Ухвала суду № 53116296, 28.10.2015, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Шарапа В.М.

Суддя-доповідач:Зарудяна Л.О.

УХВАЛА

іменем України

"28" жовтня 2015 р. Справа № 817/1333/15

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Зарудяної Л.О.

суддів: Іваненко Т.В.

Кузьменко Л.В.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "11" червня 2015 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська продуктова компанія" до Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень ,

ВСТАНОВИВ:

Рівненський окружний адміністративний суд постановою від 11.06.2015 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська продуктова компанія" задовольнив частково.

Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області від 28.04.2015 року №0000772202 в частині збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Рівненська продуктова компанія" грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 107351,25 грн., в тому числі 85881,00 грн. за основним платежем та 21470,25 грн. за штрафними санкціями.

Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області від 28.04.2015 року №0000782202 в частині збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Рівненська продуктова компанія" грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 134638,50 грн., в тому числі 89759,00 грн. за основним платежем та 44879,50 грн. за штрафними санкціями.

В задоволенні решти вимог відмовив.

Присудив на користь позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська продуктова компанія" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 219 (двісті дев'ятнадцять) грн. 24 (двадцять чотири) коп.

Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідач у справі подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить оскаржену постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Відповідно до ст.197 КАС України cуд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами в межах, визначених ст. 195 КАС України.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, дослідивши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що відсутні підстави для її задоволення з огляду на таке.

Матеріали справи свідчать, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівненська продуктова компанія" звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.04.2015 року №0000772202, №0000782202, №0000792202. В позові зазначає, що оспорювані податкові повідомлення-рішення прийнято за результатами документальної позапланової виїзної перевірки, під час якої виявлено завищення платником податків витрат, що враховуються при обчисленні об'єкту оподаткування податком на прибуток підприємств, за 2013 рік, 2014 рік, податкового кредиту з податку на додану вартість за жовтень-листопад 2013 року, січень, березень, вересень-жовтень 2014 року, завищення від'ємного значення за грудень 2014 року, внаслідок включення до їх складу витрат та сум ПДВ по господарських операціях з ТОВ "ТВК ЕЛПРО", ТОВ "ЦЕНТР МЕТАЛ", ФОП ОСОБА_3, ТОВ "НЬЮ КЕПІТАЛТРАНС", які відповідач вважає безтоварними, з ТОВ "ГАЛА-ТОРГ", яку не підтверджено податковими накладними та заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість за квітень 2013 року внаслідок заниження собівартості продукції.

В ході розгляду справи суд першої інстанції встановив, що Державною податковою інспекцією у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська продуктова компанія" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року, за наслідками якої складено акт від 16.04.2015 року №122/17-16-22-02/31383171 (т. 1 а.с. 29-77).

На підставі акту перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення:

-від 28.04.2015 року №0000772202 про збільшення платнику податків грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 110221,25 грн., в тому числі 88177,00 грн. за основним платежем та 22044,25 грн. за штрафними санкціями;

-від 28.04.2015 року №0000782202 про збільшення платнику податків грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 138274,50 грн., в тому числі 92183,00 грн. за основним платежем та 46091,50 грн. за штрафними санкціями;

-від 28.04.2015 року №0000792202 про зменшення платнику податків від'ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого за грудень 2014 року, на суму 6894,00 грн. (т. 1 а.с. 22-25).

В основу оспорюваних податкових повідомлень-рішень покладено висновки про:

-порушення позивачем вимог п. 135. 1, п. 135.2 ст. 135, п. 137.1, п. 137.4 ст. 137, п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, яке полягало у завищенні витрат, що враховуються при обчисленні об'єкту оподаткування податком на прибуток підприємств, за 2013 рік на 75616,00 грн., за 2014 рік на 12561,00 грн. внаслідок включення до їх складу витрат по господарських операціях з контрагентами ТОВ "ТВК ЕЛПРО", ТОВ "ЦЕНТР МЕТАЛ", ФОП ОСОБА_3, ТОВ "НЬЮ КЕПІТАЛТРАНС", які відповідач вважає безтоварними;

-порушення позивачем вимог п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, яке полягало у заниженні податкового зобов'язання з податку на додану вартість за квітень 2013 року на суму 157,00 грн. внаслідок заниження собівартості продукції, завищенні податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 92026,00 грн., а саме за жовтень 2013 року на 30003,00 грн., за листопад 2013 року на 17844,00 грн., за січень 2014 року на 37288,00 грн., за березень 2014 року на 4624,00 грн., за вересень 2014 року на 584,00 грн., за жовтень 2014 року на 1683,00 грн., завищенні від'ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого за грудень 2014 року, на суму 6894,00 грн. внаслідок включення до його складу сум ПДВ по господарських операціях з контрагентами ТОВ "ТВК ЕЛПРО", ТОВ "ЦЕНТР МЕТАЛ", ФОП ОСОБА_3, ТОВ "НЬЮ КЕПІТАЛТРАНС", які відповідач вважає безтоварними, а також з контрагентом ТОВ "ГАЛА-ТОРГ", яку не підтверджено податковою накладною.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з такого.

Відповідно до абз. 5 ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV, факт здійснення господарських операцій фіксується первинними документами, які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Абзацом 11 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальну зміну майнового стану суб'єкта господарювання, яка фіксується шляхом складення контрагентами первинних документів.

Вимога щодо реальної зміни майнового стану, як ознака фактичного здійснення господарської операції та необхідність фіксування такої зміни у первинних документах кореспондує з нормами Податкового кодексу України, якими встановлено порядок формування витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Зокрема, за змістом пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством (абз. 1). Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абз. 2).

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час спірних правовідносин), витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з п 138.4, 138.6-138.9, пп. 138.10.2-138.10.4 п. 138.10, п. 138.11 цієї статті та інших витрат, визначених згідно з п. 138.5, пп. 138.10.5, 138.10.6 п. 138.10, п. 138.11, 138.12 цієї статті, п. 140.1 ст. 140 і ст. 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у п. 138.3 цієї статті та у ст. 139 цього Кодексу.

Згідно з пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час спірних правовідносин) витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням п. 138.2, 138.11 цієї статті, п. 140.2-140.5 ст. 140, ст. 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Абзацом 1 пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час спірних правовідносин) передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час спірних правовідносин) визначено, що до складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких визначена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

В свою чергу, відповідно до пп. "а" п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час спірних правовідносин) встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Слід зазначити, що ТОВ "Рівненська продуктова компанія" зареєстроване в якості юридичної особи, перебуває на обліку як платник податків та є зареєстрованим платником податку на додану вартість і на час спірних правовідносин здійснювало господарську діяльність з неспеціалізованої оптової торгівлі продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (т. 1 а.с. 14-21).

Рівненський окружний адміністративний суд встановив, що між ТОВ "Рівненська продуктова компанія" (далі - Покупець) та ТОВ "ТВК ЕЛПРО" (далі - Постачальник) було укладено договори поставки від 13.12.2013 року, від 15.01.2014 року, від 18.02.2014 року, предметом яких стала передача Постачальником у власність Покупця товарів, асортимент, кількість та ціна яких визначається у накладних (т. 1 а.с. 104-115).

На виконання умов цих договорів Постачальником передано для Покупця товари на загальну суму 85943,04 грн., в тому числі ПДВ 14323,84 грн., що підтверджується видатковими накладними: від 18.12.2013 року №РН-0000489 на суму 15592,80 грн. в т.ч. ПДВ 2598,80 грн.; від 24.01.2014 року №РН-0000083 на суму 42608,06 грн. в т.ч. ПДВ 7101,34 грн.; від 18.02.2014 року №РН-0000169 на суму 27742,18 грн. в т.ч. ПДВ 4623,70 грн. (т. 1 а.с. 100-102).

Розрахунки за поставлені товари між сторонами проведені в повному обсязі, що визнається відповідачем в акті перевірки.

Подальше використання товарів у господарській діяльності платника податків відбувалось для поліпшення та ремонту основних засобів (т. 2 а.с. 148-186).

ТОВ "ТВК ЕЛПРО" виписано для ТОВ "Рівненська продуктова компанія" податкові накладні: від 17.12.2013 року №53 на суму 15592,80 грн. в т.ч. ПДВ 2598,80 грн.; від 24.01.2014 року №25 на суму 42608,06 грн. в т.ч. ПДВ 7101,34 грн.; від 18.02.2014 року №39 на суму 27742,18 грн. в т.ч. ПДВ 4623,70 грн. (т. 1 а.с. 96-99).

Витрати у сумі 55207,00 грн. по даним господарським операціям позивачем включено до складу витрат операційної діяльності, які враховувались для визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток за 1 кв. 2014 року (т. 2 а.с. 48-67).

Податок на додану вартість у загальній сумі 9822,00 грн., на підставі виписаних зазначеним контрагентом податкових накладних, включений позивачем до складу податкового кредиту, а саме, за грудень 2013 року в сумі 2599,00 грн., за січень 2014 року в сумі 2599,00 грн., за березень 2014 року в сумі 4624,00 грн. (т. 2 а.с. 1-37).

У матеріалах справи наявна ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.01.2015 року, якою залишено без змін постанову Сумського окружного адміністративного суду від 29.10.2014 року по справі №818/2630/14, якою визнано протиправними дії ДПІ у м. Сумах ГУ Міндоходів у Сумській області щодо проведення зустрічної звірки ТОВ "ТВК ЕЛПРО", не підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.07.2013 року по 30.04.2014 року та зобов'язано ДПІ у м. Сумах ГУ Міндоходів у Сумській області внести зміни до системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів та видалити інформацію про вчинення ТОВ "ТВК ЕЛПРО" порушень, викладених в акті від 02.09.2014 року №279/2204/38396999/367 (т. 2 а.с. 187-191).

Вказані судові рішення набрали законної сили на час проведення перевірки позивача.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що викладені в акті від 02.09.2014 року №279/2204/38396999/367 твердження щодо відсутності об'єктів оподаткування по операціях з придбання ТОВ "ТВК ЕЛПРО" товарів (робіт, послуг) у контрагентів за період з 01.07.2013 року по 30.04.2014 року та як наслідок - відсутності реального вчинення господарських операцій з продажу таких товарів (робіт, послуг) подальшим покупцям не могли братися контролюючим органом до уваги під час надання оцінки спірним правовідносинам з позивачем.

Між ТОВ "Рівненська продуктова компанія" (далі - Покупець) і ТОВ "ЦЕНТР МЕТАЛ" (далі - Постачальник) було укладено договір поставки від 17.12.2013 року, предметом якого стала передача Постачальником у власність Покупця товару, асортимент, кількість та ціна якого визначається у накладних (т. 1 а.с. 121-124).

На виконання умов цього договору Постачальником передано для Покупця товар - плівку поліетиленову 260/30 мкр у кількості 327 кг за ціною 44,58 грн./кг на загальну суму 17494,50 грн., в тому числі ПДВ 2915,75 грн., що підтверджується видатковою накладною від 14.01.2014 року №РН-00002 17494,50 грн., в тому числі ПДВ 2915,75 грн. (т. 1 а.с. 118).

Розрахунки за поставлені товари між сторонами проведені в повному обсязі, що визнається відповідачем в акті перевірки.

Оприбуткування та подальше використання товарів у господарській діяльності платника податків відбувалось для виробництва кінцевої продукції (т. 1 а.с. 120).

ТОВ "ЦЕНТР МЕТАЛ" виписано для ТОВ "Рівненська продуктова компанія" податкові накладні: від 25.12.2013 року №5 на суму 8025,00 грн. в т.ч. ПДВ 1337,50 грн.; від 10.01.2014 року №3 на суму 9469,50 грн. в т.ч. ПДВ 1578,25 грн. (т. 1 а.с. 116-117).

Витрати у загальній сумі 14578,75 грн. по даним господарським операціям позивачем включено до складу витрат операційної діяльності, які враховувались для визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток за 1 кв. 2014 року (т. 2 а.с. 48-67).

Податок на додану вартість у сумі 2915,75 грн., на підставі виписаних зазначеним контрагентом податкових накладних, включений позивачем до складу податкового кредиту за січень 2014 року (т. 2 а.с. 11-19).

Слід зазначити, що при дослідженні факту здійснення господарських операцій, які були підставою для формування податкового кредиту платника податків, оцінювати слід відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку. Відносини між учасниками попередніх ланок постачання товарів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між конкретними контрагентами. Тому, в разі наявності в контролюючого органу інформації щодо порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватися саме щодо цієї особи.

Крім того, норми податкового законодавства не передбачають, що недотримання податкової дисципліни третіми особами є підставою для відповідальності платника податків, а частина 2 статті 61 Конституції України гарантує, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду України викладені у постанові від 31.01.2011 року в справі №21-47а10, які в силу вимог статті 244-2 КАС України є обов'язковими для врахування судом під час розгляду та вирішення даної справи.

Практика Європейського Суду з прав людини, зокрема, рішення від 22.01.2009 року по справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03), також підтверджує такий підхід до вирішення податкових спорів, оскільки Судом зазначено, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню.

Тому, викладені в акті від 23.07.2014 року №14/04-65-22-04/34497325 твердження та виявлені за їх наслідками розбіжності у системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі з ТОВ "ЦЕНТР МЕТАЛ" не повинні були братися контролюючим органом до уваги під час надання оцінки спірним правовідносинам цього контрагента з позивачем.

Між ТОВ "Рівненська продуктова компанія" (далі - Дистриб'ютор) та ФОП ОСОБА_3 (далі - Постачальник) було укладено дистриб'юторський договір від 02.01.2013 року №09/01/13-Д, предметом якого стала передача Постачальником у власність Дистриб'ютора товарів, асортимент, кількість та ціна яких визначається у накладних з метою їх подальшої дистриб'юції в межах цін та націнок погоджених сторонами (т. 1 а.с. 172-177).

На виконання умов цих договорів Постачальником передано для Дистриб'ютора товари (кондитерські вироби) на загальну суму 462128,50 грн., в тому числі ПДВ 77021,42 грн., що підтверджується видатковими накладними (т. 1 а.с. 138-149).

Розрахунки за поставлені товари між сторонами проведені в повному обсязі, що визнається відповідачем в акті перевірки.

Оприбуткування та подальше використання товарів у господарській діяльності платника податків відбувалось шляхом їх реалізації наступним покупцям (т. 1 а.с. 178).

ФОП ОСОБА_3 виписано для ТОВ "Рівненська продуктова компанія" податкові накладні (т. 1 а.с. 125-137).

Витрати у загальній сумі 385107,08 грн. по даним господарським операціям позивачем включено до складу витрат операційної діяльності, які враховувались для визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток за 4 кв. 2013 року (т. 2 а.с. 48-67).

Податок на додану вартість у загальній сумі 77021,42 грн., на підставі виписаних зазначеним контрагентом податкових накладних, включений позивачем до складу податкового кредиту, а саме, за жовтень 2013 року в сумі 30003,00 грн., за листопад 2013 року в сумі 17844,00 грн., за січень 2014 року в сумі 29174,00 грн. (т. 1 а.с. 228-245, т. 2 а.с. 1-12).

Окружний суд правомірно відхилив доводи відповідача щодо ненадання позивачем до перевірки сертифікатів походження товарів та товарно-транспортних накладних на їх перевезення, як на підставу для висновку про безтоварність цих господарських операцій.

В силу вимог п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Позивач надав у судове засідання сертифікати походження та товарно-транспортні накладні на товари, придбані у контрагента ФОП ОСОБА_3 та пояснив, що останні надавались посадовим особам контролюючого органу під час проведення перевірки, проте не були взяті ними до уваги з незрозумілих причин (т. 1 а.с. 150-161, т. 2 а.с. 122-147).

Водночас, суд зазначає, що документи та інші дані, котрі спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена у податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної такої операції. Оскільки, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Первинними документами, що надані позивачем до перевірки, у повній мірі підтверджується фактичний рух активів у процесі здійснення господарських операцій з постачання товарів між ТОВ "Рівненська продуктова компанія" та ФОП ОСОБА_3, тому, відсутність сертифікатів походження товарів і товарно-транспортних накладних на їх перевезення під час проведення перевірки та оформлення її результатів не могло вважатись самостійною підставою для визнання такої господарської операції безтоварною в цілому.

Зважаючи на викладене, висновки відповідача про безтоварність господарських операцій позивача з контрагентами ТОВ "ТВК ЕЛПРО", ТОВ "ЦЕНТР МЕТАЛ", ФОП ОСОБА_3 та як наслідок про завищення ним витрат, що враховуються при обчисленні об'єкту оподаткування податком на прибуток підприємств, на загальну суму 454893,00 грн., в тому числі за 2013 рік на 385107,00 грн., за 2014 рік на 69786,00 грн., а також завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 89759,00 грн., в тому числі за жовтень 2013 року на 30003,00 грн., за листопад 2013 року на 17844,00 грн., за січень 2014 року 37288,00 грн., за березень 2014 року на 4624,00 грн. не знаходять свого підтвердження належними і допустимими доказами, а відтак є необґрунтованими та безпідставними

Таким чином суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області від 28.04.2015 року №0000772202, №0000782202 є протиправними та підлягають скасуванню в частині збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Рівненська продуктова компанія" грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 107351,25 грн., в тому числі 85881,00 грн. за основним платежем та 21470,25 грн. за штрафними санкціями, грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 134638,50 грн., в тому числі 89759,00 грн. за основним платежем та 44879,50 грн. за штрафними санкціями, а тому позовні вимоги в цій частині належать до задоволення.

З огляду на вказані обставини та з урахуванням приписів наведених нормативних актів, колегія суддів приходити до висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обгрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а отже його слід залишити без змін в оскаржуваній частині.

Доводи апеляційної скарги спростовуються викладеним вище.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "11" червня 2015 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Л.О. Зарудяна

судді: Т.В. Іваненко

Л.В. Кузьменко

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівненська продуктова компанія" вул.Князя Володимира,112А,м.Рівне,33009

3- відповідачу/відповідачам: Державна податкова інспекція у м.Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області вул. Відінська,8,м.Рівне,33023

4-третій особі: - ,