Рішення № 54912694, 17.12.2015, Шишацький районний суд Полтавської області

Справа №551/784/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" грудня 2015 р. Шишацький районний суд Полтавської області в складі:

головуючої судді Вергун Н.В.,

при секретарі Курінній Я.М.,

за участю: позивача ОСОБА_1,

її представників ОСОБА_2, ОСОБА_3,

відповідача ОСОБА_4,

її представника - адвоката ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Шишаки матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, Шишацької державної нотаріальної контори, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - ОСОБА_6, про встановлення нікчемності заповіту, -

в с т а н о в и в:

05 серпня 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_4, Шишацької державної нотаріальної контори про визнання заповіту померлого 13 квітня 2015 року ОСОБА_7, який складений на користь ОСОБА_4, ОСОБА_6 та 26 лютого 2015 року посвідчений поза межами нотаріальної контори державним нотаріусом Шишацької державної нотаріальної контори, недійсним.

В обґрунтування поданого позову, ОСОБА_1 послалася на те, що складений її померлим чоловіком ОСОБА_7 заповіт на користь подружжя ОСОБА_6, а в подальшому посвідчений державним нотаріусом Шишацької державної нотаріальної контори ОСОБА_8, з грубим порушенням вимог чинного законодавства щодо його форми й посвідчення, оскільки заповідач через незадовільний стан здоровя не мав можливості самостійно прочитати заповіт і написати у ньому відповідний запис.

Ухвалою суду від 18 вересня 2015 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, залучено ОСОБА_9 та прийнято вважати, що ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4, Шишацької державної нотаріальної контори, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - ОСОБА_6, про визнання заповіту недійсним / а. с. 58 60, т. 1 /.

Позивач ОСОБА_1, будучи допитаною в судовому засіданні, поданий позов підтримала та просила його задовольнити, виходячи з обставин, викладених у позовній заяві.

При цьому, додатково пояснила, що виклик державного нотаріуса здійснила відповідач ОСОБА_4, яка й тримаючи в своїй руці руку померлого чоловіка підписала від його імені заповіт, оскільки останній через незадовільний стан здоровя не міг цього зробити самостійно. Другий примірний зробленого заповіту зберігався у відповідача ОСОБА_4 При звернені до місцевої приватної нотаріальної контори, й дізналася про волю померлого чоловіка відносно належного йому нерухомого майна. ОСОБА_4 здійснювала догляд за померлим за попередньою між ними домовленістю без укладення будь яких договорів.

11 грудня 2015 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про уточнення позовних вимог та просила, виходячи з обставин, що викладені в позовній заяві, встановити нікчемність оспорюваного заповіту / а. с. 27, т. 2 /.

Оскільки з позовної заяви слідує, що саме нікчемність заповіту є предметом спору сторін, тому суд прийняd до розгляду заяву позивача про зміну предмету позову.

При прийняті такого рішення суд також виходив із загальних засад цивільного законодавства та судочинства, статей 55, 124 Конституції України, ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Представники позивача за довіреністю ОСОБА_2 та ОСОБА_3, вказуючи на порушення вимог закону щодо форми та посвідчення заповіту, просили встановити нікчемність, складеного нині померлим ОСОБА_7, заповіту, який 26 лютого 2015 року посвідчений державним нотаріусом Шишацької державної нотаріальної контори ОСОБА_8

Відповідач ОСОБА_4 просила в задоволенні позову відмовити, оскільки разом з чоловіком ОСОБА_6 сумлінно здійснювали догляд за нині померлим ОСОБА_7, у звязку з чим він висловив намір заповідати їм все, належне йому, нерухоме майно, зокрема домоволодіння, що по вул. Гагаріна, 11 в селищі Шишаки Полтавської області. Саме за проханням останнього здійснила виклик державного нотаріуса, якого й привезла до помешкання померлого, де у її відсутність був складений заповіт. Про існування заповіту, позивачу було достовірно відомо.

Представник відповідача адвокат ОСОБА_5 акцентувала увагу суду на тому, що встановлення факту нікчемності спірного заповіту не може бути предметом судового розгляду. Зміст оспорюваного заповіту в повній мірі відповідає волі померлого, відтак позов ОСОБА_1 не підлягає до задоволення.

Державний нотаріус Машівської державної нотаріальної контори, виконуюча обовязки завідувача Шишацької державної нотаріальною конторою ОСОБА_10, як представник відповідача, в судове засідання не зявилася, надавши суду заяву про розгляд справи у її відсутність, при вирішенні спору покладалася виключно на розсуд суду.

Не зявилася в судове засідання й третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - ОСОБА_6, який подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, у задоволені позову просив відмовити.

Вислухавши пояснення сторін, їх представників, свідків, перевіривши матеріали справи, наявними в ній доказами в їх сукупності та взаємозвязку, суд, керуючись принципом верховенства права, приходить до наступних висновків.

Так, в ході розгляду справи встановлено, що 13 квітня 2015 року в селищі Шишаки Полтавської області помер ОСОБА_7, про що відділом державної реєстрацій актів цивільного стану Шишацького районного управління юстиції у Полтавській області складено відповідний актовий запис за № 28 та видано свідоцтво про смерть серії І КЕ № 291223 / а. с. 8, т. 1 /.

Нині померлий ОСОБА_7 з 18 листопада 1970 року перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1, дошлюбне прізвище якої « Заїка », що підтверджується свідоцтвом про одруження серії ІІ ЯК № 0418035, виданим Шишацькою селищною радою Шишацького району Полтавської області / а. с. 52, т. 1 / та не заперечувалося сторонами по справі.

Як убачається з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 09 квітня 2015 року, нині померлому ОСОБА_7 на праві приватної власності належав вцілому житловий будинок з господарськими будівлями, що по вул. Гагаріна, 11 в селищі Шишаки Полтавської області / а. с. 11 12, т. 1 /.

Як встановлено в судовому засіданні, 26 лютого 2015 року ОСОБА_7, шляхом складання заповіту за місцем свого постійного проживання / селище Шишаки, вул. Гагаріна, 11 Полтавської області / заповідав все, належне йому, майно в рівних частках ОСОБА_6 та ОСОБА_4

Вказаний заповіт посвідчений державним нотаріусом Шишацької державної нотаріальної контори ОСОБА_8 та зареєстрований в реєстрі за № 84 / а. с. 9, т. 1 /.

Вимоги до форми заповіту та порядку його посвідчення встановлені ст. 1247 ЦК України, відповідно до якої загальними вимогами до форми заповіту є складання заповіту в письмовій формі із зазначенням місця та часу його складання, заповіт повинен бути особисто підписаний заповідачем та посвідчений нотаріусом або іншими посадовими особами, службовими особами, визначеними в статтях 1251 - 1252 цього Кодексу.

За правилами ст. 1257 ЦК України, заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Відповідно до п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», згідно із статтями 215 та 216 ЦК України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому.

Оскільки згідно предявленого позову ОСОБА_1, правовим обґрунтуванням своїх вимог вона зазначає ст. 1257 ЦК України і посилається на нікчемність заповіту померлого чоловіка, суд вважає посилання представника відповідача - адвоката ОСОБА_5 на те, що встановлення нікчемності заповіту не може бути предметом судового розгляду, безпідставними.

Відповідно до ст. 1257 ЦК України, підставами нікчемності заповіту, тобто недійсності відповідно до закону, є складання заповіту особою, яка не мала на це права, або складання з порушенням вимог щодо форми та посвідчення заповіту.

На підставі ст. 215 ЦК України визнання такого заповіту недійсним судом не вимагається.

При цьому, нікчемність заповіту, встановлена в рішенні суду, має наслідком позбавлення права спадкування за заповітом осіб, визначених розпорядженням заповідача в якості спадкоємців за заповітом, незалежно від того, чи пред'являлися позовні вимоги про застосування наслідків нікчемності заповіту.

Однією з підстав нікчемності заповіту, який особисто має бути підписаний заповідачем, є порушення вимог щодо його форми та посвідчення.

У разі якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до приписів ч. 4 ст. 207 цього Кодексу, згідно яким якщо фізична особа у зв'язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа. Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє.

Відповідно до положень п. 157 Розділу 17 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України N 20/5 від 03.03.2004р. / тут і далі - в редакції на час посвідчення спірного заповіту/, якщо заповідач унаслідок фізичної вади, хвороби або з будь-яких інших причин не може власноручно підписати заповіт, за дорученням заповідача він може бути підписаний іншою фізичною особою за правилами, викладеними в пункті 16 цієї Інструкції.

Згідно вимог абзацу третього ч. 2 ст. 1248, ч. 2 ст. 1253 ЦК України, якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися у присутності не менш як двох свідків.

Згідно повідомлення головного лікаря Шишацької центральної районної лікарні, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканець селища Шишаки, вул. Гагаріна, 11 Полтавської області, перебував на диспансерному обліку в лікарів психіатра, окуліста, терапевта, у звязку з чим постійно приймав амбулаторне лікування.

26 лютого 2015 року ОСОБА_7 був оглянутий за місцем свого проживання сімейним лікарем ОСОБА_11 з призначенням амбулаторного лікування. З огляду на незадовільний стан здоровя, нині померлий ОСОБА_7 потребував постійного стороннього догляду / а. с. 94, т. 1 /.

Свідок ОСОБА_12 суду пояснив, що являється лікарем психіатром Шишацької районної центральної лікарні, на обліку якого близько останніх 30 ти років перебував ОСОБА_7 з діагнозом маніакально депресивний психоз / рекурентний депресивний розлад /, судинна деменція. Вказаному захворюванню притримана часткова втрата памяті.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка лікар окуліст Шишацької районної центральної лікарні ОСОБА_13 суду пояснила, що нині померлий ОСОБА_7 перебував на диспансерному обліку з приводу отрафії зорового нерву, у звязку з чим мав досить низький рівень зору, а саме всього десять відсотків від загального відсотку зору.

В результаті наданих на огляд свідку ОСОБА_13 примірників заповітів, що малися в розпорядженні суду / а. с. 9, т. 1; а. с. 24, 26 спадкова справа / остання вказала, що ймовірніше напис, що зроблений у заповіті від 09 вересня 2014 року, належить ОСОБА_7 та категорично заперечила належність йому напису, що міститься в оскаржуваному заповіті, який долучений до матеріалів позовної заяви, оскільки з огляду на наявність такого низько відсотку зору заповідач фізично, без сторонньої допомоги не зміг би зробити напис, який мається в примірнику заповіту, що долучений до матерів позовної заяви та прочитати його текст.

При цьому, суд звертає увагу на те, що зміст запису, який мається в заповіті, що першочергово долучений до матеріалів позовної заяви, за своїм викладом та текстом суттєво відрізняється від запису, який міститься в примірнику, що зберігається в нотаріальній конторі та був витребуваний судом для огляду / а. с. 9, т.1; а. с. 22, т. 2 /.

Свідок ОСОБА_14 суду пояснила, що родина ОСОБА_15 у силу виконання її професійних обовязків, повязаних з надання медичної допомоги, їй відома з 1997 року. Нині померлий ОСОБА_7 мав тяжке захворювання серця, яке почало прогресувати з початку 2015 року, у звязку з чим останній не міг самостійно пересуватися, приймати їжу, тримати у руках предмети, оскільки його тіло постійно набрякало, що, в свою чергу, потребувало постійного догляду, який здійснювала його дружина ОСОБА_1

При цьому, свідок зазначала, що відповідача ОСОБА_4 бачила лише декілька разів на території домогосподарства.

Про неможливість померлого ОСОБА_7 самостійно пересуватися, тривати в руках предмети та здійснення за ним постійного догляду дружиною ОСОБА_1 вказували в судовому засіданні й свідки ОСОБА_16, ОСОБА_17

Згідно повідомлення директора Шишацького районного територіального центру з соціального обслуговування та надання соціальних послуг, нині померлому ОСОБА_7 з 01 січня 2010 року по 13 квітня 2015 року включно соціальним робітником відділення надавалася вдома соціальна допомога, що підтверджується й укладанням з останнім відповідних договорів / а. с. 68 86, т. 1 /.

Виходячи з викладеного, зважаючи на предмет судового спору, суд не бере до уваги посилання відповідача ОСОБА_4, свідків ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_15 про здійснення подружжям ОСОБА_4 відповідного догляду за тяжко хворим ОСОБА_7, у звязку з чим останній заповідав їм належне йому майно.

Таким чином, суд вважає, обґрунтованим покази позивача, що нині померлий ОСОБА_7 підписав заповіт за допомогою відповідача ОСОБА_4, яка, тримаючи в своїй руці його руку, виконала на офіційному бланку відповідний запис.

З огляду на встановлені в ході судового розгляду обставини, суд приходить до висновку про необізнаність заповідача з текстом заповіту, оскільки той у присутності двох свідків, як того вимагають положення закону, йому не оголошувався.

Разом з цим, привертає увагу суду й той факт, що місцем посвідчення заповіту значиться: селище Шишаки Полтавської області / а. с. 9, т. 1 /.

Однак, з пояснень відповідача ОСОБА_4 слідує, що за проханням нині померлого ОСОБА_7 нею, шляхом особистого звернення, був здійснено виклик нотаріуса до помешкання, де проживає останній, оскільки той був хворою людиною.

Посилання на конкретну поштову адресу вчинення нотаріальної дії, як то селище Шишаки, вул. Гагаріна, 11 Полтавської області, оспорюваний заповіт не містить.

Вказані свідчення підтверджуються й змістом, досліджених у судовому засіданні журналів № 01 - 26 обліку викликів нотаріуса для вчинення нотаріальних дій поза приміщенням державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, приміщенням, яке не є робочим місцем приватного нотаріуса, згідно яких о 13 год. 10 хв. 26 лютого 2015 року відповідач ОСОБА_4 без зазначення місця її проживання зробила виклик державного нотаріуса для посвідчення заповіту ОСОБА_7 у звязку з його хворобою. Часом повернення державного нотаріуса до нотаріальної контори є 13 год. 35 хв. Хоча згідно тексту заповіту, він був прочитаний та підписаний заповідачем о 13 год. 40 хв. /а. с. 15 19, т. 2 /.

При цьому, суд звертає увагу на те, що даний журнал був заведений ще в січні 2010 року та містяться записи лише за лютий 2015 року.

Свідок ОСОБА_8 суду пояснила, що до 01 квітня 2015 року виконувала обовязки державного нотаріуса Шишацької державної нотаріальної контори. 26 лютого 2015 року згідно виклику ОСОБА_4 виїхала до мешкання заповідача ОСОБА_7, який проживав за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2 селище Шишаки Полтавської області, де останній висловив своє бажання заповідати все своє майно ОСОБА_4, ОСОБА_6 Повернувшись до нотаріальної контори, виготовила текст заповіту на офіційному бланку, який віддала ОСОБА_4 для передачі заповідачу. Напис на примірнику заповіту ОСОБА_7 здійснював без будь яких зусиль. Подальші зміни до посвідчу вального запису були внесені після посвідчення заповіту за власної ініціативи та відсутності заінтересованих осіб.

Будучи допитаною в якості свідка приватний нотаріус Шишацького нотаріального округу ОСОБА_21 суду пояснила, що 23 квітня 2015 року до неї звернулося подружжя ОСОБА_4 з заявою про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_7, разом з якими перебувала й позивач. Примірник заповіту ОСОБА_7 був наданий ОСОБА_4 За заявою позивача, їй також була надана копію заповіту. Через певний проміжок часу встановили недоліки у формі заповіту, про що повідомила державного нотаріуса, яка в її присутності внесла зміни до посвідчувального запису.

Відповідно до листа начальника головного територіального управління юстиції в Полтавській області, ОСОБА_8 30 березня 2015 року була звільнена з посади завідуючої Шишацької державної нотаріальної контори / а. с. 36, т. 2 /, відтак внесені нею зміни після 30 березня 2015 року до заповіту, складеного від імені ОСОБА_7, на думку суду, є нелегітимними, оскільки зроблені особою, що втратила повноваження нотаріуса, у відсутність заповідача та інших осіб, а також без зазначення дати внесення відповідних змін, що є грубим порушенням Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України N 20/5 від 03 березня 2004 року.

Так, згідно п. 23 Інструкції, дописки і виправлення можуть бути зроблені тільки під час вчинення нотаріальної дії. Усі виправлення мають бути зроблені так, щоб усе помилкове написане, а потім закреслене можна було прочитати.

Дописки чи виправлення, зроблені в тексті правочину, повинні бути застережені нотаріусом, підписані особами, які вчиняють нотаріальну дію, із зазначенням дати внесених виправлень чи дописок та скріплені підписом та печаткою нотаріуса.

Відповідно до п. 5.4.12 Правил ведення нотаріального діловодства, затверджених Наказом Міністерства юстиції від 31.12.2008 року № 2368/5, дописки і виправлення можуть бути зроблені тільки під час вчинення нотаріальної дії, застережені нотаріусом перед підписом сторін правочину та інших осіб, які підписали правочин / договір, заповіт, довіреність тощо /, і повторені в кінці посвідчувального напису. Дописки і виправлення повинні бути скріплені підписом та печаткою нотаріуса, а також підписами осіб, щодо яких вчинялася нотаріальна дія, із зазначенням дати внесених виправлень чи дописок.

Разом з цим, відповідно до інструкції про вчинення нотаріальних дій, останні вчиняються після їх оплати в день подачі всіх необхідних документів.

Як убачається з матеріалів справи, оплата нотаріальних дій була вчинена відповідачем ОСОБА_4 після їх здійснення / а. с. 21, т. 2 /.

Враховуючи, що оскаржуваний заповіт вчинений з порушення вимог щодо його форм та посвідчення, тому не породжує будь яких прав та обовязків, відтак є нікчемним, тому позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до задоволенню.

Питання судових витрат суд вирішує у відповідності з вимогами ст. 88 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 10, 11, 15, 60, 62, 76, 79, 88, 208, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1, - задовольнити.

Встановити нікчемність заповіту від 26 лютого 2015 року, який посвідчений державним нотаріусом Шишацької державної нотаріальної контори ОСОБА_8, зареєстрований в реєстрі за № 84, від імені ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканця селища Шишаки, вул. Гагаріна, 11 Полтавської області, на користь ОСОБА_6, ОСОБА_4.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судові витрати, повязані з сплатою судового збору, в розмірі 243 грн. 60 коп.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Полтавської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуюча: