня 2014 року № 1859/05-81-15-01/20392491 (надалі - акт перевірки) податкове повідомлення-рішення від 15 вересня 2014 року № 0012211501 на загальну суму 3756211 грн. 50 коп. є протиправним та таким, що підлягають скасуванню, посилаючись на знаходження підприємства в зоні проведення антитерористичної операції та наявність форс-мажорних обставин, підтверджених сертифікатом, які спричинили несвоєчасну сплату грошового зобов'язання з податку на додану вартість. 26 січня 2016 року представником позивача через відділ діловодства подана заява про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Відповідач проти позовних вимог заперечує, вважає, що підстав для незастосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату позивачем податку на додану вартість не було. Також відповідач звертає увагу на те, що позивач у своїх позовних вимогах просить скасувати повністю податкове повідомлення-рішення Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФВ у Донецькій області від 15 вересня 2014 року № 0012211501 про застосування штрафних санкцій в сумі 33204 грн. 92 коп., але спірне податкове повідомлення-рішення прийняте Жовтневою об'єднаної державної податкової інспекції м. Маріуполя Головного управління ДФС у Донецькій області про застосування штрафних санкцій в сумі 11001 грн. 17 коп. та відповідач просить відмовити у задоволенні позову. Стосовно наявності у підприємства форс-мажорних обставин відповідач зазначає, що такі обставини у спірних правовідносинах можуть бути підставою для розстрочення або відстрочення сплати грошового зобов'язання з податку на додану вартість та не звільняють позивача від відповідальності за несвоєчасну сплату податку. 9 лютого 2016 року відповідач надіслав суду клопотання про розгляд справи без участі його представника.
Дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Степ» зареєстроване як юридична особа, включене до ЄДРПОУ за номером 20392491, взято на податковий облік до Жовтневої ОДПІ м. Маріуполя від 3 травня 1998 року № 1999 та зареєстрований як платник податку на додану вартість (далі ПДВ) з 29 червня 1997 року, свідоцтво № 8468796.
1 вересня 2014 року відповідачем була проведена документальна невиїзна перевірка дотримання вимог податкового законодавства позивача з питань сплати узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість (далі - ПДВ) за період з 30 квітня 2014 року по 31 липня 2014 року, за результатами якої був складений акт від 1 вересня 2014 року № 1859/05-81-15-01/20392491.
За результатами перевірки відповідачем встановлено допущення позивачем порушень податкового законодавства, а саме: пункту 57.1 статті 57, пункту 203.2 статті 203 Податкового кодексу України, що призвело до встановлення порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, в тому числі за березень 2014 року.
За висновками акту перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рiшення від 15 вересня 2014 року № 0012211501, яким до позивача застосований штраф у розмірі 20%, а саме 11001 грн. 17 коп. за платежем податок на додану вартість на підставі статті 126 глави 11 розділу ІІ Податкового кодексу України за затримку 46, 37 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 55005 грн. 85 коп. З матеріалів справи, зокрема, спірного податкового повідомлення-рішення, акту перевірки та розрахунку фінансової санкції, судом встановлено, що позивачем оскаржується податкове повідомлення-рішення від 15 вересня 2014 року № 0012211501, яким до позивача застосований штраф у розмірі 20%, а саме 11001 грн. 17 коп. за платежем податок на додану вартість, а не у розмірі 33204 грн. 92 коп., як зазначає позивач у позовних вимогах. Дана адміністративна справа розглядається, встановлюються фактичні обставини, які підтверджуються належними доказами, в межах заявлених позовних вимог, в якій предметом спору є податкове повідомлення-рішення від 15 вересня 2014 року № 0012211501, яким до позивача застосований штраф у розмірі 20%, а саме 11001 грн. 17 коп. за платежем податок на додану вартість.
Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Судом встановлено, що позивачем була подана декларація за березень 2014 року, внаслідок чого сума самостійно визначеного грошового зобов'язання з ПДВ склала 56022 грн. та позивач мав переплату у сумі 1019 грн. 14 коп., що підтверджується обліковою карткою позивача з податку на додану вартість. Граничний термін сплати ПДВ по декларації за березень 2014 року - 30 квітня 2014 року. З урахуванням наявної переплати грошове зобов'язання з ПДВ склало 55002 грн. 86 коп., яке фактично було сплачено позивачем лише 19 червня 2014 року з затримкою на 50 календарних днів, внаслідок чого відповідачем був застосований штраф 20% на суму 11000 грн. 57 коп. Крім цього, позивачем також поданий уточнюючий розрахунок від 13 травня 2014 року до декларації за березень 2014 року, внаслідок чого сума самостійно визначеного грошового зобов'язання з ПДВ склала 3 грн. Граничним терміном сплати ПДВ по уточнюючому розрахунку до декларації за березень 2014 року є 13 травня 2014 року, який фактично був сплачений позивачем лише 19 червня 2014 року з затримкою у 38 календарних днів, внаслідок чого був нарахований штраф 20% на суму 0 грн. 60 коп.
Факт несвоєчасної сплати податку на додану вартість за березень 2014 року не є спірною обставиною між сторонами, внаслідок чого не підлягає доказуванню відповідно до частини 3 статті 72 КАС України.
Як вбачається із заперечень відповідача, позивач не погодившись з оскаржуваним повідомленням-рішенням спрямував до Жовтневої ОДПІ м. Маріуполя Головного управління ДФС у Донецькій області лист від 15 вересня 2014 року № 75 в якому зазначив, що не сплачував податкові зобов'язання з ПДВ у зв'язку з нестабільною ситуацією у м. Маріуполі на той час. Також позивачем до Жовтневої ОДПІ м. Маріуполя Головного управління ДФС у Донецькій області було надано сертифікат (висновок) № 1142 про настання обставин непереборної сили. Листом від 25 вересня 2014 року № 15010/10/05-81-15-01 відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для незастосування штрафних санкцій.
Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введене в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України» та розпочате проведення Антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей. Тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення визначає Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 2 вересня 2014 року № 1669-VII. Абзацом 2 статті 1 зазначеного Закону визначено, що територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.
Суд зазначає, що вищенаведеним Законом № 1669 не врегульоване взагалі звільнення платників податків від відповідальності за несвоєчасну сплату грошових зобов'язань безпосередньо з податку на додану вартість, а отже норми даного Закону не застосовуються у спірних правовідносинах та посилання позивача на проведення антитерористичної операції у м. Маріуполі є безпідставним.
Стосовно посилання позивача на наявність форс-мажорних обставин, підтверджених сертифікатом ТПП України суд зазначає наступне.
Відповідно до норм статті 32 Податкового кодексу України зміна строку сплати податку та збору здійснюється шляхом перенесення встановленого податковим законодавством строку сплати податку та збору або його частини на більш пізній строк. Зміна строку сплати податку здійснюється у формі відстрочки або розстрочки.
Згідно з пунктом 100.2 статті 100 Податкового кодексу України платник податків має право звернутися до контролюючого органу із заявою про розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу. Платник податків, який звертається до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань, вважається таким, що узгодив суму такого грошового зобов'язання.
Відповідно до пункту 100.4 статті 100 Податкового кодексу України підставою для розстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків є надання ним достатніх доказів існування обставин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу такого платника податків, а також економічного обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення грошових зобов'язань та податкового боргу та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму розстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків.
Згідно з пункту 100.5 статті 100 Податкового кодексу України підставою для відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків є надання ним доказів, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, що свідчать про наявність дії обставин непереборної сили, що призвели до загрози виникнення або накопичення податкового боргу такого платника податків, а також економічного обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення грошових зобов'язань або податкового боргу та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму відстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків.
Відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1235 «Про затвердження переліку обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, і доказів існування таких обставин» доказами, що підтверджують факт настання зазначених обставин є висновок Торгово-промислової палати про настання обставин непереборної сили чи стихійного лиха на території України, рішення Президента України про оголошення окремих місцевостей України зоною надзвичайної екологічної ситуації, затверджені Верховною Радою України.
Отже, наданий позивачем сертифікат (висновок) № 1142 про настання обставин непереборної сили є однією з підстав для звернення із заявою щодо розстрочення або відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу. Однак, позивач не надав будь-яких підтверджуючих документів звернення до податкового органу із заявою про розстрочення або відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу з податку на додану вартість, тому викладені обставини не є достатнім обґрунтуванням щодо звільнення від відповідальності за порушення строків сплати.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач довів правомірність спірного податкового повідомлення-рішення від 15 вересня 2014 року № 0012211501, та відмовляє у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Судові витрати залишаються за позивачем.
Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 160, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Степ» до Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції м. Маріуполя Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15 вересня 2014 року № 0012211501 відмовити повністю.
Постанова прийнята у нарадчій кімнаті 22 лютого 2016 року.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Смагар С.В.
Судове рішення № 55989342, Донецький окружний адміністративний суд було прийнято 22.02.2016. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити важливі дані.
Це рішення відноситься до справи № 805/33/16-а. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: