Рішення № 4857628, 16.09.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" вересня 2009 р. Справа № 61/173-09

вх. № 5717/4-61

Суддя господарського суду

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - Хотіна А.О., за довіреністю №219/10 від 31.12.2008р.;

відповідача - Зубрич Д.О. , за довіреністю №06/3861 від 31.12.2008р.;

розглянувши справу за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ

до Віткритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Харківміськгаз", м. Харків

про стягнення 77029,31 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до ВАТ "Харківміськгаз" про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 77029,31 грн., яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов"язань передбачених договором оренди індивідуально визначеного майна (крім рухомого) №51/4-17/06-729, який було укладено між позивачем та відповідачем 01.11.2006р. Також позивач просить судові витрати покласти на відповідача.

Присутній в судовому засіданні 16.09.09р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Присутній в судовому засіданні 16.09.09р. представник відповідача проти позову не заперечував.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, повно та всебічно дослідивши обставини справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

01 листопада 2006 року між Дочірньою компанією “Газ України”Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” та Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації “Харківміськгаз” був укладений договір № 51/4-17/06-729 оренди індивідуально визначеного майна (крім нерухомого) (далі - договір), у відповідності до умов якого позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування індивідуально визначене майно згідно з Додатком №1 до договору, що знаходиться на балансі позивача, залишкова вартість якого станом на 30.09.2006 року згідно бухгалтерського обліку становить 120876,79 грн. та відображається у акті прийому-передачі майна.

Факт передачі майна ДК “Газ України” в оренду ВАТ “Харківміськгаз” підтверджується актом приймання-передачі, підписаним сторонами договору 01 листопада 2006 року.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що орендна плата визначається на підставі бухгалтерських даних щодо вартості Майна і становить за базовий місяць 3021,92 грн. (додаток № 2 до договору), нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється в порядку, визначеному чинним законодавством України та становить за базовий місяць оренди 604,38 грн., загальна сума орендної плати за базовий місяць оренди визначена у розмірі 3626,30 грн.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за цей місяць.

Відповідно до п. 3.3 договору, орендна плата перераховується Орендодавцю (позивачу) щомісячно не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним на підставі виставленого рахунку –фактуру Орендодавця (позивачу), рахунки по договору можуть проводиться в іншій формі, ніж грошовій в порядку, визначеному чинним законодавством України, про що сторонами укладається додаткова угода до договору.

Пунктами 10.1, 10.6 договору передбачено, що договір набуває чинності з дати його підписання повноважними представниками та скріплення печатками сторін та діє протягом 2 (двох) календарних місяців, тобто до 31.12.2006 року, закінчення строку дії або розірвання договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення зобов’язань, які виникли під час його дії, взаємовідносини сторін, не врегульовані цим договором, регулюються чинним законодавством України.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то за відсутністю заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, якій був раніше встановлений договором.

Отже, станом на момент розгляду справи, договір є діючим.

Позивач у відповідності до п. 3.3 договору виставляв відповідачу рахунки з орендної плати за червень 2008р. – травень 2009р., які наявні в матеріалах справи (арк.спр.42-53) на загальну суму 65343,41 грн.

Належне виконання позивачем умов вищевказаного договору, відсутність будь - яких недоліків чи претензій з боку відповідача щодо якості, об’єму виконаних робіт, строку виконання робіт, тощо, підтверджується фактом підписання двосторонніх актів здачі-прийому виконаних робіт (арк.спр.31-41).

Таким чином, відповідач не виконав свої зобов’язання щодо своєчасного внесення орендної плати, внаслідок чого виникла заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 65343,41 грн.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов’язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконати її обов’язку.

Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського суду України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов’язку в натурі (присудження до виконання обов’язку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов’язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 6 вказаної норми передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 284 Господарського кодексу України орендна плата є істотною умовою договору оренди.

Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата –це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Відповідно до пункту 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Обов'язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлені частиною 3 статті 285 Господарського кодексу України.

Станом на момент розгляду справи, відповідач 65343,41 грн. заборгованості не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов’язання з оплати орендної плати за договором № 51/4-17/06-729 індивідуально визначеного майна (крім нерухомого), який був укладений між сторонами по справі 01 листопада 2006 року.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би підтверджували сплату заборгованості по договору № 51/4-17/06-729 оренди індивідуально визначеного майна (крім нерухомого) від 01 листопада 2006 року у сумі 65343,41грн., документів, що спростовували викладене у позові, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 65343,41грн. заборгованості з орендної плати, належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов’язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов’язання.

Ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення.

У відповідності до п. 9.2 по договору № 51/4-17/06-729 оренди індивідуально визначеного майна (крім нерухомого) від 01 листопада 2006 року сторонами цього договору була встановлена відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

У відповідності до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

За прострочення внесення орендної плати позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України у сумі 6031,49 грн.

Таким чином, позивачем обґрунтовано нараховано відповідачу пеню на всю суму заборгованості у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України у сумі 6031,49 грн., розрахунок пені перевірено судом з урахуванням вимог діючого законодавства.

Наведені законодавчі приписи та установлені фактичні дані, зокрема й щодо вини в невиконанні взятих на себе зобов’язань по сплаті грошових коштів у строк, встановлений договором, дають підстави для висновку суду про стягнення на користь позивача пені у сумі 6031,49 грн.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних у сумі 1032,94 грн. та 4621,47 грн. інфляційних витрат, нарахованих вірно згідно ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України за прострочення виконання грошового зобов’язання, підлягають задоволенню як правомірні та обґрунтовані.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, доведеними і підлягаючими задоволенню в повному обсязі.

У відповідності до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита пропорційно задоволених вимог та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, статтями 11,15, 16, 258, 509, 525, 526, 530, 546, 548, 549, 598, 610, 611, 612, 629, 764 Цивільного кодексу України, статтями 20, 173, 174, 179, 193, 198, 232, 283, 284, 285, 286, 343 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Харківміськгаз”( 61004, м. Харків, вул. Жовтневої революції, 57/59, р/р № 2603307242 , Східно –український енергетичний банк України „МЕГАБАНК”, МФО 351629, код ЄДРПОУ 03359552) на користь Дочірньої компанії “Газ України Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, р/р № 26008301970 в ВАТ „Ощадбанк, МФО 300465, код ЄДРПОУ 31301827 ) 65343,41грн. боргу, 6031,49 грн. пені, 4621,47 грн. –інфляційних витрат, 1032,94 грн. - 3% річних, 771,00 грн. державного мита та 315,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Повний текст рішення підписано 17.09.2009р.

Справа №61/173-09.