Ухвала суду № 51473564, 25.09.2015, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 308/4250/14-ц

У Х В А Л А

Іменем України

25 вересня 2015 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Закарпатської області в складі

головуючого судді КОНДОРА Р.Ю.

суддів ЛЕСКА В.В., ГОТРИ Т.Ю.

при секретарі ВОЛОЩУК В.І.

за участю сторін розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 6 липня 2015 р. про відмову в забезпеченні позову ПАТ «Фідобанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу, -

в с т а н о в и л а :

ПАТ «Фідобанк» оскаржило ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 06.07.2015, якою було відмовлено в забезпеченні позову банку до ОСОБА_1 про стягнення боргу шляхом накладення арешту на належний відповідачу автомобіль НОМЕР_1, та заборони користуватися ним до вирішення спору по суті. Апелянт вказує на порушення судом норм процесуального права при вирішенні даного питання, оскільки суд не врахував, що кредит був наданий відповідачу на купівлю автомобіля, свої зобов'язання позичальник порушив і ухиляється від врегулювання боргу. Крім того, автомобіль без згоди банку-заставодержателя використовується не за цільовим призначенням, а саме - в якості таксі, що призводить до інтенсивної експлуатації, погіршення стану автомобіля та істотно підвищує ризики його пошкодження чи знищення. Суд помилково вважав непотрібним забезпечення даного позову через те, що на автомобіль звернено стягнення на підставі виконавчого напису нотаріуса, оскільки автомобіль не реалізовано. Таким чином, позивач має підстави вважати, що відсутність проханого забезпечення позову може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду про стягнення боргу, тому просить ухвалу скасувати, заяву про забезпечення позову - задовольнити.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників: позивача ПАТ «Фідобанк» Іляша А.А., який апеляцію підтримав, відповідача ОСОБА_1 адвоката Коцура Ю.І., який апеляцію не визнав, обговоривши доводи сторін, перевіривши матеріали справи, суд приходить до такого.

Відмовляючи у забезпеченні позову, суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для такого. Втім, повною мірою погодитись із таким вирішенням питання не можна.

Як убачається з матеріалів справи ПАТ «Фідобанк» просило забезпечити його позов до ОСОБА_1 про стягнення боргу в розмірі 73018,77 грн шляхом накладення арешту на належний відповідачу автомобіль НОМЕР_1, та заборони користуватися ним до вирішення спору по суті (а.с. 4-6). Заява про забезпечення позову мотивувалася тим, що боржник, порушивши свої зобов'язання, ухиляється від їх виконання та врегулювання, а автомобіль без згоди заставодержателя використовується в якості таксі, що призводить до інтенсивної експлуатації, погіршення стану автомобіля та істотно підвищує ризики його пошкодження чи знищення. Автомобіль є предметом застави за кредитним договором, водночас невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, зокрема, за рахунок заставленого майна.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 06.07.2015 у забезпеченні позову відмовлено (а.с. 17-18).

Суд за заявою позивача може вжити передбачені ЦПК України заходи забезпечення позову, якщо їх невжиття може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно, що належить відповідачеві і знаходиться у нього або в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; вид забезпечення позову має бути співмірним із заявленими позивачем вимогами (ст. 151 ч.ч. 1, 3, ст. 152 ч. 1 п.п. 1, 2, ч. 3 ЦПК України). За правилами, встановленими ст.ст. 10, 11, 57-60, 212, 213 ЦПК України, позивач повинен належно обґрунтувати заяву про забезпечення позову і на підтвердження відповідних обставин подати докази, своїми процесуальними правами сторона в справі розпоряджається на власний розсуд, доказування, а також судове рішення не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом прохальної частини заяви, позивач просив повністю заборонити відповідачу користуватися автомобілем безвідносно до характеру такого користування. Суд обґрунтовано відмовив заявнику у забезпеченні позову шляхом встановлення такої заборони. У цій частині судове рішення ухвалено з додержанням вимог закону, оскільки відповідні доводи заяви ґрунтуються на припущеннях і доказів на підтвердження факту використання автомобіля відповідачем в якості таксі без згоди заставодержателя суду не було надано, не надані вони й на стадії апеляційного розгляду. Ухвала суду відповідає й загальним правилам, встановленим законом (ст. 576 ч. 6 ЦК України, ст. 9 Закону України «Про заставу», ст. 8 ч. 1 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень») та умовам договору застави транспортного засобу № 014/1228/5/24774/1 від 16.10.2008 (п.п. 2.5., 2.6.) (а.с. 9-12), за якими предмет застави залишається у користуванні заставодавця, що його без належних і обґрунтованих підстав не може бути позбавлено цього права. Питання стосовно дотримання установлених правил про заставу, відповідних наслідків, дій сторін договору застави тощо знаходяться передусім у площині реалізації прав і обов'язків сторін, що випливають із закону та умов договору, а забезпечення позову у вигляді заборони вчинення певних дій може мати місце за наявності для того обґрунтованих та доведених підстав і необхідності.

Відтак, апеляційна скарга на ухвалу суду в частині відмови в забезпеченні позову шляхом заборони вчинення певних дій необґрунтована, законності судового рішення в цій частині не спростовує, тому на підставі ст. 312 ч. 1 п. 1 ЦПК України підлягає відхиленню, а ухвала суду в цій частині - залишенню без змін.

У задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на належний ОСОБА_1 і зареєстрований за нею на підставі Свідоцтва серії НОМЕР_4 про реєстрацію транспортного засобу від 11.10.2008 автомобіль «Dacia Logan 1.6» 2008 року випуску, д/н НОМЕР_2 (а.с. 8), оцінений сторонам договору застави у 2008 році у 77900,00 грн, суд першої інстанції відмовив помилково.

Оскільки спір виник про стягнення коштів і у випадку задоволення позову рішення суду слід буде реально виконувати, для позивача є істотною фіксація наявності майна у відповідача, забезпечення його збереження, неможливості відчуження, доводи позивача про необхідність і доцільність забезпечення позову шляхом накладення арешту на автомобіль заслуговують на увагу. Таке забезпечення, враховуючи, крім іншого, тривалість експлуатації автомобіля, не порушує прав відповідача щодо співмірності забезпечення. Заява в цій частині є достатньо обґрунтованою.

Пов'язування судом відмови в накладенні арешту на автомобіль з тим, зокрема, що нотаріусом на погашення боргу перед банком вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на це майно, безпідставне. Спосіб захисту свого права, рівно як і способи забезпечення своїх прав, вимог кредитор, позивач обирає на свій розсуд у межах, встановлених законом і/або договором. Право позивача вимагати забезпечення позову передбачене цивільним процесуальним законом (ст.ст. 10, 11, 27, 31, 151 ЦПК України), не пов'язується з наявністю чи відсутністю договірних забезпечувальних зобов'язань (обтяжень), наявністю заборон, обтяжень щодо цього ж майна в інших справах, не залежить від таких і позивача не може бути позбавлено цього процесуального права. Понад те, суд, за наявності для того підстав, може застосувати одночасно кілька видів забезпечення позову, в т.ч., таких, що не передбачені переліком, визначеним у ч. 1 ст. 152 ЦПК України (ст. 152 ч. 2 ЦПК України). На вирішення питань щодо забезпечення позову можуть впливати тривалість розгляду справи, зміна, в т.ч., збільшення, позовних вимог, стан спірного майна, інші обставини, що виникають у процесі вирішення спору.

Крім цього, з доданих до скарги документів випливає, що ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 25.11.2013 у справі за позовом ОСОБА_1 до Селехмана О.А., третя особа ПАТ «Фідобанк», про скасування виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення на предмет застави вжито заходи забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Селехмана О.А. від 29.09.2013 за № 1739 про звернення стягнення на предмет застави - автомобіль марки «Dacia Logan 1.6» 2008 року випуску, д/н НОМЕР_2, до набрання рішенням суду законної сили (а.с. 50).

За наявності відповідних підстав і потреби, питання, що виникають із забезпечення позовів, встановлення обтяжень щодо майна, можуть вирішуватися з урахуванням прийнятих у відповідних справах процесуальних чи кінцевих рішень, а також на стадії виконавчого провадження, а сторони не позбавлені права діяти і в порядку, передбаченому ст. 154 ЦПК України.

Суд першої інстанції наведеного не врахував і необґрунтовано відмовив у забезпеченні позову шляхом накладення арешту на майно, тому на підставі ст. 312 ч. 1 п. 2 ЦПК України в цій частині апеляцію слід задовольнити, ухвалу суду скасувати, заяву про забезпечення позову задовольнити частково, наклавши арешт на автомобіль відповідача до вирішення спору по суті.

Керуючись ст. 307 ч. 2 п.п. 1, 2, ст. 312 ч. 1 п.п. 1, 2, ст.ст. 314, 315 ЦПК України, колегія суддів -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» задовольнити частково, ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 6 липня 2015 р. в частині відмови в задоволенні заяви ПАТ «Фідобанк» про забезпечення позову до ОСОБА_1 про стягнення боргу шляхом арешту майна відповідача скасувати, заяву ПАТ «Фідобанк» про забезпечення позову задовольнити частково, до вирішення спору по суті забезпечити позов, накласти арешт на автомобіль «Dacia Logan 1.6» 2008 року випуску, д/н НОМЕР_2, що належить ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_3.

У решті ухвалу залишити без змін.

Копію ухвали направити для виконання Міському відділу ДВС Ужгородського міськрайонного управління юстиції та для відома сторонам.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді