Постанова № 55380366, 28.01.2016, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2016 р. Справа №818/3594/15

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гелета С.М.,

за участю секретаря судового засідання - Кліщенко В.О.

представника позивача ОСОБА_9, Шамонін Є.О.

представника відповідача Дмитрієва М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом Державного підприємства "Роменське лісове господарство" до Роменської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство "Роменське лісове господарство" (надалі по тексту - позивач, ДП "Роменське лісове господарство") звернулось до суду з позовом до Роменської об'єднаної державної податкової інспекції (далі по тексту - відповідач, Роменська ОДПІ), в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення Роменської об'єднаної державної податкової інспекції від 08.10.2015р. № 0001102200.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачем проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012р. по 31.12.2014р. Позивач не згоден з висновками акту перевірки та спірним податковим повідомленням-рішення, вважає їх такими, що не відповідають дійсності, необґрунтованими та прийнятими всупереч діючому законодавству України. Підставою для нарахування податку на прибуток було те, що посадовими особами Роменської ОДПІ, які здійснювали перевірку, не взяті до уваги належним чином оформлені документи (податкові накладні, акти виконаних робіт та наданих послуг), які відповідно до законодавства необхідні для віднесення певних сум до валових витрат по податку на прибуток та які отримані від контрагентів приватних підприємців по наданих послуг по заготівлі лісопродукції та наданих юридичних послуг. Відповідно до ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договорів, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Усі припущення посадових осіб податкового органу щодо отримання позивачем податкової вигоди у вигляді незаконного формування валових витрат по податку на прибуток за перевіряемий період, ненадходження податків до Державного бюджету за відповідні періоди та щодо складення первинних документів з метою створення підприємством уяви про реальність виконання робіт безпідставні. Перевіряючими не було жодного посилання на норми права, яким не відповідають господарські зобов'язання платника податків перед виконавцем, або виконавця перед замовником, а також, які дії підприємства щодо укладення договорів або самі договори завідомо суперечать інтересам держави та суспільства та є нікчемними (недійсними) правочинами.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або, якщо він не визнаний судом недійсним. Договори підряду не були визнані судом недійсними. В той же час, частиною 5 статті 203 Цивільного кодексу України визначено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Сторонами виконані умови договорів підряду. Частиною 1 ст. 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Перевіряючі фактично констатують недійсність договорів надання послуг, не надають пояснень щодо підстав недійсності, не надають рішення суду про визнання таких договорів недійсними, а також ними не надано достатніх доказів наявності умислу позивача на отримання податкової вигоди шляхом укладення договорів підряду без мети настання реальних правових наслідків за ним. Таким чином, позивач приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене при неправильному застосуванні законодавства з питань оподаткування.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити.

Представник відповідача позовні вимоги не визнала з підстав, викладених у запереченні, зазначала, що послуги, які були надані приватними підприємцями позивачу фактично не надавалися, були самостійно виконані позивачем, акти виконаних робіт та послуг не відображають зміст наданих послуг. Спірне податкове повідомлення-рішення вважає законним та обґрунтованим, просить відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Заслухавши доводи представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Роменською ОДПІ проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012р. по 31.12.2014р. за результатами якої складений акт перевірки №345/18-13-22/00992958 від 22.09.2015р. (а.с.1-92т.1).

08.10.2015р. на підставі вищезазначеного акту перевірки Роменською ОДПІ прийняте податкове повідомлення - рішення: №0001102200 яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 476367,68 грн. за основним платежем, 119091,92 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.93т.1).

Як встановлено зі змісту акту перевірки та пояснень представника податкового органу, підставою прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стало на думку Роменської ОДПІ, порушення позивачем норм податкового законодавства по правовідносинам із ПП ОСОБА_4, ПП ОСОБА_5 ПП ОСОБА_6 ПП ОСОБА_7 по наданим послугам щодо заготівлі лісопродукції, а також ПП ОСОБА_9 щодо наданих юридичних послуг. Розрахунок спірного податкового повідомлення-рішення по кожному контрагенту наданий представником податкового органу та міститься в матеріалах справи (а.с.65т.8). Відповідач під час проведення перевірки дійшов висновку, що первинними документами, зокрема актами прийняття робіт та наданих послуг по заготівлі лісопродукції не в повному обсязі підтверджує їх виконання ПП ОСОБА_4, ПП ОСОБА_5 ПП ОСОБА_6 ПП ОСОБА_7, в зв'язку з чим надані ДП "Роменське лісове господарство" первинні документи, не підтверджують фактичного отримання послуг по заготівлі лісопродукції вказаними контрагентами, оскільки містить загальну інформацію. Також, на думку перевіряючих, отримання юридичних послуг від ПП ОСОБА_9 не підтверджується первинними документами, оскільки не містять повної інформації щодо отриманих послуг згідно підписаних актів виконаних робіт.

Проте суд не може погодитись з вказаними доводами та висновками Роменської ОДПІ, виходячи з наступних підстав.

З 01 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (далі по тексту - ПК України).

В розумінні підпункту 14.1.27 пункту 14.1. статті 14 ПК України, у редакції на час виникнення спірних правовідносин, витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Одночасно, згідно підпункту 14.1.36 названої статті господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пункту 138.1. статті 138 ПК України (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (підпункт 138.1.1. пункту 138.1. статті 138 ПК України).

Згідно абзацу 1 пункту 138.2. статті 138 названого Кодексу (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

У той же час, підпунктом 139.1.9. пункту 139.1. статті 139 ПК України (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», який діяв у весь період діяльності позивача, що підлягав перевірки, встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю. Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 21 січня 2011 року у справі № 21-37а10.

Матеріалами справи підтверджується факт укладення ДП "Роменське лісове господарство" цивільно-правових угод щодо отримання від приватних підприємців послуг по заготівлі лісо продукції (а.с.68-78т.8).

Як зазначили в судовому засіданні представники позивача дані угоди укладалися на виконання наказу №158 від 27.05.2010р. «Про подальшу реалізацію положень Концепції реформування та розвитку лісового господарства», прийнятого Державним комітетом лісового господарства України, згідно якого ДП "Роменське лісове господарство" з 2010 року є пілотним підприємством для першочергового впровадження передового європейського досвіду і переходу на нову організаційну структуру(а.с.53-54т.8).

На виконання даного наказу на ДП "Роменське лісове господарство" впроваджена практика щодо виконання частини обсягу робіт на лісогосподарських роботах за договорами із суб'єктами підприємницької діяльності (а.с.56т.8). Вибір суб'єктів господарювання, які в подальшому надавали послуги, був здійснений не на власний розсуд позивача, а згідно проведених тендерів.

На підтвердження товарності та реальності виконання зазначених угод, в матеріалах справи містяться копії належних первинних документів, зокрема: відповідних договорів, додаткових угод до договорів, технічного завдання, кошторису, актів виконаних робіт, журналу виконаних лісогосподарських робіт, щоденнику прийняття робіт по заготівлі (вивезенню) лісопродукції, рахунків - фактур, картки технологічного процесу розробки лісосіки, платіжні доручення про оплату наданих послуг. Так, матеріалами справи підтверджується отримання лісозаготівельних робіт від ПП ОСОБА_4 (а.с.111-243т.1, а.с.1-250т.2, а.с.1-250т.3, а.с.1-11т.4) та від ПП ОСОБА_5 (а.с.12-244т.4, а.с.1-250т.5, а.с.1-128т.6).

В судовому засіданні допитано як свідків ПП ОСОБА_5, ПП ОСОБА_4, які підтвердили, що дійсно, ними протягом перевіряємого періоду надавалися послуги згідно укладених договорів, у них є всі необхідні дозвільні документи, необхідна техніка, наймані працівники, претензії до виконання наданих послуг із сторони ДП "Роменське лісове господарство" не було, складені та підписані відповідні акти приймання - передачі наданих послуг. Додатково зазначали, що перед тим, як укласти угоди вони брали участь у проведеному ДП "Роменське лісове господарство" тендері на надання послуг і вся документація була перевірена ще до укладання договорів. Зазначали, що перевірка їх діяльності Роменською ОДПІ не проводилася, запити до них не надходили, у них в наявності є всі документи, що стосуються їх діяльності.

В судовому засіданні 08.12.2015р. надавав пояснення головний лісничий ОСОБА_8, який також підтвердив, що дійсно ПП ОСОБА_4, ОСОБА_5 дійсно разом із своїми найманими працівниками надавали послуги щодо лісозаготівлі у ДП "Роменське лісове господарство", від особисто контролював виконання приватними підприємцями послуг згідно укладених договорів, всі роботи ними виконувалися, претензії були відсутні.

Представниками позивача надані відповідні документи, що стосуються проведених тендерів та попередньої кваліфікації щодо заготівлі лісопродукції та оголошення ПП ОСОБА_4 та ПП ОСОБА_5 переможцями проведених процедур відкритих та двоступеневих торгів (а.с.126-250т.8, а.с.1-250т.9 ,а.с. 1-71т.10). Первинні документи ДП "Роменське лісове господарство" щодо отриманих послуг по лісозаготівлі також були предметом ревізії Роменської об'єднаної державної фінансової інспекції, зауваження щодо відсутності отриманих послуг акт від 24.11.2015р. №104-21/15 (стор. 43-48 акту) не містить (а.с.76-132т.10)

Матеріалами справи підтверджується отримання послуг по окоровці деревини, прополюванні сіянців в розсаднику від ПП ОСОБА_6 (а.с.120-140т.7), а також отримання послуг від ПП ОСОБА_7 по окоровці деревини, заготівлі лісового насіння (а.с.141-167т.7, а.с. 57-66т.8)

Лісопродукція в подальшому реалізована позивачем на користь третіх осіб (а.с.168-248т.7, а.с.1-35т.8)

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_9 зазначила, що вона надає юридичні послуги підприємству тривалий час згідно укладених договорів, предметом яких є абонентське обслуговування підприємства в сфері правового забезпечення господарської діяльності із сплатою фіксованої суми 3000 грн. в місяць, дана сума не є завищеною, в подальшому були підписані відповідні акти виконаних послуг. Також представник позивача, яка надає юридичні послуги ОСОБА_9, надала суду копії документів, які свідчать про те, що нею опрацьовується документація ДП "Роменське лісове господарство", бере участь в судових засіданнях, про що надала копію судового рішення по справі №2а-1870/507/12, по справі №585/2762/14-ц, в яких зазначено її присутність під час судового розгляду (а.с.83-96, а.с.112-118т.7), надано копії відзивів до суду при розгляді господарських спорів за її підписом. Додатково звертала увагу, що до неї. Як приватного підприємця, яка надає юридичні послуги, представники податкового органу із запитом не зверталися, документи не були запитані.

Матеріалами справи підтверджується отримання юридичних послуг від ПП ОСОБА_9 (а.с.129-250т.6, а.с.1-119т.7, а.с.141-244 т.10). Слід зазначити, що факт надання юридичних послуг ПП ОСОБА_9 підтверджується також висновками Роменського міськрайонного управління юстиції у відповідній довідці №10/2014 від 29.09.2014р. за результатами перевірки стану правової освіти в ДП "Роменське лісове господарство"(а.с.139-140т.10)

Отже, фактичне виконання господарських зобов'язань підтверджується належним чином оформленими первинними документами, укладені договори відповідають економічному змісту та діловій меті, отримані блага використані позивачем у власній господарській діяльності, а здійснені господарські операції спричинили зміни в структурі його активів (а.с.36-41т.8).

Враховуючі встановлені обставини реальності господарських операцій позивача з вищезазначеними контрагентами, суд вважає правомірним формування підприємством за їх наслідками валових витрат за перевіряємий період.

На переконання суду, якщо відповідачем ставиться під сумнів здійснення господарських правовідносин із контрагентами позивача, податковий орган не позбавлений можливості здійснити відповідні запити та витребувати пояснення. В даному випадку, відповідачем зроблені висновки без дослідження всіх обставин, позивач виконав усі передбачені законом умови стосовно віднесення сплачених сум до складу валових витрат і має необхідні документальні підтвердження їх розміру.

Вказана правова позиція узгоджуються із правовими позиціями Верховного Суду України (постанови від 01.06.2010 року по справі № 21-573во10, від 31.01.2011 року по справі № 21-47а10) при вирішенні спорів цієї категорії та правовими позиціями Європейського Суду з прав людини (рішення від 22 січня 2009 року у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії").

Отже, наявні в матеріалах справи первинні документи бухгалтерського обліку, повністю спростовують висновки Роменської ОДПІ щодо відсутності у позивача права на відображення у податковому обліку господарських операцій із заготівлі лісо продукції та отриманим юридичним послугам та підтверджують реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами, а тому висновки відповідача, викладені в акті перевірки, є помилковими.

Досліджуючи витребувані та приєднані до справи документи, суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при укладанні і виконанні договорів взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів відповідачем не надано, а судом, відповідно до вимог ст. 11 КАС України, не виявлено. При цьому, суд бере до уваги, що доказів, які б вказували на відсутність реальності господарських операцій за цим договором надання послуг, за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України відповідач до суду не надав.

Слід також зазначити, що ст. 203 ЦК України передбачені вимоги, додержання сторонами яких є необхідним для чинності правочину, а саме зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Крім того, пунктом 3 ст. 215 ЦК України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину). Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, яка викладені у постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" (далі за текстом Постанова Пленуму ВСУ № 9) суд зауважує наступне. В силу положень п. 18 Постанови Пленуму ВСУ № 9, перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами (стаття 216 ЦК).

Суд звертає увагу, що відповідачем не надано доказів, що угоди, укладені між ТОВ «Будтрейдінг» та вищезазначеними контрагентами визнані судом недійсними, а відтак, відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України та згідно з позицією Верховного Суду України, викладеною в Узагальненнях "Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 24.11.2008 року - законодавцем закріплено презумпцію правомірності правочину. Правомірність є конститутивною ознакою правочину, як юридичного факту. Згідно з приписами частини 2 статті 215 ЦК України правочин є нікчемним лише, якщо його недійсність встановлена законом. Таким чином, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з частиною 1 статті 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Отже, належних та допустимих в розумінні ст.70 КАС України доказів на підтвердження тверджень суб'єкта владних повноважень про порушення позивачем вимог цивільного чи податкового законодавства при здійсненні господарської діяльності акт перевірки не містить.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що податкове повідомлення - рішення Роменської об'єднаної державної податкової інспекції від 08.10.2015р. № 0001102200, винесено з порушенням вимог ч.2 ст. 19 Конституції України, а тому зазначене податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довела правомірності висновків акту перевірки та прийнятого на підставі нього спірного податкового повідомлення-рішення, в зв'язку із чим позовні вимоги визнаються судом правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у м. Сумах, понесені позивачем судові витрати у виді судового збору в розмірі 8931,89 грн., сплаченого згідно платіжного доручення №2339 від 04.11.2015р., №2177 від 19.10.2015р., оригінали яких знаходяться в матеріалах справи (а.с.3-4 т.1).

Керуючись ст. ст. 9, 11, 94, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Державного підприємства "Роменське лісове господарство" до Роменської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Роменської об'єднаної державної податкової інспекції від 08.10.2015р. № 0001102200.

Стягнути на користь Державного підприємства "Роменське лісове господарство" (м.Ромни, вул..Сумська,108,і.к. 00992958) за рахунок бюджетних асигнувань Роменської об'єднаної державної податкової інспекції судового збору в розмірі 8931,89 грн.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду в десятиденний строк з дня отримання постанови в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження, набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження, закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови складено та підписано 02.02.2016р.

Суддя С.М. Гелета