Рішення № 53687103, 18.11.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження Головуючий у 1 інстанції: Лазаренко В.В.

№ 22-ц/796/14262/2015 Доповідач: Шебуєва В.А.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2015 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва

в складі: головуючого-судді Шебуєвої В.А.,

суддів Українець Л.Д., Оніщука М.І.,

секретар Троц В.О.,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 18 вересня 2015 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Лафорт», Моторне (транспортне) страхове бюро України про відшкодування майнової та моральної шкоди,-

в с т а н о в и л а:

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 18 вересня 2015 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Лафорт» (далі - ПрАТ «СК «Лафорт»), Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - МТСБУ) про відшкодування майнової та моральної шкоди.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати вказане рішення суду та ухвалити нове, яким стягнути з ОСОБА_2 на його користь 62 060,56 грн., що складається з наступних складових: вартість відновлювального ремонту автомобіля «Renault scenic», державний номерний знак НОМЕР_1, станом на 13 лютого 2015 року в сумі 50 803,92 грн., вартість витрат на проведення оцінки матеріального збитку в сумі 500,00 грн., моральну шкоду в сумі 5000,00 грн., вартість витрат на правову допомогу в сумі 5 000,00 грн.; судовий збір в сумі 756,64 грн. Посилається на те, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального права, а висновки суду не відповідають матеріалам справи. Звертає увагу на те, що відповідно до листа ПрАТ «СК «Лафорт» від 20 вересня 2012 року вих.№1849 страховий платіж за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серія АА № 6032328, який начебто належить відповідачу, не надходив на рахунок ПрАТ «СК «Лафорт». Інформація про реалізацію даного страхового полісу у страхової компанії відсутня. Відповідачем не було надано квитанції про сплату страхового платежу. Вважає помилковим висновок суду першої, про відсутність підстав стягнення майнової шкоди з ОСОБА_2, оскільки не пред'явлено вимогу до страховика. Суд неправильно застосував положення ст. ст. 1166, 1187, 1188 ЦК України, Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а також безпідставно відмовив у стягненні моральної шкоди.

В апеляційній інстанції представник ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу та просить її задовольнити.

Відповіда ч ОСОБА_4, та його представник просять відхилити подану апеляційну скаргу, а рішення суду залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

В судове засідання треті особи ОСОБА_3, представники ПрАТ «СК «Лафорт», МТСБУ не з'явилися, повідомлені про місце і час розгляду справи, а тому судова колегія дійшла висновку про можливість слухання справи у їх відсутність.

Вислухавши пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 19 березня 2012 року о 14 год. 30 хв. ОСОБА_4, керуючи автомобілем марки Міtsubishi, державний номерний знак НОМЕР_2, в місті Києві по вул. Амосова, 2, під час виїзду з двору на дорогу не впевнився в безпеці, не пропустив автомобіль марки Renault Scenic, державний номерний знак НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_1, що рухався по дорозі, внаслідок чого здійснив з ним зіткнення. В наслідок ДТП обидва автомобілі зазнали механічні пошкодження. Постановою Солом'янського районного суду від 12 квітня 2012 року ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні вказаної ДТП та притягнуто його до адміністративної відповідальності (а. с. 16).

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована на умовах договору про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у ПрАТ «СК «Лафорт» згідно з полісом серії АА №6032328, строк дії поліса з 15 серпня 2011 року по 14 серпня 2012 року (а. с. 105).

Власником автомобіля Renault Scenic, державний номерний знак НОМЕР_3, є ОСОБА_3 (а. с. 14).

18 травня 2012 року ОСОБА_3 звернувся до ПрАТ «СК «Лафорт» із заявою про виплату страхового відшкодування. Листом від 20 вересня 2012 року № 1849 ПрАТ «СК «Лафорт» повідомило ОСОБА_3, що в процесі розслідування обставин ДТП встановлено, що страховий платіж за вищевказаним полісом страхування не надходив на рахунок компанії, крім того, відсутня інформація про його реалізацію. У зв'язку з цим ПрАТ «СК «Лафорт» було продовжено строк розгляду заяви до виявлення всіх істотних обставин реалізації та придбання полісу страхування (а. с. 106).

Згідно звіту про визначення вартості матеріального збитку № 3596 від 20 січня 2015 року, складеного СПД «ОСОБА_5.» на підставі заяви ОСОБА_1, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Renault Scenic, державний номерний знак НОМЕР_3, внаслідок пошкодження складає 21 381,08 грн. (а. с. 17-20).

За складання вказаного звіту ОСОБА_1 було сплачено 500,00 грн. (а. с. 33).

На замовлення позивача станцією технічного обслуговування Компанії «Орей» було зроблено ремонт автомобіля Renault Scenic, державний номерний знак НОМЕР_3, що підтверджується відповідним актом виконаних робіт № 41904-а від 13 лютого 2015 року. Вартість виконаних робіт згідно із зазначеним актом та рахунком склала 50 803,92 грн. (а. с. 34-35).

В квітні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь вартість відновлювального ремонту автомобіля «Renault scenic», державний номерний знак НОМЕР_1, станом на 13 лютого 2015 року в сумі 50 803,92 грн., вартість витрат на проведення оцінки матеріального збитку в сумі 500,00 грн., а також моральну шкоду, завдану внаслідок пошкодження автомобіля в сумі 5000,00 грн.

Суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок пошкодження автомобіля.

За змістом положень ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно з ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода може полягати, зокрема 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Звертаючись до суду з такими вимогами, позивачем не було надано суду будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження завдання йому моральної шкоди. Як вбачається з матеріалів справи власником автомобіля Renault Scenic, державний номерний знак НОМЕР_3, є ОСОБА_3

Разом з тим, колегія суддів не може погодитися з висновками суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 2 ст. 1187 ЦК України визначено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про загальнообов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон №1961-IV) на території України забороняється експлуатація транспортного засобу без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, тобто володільці транспортних засобів, за винятком осіб, звільнених від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності згідно з пунктом 13.1 статті 13 цього Закону, зобов'язані застрахувати ризик своєї цивільної відповідальності, яка може настати внаслідок завдання шкоди життю, здоров'ю або майну інших осіб при використанні транспортних засобів.

Відповідно до п. 22.1. ст. 22 Закону №1961-IV при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно з ст. 29 Закону №1961-IV у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до роз'яснень, викладених в п. 16 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» при пред'явленні позовних вимог про відшкодування такої шкоди в результаті дорожньо-транспортної пригоди безпосередньо до особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, суд має право виключно в порядку, передбаченому статтею 33 ЦПК, залучити до участі у справі страхову організацію (страховика), яка застрахувала цивільну відповідальність володільця транспортного засобу. Непред'явлення вимог до страховика за наявності підстав для стягнення завданої шкоди саме зі страховика є підставою для відмови в позові до завдавача шкоди у відповідному розмірі.

Оскільки відповідно до статті 3 Закону № 1961-IV обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється як з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди, так і захисту майнових інтересів страхувальників, враховуючи положення статті 1194 ЦК, питання про відшкодування шкоди самою особою, відповідальність якої застрахована, вирішується залежно від висловленої нею згоди на таке відшкодування та виконання чи невиконання нею передбаченого статтею 33 Закону № 1961-IV обов'язку щодо письмового надання страховику, з яким укладено відповідний договір (у передбачених випадках МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого зразка. У разі відсутності такої згоди завдана потерпілому шкода підлягає відшкодуванню страховиком у межах передбаченого договором страхування страхового відшкодування. Наявність такої згоди у вигляді відповідної заяви цієї особи та виконання нею передбаченого статтею 33 Закону № 1961-IV обов'язку з'ясовується судом першої інстанції, у зв'язку з чим до участі у справі може бути залучений страховик.

У разі невиконання особою, відповідальність якої застрахована, обов'язку письмового надання страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у передбачених випадках - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, шкода відшкодовується завдавачем шкоди.

Як вбачається з матеріалів справи, 20 березня 2012 року ОСОБА_4 звернувся до ПрАТ «СК «Лафорт» із повідомленням про настання ДТП (а. с. 78).

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що згідно з Законом №1961-IV обов'язок по відшкодуванню майнової шкоди, завданої внаслідок пошкодження автомобіля Renault Scenic, державний номерний знак НОМЕР_3, в ДТП, яка мала місце 19 березня 2012 року, покладається на ПрАТ «СК «Лафорт». Разом з тим судом не було враховано, що за змістом ст. 22 Закону №1961-IV страховик відшкодовує шкоду в межах установлених лімітів. Обов'язок по відшкодуванню шкоди, що перевищує ліміт відповідальності страховика, покладається на винну особу.

Відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АА №6032328 від 14 серпня 2015 року ліміт відповідальності ПрАТ «СК «Лафорт» за шкоду, заподіяну майну (на одного потерпілого) встановлено в розмірі 50 000,00 грн. (а. с. 105).

Відтак, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у відшкодування завданої майнової шкоди підлягає стягненню 1303,92 грн. (50 803,92 грн. + 500,00 грн.) - 50 000,00 грн.).

При цьому, колегія суддів відхиляє посилання апелянта на лист ПрАТ «СК «Лафорт» від 20 вересня 2012 року вих. №1849 та на відсутність доказів сплати відповідачем страхового платежу. В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що поліс серії АА №6032328 від 14 серпня 2015 року насправді ПрАТ «СК «Лафорт» реалізований не був. З п. 7 вказаного полісу вбачається, що страховий платіж був сплачений відповідачем 14 серпня 2015 року.

Враховуючи викладене, рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 18 вересня 2015 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди.

Також, відповідно до положень ст. 88 ЦПК України пропорційно до задоволених вимог із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 13,04 грн. судового збору.

Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення вимог ОСОБА_1 про відшкодування йому витрат на правову допомогу.

В обґрунтування вказаних вимог позивач ОСОБА_1 надав копію договору про надання правової допомоги від 19 лютого 2015 року, додаткової угоди №1 до вказаного договору, укладених з адвокатом ОСОБА_6, копію акту надання послуг за вказаним договором та квитанції до прибуткового касового ордера від 24 лютого 2015 року (а. с. 36-39). Відповідно до п. 1.1. предметом вказаного договору є надання адвокатом правової допомоги позивачу, що включає в себе: вивчення документів, досудова підготовка правової позиції та позовної заяви.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, позовна заява від імені ОСОБА_1 була підписана представником за довіреністю ОСОБА_7, яка і приймала участь в судових засіданнях як представник позивача. Крім того, позивачем не було надано суду розрахунку заявлених ним до відшкодування витрат на правову допомогу.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (п. 48 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах»).

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313-315 ЦПК України, судова колегія, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 18 вересня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Лафорт», Моторне (транспортне) страхове бюро України, про відшкодування майнової та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1303,92 грн. майнової шкоди.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 13,04 грн. судового збору.

Рішення набирає законної сили з часу проголошення та може бути оскаржено протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді