Рішення № 50438360, 14.09.2015, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09 вересня 2015 р.

Справа № 903/828/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ФІТО - ЛЕК"

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "ЕС.ПІ.ЕС"

про стягнення 25 957,68 грн.

Суддя Кравчук В.О.

За участю представників сторін:

від позивача: н/з

від відповідача: н/з

СУТЬ СПОРУ: позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "ФІТО - ЛЕК" звернулось з позовом до господарського суду Волинської області про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "ЕС.ПІ.ЕС" (відповідно до заяви про зменшення позовних вимог від 25.08.2015р. за №01-65/251/15 ) 25 957.68 грн. заборгованості, з яких: 21 598,07 грн. - основна заборгованість та 4 359,61 грн. штрафу.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем зобов’язань щодо укладеного між сторонами договору за №105-р від 09.08.2012р.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 23.07.2015р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 26.08.2015р. та зобов'язано сторін надати суду ряд документів, необхідних для об'єктивного розгляду справи по суті.

Позивач в судове засідання 26.08.2015р. уповноважного представника не направив, водночас, листом від 25.08.2015р. вх №01-54/8277/15 виконав вимоги ухвали суду від 23.07.2015р. та просив суд розгляд справи проводити без участі його представника. Листом від 25.08.2015р. за №01-65/251/15 подав суду заяву про зменшення позовних вимог на 200 грн. у зв`язку з частковою проплатою відповідачем основної суми боргу.

Вказана заява, відповідаючи вимогам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не суперечить законодавству України, не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, а тому прийнята судом до розгляду та має місце нова ціна позову – 25 957,68 грн., з яких: 21 598,07 грн. - основна заборгованість та 4 359,61 грн. штрафу . Згідно пункту 17 інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-8/2351 від 20.10.2006р. "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в першому півріччі 2006 року" та пункту 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/482 від 13.08.2008р., в разі зміни (зменшення, збільшення) позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи із якої вирішується спір.

Листом від 03.09.2015р. за вх..№01-54/8800/15 представник позивача звернувся до суду з клопотанням, яким повторно просив розгляд справи проводити без участі преставника позивача та, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач вимог ухвали суду від 23.07.2015р. та 26.08.2015р. у повному обсязі не виконав, в судові засідання 26.08.2015р. та 09.09.2015р. компетентного представника не направив, витребуваних ухвалами суду документів не надав. Водночас, листом від 26.08.2015р. за вх №01-54/8360/15 представник відповідача надіслав суду клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату та час. Листом від 08.09.2015р. за вх..№ 01-54/8902/15 представник ТзОВ «ЕС.ПІ.ЕС» надав суду заперечення щодо задоволення судом позову на заявлену суму, водночас визнає позовні вимоги на суму – 18 560, 43 грн.

За приписами п.3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Беручи до уваги приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, враховуючи те, що розгляд спору вже відкладався, відповідач був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, явку відповідача не було визнано обов’язковою, господарський суд визнавши зібрані докази достатніми для розгляду спору за наявними в справі матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України, -

ВСТАНОВИВ:

09.08.2012р. між товариством з обмеженою відповідальністю "ФІТО - ЛЕК" (Постачальник, позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «ЕС.ПІ.ЕС» (Покупець, відповідач) було укладено договір за №105-р.

Відповідно до п. 1.1 Договору Постачальник зобов`язався поставити у власність покупцю протягом дії договору товар в асортименті та кількості, вказаній в накладних, які є невідємною частиною даного договору. Покупець зобов’язується прийняти цей товар і своєчасно здійснити його оплату на умовах, визначених даним договором.

Згідно п. 3.5. договору, розрахунок за товар здійснюється по сумах, вказаних у видаткових накладних. шляхом відстрочення платежу протягом 30 календарних днів з моменту отримання товару покупцем.

Відповідно до п.3.6. договору, оплата за поставлений товар проводиться покупцем шляхом банківського переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника на умовах, зазначених в п. 3.5 даного договору. Датою оплати вважається дата надходження коштів на банківський рахунок постачальника.

Господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, згідно із положеннями Господарського процесуального кодексу України є предметом регулювання Господарського кодексу України.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

Матеріали справи свідчать про те, що між учасниками спору виникли зобов’язання з договору поставки, згідно якого та в силу ст. 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), що здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або у інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу ст. ст. 11, 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, та являється однією з підстав виникнення зобов’язань.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов’язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов договору №105-р ТзОВ "ФІТО – ЛЕК" було поставлено продукцію на загальну суму 22 162,36 грн., що підтверджується видатковими накладними, які скріплені підписами та штампами сторін (а.с.17-44).

Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення договору про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України на покупця покладено обов'язок сплатити за товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В порушення умов укладеного між сторонами 09.08.2012р. договору та вимог чинного законодавства, відповідач свої зобов’язання щодо погашення заборгованості виконав частково на суму 364,29 грн., відповідно до платіжних доручень №85 від 27.05.2015р. та №27 від 08.06.2015р., та на 200, 00 грн. згідно виписки по особових рахунках від 14.07.2015р.(а.с. 56).

Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Заборгованість на день розгляду спору становить 21 598,07грн., стверджується договором поставки №105-р (а.с. 14-16), видатковими накладними (а.с.17-44), відповідачем не оспорена та підлягає до стягнення з ТзОВ "ЕС.ПІ.ЕС" в силу ст.193 ГК України, згідно якої учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Щодо стягнення з відовідача штрафу у розмірі 20% від вартості отриманого товару, за яким допущено прострочення платежу за період з 03.07.2014р. по 08.07.2015р. в сумі 4 359,61 грн., судом встановлено наступне.

Відповідно до п.7.2. договору за прострочення платежу обумовленого в п.3.5. даного договору, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 20% від вартості одержаного товару , за яким допущено прострочення платежу.

За приписами п.2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється увідсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. Застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею.

Згідно ст.ст. 546, 548 ЦК України виконання зобовязання може забезпечуватись неустойкою (штрафом. пенею), якщо це встановлено договором або законом.

З огляду на вищевикладене, та те, що сторони передбачили договором №105-р від 09.08.2015р. стягнення штрафу у розмірі 20% від вартості одержаного товару за яким допущено прострочення платежу за період з 03.07.2014р. по 08.07.2015р., суд провівши власний перерахунок заявленої суми штрафу в 4 359,61грн. вважає її підставною та такою, що підлягає до задоволення.

В силу ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. При цьому вимоги, що пред’являються до доказів, визначені ст.34 ГПК України, відповідно до якої, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному й об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості в сумі 25 957,68 грн., з яких: 21 598,07 грн. основного боргу та 4 359,61 грн. 20% штрафу підлягають повному задоволенню.

Враховуючи приписи щодо покладення судового збору на учасників судового процесу в залежності від результату вирішення спору, передбачені ст.49 ГПК України та враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, та відсутність правових підстав для звільнення відповідача від його сплати, з відповідача на користь позивача належить стягнути 1 827,00 грн. судового збору.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

вирішив:

1. Позов задовольнити повнісю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ЕС.ПІ.ЕС" (45300, Волинська область, Івничівський район, смт. Іваничі, вул. Заводська,10 код ЄДРПОУ 38245570) на користь товариства з обмеженою відповідальністю ""ФІТО-ЛЕК" (61004, Харківська обл., м. Харків, вул. Примакова, 46 код ЄДРПОУ 21194014) 25 957.68 грн. заборгованості, з яких: 21 598,07 грн. - основного боргу , 4 359, 61 грн. - 20% штрафу та 1 827,00 грн. судових витрат по справі.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено

14.09.2015

Суддя В. О. Кравчук