Постанова № 47848396, 18.04.2011, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2011 року Справа № 9/5007/46/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Василишин А.Р.

судді Демидюк О.О. ,

судді Дужич С.П.

при секретарі Ткач Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1 (довіреність в справі)

відповідача: не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 акціонерного товариства "Соціальна сфера" на рішення господарського суду Житомирської області від 02.06.11 р. у справі №9/5007/46/11

за позовом ОСОБА_2 акціонерне товариство "Соціальна сфера"

до ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Торговий дім" К-Схід"

про стягнення в сумі 28 285 грн. 66 коп.

Судом розяснено представникам сторін права та обовязки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України. Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 2 червня 2011 року у справі № 9/5007/46/11 за позовом ОСОБА_2 акціонерного товариства "Соціальна сфера" до ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "К-Схід" про стягнення в сумі 28 285 грн. 66 коп. позов задоволено частково.

З ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "К-Схід" на користь ОСОБА_2 акціонерного товариства "Соціальна сфера" стягнуто: 15226,64 грн. - перерахованої передоплати; 1522,66 грн. - штрафу; 167,49 грн. - витрат по сплаті державного мита; 139,74 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В позові відмовлено в частині стягнення 1029,98 грн. 3% річних, 4415,72 грн. інфляційних та 6090,66 грн. штрафу.

Суд першої інстанції при винесенні вищевказаного рішення виходив з наступного.

28 липня 2008 року між закритим акціонерним товариством "Соціальна сфера" та ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Крігер" укладено договір поставки № ТД-075.

Відповідно до пункту 4.1. Договору позивач перерахував відповідачу, в якості передоплати в розмірі 20 % від суми, яка складає 15226,64 грн., що підтверджується платіжним дорученням: № 2241 від 30 липня 2008 року (а.с. 14).

Відповідач свої зобов'язання по виконанню поставки продукції на умовах FCA на протязі 60-ти робочих днів після виконання "Покупцем" умов пункту 4.1. Договору не виконав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач звернувся з вимогою (претензією): від 6 липня 2009 року без номера до відповідача про повернення грошових коштів, сплачених в якості попередньої оплати за обладнання: піч ротаційну, візок до печі, деко листове в сумі 15226,64 грн., що підтверджується поштовим повідомленням про вручення 9 липня 2009 року (а.с. 16).

Вищезазначена вимога була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Місцевий суд, звертає увагу на те, що зобов'язання відповідача полягає в передачі позивачу такої продукції: піч ротаційну марки OMJ -4618 Е (електрична), візок до печі марки RACK - 4618, деко листове 1,00 мм 600х400 та передача її у власність покупця, змонтувати, наладити продукцію та провести навчання персоналу роботи на даному обладнанні.

Оскільки зобов'язання відповідача втратило для позивача інтерес, останній правомірно ставить вимогу про сплату коштів в сумі 15226,64 грн.

Господарський суд Житомирської області зазначає, що у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в сумі 15226,64 грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків від 31 грудня 2010 року, підписаним представниками сторін та скріпленим печатками (а.с. 50).

Положеннями частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Оскільки укладеним сторонами Договором передбачено поставку товару за умови здійснення попередньої оплати, при вирішенні спору необхідно керуватися положеннями статті 693 Цивільного кодексу України.

Місцевий суд наголошує, що частиною 1 статті 693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Зокрема, частиною 3 статті 538 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Господарський суд звертає увагу на те, що позивач просив стягнути з відповідача 1029,98 грн. 3% річних та 4415,72 грн. інфляційних за прострочення виконання зобов'язання.

Місцевий суд вважає, що оскільки відповідачем не виконані роботи для позивача, а грошові кошти в розмірі 15226,64 грн. (передоплати) в добровільному порядку не повернуто, позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 1029,98 грн. 3% річних та 4415,72 грн. інфляційних на підставі статті 625 Цивільного кодексу України.

Також господарський суд Житомирської області вважав неправомірним застосуванням в даному випадку статті 625 Цивільного кодексу України, з огляду на наступне:

Так, приписами частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд першої інстанції звертає увагу на те, що в даному випадку позов пред'явлено до відповідача, який продав покупцю обладнання, про стягнення 15226,64 грн., які є передоплатою за хлібопекарне обладнання. Тобто в даному випадку за правовідносинами сторін у відповідача відсутнє грошове зобов'язання.

Місцевий господарський суд вважає, що за таких обставин, позовні вимоги є необґрунтованими, тому суд відмовляє ОСОБА_2 акціонерному товариству "Соціальна сфера" у задоволенні позову в частині стягнення 1029,98 грн. 3% річних та 4415,72 грн. інфляційних.

Крім того, на підставі договору № ТД-075 від 28 липня 2008 року Приватне акціонерне товариство "Соціальна сфера" просить стягнути з ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "К-Схід" 7613,32 грн. штрафу за невиконання договірних зобов'язань.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до розділу 7 договору "Майнова відповідальність сторін", сторони передбачили, що у випадку порушення умов договору, а саме за відмову від продажу Продукції або за невиконання гарантійних зобов'язань Продавець сплачує Покупцю штраф в розмірі 10% від вартості Продукції.

Господарський суд Житомирської області зазначає, що відповідно до частини другої статті 9 Цивільного кодексу України законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Штрафними санкціями згідно із частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

При цьому, відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

На думку суду першої інстанції, застосування даної норми закону у вигляді встановлення штрафних санкцій у відсотковому відношенні до суми всього зобов'язання, незалежно від ступеня його виконання є виправданим та доцільним лише у правовідносинах за господарськими договорами, предметом яких є так звані комплекси робіт, послуг або поставок, оскільки, у такому випадку, часткове виконання зобов'язання не дозволяє одержувачеві таких робіт, послуг або поставок використати його результати у своїй господарській діяльності, тому що відсутній факт досягнення кінцевої мети договору. Проте, зазначені обставини відсутні у правовідносинах між сторонами у справі.

Господарським судом Житомирської області прийняв до уваги, що в розумінні статті 549 Цивільного кодексу України, кваліфікуючою ознакою штрафу, крім можливості встановлення за майже будь-яке порушення зобов'язання: невиконання або неналежне виконання (порушення умов про кількість, якість товарів, робіт (послуг), виконання зобов'язання неналежним способом тощо), є саме обчислення у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Крім того, суд першої інстанції зазначає, що поняття "сума зобов'язання" в розумінні частини 4 статті 31 Господарського кодексу України та "загальна вартість робіт" (як вказано у договорах) не є ідентичними, а нарахування штрафу у відсотковому відношенні до загальної суми договору не передбачено чинним законодавством. А тому приймати визначену договором № ТД-075 від 28 липня 2008 року загальну суму договору - 76133,20 грн. в якості саме передбаченого пункту 4 статті 231 Господарського кодексу України поняття "сума зобов'язання, незалежно від ступеня його виконання" є неможливим, оскільки такі твердження суперечать загальним засадам цивільного законодавства та, водночас, засадам, на яких має ґрунтуватися зобов'язання між сторонами - добросовісності, розумності і справедливості.

Місцевий господарський суд звертає увагу на те, що у даному випадку, загальна сума сплаченого позивачем авансу по договору № ТД-075 від 28 липня 2008 року становить 15226,64 грн., а тому правомірним буде нарахування 10% штрафу саме від вказаної суми, що складає 1522,66 грн. В позові щодо стягнення 6090,66 грн. (7613,32 грн. - 1522,66 грн.) штрафу відмовлено.

Господарський суд Житомирської області вказує, що відповідно до вимог статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи усе вищевказане, суд першої інстанції дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню на суму 16749,30 грн., з яких: 15226,64 грн. перерахованої відповідачу передоплати та 1522,66 грн. штрафу. В задоволенні позову в частині стягнення 1029,98 грн. 3% річних, 4415,72 грн. інфляційних та 6090,66 грн. штрафу судом першої інстанції відмовлено.

Враховуючи викладене, господарський суд першої інстанції визнав за необхідне покласти витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог, оскільки відповідач спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

Не погоджуючись з рішенням першої інстанції, Приватне акціонерне товариство "Соціальна сфера" звернулось з апеляційною скаргою до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення господарського суду Житомирської області від 2 червня 2011 року у справі № 9/5007/46/11 скасувати та постановити нове рішення в якому стягнути з відповідача ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "К-Схід" на користь ОСОБА_2 акціонерного товариства "Соціальна сфера" 28285,66 грн. штрафу, 4415,72 грн. інфляційних втрат, 3% річних в сумі 1029,98 грн., витрати по сплаті держаного мита в розмірі 424,29 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236 грн.

На підтвердження своїх доводів, скаржник враховує наступне.

Апелянт звертає увагу на те, що господарський суд Житомирської області вважає неправомірним застосування в даному випадку статті 625 Цивільного Кодексу України в звязку з тим, що позов предявлено до відповідача, який продав покупцю обладнання, про стягнення 15226,64 грн. які є передоплатою за хлібопекарське обладнання. Тобто в даному випадку за правовідносинами сторін у відповідача відсутнє грошове зобовязання.

Як зазначає апелянт, ніякого обладнання відповідач не поставляв, а після претензійної вимоги про повернення коштів у відповідача виникло грошове зобовязання і тому стаття 625 Цивільного Кодексу України застосована в даному випадку правомірно.

Також, позивач звертає увагу на те, що відповідач взагалі не поставив продукції, а тому вважає правомірним застосування штрафу в розмірі 10 % від загальної суми обладнання на підставі пункту 7.5 Договору № ТД-075 від 28 липня 2008 року.

Враховуючи наведені вище аргументи на підтвердження своїх вимог, позивач вважає, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню, оскільки було прийняте без повного зясування всіх обставин справи, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права, викладені в рішенні висновки не відповідають обставинам справи.

В судовому засіданні від 18 липня 2011 року апелянт підтримав доводи викладенні в апеляційній скарзі, вважає, що судом першої інстанції при винесенні даного рішення було порушено норми матеріального та процесуального права. У звязку із зазначеним, рахує, що рішення господарського суду Житомирської області від 2 червня 2011року у справі № 9/5007/46/11 слід скасувати та прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "К-Схід" на користь ОСОБА_2 акціонерного товариства "Соціальна сфера" 28285,66 грн. 66 коп., з яких: 15226,64 грн. основного боргу, 7613,32 грн. штрафу, інфляційних витрат 4415,72 грн., 3 % річних 1029,98 грн. Стягнути 424,29 грн. витрат по сплаті державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Представник відповідача ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "К-Схід" в судове засідання не зявився.

Враховуючи приписи статті 101, 102 Господарсько процесуального кодексу України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, той факт, що сторони були належним чином та своєчасно повідомлені про дату, час та місце судового засідання, колегія суддів визнала за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали та обставинами справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задоволити частково, оскаржуване рішення скасувати, справу направити до господарського суду Житомирської області для вирішення питання, щодо направлення матеріалів справи № 9/5007/46/11 за підсудністю, виходячи з наступного.

Апеляційним судом встановлено, що 31 березня 2011 року Приватне акціонерне товариство "Соціальна сфера" (м. Луцьк, вул. Боженка, 34 а) направило до господарського суду Житомирської області позов до ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Крігер" (м. Житомир, вул. Щорса, 81, код 32882870) про стягнення заборгованості в сумі 15226,64 грн., 3% річних 1029,98 грн., інфляційних 4415,72 грн., штрафу 7613,32 грн. (а.с. 2).

Водночас, 2 червня 2011 року до винесення судом рішення по суті в господарський суд Житомирської області від ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "К-Схід" надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 59), в якому відповідач вказує на те, що ним змінено назву та юридичну адресу (місцезнаходження) з ОСОБА_3 обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Крігер" (м. Житомир, вул. Щорса, 81, код 32885870) на ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "К-Схід" (м. Запоріжжя, вул. Кольорова, 5, код 32885870). До відзиву долучено наступні документи: свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи від 8 лютого 2011 року (а.с. 60); протокол № 1 Загальних зборів учасників ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Крігер" від 14 січня 2011 року (а.с. 61); довідку АА № 478236 з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 10 лютого 2011 року (а.с. 62).

Оцінивши подані з відзивом на позов докази (вищеописані докази) колегією суддів встановлено, що ОСОБА_3 обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Крігер" змінено назву та місцезнаходження своєї юридичної особи до подачі Позивачем позовної заяви до ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Крігер" про стягнення заборгованості.

Так, згідно поданого протоколу № 1 Загальних зборів учасників ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Крігер" від 14 січня 2011 року, найменування ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Крігер" змінено на ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "К-Схід" та змінено місцезнаходження товариства з м. Житомир, вул. Щорса, 81 на м. Запоріжжя, вул. Кольорова, 5 (а.с. 61).

В той же час, факт зміни місцезнаходження відповідача до подачі даної позовної заяви до суду підтверджується: свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи № 027973 із змінами внесеними Державним реєстратором 8 лютого 2011 року (а.с. 60); довідкою АА № 478236 з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 10 лютого 2011 року (а.с. 62).

Відповідно до частини 2 статті 15 Господарсько процесуального кодексу України, справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також справи про визнання недійсними актів, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача.

Відповідно до статті 17 Господарсько процесуального кодексу України, якщо справа не підсудна даному господарському суду, матеріали справи надсилаються господарським судом за встановленою підсудністю не пізніше п'яти днів з дня надходження позовної заяви або винесення ухвали про передачу справи.

Враховуючи усе вищевказане, колегія апеляційного господарського суду приходить до висновку, що матеріали даної справи, повинні бути надіслані за підсудністю до господарського суду Запорізької області з відповідною ухвалою місцевого господарського суду про передачу справи. Проте господарський суд Житомирської області не звернув на дану обставину увагу і не врахував того, що зміна підсудності відбулася ще до надходження та до надіслання даної позовної заяви до суду.

Таким чином, місцевий господарський суд при винесенні рішення від 2 червня 2011 року по справі № 9/5007/46/11 порушив правило територіальної підсудності та помилково застосував частину 3 статті 17 Господарсько процесуального кодексу України.

Згідно пункту 6 частини 2 статті 104 Господарсько процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом з порушенням предметної або територіальної підсудності, крім випадків, передбачених у частині 3 статті 17 цього Кодексу підлягає скасуванню.

Враховуючи усе вищевказане, колегія суду приходить до висновку про те, що рішення господарського суду Житомирської області від 2 червня 2011 року по справі № 9/5007/46/11 прийняте з порушенням норм процесуального права, що є підставою для його скасування у відповідності до пункту 6 частини 2 статті 104 Господарсько процесуального кодексу України.

Водночас, з урахуванням недотримання місцевим господарським судом правил територіальної підсудності, Рівненський апеляційний господарський суд не вправі винести нове рішення, а тому скеровує справу до господарського суду Житомирської області для вирішення, щодо направлення матеріалів справи № 9/5007/46/11 до господарського суду Запорізької області.

Керуючись статтями 15, 17, 99, 101, 103 - 105 Господарсько процесуального кодексу України Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Житомирської області від 02.06.11 року у справі № 9/5007/46/11 скасувати, апеляційну скаргу ОСОБА_2 акціонерного товариства "Соціальна сфера" - задоволити частково.

Справу скерувати до господарського суду Житомирської області для вирішення питання, щодо направлення матеріалів справи № 9/5007/46/11 до господарського суду Запорізької області, у відповідності до частини 1 статті 17 Господарсько процесуального кодексу України.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Демидюк О.О.

Суддя Дужич С.П.