Ухвала суду № 50972147, 22.09.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/2976/15 Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М. Суддя-доповідач: Федотов І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

22 вересня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів: Ісаєнко Ю.А. та Оксененка О.М.,

за участю секретаря Полякової А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, апеляційну скаргу приватного підприємства "Бобринець-Агро-К" на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 травня 2015 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "Бобринець-Агро-К" до державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення відповідача, зобов'язання його вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИЛА:

Приватне підприємство "Бобринець-Агро-К" (далі - позивач, ПП "Бобринець-Агро-К") звернулося до суду з позовом до державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 18 лютого 2015 року № 2820/10/26-50-22-03 про непогодження позивачу застосування податкового компромісу а також зобов'язання відповідача:

- погодити позивачу застосування податкового компромісу на підставі його заяви від 06 лютого 2015 року № 15 (вх. № 4773/10 від 06 лютого 2015 року) щодо податкових зобов'язань, визначених податковими повідомленнями-рішеннями Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області ДПС: 1) форми "Р" №0000882240 від 22 травня 2013 року, яким, згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п.п. 123.1, 123.2 ст. 123 Податкового кодексу України, за порушення п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 209.2, 209.3 ст. 209 ПК України, позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 329375 грн., з яких 263500 грн. - за основним платежем, 65875 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; 2) форми "В4" № 0000892240 від 22 травня 2013 року, яким, згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п.п. 123.1, 123.2 ст. 123 ПК України, за порушення п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 209.2, 209.3 ст. 209 ПК України, позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 77 грн.

- прийняти рішення щодо погодження позивачу застосування податкового компромісу на підставі його заяви від 06 лютого 2015 року № 15 (вх. № 4773/10 від 06 лютого 2015 року) щодо податкових зобов'язань, визначених податковими повідомленнями-рішеннями від 22 травня 2013 року;

- вжити усіх передбачених чинним законодавством дій, необхідних для застосування податкового компромісу на підставі заяви позивача від 06 лютого 2015 року № 15 (вх. № 4773/10 від 06 лютого 2015 року) щодо податкових зобов'язань, визначених податковими повідомленнями-рішеннями від 22 травня 2013 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 травня 2015 року у задоволенні позову було відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, у зв'язку із порушенням судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з'явились в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.02.2015 р. позивачем до ДПІ подано заяву №15 про намір досягнення податкового компромісу щодо податкових зобов'язань, визначених податковими повідомленнями-рішеннями Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області ДПС: 1) форми "Р" №0000882240 від 22 травня 2013 року, яким, згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п.п. 123.1, 123.2 ст. 123 Податкового кодексу України, за порушення п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 209.2, 209.3 ст. 209 ПК України, позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 329375 грн., з яких 263500 грн. - за основним платежем, 65875 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; 2) форми "В4" № 0000892240 від 22 травня 2013 року, яким, згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п.п. 123.1, 123.2 ст. 123 ПК України, за порушення п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 209.2, 209.3 ст. 209 ПК України, позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 77 грн.

18 лютого 2015 року відповідачем прийнято рішення щодо непогодження податкового компромісу.

В спірному рішенні відповідач посилається на те, що постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2014 року у справі № 811/1863/13-а задоволено апеляційну скаргу Кіровоградської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області, постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2013 року у справі № 811/1863/13-а за позовом ПП "Бобринець-Агро-К" до Кіровоградської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22 травня 2013 року скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

Отже, відповідач дійшов висновку, що станом на 09.02.2015 року рішення по справі 811/1863/13-а відповідно до приписів ст. 254 КАС України набрало законної сили, таким чином податкові зобов'язання приватного підприємства "Бобринець-Агро-К" є узгодженими, а тому заява не відповідає вимогам Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку додану вартість у разі застосування податкового компромісу».

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно пункту 1 підрозділу 9-2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України (надалі ПК України) податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 01 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 цього Кодексу.

За загальним правилом, платник податків, який вирішив скористатися процедурою податкового компромісу, під час дії податкового компромісу за такі податкові періоди має право подати відповідні уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, в яких визначає суму завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та/або суму завищення податкового кредиту з податку на додану вартість.

Уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість подаються за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики. Разом з уточнюючим розрахунком подається перелік (опис) господарських операцій, щодо яких здійснено уточнення показників податкової декларації.

Між тим, відповідно до пункту 7 підрозділу 9-2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, процедура податкового компромісу, встановлена цим підрозділом, поширюється також на неузгоджені суми податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження, а також на випадки, коли платник податків отримав податкове повідомлення-рішення, за яким податкові зобов'язання не узгоджені відповідно до норм цього Кодексу. Досягнення податкового компромісу у такому разі здійснюється за заявою платника податків у письмовій формі до контролюючого органу про намір досягнення податкового компромісу. У таких випадках днем узгодження платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, є день подання такої заяви до відповідного контролюючого органу. У разі несплати платником податків такого податкового зобов'язання у сумі, визначеній пунктом 2 цього підрозділу, таке податкове зобов'язання вважається неузгодженим.

При цьому, пунктом 8 підрозділу 9-2 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України, податковий компроміс вважається досягнутим після сплати платником податків узгоджених податкових зобов'язань згідно із цим підрозділом.

Відтак, відносно визначених у податкових повідомленнях-рішенням податкових зобов'язань діє спеціальне правило, яке передбачає, що для цілей застосування податкового компромісу, визначені цими податковими повідомленнями-рішеннями податкові зобов'язання мають бути неузгодженими, а саме: знаходиться у процедурі судового та/або адміністративного оскарження. При цьому, визначення «також на неузгоджені суми податкових зобов'язань», слід розуміти в контексті положень підрозділу 9-2 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України так, що для цілей застосування податкового компромісу податкове зобов'язання у всіх випадках має бути неузгодженим.

Колегія суддів зазначає, що виходячи з положень ст. 254 КАС України, станом на час прийняття оскаржуваного рішення, постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2014 року у справі № 811/1863/13-а набрала законної сили, а відтак та, на підставі п. 56.18 ПК України - податкові зобов'язання, зазначені у вищезгаданих податкових повідомленнях-рішеннях, набули статус узгоджених податкових зобов'язань, у зв'язку з чим до цих сум податків не застосовуються правила про можливість досягнення податкового компромісу.

Отже, враховуючи вищевикладені норми та з'ясовані обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність прийняття відповідачем оскаржуваного рішення.

Доводи апелянта про те, що визначені податковими повідомленнями-рішеннями податкові зобов'язання були неузгодженими, оскільки на дату звернення позивача із заявою щодо застосування податкового компромісу та на дату прийняття відповідачем спірного рішення тривала процедура судового оскарження, колегія суддів вважає такими, що спростовуються зазначеними вище обставинами.

Поряд з цим, судом першої інстанції також встановлено що:

- у справі № 802/3411/14-а: позовну заяву залишено без розгляду у зв'язку з повторною неявкою позивача. Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2015 року апеляційну скаргу задоволено, справу направлено для продовження розгляду. Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 23 лютого 2015 року позовну заяву залишено без розгляду у зв'язку з неявкою позивача;

- у справі № 802/4343/14-а: ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 23 грудня 2014 року позов повернуто позивачу. Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2015 року апеляційну скаргу залишено без задоволення;

- у справі № 826/730/15: ухвалою Київського апеляційного адміністративного суд від 26 лютого 2015 року залишено без змін ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 січня 2015 року про відмову у відкриті провадження у справі.

Крім того, як на підставу неузгодженості податкових зобов'язань, апелянт також посилається на наявність судових рішень трьох судових інстанцій адміністративних судів при розгляді справи № 826/1223/15.

Разом з тим, проаналізувавши зміст вищевказаних рішень, колегія суддів встановила, що предмет розгляду справи № 826/1223/15 стосувався податкової вимоги від 15.01.2015 № 24-23 винесеної на підставі податкових повідомлень-рішень від 22 травня 2013 року №0000882240 та №0000892240.

Натомість, у згаданих рішеннях відсутнє посилання на наявність постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2014 року у справі № 811/1863/13-а, якою відмовлено у задоволенні позову ПП "Бобринець-Агро-К" про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22 травня 2013 року №0000882240 та №0000892240, що набрала законної сили.

Також, під час апеляційного розгляду справи, представником позивача надано копію Ухвали Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2015 року, якою постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2013 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2014 року у справі № 811/1863/13-а скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Однак, колегія суддів вважає, що скасування Вищим адміністративним судом України рішень судів першої та апеляційної інстанцій у справі № 811/1863/13-а не вказує на протиправність спірного рішення у даній справі, оскільки, як встановлено вище, на момент звернення позивача із заявою про намір досягнення податкового компромісу та прийняття відповідачем оскаржуваного рішення, податкові зобов'язання визначені податковими повідомленнями-рішеннями від 22 травня 2013 року, відповідно до норм ПК України були узгодженими.

За таких обставин слід погодитись з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Отже, доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Таким чином, оскільки доводи апеляційної скарги спростовуються висновками суду першої інстанції та матеріалами справи, а суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та постановив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, судова колегія залишає його без змін.

Керуючись ст.ст., 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу приватного підприємства "Бобринець-Агро-К" залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 травня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 23.09.2015 року.

Головуючий суддя Федотов І.В.

Судді: Оксененко О.М.

Ісаєнко Ю.А.