Постанова № 49793940, 31.08.2015, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

вул. Артема, 157, м. Донецьк, 83048, тел. 332-57-40

Постанова

Іменем України

31.08.2015 справа №908/3565/15

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3за участю представників сторін від позивача від відповідача не з'явився; не з'явився; розглянувши апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго», м. Запоріжжяна рішення господарського судуЗапорізької областівід16.07.2015 р. (підписано 21.07.2015 р.)у справі№ 908/3565/15 (суддя Соловйов В.М.)за позовомПублічного акціонерного товариства «Запорізький завод «Перетворювач», м. Запоріжжядо Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго», м. Запоріжжяпростягнення 94 835,83 грн.

В С Т А Н О В И В:

У червні 2015 року до господарського суду звернулось Публічне акціонерне товариство «Запорізький завод «Перетворювач», м. Запоріжжя (Позивач) із позовом до Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго», м. Запоріжжя (Відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором про спільне використання технологічних мереж № 1-19/2 від 01.01.2013р. у розмірі 68 196, 55 грн., з яких: 61 122,28 грн. основна заборгованість, 2 662,58 грн. пеня, 133,13 грн. 3% річних та 4 278,56 грн. інфляційні.

В процесі розгляду справи, позивачем у суді першої інстанції з посиланням на ст. 22 ГПК України неодноразово змінювалась сума позовних вимог, остаточно просив стягнути 91 683,42 грн. основної заборгованості, 2 261,53 грн. пені, 218,53 грн. 3% річних та 672,35 грн. інфляційних. Зазначені вимоги прийняті господарським судом до розгляду.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 16.07.2015 р. позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Відповідач, не погодившись з прийнятим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить спірне рішення господарського суду змінити в частині стягнення пені в розмірі 229,22 грн. та прийняти нове рішення, яким стягнути пеню в розмірі 2 032,31 грн. та розстрочити виконання рішення на 4 календарних місяці, зі сплатою сум щомісячно рівними частинами.

В обґрунтування вимог скарги заявник посилається на те, що рішення судом першої інстанції винесено з порушенням норм матеріального і процесуального права України.

Зокрема, заявник апеляційної скарги посилається на те, що на день звернення позивача із заявою про зменшення розміру позовних вимог пені, тобто 10.07.2015 р. (згідно штампу вхідної кореспонденції суду), порушеного грошового зобовязання у відповідача перед позивачем у заявлений останнім період з 11.07.2015р. по 15.07.2015р. ще не існувало.

Розпорядженням секретаря палати Донецького апеляційного господарського суду від 31.08.2015р. змінено склад судової колегії, суддю Марченко О.А. у звязку з відпусткою останньої було змінено на суддю Бойченка К.І.

Представники сторін до судового засідання не з'явилися, про причини неявки судову колегію не повідомили, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, тому судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представників сторін, що не скористалися правом участі в судовому засіданні за наявними матеріалами справи.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Між сторонами укладено договір про спільне використання технологічних електричних мереж № 1-19/2 від 01.01.2013р. (далі Договір), за умовами якого позивач зобов'язався забезпечити технічну можливість передачі (транзиту) електричної енергії власними технологічними електричними мережами в точки приєднання електроустановок відповідача та (або) інших суб'єктів господарювання (далі - Субспоживачі), передачу електричної енергії яким забезпечує відповідач, а відповідач своєчасно сплачувати вартість послуг позивача з утримання технологічних електричних мереж спільного використання та інші послуги відповідно до умов цього Договору (п. 1.1 Договору).

Згідно п. 4.1 Договору, відповідач зобов'язаний здійснювати оплату за використання електричних мереж позивача за розрахунковий період. Розрахунок плати за використання електричних мереж позивача здійснюється згідно з Додатком № 4 "Порядок обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж".

Пунктом п. 7.3 Договору сторони встановили, що за підсумками розрахункового періоду позивач у термін до 5 числа місяця наступного за розрахунковим направляє відповідачу рахунок. Сума платежу визначається, виходячи з Додатку № 4 "Порядок обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж" з урахуванням суми платежів, що надійшли від відповідача. Разом з рахунком позивач направляє відповідачу, зокрема, підписані уповноваженою особою позивача та скріплені його печаткою два примірники "Акту прийому - здачі наданих послуг" (Додаток № 5).

За змістом п. 7.4 Договору, оплата відповідачем послуг з утримання технологічних електричних мереж спільного використання здійснюється платіжним дорученням на підставі виставленого позивачем рахунка та оформленого "Акта прийому - здачі наданих послуг" у термін, що не перевищує 20 днів з дня отримання документів, зазначених у п. 7.3 Договору.

Позивач на виконання умов Договору, надавав відповідачу послуги з утримання технологічних електричних мереж спільного використання протягом періоду з березня по травень 2015 року, що підтверджується актами прийому-здачі виконаних робіт від № 0З/15ТРЕ від 31.03.2015р., № 04/15ТРЕ від 30.04.2015р. та № 05/15 ТРЕ від 31.01.2015р., які підписані уповноваженими представниками сторін без зауважень (а.с. 38-39, 78), а також рахунками-фактурами № 75 від 31.03.2015р. на суму 30 561,14 грн., № 116 від 30.04.2015р. на суму 30 561,14 грн. та № 145 від 31.05.2015р. на суму 30 561,14 грн., на загальну суму 91 548,42 грн., які отримані відповідачем 03.04.2015р., 12.05.2015р. та 04.06.2015р. відповідно.

Факт надання позивачем послуг за спірним Договором сторонами не оспорюється.

Отже у відповідача перед позивачем утворилась сума заборгованості в розмірі 91 548,42 грн., доказів оплати якої суду не надано.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 901, ч. 1 ст.903 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Оскільки позивач довів факт порушення відповідачем свого права на отримання грошових коштів за Договором, висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог про стягнення суми заборгованості в розмірі 91 548,42 грн. є законним та обґрунтованим.

Також, позивач вимагає стягнути з відповідача 3% річних в сумі 218,53 грн., нарахованих за періоди з 24.04.2015р. по 25.06.2015р., з 02.06.2015р. по 25.06.2015р. та інфляційні в розмірі 672,35 грн., нараховані за період з травня 2015р. по червень 2015р. за несвоєчасне виконання грошових зобовязань по оплаті активної та реактивної електроенергії за період березень - квітень 2014р.

Перевіривши висновок суду першої інстанції в частині стягнення 3% річних в сумі 218,53 грн., заявлених до стягнення з 24.04.2015р. по 25.06.2015р., з 02.06.2015р. по 25.06.2015р. та інфляційних в сумі 672,35 грн. судова колегія вважає його вірним.

Позивач вимагає стягнути пеню в сумі 2 261,53 грн. за періоди з 24.04.2015р. по 15.07.2015р., з 02.06.2015р. по 15.07.2015 р. та з 25.06.2015р. по 15.07.2015р.

Згідно п.п. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п. 9.2.1 Договору, за внесення платежів, передбачених п. 4.1 Договору, з порушенням терміну визначеного п. 7.4 цього договору, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,05 % за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період нарахування пені).

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Перевіривши висновок суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача пені у сумі 2 261,53 грн., судова колегія вважає його вірним.

Судова колегія не приймає доводи апеляційної скарги щодо ненастання у позивача порушеного права на момент прийняття господарським судом доповнень до позовної заяви 10.07.2015р., за який господарським судом стягнуто пеню в розмірі 229,22 грн., а саме за період з 11.07.2015р. по 15.07.2015р., оскільки сутність порушення права позивача полягає у відсутності отримання оплати за договором, яка й на момент прийняття рішення 16.07.2015р. також не сплачена.

Нарахування інфляційних, річних та пені за своєю правовою природою є наслідком порушення вищезазначеного права у вигляді відповідальності у звязку з простроченням оплати та має триваючий характер. Жодних доказів того, що на момент прийняття рішення відповідач сплатив суму заборгованості, останнім не надано, в матеріалах справи не міститься, отже при прийнятті рішення судом першої інстанції від 16.07.2015р. про стягнення суми пені по 15.07.2015 р. не порушено жодних процесуальних норм права.

Відповідно до ст. 121 ГПК України, господарський суд при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Судом першої інстанції при розгляді клопотання відповідача про надання розстрочки виконання рішення враховано всі обставини справи, в тому числі інфляційні процеси в економіці держави, а також невеликий розмір боргу, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Судова колегія не знаходить підстав для задоволення вимог відповідача в частині надання розстрочки виконання рішення строком на 4 місяці зі сплатою сум щомісячно рівними частинами та вважає висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні такого клопотання відповідача законним та обґрунтованим.

Будь-яких порушень норм процесуального права в діях суду першої інстанції при розгляді ним зазначеної справи судовою колегією не встановлено.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Запорізької області від 16.07.2015 року у справі №908/3565/15 ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на відповідача.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго», м. Запоріжжя залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 16.07.2015 року у справі №908/3565/15 залишити без змін.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий О.В. Стойка

СуддіК.І. Бойченко

ОСОБА_3

Надр. 5 прим.:

1 позивачу

2 відповідачу

3 до справи

4 ДАГС

5 ГСЗО