Постанова № 54019503, 30.11.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" листопада 2015 р. Справа№ 910/18473/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зеленіна В.О.

суддів: Шевченка Е.О.

Синиці О.Ф.

при секретарі Волуйко Т.В.

представники сторін:

позивача: Пацюк В.С. - довіреність б/н від 24.09.2015; Петрусь О.Я.. - довіреність б/н від 24.09.2015

відповідача: не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична група"

на рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2015

у справі № 910/18473/15 (суддя Отрош І.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранс-Інвест"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична група"

про стягнення 83899 грн 73 коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.10.2015 у справі № 910/18473/15 позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична група" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранс-Інвест" суму основного боргу у розмірі 50000 грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 341 грн. 10 коп., інфляційні втрати у розмірі 1300 грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 1124 грн. 54 коп. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергетична група" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2015 у справі № 910/18473/15 скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Скарга мотивована тим, що у рішенні неповно відображені обставини, які мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки не є вичерпними, не відповідають дійсності і не підтверджуються достовірними доказами, позивач не надав доказів на обґрунтування своїх позовних вимог, оскільки надані позивачем акти не відповідають Правилам зберігання транспортних засобів на автостоянках та статті 977 Цивільного кодексу України.

Відповідно до автоматизованого розподілу судових справ між суддями апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична група" у справі № 910/18473/15 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді: Зеленіна В.О., суддів: Шевченка Е.О., Синиці О.Ф.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.10.2015 колегію суддів у зазначеному складі прийнято до розгляду справу № 910/18473/15. Розгляд апеляційної скарги призначений на 30.11.2015.

27.11.2015 від позивача надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, у якому він заперечує проти її задоволення та просить залишити оскаржуване рішення без змін, посилаючись на те, що ним надавались послуги зі зберігання транспортних засобів відповідача, що підтверджується підписаними обома сторонами актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), актом звірки розрахунків та здійсненими відповідачем платежами.

30.11.2015 відповідач повноважних представників в судове засідання не направив, не повідомивши про причини, хоча був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення ухвали суду.

З метою не порушення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку, керуючись ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за необхідне здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними в справі документами та за відсутності представників відповідача.

30.11.2015 в судовому засіданні представники позивача заперечили проти задоволення апеляційної скарги, просили залишити оскаржуване рішення без змін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, колегія суддів встановила наступне.

01.01.2013 між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Автотранс-Інвест", як зберігачем, та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергетична група", як поклажодавцем, укладено Договір № 17/СМ про зберігання транспортних засобів (далі - Договір), відповідно до умов якого зберігач надає послуги по зберіганню на стоянці автомобілів згідно з Додатком № 1.

Додатком № 1 до Договору сторони визначили перелік автомобілів, які підлягають зберіганню за Договором, із зазначенням марок автомобілів та їх державних номерних знаків.

Відповідно до п. 1.1 Договору, зберігач зобов'язаний забезпечити зберігання транспортних засобів, прийнятих на зберігання, згідно затверджених "Правил" для автостоянок; проводити контроль технічного стану автомобіля, медичний контроль водія, технічне обслуговування та ремонт автомобіля (за додаткову плату).

Згідно з п. 1.2 Договору, поклажодавець зобов'язаний своєчасно сплачувати зберігачу згідно з договором вартість послуг та робіт.

У пункті 2.1 Договору сторони домовились, що оплата по даному договору встановлюється за домовленістю сторін і складає: за послуги по збереженню всіх автомобілів: 5550,00 грн., крім того ПДВ 1110,00 грн., а всього 6660,00 грн. за місяць.

Відповідно до п. 2.2 Договору, оплата проводиться по рахунках зберігача на протязі 3-х банківських днів.

Пунктом 4.1 Договору встановлено термін дії Договору з 01.01.2013 по 31.12.2013.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, за період з січня по грудень 2013 року позивач надав відповідачу послуги зі зберігання транспортних засобів на загальну суму 79920 грн. 00 коп., що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), а саме: актом № ОУ-0000731 від 31.01.2013 на суму 6660 грн. 00 коп., актом № ОУ-0000852 від 28.02.2013 на суму 6660 грн. 00 коп., актом № ОУ-0001005 від 31.03.2013 на суму 6660 грн. 00 коп., актом № ОУ-0001068 від 30.04.2013 на суму 6660 грн. 00 коп., актом № ОУ-0001200 від 31.05.2013 на суму 6660 грн. 00 коп., актом № ОУ-0001283 від 30.06.2015 на суму 6660 грн. 00 коп., актом № ОУ-0001434 від 31.07.2013 на суму 6660 грн. 00 коп., актом № ОУ-0001562 від 31.08.2013 на суму 6660 грн. 00 коп., актом № ОУ-0001651 від 30.09.2013 на суму 6660 грн. 00 коп., актом № ОУ-0001766 від 31.10.2013 на суму 6660 грн. 00 коп., актом № ОУ-0001855 від 30.11.2013 на суму 6660 грн. 00 коп. та актом № ОУ-0001994 від 31.12.2013 на суму 6660 грн. 00 коп. Вказані акти підписані уповноваженими представниками сторін, підписи яких скріпленими печатками товариств,

У відповідності до п.2.2 Договору позивачем виставлялись відповідні рахунки-фактури за період з січня по грудень 2013 року на загальну суму 79920 грн. 00 коп., які, згідно пояснень позивача, були виставлені ним наперед у перших числах кожного місяця.

Відповідач у період з 03.06.2013 по 23.10.2014 сплатив позивачу грошові кошти у загальному розмірі 29920 грн. 00 коп., що підтверджується банківськими виписками по особовому рахунку та копією журналу проводок за період з 01.03.2006 по 30.09.2015, при цьому у призначеннях платежу відповідачем був зазначений Договір № 17/СМ про зберігання транспортних засобів від 01.01.2013.

Також 31.12.2013 сторонами було підписано Акт звірки взаєморозрахунків станом на 31.12.2013, відповідно до якого позивач надав послуг на загальну суму 79920,00 грн., сплачено 16320,00 грн., заборгованість на користь позивача становить 63600,00 грн.

09.04.2015 позивач за вих. № 106 направив відповідачу претензію №2, у якій вказав на наявність заборгованості за Договором в сумі 50000 грн. та просив її сплатити.

У відповіді на претензію відповідач 06.05.2015 за вих. № 44 повідомив позивачу, що у отриманій 16.04.2015 претензії №2 відсутні посилання на те, які саме документи підтверджують наявність заборгованості, а тому він не може підтвердити вказані вимоги.

14.05.2015 позивач за вих. № 114 направив відповідачу Додаток до Претензії №2, до якого додав копію акт звірки розрахунків станом на 31.12.2013 та копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) за період з січня по грудень 2013 року. Відповідач отримав додаток до претензії, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення, однак відповіді не надав, заборгованість в сумі 50000 грн. не сплатив.

У зв'язку із викладеним позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 83899,73 грн., з яких 50000,00 грн. основного боргу, 3346,02 грн. 3% річних за загальний період нарахування з 03.02.2013 по 15.07.2015 та 30553,72 грн. інфляційних втрат за період з лютого 2013 року по червень 2015 року.

Задовольняючи позовні вимоги в частині суми основного боргу суд першої інстанції дійшов до висновку про їх обґрунтованість та доведеність.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується із вказаним висновком місцевого господарського суду, з огляду на наступне.

Так, згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Суд першої інстанції вірно встановив, що Договір № 17/СМ про зберігання транспортних засобів від 01.01.2013 за своєю правовою природою є договором зберігання.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України, і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 936 ЦК України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Відповідно до ч. 1 ст. 946 ЦК України, плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

Згідно зі статтею 977 ЦК України, якщо зберігання автотранспортних засобів здійснюється суб'єктом підприємницької діяльності, такий договір є публічним. За договором зберігання транспортного засобу в боксах та гаражах, на спеціальних стоянках зберігач зобов'язується не допускати проникнення в них сторонніх осіб і видати транспортний засіб за першою вимогою поклажодавця. Договір зберігання транспортного засобу поширюється також на відносини між гаражно-будівельним чи гаражним кооперативом та їх членами, якщо інше не встановлено законом або статутом кооперативу. Прийняття автотранспортного засобу на зберігання посвідчується квитанцією (номером, жетоном).

Відповідно до п. 17 Правил зберігання транспортних засобів на автостоянках, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 № 115, на всіх автостоянках плата за тимчасове зберігання транспортного засобу справляється за передбачуваний термін зберігання, а за довготермінове - на умовах, передбачених у договорі зберігання транспортного засобу.

Суд першої інстанції обґрунтовано відхилив доводи відповідача про те що позивачем не надано суду доказів надання послуг за Договором, оскільки підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками товариств акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), є належними доказами надання позивачем послуг зі зберігання автотранспортних засобів за період з січня 2013 року по грудень 2013 року у загальному розмірі 79920 грн. та прийняття відповідачем вказаних послуг. При цьому надання вказаних послуг також підтверджується вищезазначеним актом звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2013, який підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками товариств.

Також місцевим господарським судом правильно відхилені доводи позивача про те, що в акті звірки відсутнє посилання на договір та рахунки-фактури, у зв'язку з чим, за доводами відповідача, вказаний акт звірки не є належним доказом у справі, оскільки згідно пояснень позивача між сторонами не було жодних інших цивільно-правових, господарсько-правових або будь-яких інших відносин майнового характеру, яких би міг стосуватися вказаний акт звірки взаємних розрахунків. При цьому згідно банківських виписок відповідач при проведенні оплати вказував у призначенні платежу "оплата послуг за зберігання за відповідний місяць за Договором № 17/СМ від 01.01.2013".

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з тим, що враховуючи сплачені відповідачем грошові кошти у сумі 29920 грн. та обсяг наданих позивачем послуг за Договором у сумі 79920 грн. 00 коп., відповідач не виконав зобов'язання зі сплати грошових коштів в загальній сумі 50000 грн.

Щодо строків оплати наданих послуг зі зберігання, то враховуючи умови п.2.2 Договору, яким встановлено, що оплата проводиться по рахунках зберігача протягом 3-х банківських днів, відсутність доказів своєчасного направлення відповідачу рахунків-фактур на оплату послуг зі зберігання, місцевий господарський суд, враховуючи дату отримання відповідачем претензії про сплату заборгованості (16.04.2015) та встановлений у ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України обов'язок боржника сплатити борг у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, дійшов вірного висновку про те, що свій обов'язок з оплати за надані позивачем послуги зі зберігання транспортних засобів за Договором у розмірі 50000 грн. 00 коп. відповідач повинен був виконати у строк до 23.04.2015 (включно), у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 50000 грн. 00 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку із простроченням виконання відповідачем грошового зобов'язання, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення 3346,02 грн. 3% річних за період з 03.02.2013 по 15.07.2015 та 30553,72 грн. інфляційних втрат за період з лютого 2013 року по червень 2015 року.

Оскільки судом першої інстанції вірно встановлено, що грошове зобов'язання є простроченим з 24.04.2015, він правомірно здійснив перерахунок заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань, і прийшов до обґрунтованого висновку про те, що до стягнення з відповідача підлягає 341 грн. 10 коп. 3% річних за період з 24.04.2015 по 15.07.2015 та 1300 грн. інфляційних нарахувань за травень - червень 2015 року, а тому в цій частині позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При прийнятті оскаржуваного судового рішення місцевий господарський суд, керуючись, зокрема, приписами наведених норм, на підставі повного та всебічного дослідження фактичних обставин справи і перевірки їх наявними доказами з урахуванням визначених позивачем меж позовних вимог, дійшов правомірного висновку щодо часткового задоволення позовних вимог.

Таким чином, наведене вище та докази, які містяться в матеріалах справи, спростовують доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду міста Києва від 05.10.2015 у справі № 910/18473/15 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична група" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 05.10.2015 у справі № 910/18473/15 - без змін.

2. Матеріали справи № 910/18473/15 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя В.О. Зеленін

Судді Е.О. Шевченко

О.Ф. Синиця