Ухвала суду № 54227464, 07.12.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 24/182/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

07.12.2015 Справа № 908/5477/14

За позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю ТД Ирбис (61001, м. Харків, пров. Микитинський, 24; код ЄДРПОУ 31559190)

до відповідача ОСОБА_2 акціонерного товариства Азовзагальмаш (87535, Донецька область, м. Маріуполь, площа Машинобудівельників, б.; код ЄДРПОУ 13504334).

Про стягнення суми

За зустрічним позовом ОСОБА_2 акціонерного товариства Азовзагальмаш (87535, Донецька область, м. Маріуполь, площа Машинобудівельників, б. 1; код ЄДРПОУ 13504334)

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю ТД Ирбис (61001, м. Харків, пров. Микитинський, 24; код ЄДРПОУ 31559190).

Про стягнення суми

Заінтересована особа - Червонозаводський ВДВС Харківського міського управління юстиції (61003, м.Харків, вул. Повстання, 7/8)

Представники:

ТОВ «ТД «Ирбис» ОСОБА_3 дов. від 19.01.2015 р.

ПуАТ «Азовзагальмаш» не з'явився

Суддя Попова І.А.

Розглядається заява ТОВ «ТД «Ирбис» про визнання таким, що не підлягає виконанню, наказу господарського суду Запорізької області від 03.03.2015 р. по справі №908/5477/14 про стягнення з ТОВ «ТД «Ирбис» на користь ПуАТ «Азовзагальмаш» 52270 грн. неустойки та 1827 грн. судового збору.

У відповідності до ст. 2-1 ГПК України в звязку з перебуванням ОСОБА_4 на лікарняному згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.11.2015 р. заяву передано на розгляд судді Поповій І.А.

Ухвалою суду від 25.11.2015 р. заяву прийнято та призначено до розгляду в судовому засіданні 07.12.2015 р.

В обґрунтування вимог заявник вказує, що рішенням господарського суду Запорізької області від 10.02.2015 р. у справі № 908/5477/14 стягнуто: 1) з ПуАТ «Азовзагальмаш» на користь ТОВ «ТД «Ирбис» 2646210 грн. 98 коп. основного боргу, 305266 грн. 56 коп. втрат від інфляції грошових коштів, 27619 грн. 28 коп. річних процентів, 59581 грн. 94 коп. судового збору; 2) з ТОВ «ТД «Ирбис» на користь ПуАТ «Азовзагальмаш» 52270 грн. неустойки та 1827 грн. судового збору. На виконання рішення видано відповідні накази. ПуАТ «Азовзагальмаш» подало наказ № 908/5477/14 від 03.03.2015 р. до Червонозаводського ВДВС Харківського МУЮ. 26 жовтня 2015 р. Червонозаводський ВДВС ХМУЮ відкрито виконавче провадження № 49126867 про стягнення з ТОВ «ТД «Ирбис» на користь ПуАТ «Азовзагальмаш» суми неустойки в розмірі 52270 грн. 44 коп. та витрат по сплаті судового збору в розмірі 1827 грн., надано строк на добровільне виконання рішення до 02.11.2015 р. ТОВ «ТД»Ирбис» 29.10.2015 р. направило товариству «Азовзагальмаш» в порядку ч. 2 ст. 601 ЦК України повідомлення про зарахування зустрічних однорідних вимог. Таким чином, заявник вважає, що з 29.10.2015 р. у ТОВ «ТД «Ирбис» не існує зобов'язання за рішенням господарського суду Запорізької області по справі № 908/5477/14 від 10.02.2015 р., внаслідок його припинення шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 54097 грн. 44 коп. Але, станом на 18.11.2015 р. наказ по справі № 908/5477/14 знаходиться на примусовому виконанні Червонозаводського ВДВС ХМУЮ і може бути виконаний в будь-який момент без відповідних правових підстав. Крім того, ТОВ «ТД «Ирбис» подало 29.10.2015 р. до Червонозаводського ВДВС ХМУЮ заяву про закінчення виконавчого провадження № 49126867 на підставі того, що зобов'язання припинено.

ПуАТ «Азовзагальмаш» (стягувач у виконавчому провадженні) свого представника в судове засідання не направив, клопотав про відкладення розгляду заяви, оскільки товариство не має можливості направити уповноваженого представника в звязку з встановленим режимом простою на підприємстві, відсутністю фінансування, а також проведенням антитерористичної операції в Донецькій області.

Суд зазначає, що відповідно до вимог статті 77 ГПК України господарський суд відкладає розгляд справи, коли спір не може бути вирішено в даному засіданні, зокрема, через незявлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може не брати до уваги доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у звязку з відсутністю його представника (з причин повязаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). ОСОБА_1 «Азовзагльмаш» мало достатньо часу на обґрунтування своїх заперечень за їх наявності та надання їх в електронному вигляді.

Згідно з п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Оскільки всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду, проте відповідач не скористався своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України, участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обовязком сторони, суд дійшов висновку про можливість розгляду заяви в судовому засіданні 07.12.2015 року за відсутності представника ПуАТ «Азовзагальмаш».

Заслухавши представника заявника, вивчивши матеріали, суд встановив:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 10.02.2015 р. у справі №908/5477/14 задоволено позовні вимоги ТОВ «ТД «Ирбис» та стягнуто на його користь з ПуАТ «Азовзагальмаш» 2646210 грн. 98 коп. основного боргу, 305266 грн. 56 коп. втрат від інфляції грошових коштів, 27619 грн. 28 коп. річних процентів, 59581 грн. 94 коп. судового збору та зустрічні позовні вимоги ПуАТ «Азовзагальмаш» та стягнуто на його користь з ТОВ «ТД «Ирбис» 52270 грн. неустойки та 1827 грн. судового збору. На виконання вказаного рішення 03.03.2015 р. видано відповідні накази.

Постановою від 26.10.2015 р. Червонозаводського ВДВС Харківського МУЮ відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду Запорізької області від 03.03.2015 р. по справі №908/5477/14 про стягнення з ТОВ «ТД «Ирбис» на користь ПуАТ «Азовзагальмаш» 52270 грн. неустойки та 1827 грн. судового збору. Державним виконавцем надано строк на добровільне виконання до 02.11.2015 р.

Звертаючись з заявою про визнання наказу по даній справі таким, що не підлягає виконанню, товариство «ТД Ирбис» посилається на те, що на 29.10.2015 р. ним направлено стягувачу (ПуАТ «Азовзагальмаш») заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 54097 грн. 44 коп.

Відповідно до частини четвертої статті 117 ГПК України господарський суд ухвалою вносить виправлення до наказу, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.

Наведені заявником обставини не є підставами, з якими процесуальний закон повязує визнання наказу суду таким, що не підлягає виконанню, у звязку з чим заяву про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, суд вважає необґрунтованою внаслідок наступного:

Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно з ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно ст. 1, 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначений Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Виконання судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя. Право на стягнення грошових коштів за наказом господарського суду повинне бути реалізоване в процесуальних формах, встановлених законодавством про виконавче провадження. Таким чином, зарахування зустрічних однорідних вимог на стадії примусового виконання може відбуватися не інакше як на підставах та у порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України та Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Виходячи із вказаних положень, зарахування зустрічних однорідних вимог являє собою односторонній правочин та має своїм наслідком припинення зобов'язань.

Вивчені матеріали свідчать, що вчинення правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог у даній справі відбулося після видачі судом наказу на виконання рішення від 10.02.2015 р. по справі № 908/5477/14, відкриття виконавчого провадження та початку примусового виконання рішення. В постанові про відкриття виконавчого провадження від 26.10.2015 р. державним виконавцем боржнику надано строк самостійно виконати наказ по справі № 908/5477/14 до 02.11.2015 р.

Частиною 2 ст. 117 ГПК України передбачено право господарського суду, який видав наказ, за заявою стягувача або боржника визнати наказ таким, що не підлягає виконанню.

Частина четверта статті 117 ГПК містить підстави визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за заявами стягувачів або боржників, поданими в порядку зазначеної статті:

- якщо його видано помилково;

- якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин (наприклад, у разі скасування чи зміни в апеляційному або в касаційному порядку чи за результатами перегляду за нововиявленими обставинами рішення, на підставі якого наказ було видано, якщо на момент таких скасування чи зміни наказ ще не було виконано повністю або частково), про що зазначається в постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 р. «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів».

Оцінивши усі обставини у їх сукупності, суд приходить до висновку, по-перше:

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Частинами 1, 3 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення. У разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом.

В даному випадку виконання боржником зобов'язання по сплаті заборгованості шляхом зарахування зустрічних вимог є самостійним виконанням рішення суду по даній справі в контексті приписів Закону України «Про виконавче провадження», але не є добровільним виконанням в контексті приписів ст. 117 ГПК України.

По-друге, за приписами ст. 117 ГПК України словосполучення «обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у звязку з його припиненням… з інших причин» не передбачає визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, внаслідок виконання боржником рішення на стадії примусового виконання.

З огляду на викладене, суд відмовляє в задоволенні заяви відповідача через відсутність передбачених ст. 117 ГПК України підстав для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню. При цьому суд зауважує, що обставини фактичного виконання судового наказу в даній справі та дотримання при цьому порядку, встановленого Законом України "Про виконавче провадження", не визначені предметом дослідження при розгляді даної заяви.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 86, 117 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відхилити заяву ТОВ «ТД «Ирбис» про визнання таким, що не підлягає виконанню, наказ господарського суду Запорізької області по справі №908/5477/14 про стягнення на користь ПуАТ «Азовзагальмаш» 52270 грн. неустойки та 1827 грн. судового збору.

Суддя І.А. Попова