Рішення № 53835341, 20.11.2015, Воловецький районний суд Закарпатської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа 300/918/14-ц

20.11.2015 смт. Воловець

Воловецький районний суд Закарпатської області в особі судді

ОСОБА_1 О. А., при секретарі с/з ОСОБА_2, з участю позивача ОСОБА_3, відповідача- Солкупа В.В., представника ОСОБА_4 селищної ради- Басюка М.В., представника ОСОБА_4 ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Воловець цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_6, ОСОБА_4 районного управління юстиції, ОСОБА_4 селищної ради Закарпатської області про визнання свідоцтв про право власності недійсними, скасування державної реєстрації прав та визнання незаконним рішення ОСОБА_4 селищної ради,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_4 РУЮ, ОСОБА_4 селищної ради про визнання свідоцтв про право власності недійсними, скасування державної реєстрації прав та визнання незаконним рішення ОСОБА_4 селищної ради.

Позов мотивувала тим, що вона є власником домоволодіння за адресою смт.Воловець, вул.Коротка, 7 Воловецького району Закарпатської області. Рішенням ОСОБА_4 селищної ради №756 від 13.02.2014 року надано відповідачу ОСОБА_6 дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під її нерухомим майном (літньою кухнею) у власність, а також рішенням №783 від 28.03.2014 року погоджено даний проект землеустрою. Вважає, що вказані рішення порушують її права власника, тому просить суд визнати їх незаконними та скасувати, а також скасувати правовстановлюючі документи на нерухоме майно ОСОБА_6, видані на основі зазначених рішень органу місцевого самоврядування.

Позивач ОСОБА_3 в судовому засіданні свій позов підтримала, наполягала на його задоволенні, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_6 проти задоволення позову заперечив, пояснивши, що набув право власності на нерухоме майно з підстав, передбачених чинним законодавством, наявність у нього правовстановлюючих документів на дане майно жодним чином не порушує права позивачки.

Представник відповідача ОСОБА_4 селищної ради- Басюк М.В. заперечив проти задоволення позовної заяви, пояснивши, що конфлікт між позивачем та відповідачем існує давно. Проте Воловецька селищна рада не вбачає в діях відповідача ОСОБА_6 порушення прав позивачки у здійсненні нею права власності. Оскаржувані рішення видані в межах компетенції ради та у відповідності до діючого закону.

Представник відповідача ОСОБА_4 ОСОБА_5 проти задоволення позову заперечив, зазначив, що підстав для скасування правовстановлюючих документів ОСОБА_6 у позивача немає.

Заслухавши сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

У відповідності з вимогамист. 328 ЦК Україниправо власності на майно набувається на підставах,що не заборонені законом і вважається набутимправомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Як стверджує позивачка ОСОБА_3 їй на праві приватної власності відповідно до договору дарування належить будинок №7 по вул.Короткій в смт.Воловець Воловецького району Закарпатської області. В обгрунтування даного факту надає ксерокопію витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 02.11.2010 року (а.с.4), який не є допустимим доказом, оскільки не посвідчений належним чином та втратив строк дії, у зв"язку з чим суд його до уваги не бере.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач ОСОБА_6 згідно з свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 25.06.2014 року володіє на праві приватної власності житловим будинком, розташованим за адресою вул.Коротка, 7а в смт.Воловець Воловецького району Закарпатської області (а.с.104-105) та земельною ділянкою розміром 0,0481 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 17.06.2014 року (а.с.109).

Як стверджує позивачка, органом місцевого самоврядування винесено, на її думку, незаконні рішення, а саме: №756 від 13.02.2014 року про надання ОСОБА_6 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та рішення №783 від 28.03.2014 року про погодження даного проекту без згоди суміжного землекористувача, тобто без її згоди. На підставі даних рішень ОСОБА_6 отримав Свідоцтва про право власності на житловий будинок та земельну ділянку, тому позивачка вважає, що їх слід скасувати.

Однак, як слідує з матеріалів справи та пояснень в судовому засіданні сторін, підставою для будівництва житлового будинку по вул.Короткій, 7а в смт.Воловець стало рішення виконавчого комітету ОСОБА_4 селищної ради №63 від 25.06.1999 року «Про надання дозволу на проведення реконструкції літньої кухні під житловий будинок», яке на даний час є чинним, а не жодне з рішень, які оскаржує позивачка.

Відповідно до ст. ст.11,59,60 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Разом з цим відповідно до ст.125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно ч.1 ст.126 ЗК України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Позивачкою не надано суду доказів того, що вона на праві приватної власності володіє земельною ділянкою, право власності на яку надано відповідачу ОСОБА_6 Під час розгляду справи у суді ОСОБА_3 підтвердила, що на даний час не оформила право приватної власності на земельну ділянку, розташовану по вул.Короткій, 7 в смт.Воловець та не отримала відповідного правовстановлюючого документу.

Дана обставина також встановлена Воловецьким районним судом під час розгляду цивільної справи №300/984/13-ц, і в силу ч.3 ст.61 ЦПК не потребує доказування (а.с.112).

Також в порушення вимог ст.ст. 11,59,60 ЦПК України позивачка ОСОБА_3 не надала суду копій оскаржуваних рішень та не обґрунтувала свої твердження, яким чином наявність даних актів ОСОБА_4 селищної ради порушують її права власника, перешкоджають їй у користуванні та розпорядженні майном, чи яким вимогам законодавства не відповідають оскаржувані рішення, у зв'язку з чим підлягають скасуванню в судовому порядку.

В позовній заяві однією з вимог ОСОБА_3 було заявлено витребування у ОСОБА_4 селищної ради копій рішень №756 від 13.02.2014 року та №783 від 28.03.2014 року та витребування у реєстраційної служби ОСОБА_4 РУЮ копій свідоцтв, виданих 25.06.2014 року та 17.06.2014 року на ім"я ОСОБА_6 Подання зазначених доказів в силу ч.1 ст.131 ЦПК України є обов"язком позивача. Суд може витребовувати докази лише у випадку неможливості подання їх сторонами або якщо у сторін є складнощі в їх поданні. Зважаючи, що позивачем ОСОБА_3 не зазначила обставини, які перешкоджають їй в отриманні доказів самостійно, суд вважає, що з метою недопущення порушення принципу диспозитивності, змагальності та рівності сторін цивільного судочинства, в задоволенні даних вимог слід відмовити.

Що стосується твердження позивача ОСОБА_3 про те, що літня кухня, яку реконструйовано відповідачем ОСОБА_6 під житловий будинок, належить їй, спростовується технічним паспортом на житловий будинок за адресою смт.Воловець, вул.Коротка, 7, складений начальником ДВПТІ по Воловецькому району ОСОБА_7, де літня кухня, належна ОСОБА_3 по договору дарування від 21.04.2004 року позначена цифрами 1-8, площею 6,44 кв.м. (а.с.117). Технічної документації на спростування цього факту суду не надано.

Статтею 41 Конституції України та ст.321 ЦК Українивстановлено, щоніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні. Право власності є непорушним.

Таким чином, доводи позивача про необхідність скасування свідоцтв про право власності на нерухоме майно- земельну ділянку та житловий будинок відповідача ОСОБА_6- є безпідставними та не ґрунтуються на фактах, тому не можуть бути задоволені.

Враховуючи вищенаведе, підстав для скасування державної реєстрації прав власності відповідача ОСОБА_6 на житловий будинок №7а по вул.Короткій в смт.Воловець та земельну ділянку за цією адресою, суд також не вбачає.

Таким чином, аналізуючи всі наведені аргументи, оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до обгрунтованого висновку, що позивачем не представлено належних, допустимих та достатніх доказів, які обґрунтовують позовні вимоги, у зв"язку з чим позов задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.11, 59-61, 209, 213-215 ЦПК України, ст.ст.125-126 Земельного кодексу України, ст.ст.321, 391, 328 Цивільного кодексу України суд,-

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_6, ОСОБА_4 районного управління юстиції, ОСОБА_4 селищної ради Закарпатської області про визнання свідоцтв про право власності недійсними, скасування державної реєстрації прав та визнання незаконним рішення ОСОБА_4 селищної ради- відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Закарпатської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

Суддя: Софілканич О. А.