Ухвала суду № 55889296, 15.02.2016, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/16533/15-ц Провадження № 22-ц/772/211/2016Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1Категорія 30Доповідач Марчук В. С.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2016 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого: Марчук В.С.

Суддів: Сопруна В.В., Шемети Т.М.

При секретарі: Сніжко О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань цивільну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди у вигляді сум безпідставно виплаченої пенсії, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 01.12.2015 року, -

ВСТАНОВИЛА:

14.07.2015 року позивач звернувся в суд з вказаним позовом.

Вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_2 перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Житомирській області та отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України №2262 від 09.04.1992 року«Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у період з 01.01.2007 року по 31.12.2013 року. Виплата пенсії здійснювалась через Андрушівське ТВБВ №10005/074 філії Житомирського обласного управління АТ «Ощадбанк» на пенсійний картковий рахунок №66105. З вказаного рахунку кошти отримувала ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, на підставі довіреності, складеної відповідачем 07.04.2005 року в Житомирській установі виконання покарань - слідчому ізоляторі №8.

У зв`язку з отриманням ОСОБА_3 пенсії за довіреністю більше одного року без її поновлення, Андрушівське ТВБВ №10005/074, філії Житомирського обласного управління АТ «Ощадбанк», 09.12.2013 року направило до позивача лист з повідомленням про дані обставини, відповідно до п.14 Правил виплати пенсій за згодою пенсіонерів та одержувачів через поточні рахунки у банківських установах. Оскільки, на повідомлення відповідача позивачем про необхідність поновлення особистої заяви на продовження виплати пенсії, останній не зреагував, виплату пенсії з 01.01.2014 року було зупинено.

Дізнавшись 14.02.2014 року з листа Вінницької установи виконання покарань УДПтС України у Вінницькій області №1 про те, що відповідач відбуває покарання за вироком апеляційного суду м. Києва від 25.01.2012 року, позивач за своїм запитом отримав копію вказаного вироку та Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23.04.2013 року.

Вироком апеляційного суду м. Києва від 25.01.2012 року відповідача засуджено до довічного позбавлення волі з позбавленням спеціального звання підполковник міліції.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23.04.2013 року вказаний вирок щодо міри покарання ОСОБА_2 залишено без змін.

Враховуючи вказані обставини, позивач вважає, що відповідач з позбавленням спеціального звання полковник міліції, втратив право на отримання пенсії відповідно до ч.2 ст. 5 Закону України №2262 від 09.04.1992 року«Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і безпідставно її отримував у період з 25.01.2012 року по 31.12.2013 року, заподіявши цим позивачу матеріальну шкоду у розмірі 42199,70 грн. Саме таку матеріальну шкоду позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 01.12.2015 року позов задоволено частково. Суд вирішив стягнути з відповідача на користь позивача 16420 грн. матеріальної шкоди у вигляді безпідставно виплаченої пенсії за період з 24.04.2013 року по 31.12.2013 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено, оскільки, виходячи з норми ст. 401 КПК України від 28.12.1960 року, яка була чинна на момент винесення вироку, вирок набуває законної сили, в разі подачі касаційної скарги чи внесення касаційного подання, якщо його не скасовано, після розгляду справи касаційною інстанцією.

Відповідач оскаржив дане рішення суду, як незаконне та необґрунтоване, ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права. Вважає, що пенсія йому призначена у 2003 році відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» на час призначення пенсії він не був засуджений; у цьому Законі та у змінах до нього говориться лише про призначення пенсії, а не про її позбавлення, чого суд не врахував; що судом порушено норму ч.3 ст.22 Конституції України та ст. 1-2 Закону України « Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», які не допускають скасування чи призупинення пільг, гарантій та компенсацій, визначених вказаним Законом, без їх рівноцінної заміни; що суд, в порушення ч.2 ст.6 ЦПК України та п.7 ч.3 ст. 129 Конституції України, не інформував відповідача про дати судових засідань, чим порушив принцип гласності.

Просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При ухваленні оскаржуваного рішення суду, вказані правові вимоги дотримані в повному обсязі.

Так, в ході розгляду справи було встановлено, що ОСОБА_2 перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Житомирській області та отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України №2262 від 09.04.1992 року«Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у період з 01.01.2007 року по 31.12.2013 року. Виплата пенсії здійснювалась через Андрушівське ТВБВ №10005/074, філії Житомирського обласного управління АТ «Ощадбанк» на пенсійний картковий рахунок №66105. З вказаного рахунку кошти отримувала ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, на підставі довіреності, складеної відповідачем 07.04.2005 року в Житомирській установі виконання покарань - слідчому ізоляторі № 8.

У зв`язку з отриманням ОСОБА_3 пенсії за довіреністю більше одного року без її поновлення, Андрушівське ТВБВ №10005/074, філії Житомирського обласного управління АТ «Ощадбанк», 09.12.2013 року направило до позивача лист з повідомленням про дані обставини, відповідно до п.14 Правил виплати пенсій за згодою пенсіонерів та одержувачів через поточні рахунки у банківських установах. Оскільки, на повідомлення відповідача позивачем про необхідність поновлення особистої заява на продовження виплати пенсії, останній не зреагував, виплату пенсії з 01.01.2014 року було зупинено.

Вироком апеляційного суду м. Києва від 25.01.2012 року відповідача засуджено до довічного позбавлення волі з позбавленням спеціального звання підполковник міліції.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23.04.2013 року вказаний вирок щодо міри покарання ОСОБА_2 залишено без змін.

Відповідно до ст. 401 КПК України від 28.12.1960 року, яка була чинна на момент винесення вироку, вирок набував законної сили після розгляду справи касаційною інстанцією, отже даний вирок набув законної сили 23.04.2013 року.

За вказаних обставин та, виходячи з норм Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, з яким колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.5 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», на підставах, установлених Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», призначаються пенсії особам, звільненим з військової служби, та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, позбавленим військових та спеціальних звань.

Як уже було вказано, вироком апеляційного суду м. Київ від 25 січня 2012 року відповідача ОСОБА_2 було позбавлено спеціального звання «підполковник міліції».

Тому, з позбавленням спеціального звання, відповідач втратив право на отримання пенсії, призначеної за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

В разі наявності прав на пенсію за Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» після позбавлення спеціального звання, ОСОБА_2 міг би отримувати пенсію, призначену за Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Доводи апелянта про те, що на час призначення пенсії він не був засуджений та, що у Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» і у змінах до нього, говориться лише про призначення пенсії, а не про її позбавлення, не спростовують висновку суду та є надуманими.

Щодо доводів про те, що відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», не допускається скасування чи призупинення пільг, гарантій та компенсацій, визначених вказаним Законом, без їх рівноцінної заміни, то вони теж неумісні, оскільки, у даному випадку, не йдеться про скасування чи призупинення пільг, гарантій та компенсацій, визначених Законом, а вироком суду відповідача позбавлено спеціального звання.

Щодо порушення норми ч.2 ст. 6 ЦПК України, на яке вказує апелянт, то це є процесуальним порушенням. Відповідно до ч.3 ст. 309 ЦПК України, порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. На думку колегії суддів, дане порушення не вплинуло на правильність вирішення справи.

І щодо незаконності вироку суду, а отже і позбавлення відповідача спеціального звання, то цей аргумент безпідставний так, як вирок набував законної сили, ніким не скасований та не змінений.

Оскільки, відповідно до ч.1 ст. 60 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», пенсіонери зобов`язані повідомляти органам пенсійного забезпечення про обставини, що спричиняють припинення виплати пенсії, а ОСОБА_2 цього не зробив та допустив незаконну виплату вказаної пенсії за період з 24.04.2013 року по 31.12.2013 року, яка склала 16420 грн., вона підлягає поверненню, в силу норми ч.3 ст. 60 цього ж Закону.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду, тому апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 УПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 01.12.2015 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та з цього ж моменту протягом 20 днів може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді/підписи/

З оригіналом вірно

суддя: В.С. Марчук