Ухвала суду № 54306604, 14.12.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №489/7452/14-ц 14.12.2015 14.12.2015 14.12.2015

Провадження №22-ц/784/1176/15

Провадження №22-ц/784/1176/15 Суддя по 1 інстанції Тихонова Н.С.

Категорія 34 Доповідач апеляційного суду ОСОБА_1

Ухвала

Іменем України

14 грудня 2015 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Самчишиної Н.В.,

суддів: Галущенка О.І., Серебрякової Т.В.,

із секретарем судового засідання Горенко Ю.В.,

за участю:

- позивачки ОСОБА_2,

- третьої особи ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2

на заочне рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 06 квітня 2015 року та додаткове рішення цього ж суду від 13 травня 2015 року, ухвалені за позовом ОСОБА_2 до КП «Спеціалізоване комунальне підприємство «Гуртожиток», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3, про відшкодування майнової та моральної шкоди, спричиненої залиттям квартири,

встановила:

У листопаді 2014 року ОСОБА_2 звернулася з позовом до КП «Спеціалізоване комунальне підприємство «Гуртожиток» про відшкодування майнової та моральної шкоди, спричиненої залиттям квартири.

Позивач зазначала, що вона є співвласницею однокімнатної квартири АДРЕСА_1, яка розміщена на першому поверсі девятиповерхового будинку та знаходиться на утриманні відповідача.

З 2010 року з вини відповідача періодично здійснюється залиття кухні, кімнати та санвузла її квартири, в зв'язку з чим зіпсована стеля, стіни цих приміщень.

Посилаючись на те, що внаслідок цього їй спричинена майнова та моральна шкода, позивач просила стягнути з відповідача на відшкодування майнової шкоди 3 814 грн. та 30 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, а також повернути понесені нею судові витрати.

Протокольною ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 28 січня 2015 року залучена у якості третьої особи без самостійних вимог ОСОБА_3.

Заочним рішенням цього ж суду від 06 квітня 2015 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Додатковим рішенням того ж суду від 13 травня 2015 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави недоплачений судовий збір в розмірі 149 грн. 06 коп.

В апеляційних скаргах позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просила рішення суду скасувати та задовольнити її позов повністю.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення осіб, які брали участь у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

-2-

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_2, суд першої інстанції вважав його недоведеним та виходив з того, що позивач не довела вину відповідача у спричинені майнової та моральної шкоди, що повязана із залиттям її квартири.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної чи юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Підлягає відшкодуванню й моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини (ч. 1 ст. 1167 ЦК України).

Відповідно до роз'яснень, що містяться в п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 (з наступними змінами) «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», шкода заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

З матеріалів справи вбачається, що позивач є співвласницею (разом із чоловіком) однокімнатної квартири АДРЕСА_1, яка розміщена на першому поверсі в багатоквартирному девятиповерховому будинку та знаходиться на утриманні відповідача. Третя особа у справі ОСОБА_5 є співвласником (1/3 частини) аналогічної квартири № 26 в цьому ж будинку, яка розташована над квартирою позивача.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилалась на те, що протягом 2010 - 2013 років її квартиру затоплювало (кухню, ванну кімнату та житлову кімнату).

Зазначене підтверджувала своїми заявами до відповідача КП «Спеціалізоване комунальне підприємство «Гуртожиток», на балансі та обслуговуванні якого з 2006 року знаходиться будинок, актами обстеження своєї квартири, складеними представниками вказаного комунального підприємства від 05 лютого 2010 року, 10 квітня 2012 року, 01 липня та 07 серпня 2013 року, а також кошторисом на ремонт квартири (а.с. 6- 9, 13-25).

Із наданих позивачем актів обстеження її квартири, загалом вбачається наявність жовтих плям на стелі та відшарування фарби та шпаклівки на стелі та стінах у ванній кімнати, кухні та у житловій кімнаті - на стелі відшарування фарби.

Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 09 жовтня 2014 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної внаслідок затоплення спірної квартири відмовлено за недоведеністю. При цьому, вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції виходив з того, що призначена у справі судова будівельно-технічна експертиза для з'ясування причин замокання у квартирі позивача, а також наявності несправного сантехнічного обладнання у квартирі ОСОБА_3 або проведення там ремонтно-будівельних робіт, проведена не була, оскільки позивач відмовилася від її проведення та оплати.

Згідно із висновком проведеної (по даній справі) судової будівельно-технічної експертизи № 115-003 від 09 листопада 2015 року, та пояснень експерта ОСОБА_6, спеціаліста ОСОБА_7 в суді апеляційної інстанції, експертом встановлено, що при залиттях квартири позивача пошкоджені оздоблювальні покриття в житловій кімнаті, кухні, в коридорі та санвузлі. На стелі цих приміщень спостерігаються сліди від затікання у вигляді жовтих та жовто-коричневих плям, відшарування шпаклівки і фарби.

-3-

Ці пошкодження у квартирі позивача носять застарілий характер, та викликаний частковим залиттям з боку вищерозташованої квартири № 26. Технічні причини не встановлені, у звязку зі строком давності цих залиттів.

При цьому, експертом зазначено, що встановлені пошкодження у вигляді: оздоблювання на внутрішній стіні житлової кімнати за технічним станом зовнішньої стіни; на стіні кухні (вертикальна та горизонтальна тріщини з деформацією шпаклівки), яка примикає до житлової кімнати, на внутрішній перегородці кухні між дверними та віконними проймами (вертикальна тріщина з деформацією шпаклювального шару), яка примикає до санвузлу, та на відкосах вікна у кухні, не відносяться до залиття квартири позивача та у вартість ремонтно-будівельних робіт від залиття не включені.

Не були зазначені вказані пошкодження від затоплення і у актах про залиття квартири позивача, складених працівниками відповідача.

Загальна вартість ремонтно-будівельних робіт квартири внаслідок залиття встановлена висновком експерта у сумі 2549 грн.

Вказаний висновок експерта узгоджується з іншими доказами у справі, є повним, обґрунтованим та належним доказом. Доказів зацікавленості експертів, які проводили експертизу, не встановлено.

Доказів пошкодження або несправності водопровідно-каналізаційних систем жилого будинку, експлуатацію якої здійснює відповідач, внаслідок чого було затоплено квартиру позивача, матеріали справи не містять та судом не встановлено.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що позивачем не доведено заподіяння відповідачем КП «Гуртожиток» шкоди внаслідок залиття квартири.

В зв'язку з викладеним, рішення районного суду на підставі ст. 308 ЦПК України підлягає залишенню без змін.

До того ж, не заслуговують на увагу доводи позивача про невірне стягнення з неї судового збору відповідно до ст. 88 ЦПК України. Позивач ОСОБА_2 сплатила в районний суд 338 грн. 14 коп. судового збору (а.с. 1), а необхідно було 487 грн. 20 коп. ((243 грн. 60 коп. х 2 (позовні вимоги: майнового та немайнового характеру).

Судом відмовлено у позові, тому з позивача на користь держави підлягав стягненню недоплачений судовий збір у сумі 149 грн. 06 коп. (487 грн. 20 коп. 338 грн. 14 коп.). А тому питання розподілу судових витрат судом першої інстанції вирішено правильно.

Керуючись ст. ст. 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а заочне рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 06 квітня 2015 року та додаткове рішення цього ж суду від 13 травня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Н.В. Самчишина

Судді: О.І. Галущенко

ОСОБА_8