Ухвала суду № 53578786, 17.11.2015, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 534/3871/13-ц Номер провадження 22-ц/786/2603/15Головуючий у 1-й інстанції Окунь Т.В. Доповідач ап. інст. Чумак О. В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2015 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого-судді: Чумак О.В.,

суддів: Дряниці Ю.В., Кривчун Т.О.,

при секретарі: Лимар О.М.,

за участю: позивача ОСОБА_2, представника позивача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Комунального підприємства Готель «Славутич» на рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 02 липня 2015 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Комунального підприємства Готель «Славутич», ОСОБА_4, третя особа - Комсомольська міська рада Полтавської області, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування завданої моральної шкоди.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача апеляційного суду Полтавської області Чумак О.В., -

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області від 02 липня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.

Поновлено ОСОБА_2 на роботу в КП «Готель Славутич» на посаду головний адміністратор з 12 листопада 2013 року.

Стягнуто з КП «Готель Славутич» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 72043,07 грн. та компенсацію моральних збитків в розмірі 2000 грн.

Вирішено питання стягнення судових витрат.

У решті заявлених позовних вимог відмовлено.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_2 на роботі та виплати середнього заробітку в межах суми платежу за один місяць, що становить 3894,24 грн.

В апеляційній скарзі директор КП «Славутич» просить рішення суду першої інстанції в частині поновлення ОСОБА_2 на роботі та виплати йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасувати, ухвалити нове рішення в цій частині про відмову у задоволенні позову та змінити ОСОБА_2 формулювання підстав звільнення з п.6 ст. 36 КЗПП України на п. 1 ст. 40 КЗПП України. В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача та його представника, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_2 01.11.2010 р. наказом № 73 від 01.11.2010 р. був прийнятий на посаду головного адміністратора Комунального підприємства готель «Славутич» (а.с.8).

Рішенням загальних зборів працівників КП «Славутич» від 05.09.2013 року та 10.09.2013 року на підставі даних створеної на підприємстві комісії «по аналізу економічного стану підприємства» були внесені пропозиції щодо змін до штатного розкладу підприємства та його перепрофілювання шляхом здачі частини приміщення готелю в оренду для зайняття офісними приміщеннями.

На підставі прийнятих загальними зборами КП готель «Славутич» рішень наказами директора підприємства частина посад була перейменована, у тому числі і посада, яку обіймав ОСОБА_2.; скорочена посада завідуючого господарством; частина приміщення готелю на підставі розпорядження міського голови передана в оренду (а.с.200-207).

Наказом в.о. директора КП «Славутич» за №109 від 11.09.2013 року про зміну коефіцієнтів співвідношень розмірів мінімальних місячних посадових окладів з метою забезпечення ефективної діяльності підприємства та на підставі висновків комісії із аналізу економічного стану підприємства, з 01.09.2013 року змінено коефіцієнти співвідношень розмірів мінімальних місячних посадових окладів до мінімальної тарифної ставки робітника 1 розряду основного виробництва … для головного адміністратора - з 3.1. на 2.9 (а.с. 11).

Наказом в.о. директора КП «Славутич» за №110 від 12.09.2013 року «про внесення змін до штатного розкладу» з 13.11.2013 року для головного адміністратора Першина М.П. змінено істотні умови праці із зміною найменування займаної ним посади на посаду майстра з обслуговування інженерних мереж із провадженням нових умов та оплати праці (а.с.9, 208-209), з яким ОСОБА_2 був ознайомлений під особистий підпис 13.09.2013 року.

Заявою від 12.11.2013 р. ОСОБА_2 висловив свою незгоду на роботу на посаді майстра з обслуговування інженерних мереж із зміненими істотними умовами праці (а.с.12,210).

Наказом №127 від 12.11.2013 р. ОСОБА_2 було звільнено з посади головного адміністратора готелю «Славутич» з 12.11.2013 р. у зв'язку із відмовою від продовження роботи внаслідок зміни істотних умов праці, на підставі п.6 ст.36 КЗпП України (а.с.10,215).

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що у відповідача мали місце зміни в організації праці, зокрема перепрофілювання підприємства та скорочення чисельності штату, у тому числі посади, яку займав позивач, тому питання про розірвання трудового договору з ОСОБА_2 повинно вирішуватися згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Оскільки позивач звільнений з роботи через невідповідність фактичних даних підставам звільнення, суд дійшов висновку про задоволення позову в частині поновлення ОСОБА_2. на роботі в КП готель «Славутич» на посаді головного адміністратора з 12.11.2013 року та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу по день постановлення рішення.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим по справі обставинам та ґрунтуються на законі, виходячи з наступного.

За приписами ч. 3 ст. 32 КЗпП України, у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу.

Як роз'яснено у п. 31 Постанови Пленуму ВСУ від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», згідно з ч.3 ст.32 КЗпП ( 322-08 ) в межах спеціальності, кваліфікації і посади, обумовленої трудовим договором, зміна істотних умов праці: систем і розмірів оплати, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміни розрядів і найменування посад та інших - допускається за умови, що це викликано змінами в організації виробництва і праці та що про ці зміни працівник був повідомлений не пізніше ніж за 2 місяці. Якщо при розгляді трудового спору буде встановлено, що зміна істотних умов трудового договору проведена не у зв'язку зі зміною в організації виробництва і праці на підприємстві, в установі, організації, то така зміна з урахуванням конкретних обставин може бути визнана судом неправомірною з покладенням на власника або уповноважений ним орган обов'язку поновити працівникові попередні умови праці.

Згідно викладених роз'яснень у п. 19 Постанови Пленуму ВСУ від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або

штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в

установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Як роз'яснено у п. 18 Постанови Пленуму ВСУ від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з'ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові.

Суд не в праві визнати звільнення правильним, виходячи з обставин, з якими власник або уповноважений ним орган не пов'язували звільнення.

Вiдповiдно до частини першої статтi 235 КЗпП України у разi звiльнення без законної пiдстави або незаконного переведення на iншу роботу працiвник повинен бути поновлений на попереднiй роботi органом, який розглядає трудовий спiр.

Закон не надiляє орган, який розглядає трудовий спiр повноваженнями на обрання iншого способу захисту трудових прав, нiж зазначенi в частинi першiй статтi 235 та статтi 240 КЗпП України, а вiдтак, встановивши, що звiльнення позивача вiдбулось iз порушенням установленого законом порядку, суд зобов'язаний поновити працiвника на попереднiй роботi.

Встановивши обставини справи, здійснивши системний аналіз правових норм, що регулюють дані правовідносини; роз'яснення, викладені у Постанові Пленуму ВСУ від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що в КП готель «Славутич» відбулися зміни в організації виробництва у зв'язку з нерентабельністю підприємства та його частковим перепрофілюванням, а саме зміною виду його діяльності, у зв'язку з чим виникла потреба замінити працівників одних професій, спеціальностей іншими із внесенням зміни до штатного розпису, виведенням одних посад і введенням інших, зокрема і займаної позивачем посади.

Таким чином, підставою для звільнення ОСОБА_2 з'явилися такі зміни в організації виробництва і праці, які призвели до ліквідації його трудової функції у зв'язку зі скороченням займаної посади головного адміністратора, тому питання розірвання трудового договору з працівником, посада якого скорочена, повинно вирішуватися в порядку, передбаченому п. 1 ст.40 КЗпП України, а не на підставі п. 6 ст. 36 КЗпП України.

Оскільки звільнення позивача відбулося через невідповідність фактичних даних підставам звільненням, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив його вимогу про поновлення на роботі з дати звільнення 12.11.2013 р.

Окрім того, на підставі ч. 2 ст. 235 КЗпП України, Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 року № 100 ( з наступними змінами та доповненнями), з урахуванням викладених в п. 31 Постанови Пленуму ВСУ від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз'яснень, судом першої інстанції обґрунтовано стягнуто з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 72043,07 грн.

Доводи апеляційної скарги не спростовують вірних висновків суду.

Посилання апелянта на те, що при звільненні ОСОБА_2 дотримано законний порядок, проте роботодавцем надана невірна юридична кваліфікація формулювання звільнення, - є помилковими, оскільки згідно ч. 3 ст. 32 КЗпП України, у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою.

Як вказувалося вище, у відповідача відбулися зміни в організації праці, зокрема перепрофілювання підприємства та скорочення чисельності штату, у тому числі посади, яку займав позивач.

Таким чином, питання про розірвання трудового договору з ОСОБА_2 повинно було вирішуватися на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, а не п. 6 ст. 36 КЗпП України, що є підставою для поновлення позивача на роботі на попередній посаді.

Таким чином, суд першої інстанції повно та об'єктивно встановив фактичні обставини справи і дав їм належну правову оцінку, дослідив надані сторонами докази, на підставі яких прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

При цьому суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права відповідно до характеру правовідносин, що склалися між сторонами та в межах заявлених позовних вимог.

З огляду на те, що рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним по справі доказам, обставинам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

Відповідно ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Комунального підприємства Готель «Славутич» на рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 02 липня 2015 року, - відхилити.

Рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 02 липня 2015 року, - залишити без мін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: /підпис/ О.В.Чумак

Судді: /підпис/ Ю.В.Дряниця

/підпис/ Т.О.Кривчун

ЗГІДНО:

Суддя Апеляційного

суду Полтавської області О.В.Чумак