Ухвала суду № 53739637, 11.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2015 року м. Київ К/800/31151/15

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Приходько І.В., Юрченко В.П.,

за участю секретаря Загороднього А.А.,

та представників сторін:

позивача - Бондарєвої Я.В.,

відповідача - Катамай Г.М.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - Інспекція)

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.04.2015

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2015

у справі № 826/1892/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Укрдіагностика" (далі - Товариство)

до Інспекції

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.09.2014 № 0012472213, згідно з яким Товариству визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 17 855 775 грн. (у тому числі 11 903 850 грн. за основним платежем та 5 951 925 грн. за штрафними санкціями).

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.04.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2015, позов задоволено.

Судові акти зі спору мотивовані тим, що за наявності належного документального підтвердження реальності виконання операцій з поставки позивачеві медичного обладнання висновок податкового органу про недобросовісність дій платника та його контрагентів (товариства з обмеженою відповідальністю «Інтермед», товариства з обмеженою відповідальністю «ІС-Медікал», товариства з обмеженою відповідальністю «МЕД Ексім») є необґрунтованим та не може слугувати підставою для оспорюваного нарахування.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати прийняті у справі судові акти та відмовити у позові. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що взаємопов'язаність усіх учасників розглядуваних операцій, установлена актом інвентаризації фактична відсутність товарно-матеріальних цінностей у товариства з обмеженою відповідальністю «ІС-Медікал», неподання позивачем доказів на підтвердження фактичного руху активів у процесі виконання розглядуваних операцій свідчать про штучне документування цих операцій та організацію замкнутого руху грошових коштів між суб'єктами господарювання, підконтрольних одним і тим самим особам, з метою одержання Товариством податкової вигоди.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що оспорюване податкове повідомлення-рішення було прийнято Інспекцією за наслідками проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 по 30.04.2014, оформленої актом від 21.08.2014 № 1327/22-13/32856389.

Під час цієї перевірки Інспекція не визнала право позивача на врахування у податковому обліку витрат у загальній сумі 56 747 761 грн. за операціями з придбання медичного обладнання та товарів медичного призначення у рамках правовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Інтермед», товариством з обмеженою відповідальністю «ІС-Медікал» та з товариством з обмеженою відповідальністю «МЕД Ексім».

На обґрунтування цього висновку Інспекція зазначає, що усі вказані контрагенти є пов'язаними особами з Товариством, позаяк очолювані (контрольовані) одними й тими самими особами - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 У рамках кримінального провадження встановлено факт привласнення ОСОБА_3 у серпні 2012 року товарно-матеріальних цінностей (медичного обладнання, виробів медичного призначення), належних товариству з обмеженою відповідальністю «ІС-Медікал», на загальну суму 33 111 469,06 грн., шляхом їх вивезення зі складського приміщення цього товариства до іншого складського приміщення; фактична відсутність відповідної продукції засвідчена актом інвентаризації від 08.10.2012.

Наведені обставини разом з фактами відсутності у позивача товарно-супровідної документації на підтвердження транспортування продукції у процесі її доставки Товариству, неподання останнім відомостей щодо адреси відвантаження та адреси отримання товарів у процесі виконання спірних операцій, на думку Інспекції, є свідченням формального характеру операцій між Товариством та задекларованими постачальниками; взаємовідносини між учасниками розглядуваних поставок перебувають поза межами реальної господарської діяльності; зазначені операції задокументовані з метою створення умов для необґрунтованого збільшення платником податкової вигоди, що надається добросовісним платникам для компенсації реально понесених ними витрат на придбання товарів (робіт, послуг) та пов'язується з необхідністю документального підтвердження факту придбання таких товарів (робіт, послуг).

За правилами пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України до витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, належать, зокрема, витрати операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, та за змістом підпункту 138.1.1 пункту 138.1 включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

В силу вимог пункту 138.2 цієї ж статті Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За змістом пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, та включає як прямі матеріальні витрати, так і вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Пунктом 138.4 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Таким чином, витрати позивача, понесені у зв'язку із придбанням продукції, призначеної для продажу, належать до категорії витрат, що формують собівартість реалізованих товарів, а відтак умовами їх врахування при зменшенні оподатковуваного доходу платника є: факт понесення цих витрат у процесі реальної господарської діяльності платника, документальна підтвердженість цих витрат, а також декларування доходу, отриманого як результат понесення цих витрат.

Досліджуючи відповідність сформованих платником витрат за операціями з придбання медичного обладнання та товарів медичного призначення у товариства з обмеженою відповідальністю «Інтермед», товариства з обмеженою відповідальністю «ІС-Медікал» та у товариства з обмеженою відповідальністю «МЕД Ексім» наведеним вимогам, суди встановили, що факт придбання позивачем продукції засвідчений прибутковими та видатковими накладними; придбаний товар було оплачено Товариством у безготівковому порядку, що Інспекцією не заперечується. У подальшому позивач реалізував вказану продукцію іншим суб'єктам господарювання, що засвідчено необхідними первинними документами.

Перевезення товару у процесі його поставки здійснювалося позивачем самостійно з використанням належного йому транспортного засобу, що зумовлює відсутність оформлених товарно-транспортних накладних, складенням яких опосередковуються правовідносини між учасниками договору перевезення.

Доводи Інспекції, викладені в акті перевірки, не спростовують реальності виконання розглядуваних операцій та не доводять їх спрямованості на досягнення економічного ефекту виключно за рахунок податкової вигоди.

Так, власне пов'язаність, афілійованість платника та його контрагентів сама по собі не може слугувати підставою для висновку про необґрунтованість податкової вигоди платника. Податкові наслідки господарської операції є недобросовісними у разі встановлення наявності у пов'язаних осіб - учасників операції мети ухилення від оподаткування, що стало можливим у результаті узгодженості дій господарюючих суб'єктів в силу їх взаємозалежності.

У світлі обставин даної справи наведене вимагає встановлення та доведення Інспекцією, що пов'язані з Товариством постачальники не обчислили та не сплатили необхідні суми податків за спірними операціями з поставки і позивач був обізнаний про цей факт.

Інспекція, маючи можливість як контролюючий орган перевірити податкову звітність позивача та його контрагентів, не заявляла про факти невиконання спірними постачальниками податкових обов'язків та не надала суду відповідних доказів. Відсутність порушень податкового законодавства з боку постачальників, які є пов'язаними з платником особами, свідчить про неспроможність наведених Інспекцією доводів з точки зору доказування необґрунтованості податкової вигоди платника.

Колегія суддів також погоджується з наданою судами правовою оцінкою обставин справи відносно того, що установлені у кримінальному провадженні факти не є свідченням відсутності активу, який виступав предметом поставки позивачеві. Зокрема, установлений у рамках слідчих дій факт вивезення ОСОБА_3 зі складу ТОВ «ІС-Медікал» товарів медичного призначення з використанням належного йому вантажного автомобіля «Mersedes 814» (НОМЕР_1) та перевезення позивачем цих товарів до іншого складу, навпаки, підтверджує наявність відповідної продукції.

Відсутність документів складського обліку у названих постачальників свідчить про порушення ними порядку ведення бухгалтерського обліку, однак не доводить безтоварного характеру спірних операцій.

З урахуванням викладеного слід погодитися з висновками попередніх інстанцій про недоведеність Інспекцією як фактів імітації поставок між учасниками спірних операцій за допомогою штучного документування, так і виконання цих операцій з порушенням критерію ділової мети шляхом здійснення узгоджених, взаємозалежних, не обумовлених ринковими механізмами дій суб'єктів, які керовані єдиним органом або особою з метою досягнення вигідних для позивача результатів у сфері оподаткування.

А відтак суди цілком об'єктивно визнали незаконним оспорюване податкове повідомлення-рішення.

Норми права при вирішенні спору застосовані судами правильно. Порушень процесуальних норм, що тягнуть скасування судових актів, не виявлено. У зв'язку з цим підстав для скасування оскаржуваних постанови та ухвали судів першої і апеляційної інстанцій зі спору не вбачається.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.04.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2015 у справі № 826/1892/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.В. Приходько В.П. Юрченко