Ухвала суду № 55060064, 13.01.2016, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - ОСОБА_1

Доповідач - Коновалова В.А.

Справа № 415/5102/15-ц

Провадження № 22ц/782/889/15

УХВАЛА

Іменем України

13 січня 2016 року м. Сєвєродонецьк

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області у складі:

головуючого Коновалової В.А.,

суддів Луганської В.М., Фарятьєва С.О.,

за участю секретаря Козубської А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Луганської області справу

за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»

на рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 20 листопада 2015 року

за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про визнання дій незаконними і зобовязання до розблокування картки та рахунку,

в с т а н о в и л а:

У серпні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовною заявою до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про визнання дій незаконними і зобовязання до розблокування картки та рахунку, в обґрунтування якої вказав, що в 2013 році він відкрив картку для виплат № 5167987207932761 у філії публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» у м. Зоринськ Луганської області. В 2014 році він почав зараховувати на картку за допомогою терміналу власні кошти.

В березні на вказаний рахунок надійшли кошти в розмірі 1500 грн., як вважав позивач, це кошти за продані ним в лютому 2014 року продукти харчування, вирощені на власному городі влітку.

Наприкінці березня 2014 року позивач мав намір зняти кошти, проте доступ до коштів був заблокований. Зателефонувавши на гарячу лінію банку, позивачу пояснили, що кошти заблокувала служба безпеки, яка проводить службове розслідування, оскільки на зазначену картку незнайома позивачу людина поклала гроші безпідставно, не навівши при цьому доказів.

01.04.2015 року позивач звертався в Сєвєродонецьку філію ПАТ КБ «Приватбанк», де йому пояснили про необхідність написати заяву в міліцію про шахрайські дії.

03.04.2015 року позивач звертався із заявою до голови правління ПАТ КБ «Приватбанк» про розблокування картки та особистого рахунку № 26307613113240, на яку 05.05.2015 року отримав відповідь, проте розяснення з приводу причини заблокування рахунку і можливості отримати кошти не надано.

06.08.2015 року позивач отримав довідку про стан рахунку, на якому міститься 3556,99 грн. особистих коштів, проте через блокування картки зняти ці кошти неможливо.

Позивач вважає дії відповідача по заблокуванню картки незаконними та такими, що порушують його права як споживача. Тому просив суд визнати дії публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» по блокуванню картки/рахунку № 5167987207932761 незаконними, зобовязати публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» розблокувати картку № 5167987207932761 та особистий рахунок № 26307613113240.

Рішенням Лисичанського міського суду Луганської області від 20 листопада 2015 року позов ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про визнання дій незаконними і зобовязання до розблокування картки та рахунку задоволено частково. Суд зобовязав публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» розблокувати картку № 5167987207932761 та особистий рахунок № 26307613113240 на імя ОСОБА_2. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про визнання дій незаконними відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.

В апеляційній скарзі публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» просить рішення суду змінити, скасувати в частині задоволення позовних вимог щодо зобовязання розблокувати картку та рахунок та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на неповне зясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні позивач доводи апеляційної скарги не визнав.

Представник публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» надав заяву в якій просив розгляд справи провести без участі представника, апеляційну скаргу задовольнити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених такими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

В ч. 1 статті 303 ЦПК України зазначено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу. В межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та осіб, які беруть участь у справі.

Із матеріалів справи вбачається, що рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання дій незаконними ніким із сторін не оскаржується, тому в цій частині рішення суду не є предметом перегляду судом апеляційної інстанції згідно положень ч. 1 ст. 303 ЦПК України та п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку № 12 від 24.10.2008 року.

Ухвалюючи рішення в частині задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що ним були встановленні факти про те, що на підставі анкети-заяви від 09.09.2013 року позивач уклав з відповідачем шляхом приєднання договір відкриття карткового рахунку і отримав картку для виплат № 5167987207932761.

06.03.2014 року позивач внесений до списку клієнтів з обмеженням в банківському обслуговуванні як шахрай в електронних операціях.

24.03.2014 року вказана картка у зв'язку з проведенням службового розслідування заблокована із залишком коштів в розмірі 3497,29 грн.

Блокування картки позивача відповідач обґрунтував використанням свого права, передбаченого п.п. 1.1.3.2.1 і 1.1.3.2.2 Умов та правил падання банківських послуг, до яких приєднався позивач, а саме у випадку: порушення Клієнтом умов використання платіжної карти, що не припиняє зобов'язань Клієнта і Банка, що виникли до чи під час зупинення чи припинення вказаного права; здійснення операцій, що суперечать інтересам Клієнта чи Банка з використанням Карт або нанесеної на них інформації.

Суд не прийняв до уваги доводи відповідача з приводу того, що картку позивача були здійснені сумнівні трансакції з перерахунку грошових коштів, які відповідач пов'язує із шахрайськими діями, оскількикошти на карту позивача 09.03.2014 року перераховані не самим позивачем і не безпосередньо потерпілим, а іншою особою, операція з перерахунку 18.02.2014 року була скасована програмним забезпеченням відповідача, і грошові кошти па картку позивача не надійшли.

Згідно картки пригоди на день блокування 24.03.2014 року на картці/рахунку позивача заблоковані грошові кошти в сумі 3497,29 грн. та згідно довідки станом на 06.08.2015 року - 3556,9 грн., тобто після блокування картки розмір залишку на ній збільшився на 59,61 грн. При цьому розмір залишку більше розміру сумнівної трансакції в розмірі 1509,54 грн. від 09.03.2014 року, після якої картка була заблокована, навіть за умови, що до залишку входить сума коштів особи, яку відповідач вважає потерпілою від шахрайства. Однак, згідно заяви позивача від 03.04.2015 року, яка отримана відповідачем 08.04.2015 року, позивач просив відповідача повернути ці кошти.

Тому суд першої інстанції з урахуванням зазначених обставин, керуючись ст.ст. 321, 526 ЦК України, дійшов висновку, що оскільки відповідачем не надано суду доказів наявності кримінального провадження стосовно шахрайських дій позивача чи невстановлених осіб, пов'язаних із зазначеними переказами, не надано доказів того, що під час кримінального провадження здійснювалися якісь обмежувальні заходи стосовно картки/рахунку позивача чи грошових коштів на ньому в порядку кримінально-процесуального судочинства, тому блокування картки і рахунку позивача відбулося з порушенням умов договору відкриття карткового рахунку. Також внаслідок блокування картки позивач не в змозі розпорядитися тривалий проміжок часу грошовими коштами, які належать саме йому, а відповідачем не надано суду доказів того, що позивачу був наданий доступ до частини грошових коштів на картці поза межами спірної суми чи відповідач намагався якимось іншим чином усунути перешкоди у здійснені позивачем права власності на належні йому грошові кошти.

Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини по справі та матеріали справи у їх сукупності в оскаржуваній частині рішення колегія суддів вважає, що рішення суду відповідає вимогам закону та обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги про те, що картковий рахунок відкрито на імя фізичної особи, яка не здійснює підприємницьку діяльність, а позивач отримував перекази від інших осіб, тому відповідач вважає, що ОСОБА_2 здійснює підприємницьку діяльність, що стало підставою для тимчасового зупинення дії платіжних карт, якими користується позивач не відповідають матеріалам справи, виходячи з наступного.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції представник відповідача в письмових запереченнях на позовну заяву, посилаючись на картку пригоди № 4315 та картку пригоди № 2268 зазначав, що на картку ОСОБА_2 встановлено статус не обслуговувати 24.03.2014 року у звязку з виявленням останнього як шахрая в електронних операціях.

Тобто, підставами припинення здійснення розрахунків по картці (заблокування картки) позивача стало, як вважає відповідач, шахрайство в електронних операціях. Однак в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази шахрайських дій позивачем.

В апеляційній скарзі представник відповідача посилається на те, що підставою для тимчасового зупинення дії платіжних карт, якими користується позивач, є здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Зазначені обставини свідчать про те, що відповідач не визначився з якої підстави заблоковано рахунок та картку позивача.

Відповідно до ст.42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Однак, дані обставини та докази про наявність таких обставин, не зважаючи на вимоги ст. 60 ЦПК України про те, що кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, не були надані відповідачем до суду, суд же згідно ст. 11 ЦПК України розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Як під час розгляду справи в суді першої інстанції, так і під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції представником відповідача стосовно цих обставин ніякі докази не надавались, клопотань про витребування доказів не заявлялось.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції позивач зазначив, що він не здійснює підприємницьку діяльність, не є субєктом підприємницької діяльності, кошти в сумі 1500 грн. отримав одноразово від продажу продуктів харчування, які виростив особисто на власному городі.

Таким чином, відповідачем не надано належних та допустимих доказів здійснення відповідачем підприємницької діяльності та блокування рахунку та картки позивача з підстав здіснення останнім підприємницької діяльності, виходячи з матеріалів справи.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не надано суду доказів існування обмежень користування рахунком та доказів блокування картки на момент розгляду справи в суді не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.

Згідно із ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно картки пригоди № 2268 картка № 5167987207932761 ОСОБА_2 24.03.2014 року заблокована з залишком грошових коштів в сумі 3497,29 грн.

Відповідачем у відповідності до вимог ст. 60 ЦПК України належних та допустимих доказів того, що на момент розгляду справи в суді картку № 5167987207932761 та особистий рахунок № 26307613113240 на імя ОСОБА_2 розблокованоні суду першої інстанції, ні апеляційному суду надано не було.

Крім того, як вбачається із відзиву на позовну заяву, який міститься в матеріалах справи (а.с. 32-33), відповідач не заперечував, що на картку було встановлено статус не обслуговувати, рахунок заблокований у відповідності до п. 1.1.3.2.2. та п. 1.1.3.2.1 Умов та правил надання банківських послуг.

Отже, представник відповідача в письмових запереченнях на позовну заяву підтвердив факт існування обмежень користування позивачем рахунком та карткою саме на час розгляду справи в суді.

Інших доводів апеляційна скарга не містить.

За таких обставин, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303,307,308,319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» відхилити.

Рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 20 листопада 2015 року в оскаржуваній частині залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді: