Рішення № 53943552, 16.11.2015, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Провадження № 2/359/2481/2015

Справа № 359/8403/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2015 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Муранової-Лесів І.В.,

при секретарі - Шляхетко Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Борисполі Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Бориспільської міської ради Київської області про встановлення факту проживання однією сімєю та визнання права власності на спадкове майно, -

В С Т А Н О В И В :

07.09.2015 позивач ОСОБА_1 звернувся до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з позовною заявою, в якій просить суд: встановити факт, що він постійно проживав однією сімєю з ОСОБА_2 з 10983 року по 24.04.1996 за адресою: 08300, Київська область, м.Бориспіль, провулок Тарасівський, 14; визнати за позивачем право власності на ? житлового будинку, який розташований а адресою: 08300, Київська область, м.Бориспіль, провулок Тарасівський, 14, який належав померлій ОСОБА_2 (а.с.2-4)

Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що після смерті його матері у 1944 році його батько зареєстрував шлюб з ОСОБА_3, та з 1959 року позивач проживав разом із батьком та мачухою. Під час перебування у шлюбі його батько та мачуха стали власниками спірного будинку. 25.05.1978 року батько позивача, ОСОБА_4, помер і позивач отримав у спадок ? частину будинку №14 по провул.Тарасівський в м.Борисполі Київської області, а іншу ? частину успадкувала мачуха позивача ОСОБА_3 яка після смерті батька вийшла заміж та змінила прізвище на Савін. 14.09.1983 року чоловік мачухи позивача помер і ОСОБА_2 повернулась до м.Бориспіль і постійно проживала і вела спільне господарство з позивачем до 24.04.1996 року, до дня її смерті, у вказаному домоволодінні №14 по провул. Тарасівський у м.Борисполі Київської області. Позивач стверджує, що протягом 13 років доглядав за мачухою, купував продукти харчування, одяг та необхідні ліки, проживав з нею однією сімєю та поніс витрати на її поховання. Позивач стверджує, що є спадкоємцем своєї мачухи за законом четвертої черги, а також, що інші спадкоємці відсутні, і частину домоволодіння в порядку спадкування ніхто не прийняв. Оформити спадщину у нотаріуса він не може, оскільки його не було визнано спадкоємцем четвертої черги.

В судовому засіданні позивач та його представник повністю підтримали заявлені позовні вимоги та підтвердили викладені в позовній заяві обставини.

Представник Бориспільської міської ради Київської області в судове засідання не зявився, про час та місце судового розгляду відповідач був повідомлений належним чином.

Від представника відповідача надійшла заява, в якій представник просить розглянути справу без участі представника Бориспільської міської ради, проти позову частково заперечує та звертає увагу суду на те, що відповідно до позову спадщина відкрилась 24.04.1996 року і на той час діяв Цивільний кодекс 1963 року, проте позивачем не наведено та не вбачається підстав для визнання права власності на спадкове майно.

Заслухавши пояснення позивача, його представника, допитавши свідків та дослідивши письмові матеріали справи, суд прийшов до переконання, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з таких підстав.

Позивачу та його представнику судом було розяснено, що відповідно до вимог ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до вимог ст.10 ЦПК України судом було розяснено особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, та попереджено про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій.

В тому числі розяснено, що відповідно до вимог ст.60 ЦПК Україникожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.

В судовому засіданні встановлено, що 25.05.1978 року у віці 85 років помер ОСОБА_4, що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії І-БК №440787, виданим 26.07.1978 року Бориспільським міським відділом ЗАГС (а.с.24).

За змістом свідоцтва про право на спадщину за законом від 13 лютого 1980 року, виданого державним нотаріусом Бориспільської міської державної нотаріальної контори, реєстровий №2-399 та зареєстрованого в Бориспільському міжміському бюро технічної інвентаризації 19.02.1980 року реєстровий №1694 (а.с.22-23), спадкоємцями майна померлого ОСОБА_5 є його дружина ОСОБА_3 та син ОСОБА_1, що проживають в ІНФОРМАЦІЯ_1.

Згідно зі вказаним Свідоцтвом про право на спадщину за законом позивач ОСОБА_1 та дружина померлого спадкодавця ОСОБА_4 - ОСОБА_3 в порядку спадкування за законом набули право власності на житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться в м.Борисполі по провулку Тарасівський №14 Київської області, по 1/2частину кожний.

Згідно з витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно від 21.12.2012 №36882079 (а.с.9) право власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами по провулку Тарасівський, 14 в м.Борисполі Київської області, зареєстровано за ОСОБА_3 та ОСОБА_1 по ? частки за кожним на підставі свідоцтва про право на спадщину №2-399 від 13.03.1980, виданим Бориспільською держнотконторою.

Як встановлено з наданих позивачем документів 24 квітня 1996 року померла ОСОБА_2 у віці 77 років, про що у відділі реєстрації актів громадянського стану Бориспільського міськвиконкому Київської області 25 квітня 1996 року зроблено відповідний актовий запис №222, що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії І-БК №015805 (а.с.26).

Будь-яких належних і допустимих доказів, що померла ОСОБА_2 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6, який помер 14 вересня 1983 року, копію свідоцтва про смерть якого була долучена позивачем до позовної зави (а.с.25), суду не надано та не зазначено джерел їх здобуття.

А також не надано належних і допустимих доказів на підтвердження того факту, що ОСОБА_3 після смерті її чоловіка ОСОБА_5 повторно уклала шлюб із зазначеною в позовній заяві особою ОСОБА_6.

З показів допитаних в судовому засіданні свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 встановлено, що спадкодавець ОСОБА_2 до своєї смерті проживала за вказаною в позовній заяві адресою: провул.Тарасівський, 14 в м.Борисполі Київської області. А також, що вказаний будинок фактично поділений на дві квартири з окремими входами, в одній з яких проживала спадкодавець, а в іншій позивач зі своєю родиною, та що позивач піклувався та поховав ОСОБА_2, яку вони знали як мачуху позивача.

Відповідно до інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) №28591267 від 04.11.2011 року за вказаними параметрами запиту щодо спадкодавця ОСОБА_2 інформація відсутня (а.с.10).

Згідно з інформацією, наданої Київським обласним державним нотаріальним архівом, згідно архівного фонду №44 (Бориспільська міська державна нотаріальна контора), що знаходиться на зберіганні в Київському обласному державному нотаріальному архіві, після смерті ОСОБА_2, померлої 24 квітня 1996 року, спадкова справа не заводилась та не видавалась з 24 квітня 1996 року по 1999 рік включно (а.с.54).

Відповідно до вимог пунктів 1, 4 , 5 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України він набрав чинності з 1 січня 2004 року та застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

Відповідно до розяснень, викладених в абзаці другому та третьому п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 №7 «Про судову практику у справах про спадкування», відносини спадкування регулюються правилами ЦК, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року; у разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР (далі - ЦК УРСР), у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

Отже, норми п. 5 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, згідно з якими цей кодекс застосовується також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким з спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом, слід розуміти таким чином, що правила книги шостої ЦК може бути застосовано лише до спадщини, яка відкрилася після 1 липня 2003 року і не була прийнята ніким зі спадкоємців, право на спадкування яких виникло відповідно до норм статей 529 531 Цивільного кодексу УРСР.

Таким чином, суд вважає безпідставними посилання позивача на вимоги чинного Цивільного кодексу України в обґрунтування того, що він є спадкоємцем четвертої черги, оскільки чинний на момент відкриття спадщини після смерті ОСОБА_2 Цивільний кодекс УРСР не передбачав такої черги спадкоємців, а також не передбачав права на спадкування за особами, які постійно проживали разом із спадкодавцем, за виключенням непрацездатних осіб, які перебували на утриманні спадкодавця (ст.531 ЦК УРСР).

Як встановлено в судовому засіданні, позивач не був всиновлений своєю мачухою ОСОБА_3, що визнається самим позивачем, а також на момент смерті спадкодавця ОСОБА_2 не був непрацездатною особою та не перебував на її утриманні, що підтверджується також показаннями допитаних в судовому засіданні свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8.

Враховуючи, що на момент розгляду справи в суді відсутні відомості щодо спадкоємців померлої ОСОБА_2 за законом, суд виходить з вимог ст.555 Цивільного кодексу УРСР, а саме, пункту 5 ч. 1 ст. 555 ЦК УРСР, відповідно до якої встановлено, що спадкове майно за правом спадкоємства переходить до держави, якщо жоден із спадкоємців не прийняв спадщину.

З урахуванням встановлених в судовому засіданні вищенаведених обставин та відповідних їм правовідносин, а також з урахуванням вищенаведених вимог цивільного законодавства, суд, розглядаючи справу в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих доказів, прийшов до переконання, що заявлені позивачем вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст..88 ЦПК України в звязку з відмовою в позові, понесені позивачем судові витрати відшкодуванню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.10, 11, 60, 88, 169, 209, 212, 214, 215 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Бориспільської міської ради Київської області про встановлення факту проживання однією сімєю та визнання права власності на спадкове майно відмовити повністю.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга Апеляційному суду Київської області через Бориспільський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які не були присутні у судовому засіданні під час оголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя І.В.Муранова-Лесів