Рішення № 55563270, 02.02.2016, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр-т Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.02.2016 Справа № 905/3404/15

Господарський суд Донецької області у складі судді Сажневої М.В., розглянувши матеріали справи

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Науково-Виробниче Підприємство «Хімпроммет»доПублічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь»простягнення 442 125,76 грн

за участю представників:

від позивачаОСОБА_1 представник за довіреністювід відповідачане з'явилисьОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-Виробниче Підприємство «Хімпроммет» до Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» про стягнення основного боргу у розмірі 346240,46 грн., пені у розмірі 25206,31 грн, 3 % річних у розмірі 6544,05 грн та інфляційних втрат у розмірі 64134,94 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свої зобовязань за договором № 15/1094 поставки від 04.12.2014 щодо здійснення повної та своєчасної оплати вартості поставленого товару.

В судовому засіданні 26.01.2016 відповідачем подано до суду клопотання про зупинення провадження у справі № 905/3404/15 до вирішення спору у справі №905/236/16 за позовом Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-Виробниче Підприємство «Хімпроммет» про визнання договору №15/1094 недійсним. До вказаного клопотання додано копію позовної заяви про визнання договору недійсним. 28.01.2016 відповідачем подано до матеріалів справи копію ухвали про порушення провадження у справі № 905/236/16, до розгляду якої відповідач просить зупинити провадження по цій справі. В обґрунтування свого клопотання відповідачем зазначено, що договір на підставі якого позивач просить стягнути заборгованість, в порядку статті 181 Господарського кодексу України, визнається ним в судовому порядку недійсним, оскільки продукція поставлялась без направлення письмових заявок покупця, що на думку відповідача свідчить про непогодження сторонами істотної умови договору щодо строку поставки продукції.

Позивач заперечив проти клопотань відповідача про зупинення провадження у справі.

Розглянувши подані відповідачем клопотання про зупинення провадження у справі, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для їх задоволення з огляду на наступне.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове й повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання та оцінку доказів у даній справі.

Як розяснено у постанові Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Під неможливістю розгляду справи слід розуміти неможливість для господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

У відповідності до п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 42,43 Господарського процесуального кодексу України, ст. 33 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З'ясувавши підстави, з яких відповідач просить визнати недійсним договір № 15/1094 від 04.12.2014, укладений між позивачем та відповідачем, в межах справи №905/236/16, суд приходить до висновку про можливість розгляду даної справи по суті.

Представник відповідача був присутній у судовому засіданні 26.01.2016, однак письмового відзиву на позов не подав, своїм процесуальним правом не скористався.

В судове засідання, призначене на 02.02.2016, представники відповідача не зявились, хоча про дату, час та місце судового засідання відповідача було повідомлено належним чином, що підтверджується підписом його представника у розписці про оголошення перерви в судовому засіданні 26.01.2016.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. З урахуванням належного повідомлення про час та місце проведення судового розгляду обох сторін, судом забезпечено сторонам рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав. Враховуючи наведене, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин та вирішення спору по суті, згідно ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України.

Рішення прийняте 02.02.2016, оскільки в судовому засіданні 26.01.2016 оголошувалась перерва.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд Донецької області

В С Т А Н О В И В :

04.12.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-Виробниче Підприємство «Хімпроммет» (постачальник, позивач) та Публічним акціонерним товариством «Енергомашспецсталь» (покупець, відповідач) підписано договір №15/1094 поставки (далі Договір).

Судом встановлено, що вказаний Договір було укладено у простій письмовій формі, без розбіжностей та зауважень, підписано з боку позивача директором ОСОБА_2, з боку відповідача - генеральним директором ОСОБА_3, скріплено печатками позивача та відповідача.

За умовами вказаного Договору постачальник зобовязався передати у власність покупця, а покупець зобовязався прийняти і оплатити товар (прордукцію), загальна кількість, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна ціна, виробник якого визначені сторонами в Специфікаціях, що є невідємною частиною даного Договору.

04.12.2014 та 30.03.2015 позивачем та відповідачем підписано Специфікації №1 та №2 до Договору.

30.03.2015 сторонами було підписано додаткову угоду №1 до Договору, згідно якої сторони внесли зміни до Специфікації №1, та додаткову угоду №2 до Договору, якою внесено зміни до п. 2 Специфікації №2.

Згідно з п. 2.1 Договору ціна продукції вказується в специфікаціях, які є невідємною частиною Договору.

Відповідно до п.2.2. Договору орієнтовна сума договору на момент підписання складає 5000000,00 грн без ПДВ, ПДВ - 1000000,00 грн, всього з ПДВ - 600000,00 грн.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 1026240,46 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними №19 від 05.12.2014 на суму 237120,00 грн, №21 від 09.12.2014 на суму 216923,76 грн, №1 від 12.01.2015 на суму 398908,80 грн, №11 від 08.04.2015 на суму 173287,90 грн та товарно-транспортними накладними.

Отримання відповідачем товару, зазначеного у видаткових накладних, підтверджується підписами його представників на зазначених накладних, скріпленими печатками підприємства, та довіреностями відповідача на отримання товару від позивача.

Відповідачем жодних заперечень щодо отримання товару від позивача на підставі Договору, не надано.

Частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Зобовязання сторін виникли в порядку статті 11 Цивільного кодексу України з дій юридичних осіб, які в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують зазначені права та обовязки, а укладений між ними правочин за своєю правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статей 712, 655-697 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України.

До виконання господарських договорів застосовується відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, встановлених цим Кодексом, що передбачено приписами другого абзацу пункту першого статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупцю для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з його особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У статті 692 Цивільного кодексу України зазначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 9.3 Договору покупець здійснює оплату за поставлену продукцію протягом строку, зазначеного в специфікації, від дня отримання оригіналів рахунку на оплату і сертифіката якості, якщо інше не передбачено специфікацією.

Відповідно до Специфікацій №№ 1, 2 оплата товару поставленого за вказаними специфікаціями здійснюється протягом 20 банківських днів від дня поставки товару.

Таким чином, товар отриманий за видатковою накладною №19 від 05.12.2014 відповідач зобовязаний був оплатити до 06.01.2015, за видатковою накладною №21 від 09.12.2014 - до 12.01.2015, за видатковою накладною №1 від 12.01.2015 - до 06.02.2015, а товар отриманий за видатковою накладною №11 від 08.04.2015 - до 12.05.2015 включно.

Судом встановлено, що позивач свої зобовязання за Договором виконав належним чином, а саме поставив відповідачу товар на загальну суму 1026240,46 грн, що підтверджується матеріалами справи.

Проте, в порушення умов Договору, відповідач оплату за товар, поставлений згідно вищезазначених видаткових накладних, здійснив не в повному обсязі, сплативши на рахунок постачальника лише кошти в загальній сумі 680000,00 грн, що підтверджується довідкою № 113.1-2/16/11 від 27.01.2016 АТ «ПроКредит Банк».

Таким чином, станом на час розгляду справи у відповідача утворилась непогашена заборгованість за Договором № 15/1094 від 04.12.2014 у розмірі 346240,46 грн, зі сплати якої відповідачем допущено прострочення.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав. Належних доказів погашення заборгованості станом на час вирішення спору відповідачем суду не надано.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу за отриманий товар у розмірі 346240,46 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 25206,31 грн, 3% річних у розмірі 6544,05 грн та інфляційні втрати у розмірі 64134,94 грн.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно з ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Пунктом 10.6 Договору встановлено, що при несвоєчасній оплаті поставленої продукції покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,04% суми простроченого платежу за кожен прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період прострочення.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Визначений сторонами у Договорі розмір пені за період її нарахування позивачем не перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, а тому розрахунок пені проводиться відповідно до розміру пені, встановленого Договором.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки факт прострочення відповідачем виконання грошового зобовязання встановлений судом та по суті відповідачем не спростований, відповідальність у вигляді пені за прострочення виконання зобовязання передбачена договором, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат є правомірними та такими, що підлягають задоволенню за розрахунком позивача, перевіреним судом.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

У зв'язку із задоволенням позову, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача та підлягає стягненню на користь позивача.

При поданні позову позивачем платіжним дорученням № 118 від 30.11.2015 сплачено 6331,89 грн судового збору. Позивачем заявлено вимоги майнового характеру про стягнення 442125,76 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати.

Отже, з огляду на приписи вказаного Закону позивачем у даному випадку повинно бути сплачено за зазначені позовні вимоги судовий збір у розмірі 6631,89 грн.

Однак, позивачем при поданні позову недоплачено судовий збір в сумі 300,00 грн.

У звязку з чим, суд вважає за необхідне стягнути з позивача на користь Державного бюджету України суму недоплаченого судового збору у розмірі 300,00 грн.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» (84306, Донецька обл., м. Краматорськ, ідентифікаційний код 00210602) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-Виробниче Підприємство «Хімпроммет» (69035, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Сталеварів-вул. Патріотична, 19/38, ідентифікаційний код 38664826) заборгованість у розмірі 346240 (триста сорок шість тисяч двісті сорок) грн 46 коп., пеню у розмірі 25206 (двадцять пять тисяч двісті шість) грн 31 коп., інфляційні втрати у розмірі 64134 (шістдесят чотири тисячі сто тридцять чотири) грн 94 коп., 3% річних у розмірі 6544 (шість тисяч пятсот сорок чотири) грн 05 коп та судовий збір у розмірі 6631 (шість тисяч шістсот тридцять одна) грн. 89 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-Виробниче Підприємство «Хімпроммет» (69035, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Сталеварів-вул. Патріотична, 19/38, ідентифікаційний код 38664826) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 300 (триста) грн 00 коп.

Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Повне рішення складено: 04.02.2016

Суддя М.В. Сажнева