Рішення № 54048205, 02.12.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680, м. Київ, вул. Солом'янська 2а

Справа № 761/6811/15-ц Головуючий у 1 - й інстанції: Волошин В.О.

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/15478/2015 Доповідач - Шиманський В.Й.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2015 року колегія суддів Судової палати в цивільних справах апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого - Шиманського В.Й.

Суддів - Кравець В.А., Семенюк Т.А.

при секретарі - Крічфалуши С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в інтересах Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 14 вересня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна», третя особа: Публічне акціонерне товариство «Укрсиббанк» про стягнення частини суми страхового відшкодування, пені,-

В С Т А Н О В И Л А:

Із вказаним позовом до суду позивач звернувся у березні 2015 року.

Зазначав, що 27.03.2014 року між сторонами укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 23/24/2.1.5.1, предметом якого є автомобіль «Hyundai Accent» д.н. НОМЕР_1. 13.09.2014 року внаслідок ДТП зазначений автомобіль зазнав механічних пошкоджень, на підставі чого він звернувся до відповідача з заявою про виплату страхового відшкодування. Згідно звіту про визначення вартості матеріального збитку вартість відновлюваного ремонту автомобіля складає 44 061,11 грн.

В листі від 26.11.2014 року відповідач повідомив, що забезпечений транспортний засіб є конструктивно загиблим та погодив виплату страхового відшкодування в сумі 3 700,30 грн. Згодом відповідач здійснив виплату страхового відшкодування в сумі 19 450,00 грн.

Вважаючи дії відповідача безпідставними, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд стягнути з ПАТ «Страхова компанія «Країна» на свою користь страхове відшкодування в сумі 24 611,11 грн. та пеню в розмірі 2 824,80 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 14 вересня 2015 року позов задоволено частково.

Стягнуто з відповідача на користь позивача суму невиплаченого страхового відшкодування в розмірі 24 611,11 грн.

В апеляційній скарзі, з посиланням на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, ставиться питання про скасування даного рішення та ухвалення нового про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню у зв'язку з наступним.

Відповідно до ч. 1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана надати ті докази, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом вірно встановлено, що 27.03.2014 року між ОСОБА_3 та ПАТ «СК «Країна» укладено договір добровільного страхування № 23/24/2.1.5.1, за умовами якого відповідач взяв на себе зобов'язання в разі настання страхового випадку із застрахованим транспортним засобом автомобілем «HyundaiAccent», д.н.з.НОМЕР_1, здійснити виплату страхового відшкодування.

13.09.2014 року внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль марки «Hyundai Accent», д.н.з.НОМЕР_1 зазнав механічних пошкоджень.

Вказаний випадок страховою компанією визнано страховим.

Звертаючись до суду з даним позивач зазначав, що відповідачем було сплачено частину страхового відшкодування у розмірі 19 450,0 грн., проте на підставі Звіту від 23.12.2014 року вартість матеріального збитку складає 44 061,11 грн., а тому просив достягнути з відповідача 24 611,11 грн.

Ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції прийшов до висновків про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення страхового відшкодування в розмірі 24 611,11 грн. та наявності правових підстав для часткового задоволення позову.

Натомість колегія суддів не може погодитись з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно із ст. 6 Закону України "Про страхування" добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

Відповідно до ст. ст. 979, 988 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором. Страхова виплата за договором майнового страхування здійснюється страховиком у межах страхової суми, яка встановлюється у межах вартості майна на момент укладення договору.

Відповідно до статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В оскаржуваному рішення суд першої інстанції зазначив, що визнаючи автомобіль конструктивно загиблим при визначенні розміру страхового відшкодування на підставі програмного продукту Audatex, відповідачем не було надано до суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що працівник відповідача, який складав вищезазначений акт, є оцінювачем, а відповідач суб'єктом оціночної діяльності, як і не було надано суду доказів того, що наданий позивачем, в якості письмового доказу Звіт про визначення вартості матеріального збитку від 23 грудня 2014 року, проведений з порушенням вимог закону.

Натомість вказані висновки не відповідають обставинам справи з огляду на наступне.

Так, у розділі 18 ч. 2 договору врегульовано порядок визначення розміру збитку та страхового відшкодування.

Згідно п. 18.10 визначення розміру страхового відшкодування здійснюється страховиком виходячи з цін що діють в період врегулювання страхового випадку на підставі:

- висновку або звіту товарознавчого дослідження щодо визначення вартості відновлюваного ремонту або матеріального збитку заподіяного власнику застрахованого ТЗ, підготовлений спеціалізованою та вповноваженою експертною організацією, експертом оцінювачем або калькуляції працівника Страховика, складеної за допомогою програмного комплексу Audatex (п. 18.10.1);

- рахунків, складених СТО враховуючи умову визначену в ч. 1 цього договору : «сертифікована СТО на вибір страховика», «сертифікована СТО на вибір страхувальника» або «будь-яка СТО за погодженням із страховиком» (п. 18.10.2).

Страхувальником в ч. 1 договору обрано варіант «сертифікована СТО на вибір страховика», згідно якого до розрахунку страхового відшкодування приймаються тільки рахунки сервісної СТО моделі застрахованого ТЗ. Ремонт пошкодженого ТЗ здійснюється на сервісній СТО, що обирається страховиком.

Після настання страхового випадку страховик для розрахунку та визначення вартості відновлювального ремонту застрахованого транспортного засобу направив страхувальника на СТО ТОВ «Автоберег».

При цьому позивач не відмовлявся від здійснення відновлювального ремонту на СТО, що зазначено ним власноручно в п. 16 повідомлення про настання страхового випадку (а.с.80).

Згідно рахунку-фактури №АБ-0000828 від 06.02.2015 року, складеного ФОП «Автоберег», вартість відновлювального ремонту складає 96 968,36 грн. (а. с. 82).

На підставі п. 18.4 ч. 2 Договору, транспортний засіб вважається конструктивно загиблим, якщо розмір збитку перевищує 75% страхової суми.

Частиною 1 договору страхова сума визначена сторонами в розмірі 120 000,00 грн.

Згідно п. 18.14 ч. 2 договору у випадку конструктивної загибелі страховик сплачує страхове відшкодування в розмірі всієї страхової суми за вирахуванням суми несплачених страхових платежів за наступні страхові періоди ( в межах одного календарного року) та/або несплаченої суми частини страхового платежу, передбаченого цим договором, безумовної франшизи визначеної п 7 ч. 1 договору і вартості залишків пошкодженого застрахованого ТЗ, а також витрат здійснених за рахунок страхового відшкодування.

Розмір франшизи на підставі п. 7 ч. 1 договору становить 6 000,00 грн.

На підставі п. 18.16 вартість залишків ТЗ визначається шляхом вивчення попиту та пропозиції таких залишків (зокрема он-лайн-аукціон з продажу автомобіля (ТОВ «Україно-Польське», «Автоонлайн-Україна») чи аналогічні аукціони, або шляхом експертної оцінки або за згодою сторін.

На виконання даного пункту договору транспортний засіб «Hyundai Accent» було виставлено на онлайн-аукціоні з продажу автомобілів. За результатами проведення аукціону залишкова вартість автомобіля становила 94 550,00 грн. (а.с. 83).

Згідно страхового акту №23/33817/2.1.5.1, затвердженого директором з врегулювання ПАТ «СК «Країна» ОСОБА_4, сума до виплати складає 19 450,00 грн. (120 000,00 грн. - 6 000,00 грн. - 94 550,00 грн.).

Вказана сума була перерахована 17.02.2015 року на рахунок ПАТ «Укрсиббанк», оскільки згідно умов договору банк є вигодонабувачем за укладеним договором.

Натомість з листа ПАТ «Укрсиббанк» від 26.08.2015 року вбачається, що наразі заборгованість позивача за кредитним договором відсутня, а тому банк не заперечує проти задоволення позову на користь позивача.

Під час розгляду справи позивач підтвердив, що 18.02.2015 року відповідач сплатив страхове відшкодуванні в розмірі 19 450,00 грн.

З викладеного вбачається що сторонами договору добровільного страхування було визначено, що вартість страхового відшкодування розраховується лише згідно з рахунками СТО, моделі застрахованого ТЗ.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, розмір страхового відшкодування страховиком розрахований відповідно до умов договору страхування та є правильним, а отже у суду не було правових підстав вважати, що страховою компанією недоплачено суму страхового відшкодування.

При цьому колегія суддів враховує що у висновку/калькуляції №1085, наданої позивачем до суду, вартість деяких запчастин введена користувачем вручну (а.с. 35).

У відповідності з вимогами ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права тощо.

Враховуючи зазначене, апеляційна скарга ОСОБА_2 в інтересах ПАТ «Страхова СК «Країна» підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню в частині стягнення суми невиплаченої частини страхового відшкодування у розмірі 24 611,11 грн. та судового збору, з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволені позову.

У п. 37 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» судам роз'яснено, що у разі, якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат згідно з правилами, передбаченими ст. 88 ЦПК України.

На підставі викладеного з урахуванням вимог ст. 88 ЦПК України з позивача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі в розмірі 536,80 грн.

Керуючись ст. ст.303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» - задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 14 вересня 2015 року в частині стягнення суми невиплаченої частини страхового відшкодування у розмірі 24 611 грн. 11 коп. та сплати судового збору - скасувати.

Ухвалити нове рішення наступного змісту.

У задоволенні позову ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна», третя особа: Публічне акціонерне товариство «Укрсиббанк» про стягнення частини суми страхового відшкодування та судового збору - відмовити.

В решті зазначене рішення залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серія НОМЕР_2) на користь Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» (код ЄДРПОУ 20842474) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 536 грн. 80 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: