Ухвала суду № 55856644, 11.02.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/186/2016(м)

264/3151/13-ц

Головуючий в 1 інстанції Литвиненко Н.В.

Доповідач: Зайцева С.А.

Категорія: 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

„11 лютого 2016 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Зайцевої С.А.

суддів Кочегарової Л.М., Пономарьової О.М.

за участю секретаря Брежнєва Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі апеляційну скаргу представника публічного акціонерного товариства комерційний банк « Приватбанк»,що діє за довіреністю ОСОБА_1 на рішення Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 25 грудня 2015 року по цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк « Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором ,-

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2013 року публічне акціонерне товариство комерційний банк» Приватбанк» (далі ПАТ КБ « Приватбанк» звернулось до суду позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором . В обґрунтування позовних вимог зазначило,що відповідно до укладеного договору № DNH4KP37430617 від 21 вересня 2006 року відповідач отримав кредит у розмірі 2 046,20 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 25,08 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. У порушення умов договору відповідач зобов*язання за вказаним договором належним чином не виконав, станом на 15 квітня 2013 року відповідач має заборгованість у сумі 25 143,90 грн., яка складається із: заборгованості за кредитом - 2 046,20 грн., заборгованісті по процентам за користування кредитом-8 188,12 грн., пені за несвоєчасність виконання зобов*язань за договором - 13 236,06 грн., а також штрафів відповідно до п.5.3 Умов та правил надання банківських послуг, а саме: 500 грн. штраф (фіксована частина), 1 173,52 грн. штраф (процентна складова),яку просили стягнути з відповідача та судовий збір у розмірі 251,44 грн.

Рішенням Іллічівського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 25 грудня 2015 року у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ « Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ПАТ КБ « ПриватБанк»,що діє за довіреністю ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог з тих підстав, що судом першої інстанції неповно з*ясовано обставини,що мають значення для справи,висновки суду не відповідають обставинам справи та судом порушено вимоги матеріального та процесуального права.В обґрунтування доводів зазначив ,що суд першої інстанції не звернув уваги,що кредитним договором передбачено ,що банк надає кредит на строк по 19 вересня 2008 року включно.З урахуванням збільшення позовної давності у 5 років ,відповідно п.5.5 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам,банк мав право звернутися до суду за захистом своїх порушених прав до 20 вересня 2013 року. Банк звернувся до суду 20 квітня 2013 року ,тобто в межах строків позовної давності .

У судовому засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_2,що діє за довіреністю ОСОБА_3 просила апеляційну скаргу відхилити,рішення суду залишити без змін.

У судове засідання апеляційного суду представник ПАТ КБ « ПриватБанк» не з*явився,належним чином були повідомлені про час і місце розгляду справи,надали суду заяву про можливість розгляду справи у відсутності представника (а.с.89-90).

ОСОБА_2 у судове засідання апеляційного суду не з*явився,належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи (а.с.88).

Відповідно ч.2.ст.305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи , не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю доповідача,пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Обґрунтованим вважається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені у судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також, якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

На думку апеляційного суду оскаржуване судове рішення відповідає вимогам процесуального і матеріального закону ,тому підстав для його скасування немає.

У відповідності зі ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що 21 вересня 2006 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № DNH4KP37430617, на підставі якого відповідач отримав кредит у розмірі 2 046,20 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 25,08 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

У зв*язку з порушенням виконання умов договору у відповідача станом на 15 квітня 2013 року виникла заборгованість в сумі 25 143,90 грн., яка складається із: заборгованості за кредитом - 2 046,20 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом-8 188,12 грн., пені за несвоєчасність виконання зобов*язань за договором - 13 236,06 грн., а також штрафів відповідно до Умов та правил надання банківських послуг, а саме: 500 грн. штраф (фіксована частина), 1 173,52 грн. штраф (процентна складова).

Жодного платежу на погашення кредиту позивач не вніс.Відповідно до наданого банком розрахунку прострочена заборгованість за договором виникла з жовтня 2006 року (а.с.4).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог,суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те,що банком пропущено строк позовної давності при зверненні до суду з даним позовом,про застосування якого було заявлено відповідне клопотання представника відповідача,питання про поновлення пропущеного строку звернення до суду з викладенням причин пропуску позивачем не ставилося,належних та допустимих доказів про переривання позовної давності позивачем не надано (а.с.55).

З досліджених матеріалів справи вбачається ,що 21 вересня 2006 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладено договір № DNH4KP37430617 шляхом підписання заяви позичальника ,в якій указано,що вона разом з Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам,Тарифам складає між сторонами кредитно-заставний договір.Датою укладення договору є дата підписання позичальником заяви.

Згідно умов договору ОСОБА_2 отримав кредит в розмірі 2 046,20 грн. строком на 24 місяці по 19 вересня 2008 року включно зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,09 % у місяць на суму залишку заборгованості по кредиту.Загальний щомісячний платіж становив 109,65 грн.,який відповідач повинен був сплачувати з 03 по 10 число кожного місяця для погашення заборгованості по кредиту ,відсоткам,комісії,а також інших витрат згідно з Умовами. Таким чином, сторони встановили як кінцевий строк повернення кредиту 19 вересня 2008 року, так і строки виконання зобов*язань зі щомісячним погашенням платежів, тобто умовами договору погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями.

Оскільки умовами договору передбачені окремі самостійні зобов*язання, які деталізують обов*язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов*язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а отже і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Таким чином, перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - зі спливом останнього дня місяця зазначеного, як кінцевий строк повернення кредиту 19 вересня 2008 року.

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов*язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов*язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов*язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Статтею 258 ЦК України передбачена спеціальна позовна давність для окремих видів вимог.

Згідно із частиною першою статті 259 ЦК України позовна давність, установлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

За статтею 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 01 липня 2015 року справа № 6-757цс15, яка відповідно до положень частини першої статті 360-7 ЦПК України, є обов'язковою для всіх судів України.

При цьому судом першої інстанції помилково зазначено ,що Умови надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка»)(Стандарт),пунктом 5.5. установлено позовну давність тривалістю в п*ять років .Вказана помилка не вплинула на правильність висновку суду першої інстанції.

Так ,з матеріалів справи вбачається ,що надані до позовних вимог Умови надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка»)(Стандарт) підписані головою ЗАТ КБ »Приватбанк»,однак не містять підпису позичальника,реквізитів,відсутня дата їх складання або підпису ,а також не має жодної ідентифікуючої ознаки на предмет їх невід*ємності від конкретної заяви позичальника ,а відтак ці Умови не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору від 21 вересня 2006 року та відповідною письмовою угодою сторін (а.с. 6-9).

Відсутні належні і допустимі докази,які б підтверджували,що під час підписання сторонами договору діяли Умови надання споживчого кредиту в редакції,що передбачає збільшення позовної давності ,що саме ці Умови розумів відповідач ,підписуючи заяву позичальника ,а також те,що Умови містили збільшенний строк позовної давності в момент підписання заяви позичальника ,або в подальшому такі Умови,зокрема щодо збільшення строку позовної давності ,не змінювались.

Адже ,зміст пункту 4.2. Умов надання споживчого кредиту фізичним особам,що зазначений у цих Умовах і в заяві позичальника від 21 вересня 2006 року ,містить розбіжності.

Разом з тим ,у заяві позичальника від 21 вересня 2006 року домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності немає(а.с.5 зв.с.).

Відповідно до ст. 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя,суд захищає права,свободи та інтереси фізичних осіб,права та інтереси юридичних осіб,державні та суспільні інтереси у спосіб,визначений законами України .

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Крім того, у ч. 4 ст. 60 ЦПК України визначено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Кінцевий строк повернення кредиту сплив 19 вересня 2008 року ,тому строк позовної давності почав спливати з жовтня 2008 року.

Трирічний строк позовної давності закінчився у жовтні 2011 року.

З позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № DNH4KP37430617 від 21 вересня 2006 року тільки в квітні 2013 року.

21 грудня 2015 року представником відповідача надано до суду першої інстанції письмову заяву

про застосування наслідків спливу позовної давності (а. с. 55).

Отже, позивачем був пропущений загальний строк позовної давності, що є підставою для відмови в задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги про збільшення позовної давності у 5 років ,відповідно п.5.5 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам,спростовуються дослідженими матеріалами справи.

Апеляційний суд вважає,що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що при укладенні сторонами кредитного договору діяли Умови надання споживчого кредиту, як складова кредитного договору, які б передбачали збільшення строку позовної давності, на підставі ст.259 ЦК України, до п*яти років. Не надано таких доказів і апеляційному суду.

Відмова у задоволенні позову саме з підстав пропуску строку позовної давності є обґрунтованою.Ніяких обставин та доказів на підтвердження поважності причин пропуску встановленого законом строку позовної давності позивачем не надано.

Наведені в апеляційній скарзі недоліки у розгляді справи не вплинули на суть ухваленого рішення ,тому апеляційний суд згідно зі статтею 308 ЦПК ухвалою відхиляє апеляційну скаргу та залишає рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 307,308, 313,315 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу представника публічного акціонерного товариства комерційний банк « Приватбанк»,що діє за довіреністю ОСОБА_1 відхилити .

Рішення Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 25 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили цією ухвалою.

Судді: