Постанова № 55597201, 08.02.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 лютого 2016 року № 826/1105/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомПриватного підприємства «Новий дім - 2»до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську ГУ ДФС в Івано-Франківській областіпро визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «Новий дім-2» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську ДПС, в якому просило:

1) Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківськ від 28.12.2011 р. № 0003112302 про порушення ст. 22, ст. 185, ст. 138, п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, яким ПП «Новий дім -2» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) на суму 174 334,00 грн. основного платежу та 1 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

2) Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківськ від 28.12.2011 р. № 0003132302 про порушення ст. 22, ст. 185, ст. 138, п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, яким ПП «Новий дім-2» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 7 912,00 грн.

3) Визнати дії ДПІ в м. Івано-Франківськ щодо проведення невиїзної позапланової документальної перевірки ПП «Новий дім-2» з питань правильності декларування податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період з 01.06.2011 р. по 30.06.2011 р. по взаєморозрахунках з ТОВ «Нікос «Інтернетконсалтинг» протиправними.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю дій відповідача щодо проведення перевірки та винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 березня 2013 року в задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства "Новий дім-2" до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківськ Державної податкової служби про визнання дій протиправними, скасування податкового повідомлення - рішення №0003132302 від 28.12.2011 р. та №0003112302 від 28.12.2011 р. - відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2015 р. апеляційну скаргу Приватного підприємства "Новий дім -2" задоволено. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 березня 2013 року скасовано та постановлено нову, якою позов Приватного підприємства "Новий дім -2" до Державної податкової інспекції в м. Івано - Франківську Державної податкової служби задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення -рішення Державної податкової інспекції в місті Івано - Франківську Державної податкової служби від 28 грудня 2011 р. №0003132302 та №0003112302 . Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції в місті Івано-Франківськ Державної податкової служби щодо проведення невиїзної позапланової документальної перевірки Приватного підприємства "Новий дім -2" з питань правильності декларування податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період з 01 по 30 червня 2011 року по взаємовідносинах із Товариством з обмеженою відповідальністю "Нікос "Інтернетконсалтинг".

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21.04.2015 р. касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів у Івано-Франківській області задоволено частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.03.2013 р. та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2013 р. скасовано, адміністративну справу направлено до Окружного адміністративного суду м. Києва на новий розгляд.

Судом касаційної інстанції зазначено, що висновок суду апеляційної інстанції про те, що податковим органом зазначена перевірка підприємства здійснена протиправно, а тому і всі результати такої перевірки підлягають скасуванню, є не обґрунтованим, оскільки при розгляді адміністративної справи не були досліджені всі наявні в матеріалах справи докази, не з'ясований факт здійснення між підприємством та контрагентом господарських операцій.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи. Про причини неявки в судове засідання не повідомив. Згідно наявних в матеріалах справи письмових заперечень проти позову заперечує та просить суд відмовити в його задоволенні.

У судовому засіданні 24.09.2015 р. суд ухвалив замінити неналежного відповідача ДПІ у м. Івано-Франківську ДПС на належного - ДПІ у м. Івано-Франківську ГУ ДФС в Івано-Франківській області.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

У зв'язку з тим, що відсутні перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, а також зважаючи на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Державною податковою інспекцією в м. Івано-Франківськ Державної податкової служби на підставі наказу №4045 від 29.11.2011 р. було проведено невиїзну документальну перевірку відповідача правильності декларування податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період з 01.06.2011 р. по 30.06.2011 р. по взаєморозрахунках з ТОВ "Нікос Інтернетконсалтинг".

За результатом вказаної перевірки відповідачем складено Акт перевірки від 14 грудня 2011 року № 12994/23-2/32606250 (далі - Акт перевірки), в якому встановлено заниження суми ПДВ позивачем, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за червень 2011 року, у розмірі 174334,00 грн. та зменшено від'ємне значення, яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, у розмірі 7912,00 грн., чим порушено ст.ст. 22, 185, 138, п.п. 198.1, 198.6 ст. 198, п.п. 201.6, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.

За результатом розгляду акту перевірки відповідачем прийняті оскаржувані податкові повідомлення - рішення: від 28.12.2011 р. № 0003112302, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ по вітчизняних товарах у розмірі 174334,00 грн. за основним платежем та у розмірі 01,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); від 28.12.2011 р. № 0003132302, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 7912,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи перевірка позивача була проведена відповідно до наказу відповідача №4045 від 29.11.2011 року про проведення документальної позапланової перевірки Приватного підприємства "Новий Дім -2" (далі - Наказ). Підставою для видачі такого наказу слугувала доповідна записка начальника управління податкового контролю юридичних осіб від 29.11.2011 року №1570/14/23-2-055/16765 та лист від 19.08.2011 року №20656/7/23-245/12001.

Крім того, з вищевказаного Наказу вбачається, що позивачу було направлено запит для надання письмових пояснень та документів, які б свідчили про реальність здійснення господарським операцій між позивачем та ТОВ "Нікос "Інтернетконсалтинг". Наказ виданий на підставі пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 глави 8 ПК України.

Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України працівники податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до п.п.75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Відповідно до пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

З матеріалів справи вбачається, що такий запит було направлено на адресу позивача, і ним, в свою чергу, надані відповідні пояснення та документи.

Однак, Наказ на проведення перевірки містить в собі суттєві розбіжності, оскільки, відповідно до Наказу податковому ревізору - інспектору було доручено проведення невиїзної перевірки, при цьому, посилаючись на норму Закону, що визначає обставину для проведення виїзної перевірки.

Слід зазначити, що умови та порядок допуску посадових осіб до проведення виїзних та невиїзних документальних перевірок, відповідно до норм Податкового кодексу України, в редакції чинній на момент правовідносин, суттєво різняться.

За таких умов, проведення відповідачем перевірки позивача, можна вважати неправомірною. Оскільки, якщо виходити із норм пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України, на підставі якої призначено перевірку, то таку перевірку потрібно було вважати позаплановою виїзною, порядок якої визначено ст. 81 ПК та містить в собі ряд передумов для такого проведення, і які відповідачем не виконані.

В контексті вище викладеного, суд вважає, що проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача на підставі Наказу №4045 від 29.11.2011 р. є неправомірним, а відтак і всі результати проведення такої перевірки підлягають скасуванню.

Вказана позиція узгоджується із позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 27.01.2015 р. (реєстровий номер 43075087).

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТОВ "Нікос Інтернетконсалтинг", суд зазначає наступне.

Приватне підприємство «Новий дім-2» зареєстровано Солом'янською районною у м. Києві державною адміністрацією. Взято на облік у ДПІ у Солом'янському районі м. Києва та має статус платника податку на додану вартість.

Згідно довідки (вих. № 32/13.02.2013), виданої ПП «Новий дім-2», у штаті підприємства станом на 01.06.2011 р. перебувало вантажників і комірників - 8 чоловік та водіїв-експедиторів - 2 чоловіки. Вказане також підтверджується наявною в матеріалах справах розрахунковою платіжною відомістю за червень 2011 р.

Згідно довідки (вих. № 32/13.02.2013) ПП «Новий дім-2» на балансі у підприємства станом на 01.06.2011 р. знаходилось два вантажних автомобіля: ГАЗ-3302-14, ГАЗ-3302-288.

Між ТОВ «Нікос «Інтернетконсалтинг» (постачальник) та ПП «Новий дім-2» (покупець) укладено договір поставки № 12/05 від 12.05.2011 р., відповідно до якого постачальник зобов'язується передати в погодженні строки другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму згідно з умовами цього договору.

Сума договору складається із суми вартості видатково-прибуткових накладних, оформлених постачальником, на видачу товарів покупцю на протязі дії цього договору (п. 2.3 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору передача товару здійснюється покупцеві за видатково-прибутковою накладною та оформленою покупцем відповідним чином довіреністю на одержання товару.

Відповідно до п. 3.4 договору передача товару від постачальника покупцеві здійснюється на складі постачальника. За попередньою домовленістю, що повинно бути зазначено в заявці покупця та узгоджено із постачальником, останній може здійснювати доставку товару в пункт поставки, вказаний покупцем.

На підтвердження виконання вищевказаного договору позивачем надано суду видаткові накладні (а.с. 67-73 Том 1), на підтвердження перевезення товару - транспортні накладні (а.с. 74-80 Том 1), податкові зобов'язання відображено в податкових накладних (а.с. 81-97 Том 1).

На підтвердження розрахунків позивачем надано суду платіжні доручення (а.с. 190-196 Том 1).

Товар було реалізовано позивачем: ТОВ «Олді-Житомир» (видаткові накладні: № К-00001139 від 21.06.2011 р., № К-00001276 від 08.07.2011 р.; податкові накладні від 21.06.2011 р. № 132, від 08.07.2011 р. № 69), ТОВ «Адвентіс» (договір № 10569 від 01.02.2011 р., видаткові накладні № К-00001160 від 23.06.2011 р., №К-00001266 від 07.07.2011 р., № К-00001323 від 13.07.2011 р.; податкові накладні: від 23.06.2011 р. № 153, від 07.07.2011 р. № 59, від 13.07.2011 р. № 116), ТОВ «Ріал Істейт Ф.К.А.У.» (договір №П429 від 13.09.2007 р., видаткові накладні: № К-00001170 від 23.06.2011 р., №К-00001188 від 01.07.2011 р., № К-00001194 від 01.07.2011 р.; податкові накладні: від 23.06.2011 р. № 163, від 01.07.2011 р. № 1, від 01.07.2011 р. № 7), ПАТ «Нова лінія» (договір № 471/250506 р від 12.04.2006 р., видаткові накладні: №К-00001179 від 24.06.2011 р., №К-00001284 від 08.07.2011 р., №К-00001359 від 19.07.2011 р., №К-00001380 від 21.07.2011 р.; податкові накладні: від 24.06.2011 р. № 172, від 08.07.2011 р. № 77, від 19.07.2011 р. № 150, від 21.07.2011 р. № 171), ТОВ «Практікер Україна» (видаткова накладна №К-00001185 від 29.06.2011 р.; податкова накладна від 29.06.2011 р. № 178), ТОВ «Експансія» (видаткові накладні №К-00001186 від 29.06.2011 р., № К-00001223; податкові накладні: від 29.06.2011 р., від 05.07.2011 р. № 14), ТОВ «Епіцентр К» (договір № 70/10/70/08 від 01.01.2008 р., видаткові накладні: №К-00001198 від 30.06.2011 р., №К-00001204 від 30.06.2011 р., №К-00001205 від 30.06.2011 р., №К-00001208 від 30.06.2011 р., №К-00001280 від 08.07.2011 р., №К-00001341 від 18.07.2011 р., №К-00001357 від 19.07.2011 р.; податкові накладні: від 30.06.2011 р. № 182, від 30.06.2011 р. № 185, від 30.06.2011 р. № 186, від 08.07.2011 р. № 73, від 18.07.2011 р. № 137, від 19.07.2011 р. № 148), ТОВ «Торговельно-будівельний дім «ОЛДІ» (видаткова накладна №К-00001282 від 08.07.2011 р.; податкова накладна від 08.07.2011 р. № 75).

На підтвердження розрахунків між сторонами позивачем надано банківські виписки.

Згідно договору оренди нежитлового приміщення №ОР-08/2010 від 15.07.2010 р., укладеного між ТОВ «Спільне українсько-канадське підприємство «Росан» (орендодавець) та ПП «Новий дім -2» (орендар), орендар прийняв в користування на праві оренди нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: м. Київ, проспект Відрадний, 107-а (складське приміщення площею 360 кв.м.).

Як вбачається з матеріалів справи, товар поставлявся ТОВ «Нікос «Інтернетконсалтинг» компанією ПП «Діалог-ІФ» (договір № 27/05 від 27.05.2011 р.), що підтверджується митними деклараціями, інвойсами, видатковими накладними, податковими накладними, подорожніми листами, накладною на відпуск товарів (а.с.163-189 Том 1).

Висновки відповідача щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблені з огляду на аналіз господарської діяльності контрагента позивача ТОВ «Нікос «Інтернетконсалтинг». Так, за висновками відповідача діяльність ТОВ «Нікос «Інтернетконсалтинг» спрямована на здійснення діяльності, пов'язаної з наданням податкової вигоди третім особам.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Виходячи із системного аналізу вищенаведених правових норм для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:

а) у паперовому вигляді;

б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України);

ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Відповідно до п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно п. 5 «Порядку заповнення податкової накладної» затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 N 1379, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 р. за N 1333/20071, сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

Виходячи з вищенаведеного, відображенню в бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що висновки відповідача не підкріплені належними доказами та не спростовують реальність господарських операцій позивача з його контрагентом.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Слід також зазначити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, позаяк саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

Відповідно, витрати на придбання активів, здійснені без мети їх використання у господарській діяльності або придбання таких активів поза межами господарської діяльності платника податків не дають право на відповідні врахування цих витрат у податковому обліку. Це однаковою мірою стосується як витрат із податку на прибуток, так і сум податкового кредиту з ПДВ.

Як встановлено судом всі витрати здійснені позивачем в межах господарської діяльності платника податків.

Згідно з підпунктом 14.136 Податкового кодексу України підприємництво - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) підчас здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку (які є формою здійснення господарської діяльності), то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податків. І лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій. Таким чином, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.

Розглядувана позиція випливає зі змісту підпункту 14.1.231 Податкового кодексу України, відповідно до якого розумна економічна причина (ділова мета) - розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Сутність доктрини ділової мети полягає в тому, що передбачені податковим законодавством податкові вигоди поширюються лише на операції, які мають розумну економічну причину.

При вирішенні податкових спорів презюмується добросовісність платника податку, і, відповідно, обґрунтованість отриманої ним податкової вигоди (тобто зменшення податкового зобов'язання).

Однак податковий орган може довести, що отримана платником податку податкова вигода є необґрунтованою. Так, податкова вигода може бути необґрунтованою, зокрема, якщо для цілей оподаткування враховані операції не у відповідності з їх дійсною економічною метою чи враховані операції не обумовлені розумними економічними чи іншими причинами (метою ділового характеру). При цьому діловою метою діяльності платника податку може бути отримання економічного ефекту, однак податкова вигода не є самостійною діловою метою.

В ході розгляду справи судом встановлено, що господарські операції позивача обумовлені розумними економічними причинами та здійснені з метою отримання матеріальної вигоди.

З урахуванням наведеного суд приходить до висновку, що операції позивача з ТОВ «Нікос «Інтернетконсалтинг» здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Суд також враховує вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ «Нікос «Інтернетконсалтинг» було зареєстровано як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та мало статус платника ПДВ.

Висновки про сумнівність господарських операцій податковим органом були зроблені не у зв'язку з непідтвердженням товарності цих операцій, відсутністю чи неправильним складанням первинних документів або неналежним їх відображенням у бухгалтерському чи податковому обліку, а на підставі аналізу господарської діяльності ТОВ «Нікос «Інтернетконсалтинг».

Враховуючи наведене, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Таким чином, недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни є підставою для застосування правових наслідків саме щодо цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції. Зазначена позиція узгоджується з Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.10.2007 р. N К-24186/06.

При цьому, в акті перевірки від 14 грудня 2011 року № 12994/23-2/32606250 відповідачем не наведено жодного доказу того, що укладені між позивачем і ТОВ «Нікос «Інтернетконсалтинг» угоди суперечать актам цивільного законодавства чи свідчать про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання цих угод або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету тощо.

Викладене свідчить, що позивач придбані у ТОВ «Нікос «Інтернетконсалтинг» товари використав у подальших оподатковуваних операціях в межах своєї основної господарської діяльності.

Отже, судом встановлено, що податковий кредит був сформований позивачем на підставі належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від ТОВ «Нікос «Інтернетконсалтинг», що не заперечується податковим органом.

Отже, враховуючи вищенаведене та перевіривши всі фактичні обставини справи, суд не знаходить порушень чинного законодавства щодо оформлення первинних документів у фінансово - господарських взаємовідносинах між позивачем та ТОВ «Нікос «Інтернетконсалтинг», а тому вважає, що формування ПП «Новий дім-2» податкового кредиту з податку на додану вартість є правомірним, а нарахування позивачу сум з податку на додану вартість та зменшення суми від'ємного значення з податку на додану вартість - протиправним.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України визначено, у разі, якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу сплачує штрафні санкції.

Оскільки, суд визнав неправомірним нарахування позивачу сум з податку на додану, то нарахування штрафних санкцій є також неправомірним.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 28.12.2011 р. № 0003112302, № 0003132302 прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги ПП «Новий дім-2» підлягають задоволенню.

Відповідно до ст..94 КАС України судові витрати підлягають відшкодуванню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 160-163, 167, 254 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов Приватного підприємства «Новий дім-2» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії ДПІ в м. Івано-Франківськ щодо проведення невиїзної позапланової документальної перевірки ПП «Новий дім-2» з питань правильності декларування податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період з 01.06.2011 р. по 30.06.2011 р. по взаєморозрахунках з ТОВ «Нікос «Інтернетконсалтинг».

3. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ в м. Івано-Франківськ ДПС від 28.12.2011 р. № 0003112302, № 0003132302.

4. Судові витрати в сумі 1 823,00 грн. присудити на корить Приватного підприємства «Новий дім-2» за рахунок асигнувань ДПІ в м. Івано-Франківську ГУ ДФС в Івано-Франківській області.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Іщук