Ухвала суду № 52089809, 05.10.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/7313/15 Справа № 201/649/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - Демидова С. О. Доповідач - Лаченкова О.В.

Категорія

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2015 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Лаченкової О.В.

суддів - Варенко О.П., Городничої В.С.

при секретарі - Назаренко А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу ОСОБА_2

на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16 червня 2015 року

по справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про визнання договору припиненим та стягнення грошових коштів, -

ВСТАНОВИЛА:

20 січня 2015 року до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська надійшов позов ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про визнання договору припиненим та стягнення грошових коштів.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16 червня 2015 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про визнання договору припиненим та стягнення грошових коштів - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16 червня 2015 року та ухвалити нове рішення. Яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до закріплених в ЦК України та інших нормативно правових актах визначення договору банківського вкладу, - банківський вклад (депозит) - це кошти в готівковій або безготівковій формі, у валюті України, в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку, які підлягають виплаті вкладнику відповідно до законів України та умов договору (ст. 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність»).

Договір банківського вкладу є реальним, оплатним договором і вважається укладеним з моменту прийняття банком від вкладника або третьої особи на користь вкладника грошової суми (вкладу).

Відповідно до ст. 1059 ЦК України договір банківського вкладу укладається у письмовій формі.

Письмова форма банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

У разі недодержання письмової форми банківського вкладу цей договір є нікчемним.

Пунктом 1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 3.12.2003 року № 516, передбачено, що залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується : договором банківського рахунку; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншим нормативно-правовим актам у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Відповідно до п. 2.9 глави 2 розділу ІV Інструкції про ведення касових операцій банками України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 06.06.2011 року № 174 банк (філія, відділення) зобовязаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції у післяопераційний час час виконання операції або напис чи штамп «вечірні» чи «післяопераційний час»), а також підписи працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ.

Виходячи з вищевикладеного, письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. При цьому квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі.

Саме така правова позиція висловлена в постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 29.10.2014 року № 6-118цс14.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно копії договору №SAMDN01000725594791 (Вклад «Стандарт на 6 міс.»), що міститься в матеріалах справи 14 травня 2012 року між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «Приватбанк» у відділенні, що розташоване у м. Сімферополь, був укладений зазначений договір, відповідно до якого ОСОБА_2 зобов'язалася передати до банку грошові кошти для розміщення на депозитному вкладі в розмірі 25 000 грн. зі сплатою 15 % річних строком до 14 листопада 2012 року.

Пунктом 6 зазначеного договору встановлено, що у разі закінчення строку дії вкладу клієнт не заявив банку про намір забрати свої кошти, вклад автоматично подовжується ще на один строк. Строк вкладу подовжується неодноразово без явки до банку.

Пунктом 7 договору передбачено право сторін достроково розірвати договір, повідомивши про це іншу сторону за два банківських дні до дати розірвання договору.

Таким чином, умовами договору визначено порядок виплати коштів у тому числі при достроковому розірванні договору. Сторони передбачили, що виключно заявою клієнта оформлюється волевиявлення як щодо небажання продовжити термін дії договору, так і щодо дострокового розірвання договору, наслідком чого є обов'язок банку видати кошти за вкладом.

04 серпня 2014 року ОСОБА_2 звернулася до ПАТ КБ «Приватбанк» з заявою про повернення грошових коштів.

Представником позивача був наданий для огляду суду апеляційної інстанції оригінал квитанції про внесення грошових коштів на депозитний рахунок, однак зазначена квитанція не містила відбиток печатки банку , довідки банку належно завіреної печаткою Комерційного банку «ПриватБанк» про внесення готівки та отримання відсотків позивач не надала.

Представник відповідача пояснив в суді апеляційної інстанції про відсутність доступу до первинної документації за вищевказаним банківським вкладом у зв'язку з окупацією АР Крим і неможливостю в зв'язку з цим надати довідку про рух коштів на депозитному рахунку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач зверталась на адресу відповідача із заявою про розблокування відповідного рахунку; однак з заявою про розірвання договору банківського вкладу, як це передбачено умовами самого договору, ОСОБА_2 на адресу ПАТ КБ «Приватбанк» не зверталась.

При вищенаведених обставинах справи суд першої інстанції правильно прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання договору банківського вкладу таким, що припинився, зобов'язання сторін по договору припиненими, стягнення суми банківського вкладу в розмірі 25 000 грн. та всіх нарахованих по вкладу відсотків на день постановлення рішення в такому вигляді не ґрунтуються на вимогах закону і не підлягають задоволенню так як нею не надано належних допустимих доказів на підтвердження внесення грошових коштів на рахунок відповідача, відкритий для зарахування депозиту, не надано ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа що відповідає вимогам встановленим законом.

Приведені в апеляційній скарзі доводи ОСОБА_2 про те, що суд не дав оцінки наданих нею доказам не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ч. 1 ст. 218, ст.ст. 303, 307, 308, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16 червня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя О.В.Лаченкова

Судді О.П.Варенко

В.С.Городнича