Рішення № 55726465, 10.02.2016, Апеляційний суд Хмельницької області

КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 688/2116/15-ц

Провадження № 22-ц/792/258/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2016 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

апеляційного суду Хмельницької області

в складі: головуючої - судді Переверзєвої Н.І.,

суддів: Кізюн О.Ю., Янчук Т.О.

секретар Дубова М.В.

з участю: ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 17 грудня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_1, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору Національний Банк України до публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про зобов'язання вчинити певні дії.

Заслухавши доповідача, пояснення учасника процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів

в с т а н о в и л а:

В червні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду і просив зобов'язати публічне акціонерне товариства «УкрСиббанк» (надалі ПАТ «УкрСиббанк») вчинити певні дії, а саме: виконувати та в подальшому дотримуватись вимог пункту 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо не нарахування з початку особливого періоду - з 18 березня 2014 року процентів за користування кредитами в рамках кредитних договорів: від 08 вересня 2006 року №110375160000, від 22 січня 2007 року №11109387000, від 14 лютого 2008 року №1129838400, укладених між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 та здійснити зарахування сплачених ОСОБА_1 процентів за користування кредитами за вказаними кредитними договорами з 18 березня 2014 року в суму основного боргу (тіла кредиту); постановити окрему ухвалу щодо діяльності ПАТ „УкрСиббанк" з порушенням діючого законодавства України та направити її на розгляд до Національного банку України для вирішення питання щодо призупинення банківської ліцензії даної банківської установи; стягнути із ПАТ „УкрСиббанк" на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати в сумі 243,6 грн.

Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 17 грудня 2015 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

_______________

Головуючий у першій інстанції - Огороднік І.В. Провадження № 22ц/792/258/16

Доповідач - Переверзєва Н.І. Категорія 19.27

Постановлено здійснити зарахування сплачених ОСОБА_1 процентів за користування кредитами за кредитними договорами: від 08 вересня 2006 року №110375160000, від 22 січня 2007 року №11109387000, від 14 лютого 2008 року №1129838400 - з 18 березня 2014 року в суму основного боргу (тіла кредиту) за даними кредитними договорами.

В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 означене рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог вважає незаконним, просить його скасувати і ухвалити нове рішення, яким задоволити вимоги щодо зобов"язання ПАТ „УкрСиббанк" виконувати та в подальшому дотримуватись вимоги п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо не нарахування з початку особливого періоду - з 18 березня 2014 року процентів за користування кредитами в рамках кредитних договорів від 08 вересня 2006 року, від 22 січня 2007 року та 14 лютого 2008 року. Посилається на те, що суд, відмовляючи у задоволенні цих позовних вимог не обґрунтував свою позицію. Крім того, на порушення вимог ст. 88 ЦПК України, судом не вирішено питання щодо розподілу судових витрат і не визначено із якої причини відмовлено у винесенні окремої ухвали щодо неправомірної діяльності ПАТ „УкрСиббанк".

Апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню з наступних підстав. При цьому, апеляційний суд на підставі ч.3 ст. 303 ЦПК України вважає за можливе вийти за межі доводів апеляційної скарги через порушення судом норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Відповідно до вимог п. 4 ч.1, ч. 2 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Статтею 213 ЦПК України визначено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно вимог ст. 214 цього ж Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані , які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;

4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до ст. 215 ЦПК України рішення суду складається з:

1) вступної частини із зазначенням:

часу та місця його ухвалення;

найменування суду, що ухвалив рішення;

прізвищ та ініціалів судді (суддів - при колегіальному розгляді);

прізвища та ініціалів секретаря судового засідання;

імен (найменувань) сторін та інших осіб, які брали участь у справі;

предмета позовних вимог;

2) описової частини із зазначенням:

узагальненого викладу позиції відповідача;

пояснень осіб, які беруть участь у справі;

інших доказів, досліджених судом;

3) мотивувальної частини із зазначенням:

встановлених судом обставин і визначених відповідно до них правовідносин;

мотивів, з яких суд вважає встановленою наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, бере до уваги або відхиляє докази, застосовує зазначені в рішенні нормативно-правові акти;

чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду, а якщо були, то ким;

назви, статті, її частини, абзацу, пункту, підпункту закону, на підставі якого вирішено справу, а також процесуального закону, яким суд керувався;

4) резолютивної частини із зазначенням:

висновку суду про задоволення позову або відмову в позові повністю чи частково;

висновку суду по суті позовних вимог;

розподілу судових витрат;

строку і порядку набрання рішенням суду законної сили та його оскарження.?

Означеним вимогам закону та роз'ясненням, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 року „Про судове рішення у цивільній справі" оскаржуване рішення суду не відповідає, оскільки в його мотивувальній частині не наведені дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридична оцінка, відсутня оцінка доказів і не міститься обґрунтування щодо доводів сторін по суті позову в частині якого суд відмовив у задоволенні. Резолютивна частина рішення сформульована у спосіб, що робить неможливим виконання рішення суду, оскільки не містить чіткої вказівки на кого покладено обов"язок здійснити зарахування сплачених ОСОБА_1 процентів за кредитними договорами в суму основного боргу, з якого і по який час, а також у ній немає відомостей про розподіл судових витрат відповідно до вимог статті 88 ЦПК України.

Із вищенаведених мотивів рішення суду 1 інстанції підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

В силу положення п. 15. ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов'язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються (редакція Закону від 20.05.2014 р. N 1275-VII).

Із матеріалів справи слідує, що між ОСОБА_1 та ПАТ «УкрСиббанк» були укладені кредитні договори від 08 вересня 2006 року №110375160000, від 22 січня 2007 року №11109387000, від 14 лютого 2008 року №1129838400, за якими позичальником здійснюються періодичні платежі.

Згідно довідки за № 1662 від 29 травня 2015 року позивач є військовослужбовцем у військовій частині Е 6273 Служби безпеки України з 01 червня 2001 року у званні старший прапорщик.

У червні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до Подільського регіонального відділення ПАТ «УкрСиббанк» із питання щодо не нарахування відсотків по вищезгаданих кредитах та зарахування сплачених позивачем відсотків з 18 березня 2014 року для погашення основного боргу по кредитах. В липні 2014 року йому банком запропоновано вирішити питання щодо реструктуризації боргу за кредитними договорами та укладення додаткових угод. Після цього, він повторно у січні та квітні 2015 року надсилав відповідні звернення до банку із долученням довідки про статус військовослужбовця, однак у їх задоволенні було відмовлено з підстав не надання копії посвідчення співробітника Служби безпеки України.

Відповідно до Закону України «Про службу безпеки України» службове посвідчення військовослужбовця Служби безпеки України використовується лише у встановлених законом випадках і порядку, тому не підлягає копіюванню.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указом в.о. Президента України від 17 березня 2014 року №303/2014, затвердженого Законом України від 17 березня 2014 року №1126-VII, в Україні оголошена мобілізація, у зв'язку з чим з 18 березня 2014 року настав особливий період.

Згідно п. 3 Прикінцевих положень України Закону від 20 травня 2014 року №1275-VII дія цього Закону в частині звільнення від штрафних санкцій і пені та припинення нарахування процентів за користування кредитом поширюється на військовослужбовців з початку і до закінчення особливого періоду, а на резервістів та військовозобов'язаних - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду, на час проходження військової служби.

Оскільки позивач є військовослужбовцем і не відноситься до резервістів та військовозобов'язаних, то дія пункту 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (редакції Закону від 20 травня 2014 року №1275-VII) поширюється на нього з початку особливого періоду, тобто з 18 березня 2014 року. Тому, з означеної дати ОСОБА_1 має право на звільнення від сплати пені і процентів за користування кредитами, отриманими за кредитними договорами. Відповідач зобов'язаний був припинити нарахування процентів, натомість безпідставно не прийняв докази позивача щодо наявності у нього статусу військовослужбовця і вимагав надання документів, що не передбачені Законом. Тому, порушене права підлягає поновленню шляхом покладення на ПАТ „УкрСиббанк" обов'язку по зарахуванню сплачених ОСОБА_1 процентів за користування кредитами за кредитними договорами: від 08 вересня 2006 року №110375160000, від 22 січня 2007 року №11109387000, від 14 лютого 2008 року №1129838400, починаючи з 18 березня 2014 року і до 10 лютого 2016року ( дня вирішення спору) в суму основного боргу (тіла кредиту).

Що ж стосується позовної вимоги про дотримання відповідачем в подальшому вимог пункту 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо не нарахування процентів за користування кредитами в рамках кредитних договорів: від 08 вересня 2006 року №110375160000, від 22 січня 2007 року №11109387000, від 14 лютого 2008 року №1129838400, то вони не підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Порушене право позивача щодо зарахування сплачених ним процентів в суму основного боргу, починаючи із 18 березня 2014 року захищене шляхом ухвалення даного рішення. Однак, його позовні вимоги спрямовані на майбутнє і не містять доказів про можливе порушення або невизнання такого його права відповідачем, отже їх вирішення не відноситься до компетенції суду на даний час.

Колегія суддів також вважає, що не підлягають до задоволення позовні вимоги про постановлення окремої ухвали щодо діяльності ПАТ „УкрСиббанк" з порушенням діючого законодавства України та направлення її на розгляд до Національного банку України для вирішення питання щодо призупинення банківської ліцензії даної банківської установи;

Згідно ч. 1 ст. 211 ЦПК України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону і встановивши причини та умови, що сприяли вчиненню порушення, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним особам чи органам для вжиття заходів щодо усунення цих причин та умов.

Виходячи із змісту означеної норми права окрема ухвала постановляється, якщо при вирішенні спору судом встановлені причини та умови, що сприяли порушенню. З матеріалів справи слідує, що ті обставини, на які посилався позивач як на підставу винесення окремої ухвали, враховані судом при вирішенні спору і покладені в основу тієї частини рішення, якою його позовні вимоги задоволено. Тому підстав для постановлення окремої ухвали із вищенаведених мотивів суд не вбачає. Крім того, відповідно до норм цивільного процесуального закону постановлення окремої ухвали є правом, а не обов'язком суду.

На користь позивача, відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України підлягають стягненню із відповідача понесені ним при зверненні до суду 1 інстанції судові витрати в сумі 243,6 грн., а також сплачений ним за подачу апеляційної скарги судовий збір в сумі 267,96 грн., а всього 511,56 грн.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів

р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 17 грудня 2015 року скасувати.

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Зобов"язати Публічне акціонерне товариство „УкрСиббанк" здійснити зарахування сплачених ОСОБА_1 процентів за користування кредитами за кредитними договорами: від 08 вересня 2006 року № 110345160000, від 22 січня 2007 року № 11109387000, від 14 лютого 2008 року № 1129838400 в суму основного боргу, починаючи із 18 березня 2014 року по 10 лютого 2016 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути із ПАТ „УкрСиббанк" на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати по сплаті судового збору в сумі 511,56 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуюча: /підпис/

Судді: /підписи/

З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду Н.І. Переверзєва