Постанова № 47288449, 21.07.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 липня 2015 року 13:20 № 826/6479/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О. при секретарі судового засідання Новик В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства "Промо бізнес груп" до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.03.2015 року №0001192202, - В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Приватне підприємство "Промо Бізнес Груп" з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.03.2015 року №0001192202, відповідно до якого позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 790 769 грн. за основним платежем та на 197 692,25 грн. за штрафними санкціями.

В обґрунтування позову позивач по суті зазначає, що висновки ДПІ сформовані за результатами аналізу реальності операцій між позивачем та його контрагентами з надання позивачу послуг з моніторингу мерчандайзингу, проведення заходів, спрямованих на підвищення обізнаності споживачів, проведення дослідження відносно рівня пропозицій, обізнаності фармацевтів, щодо властивостей препаратів, щодо опитування споживачів відносно препаратів.

Вказані послуги, як зазначає позивач, були фактично надані, що підтверджується первинними документами, податковими накладними та іншими документами, що зазвичай супроводжують такого роду операції. Вказані послуги, як наполягає позивач, були використані у його власній господарській діяльності.

Між тим, як зазначає позивач, ДПІ дійшла висновку про відсутність господарських операцій виключно на підставі того, що за аналізом звітності з ПДВ контрагента та його постачальників за серпень 2014 р. - вересень 2014 року, яка не вважається податковою декларацією та наявної податкової інформації встановлено маніпулювання податковою звітністю внаслідок дроблення податкових накладних у великій кількості з сумою ПДВ менше 10,0 тис.грн. та їх виписки в один день.

В той же час, як зазначає позивач, відповідачем не визначено на підставі якої саме податкової інформації зроблено зазначені висновки. Не наведено належних доказів, які б підтверджували порушення контрагентами вимоги податкового законодавства України.

Позивач звертає увагу, що сам лише факт наявності значного обсягу господарської діяльності, або значної кількості податкових накладних не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальності господарських операцій. Водночас позивач звертає увагу на наявність працівників у контрагента та на наявність у нього основних засобів.

Таким чином, акцентуючи увагу на тому, що операції фактично виконані, що оформлено належними документами, позивач вважає спірне рішення безпідставним, просить визнати його протиправним та скасувати.

ДПІ подано письмові заперечення на позов, в яких, з підстав викладених в акті перевірки, відповідач заперечував проти задоволення позову, вважаючи спірне рішення законним та обґрунтованим.

20.05.2015 року судом на підставі ч. 6 ст. 128 КАС України ухвалено про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «ПРОМО БІЗНЕС ШРУП» (код з ЄДР 35704661) з питань дотримання вимог податкового законодавства по ПДВ по відносинам з ТОВ «СТИЛЬ МЕДІА» (код з ЄДР 36858290), ТОВ «ТРЕЙДБОР» (38124130), за період з 01.08.2014р. по 31.08.2014 р. та по всім контрагентам за період з 01.09.2014 р. по 30.09.2014 р.

За результатами перевірки складено акт від 30.01.2015 р. № 51/26-57-22-01/35704661 (далі - Акт перевірки).

Із загальних відомостей про підприємство зазначено про його державну реєстрацію у статусі юридичної особи 11.02.2008 р. Підприємство взято на податковий облік 12.02.2008 р., зареєстровано у статусі платника ПДВ та є платником ПДВ згідно свідоцтва від 02.06.2014 р.

Підприємство не має філій, дочірніх підприємств та відокремлених підрозділів.

Кількість працюючих - 10 осіб. Основні засоби - відсутні.

Відносно формування податкових зобов'язань та, відповідно, щодо вихідних операцій по позивачу, перевіркою встановлено, що придбані послуги ПП «ПРОМО БІЗНЕС ГРУП» у ТОВ «СТИДЬ МЕДІА», що описано нижче, вплинули на формування податкового зобов'язання в результаті перепродажу їх ПП «ДЕЛЬТА МЕДІКЕЛ». Зазначено ДПІ, що ПП ПРОМО БІСНЕС ГРУП» по відношенню до ПП «ДЕЛЬТА МЕДІКЕЛ» виступало виконавцем послуг з проведення заходів, спрямованих на підвищення обізнаності споживачів відносно продукції ТМ Алпе та Урго згідно договору № 17-12/1 від 12.12.2013 р. дод. 182 від 27.06.2014 р., надання послуг щодо проведення моніторингу виконання стандартів мерчандайзингу відносно продукції ТМ Урго згідно договору № 17-12/1 від 12.12.2013 р. та дод. 181 від 27.06.2014 р., надання послуг з проведення дослідження відносно рівня пропозиції, а також обізнаності фармацевтів щодо властивостей продукції ТМ Урго згідно договору № 17-12/1 від 12.12.2013 р. та дод. № 188 від 03.07.2014 р.

Крім того, зазначено в Акті перевірки, що перевіркою, аналізом податкової звітності та ЄРПН встановлено, що придбані послуги ПП «ПРОМО БІЗНЕС ГРУП» у ТОВ «СТИЛЬ МЕДІА», ТОВ «ТРЕЙДБОР», ТОВ «КАМЕЛІЯ ГРУП», ТОВ «ВЕЛАРІС», що описано нижче, вплинули на формування податкових зобов'язань шляхом перепродажу послуг ПП «ДЕЛЬТА МЕДІКАЛ», ТОВ «НОВУС Україна», ПП «ОККО-НАФТОПРОДУКТ».

ПП «ПРОМО БІЗНЕС ГРУП» по відношенню до ПП «ДЕЛЬТА МЕДІКАЛ» виступало виконавцем послуг з проведення дослідження відносно рівня пропозиції, а також рівня обізнаності фармацевтів щодо властивостей продукції ТМ Ібупром, надання послуг з проведення заходів спрямованих на підвищення обізнаності споживачів відносно продукції ТМ Детоксіл, надання послуг з проведення дослідження відносно рівня пропозиції, а також рівня обізнаності фармацевтів щодо властивостей продукції ТМ Біо Гая, надання послуг з проведення дослідження відносно рівня пропозиції, а також рівня обізнаності фармацевтів щодо властивостей продукції ТМ Гріпекс, ТМ АртоСтоп, ТМ Фервекс, надання послуг з проведення заходів спрямованих на підвищення обізнаності споживачів відносно продукції ТМ Смарт Омега, ТМ Лівонорм, надання послуг з проведення дослідження з метою виявлення потреб і очікувань споживача щодо продукції ТМ Велмен, надання послуг з проведення заходів, спрямованих на підвищення обізнаності споживачів відносно продукції ТМ Дип Риліф, проведення заходів з проведення дослідження з метою виявлення портрету споживача продукції Тест фо Бест.

Відносно формування податкових зобов'язань позивача за відносинами з ТОВ «НОВУС Україна», тобто відносно операцій з поставки даному товариству послуг, перевіркою встановлено, що позивач відносно вказаного товариства виступав виконавцем послуг з підтримки рекламного проекту.

Відносно формування податкових зобов'язань та операцій з поставки на користь ПП «ОККО-Нафтопродукт» зазначено в Акті перевірки, що позивач виступав по відношенню до зазначеного підприємства в якості виконавця послуг з підтримки рекламного проекту.

У взаємозв'язку з наведеним та відносно формування податкового кредиту перевіркою встановлено його завищення на суму 808 244 грн., а саме за серпень 2014 р. на суму 143 241 грн., за вересень 2014 р. на суму 665 003 грн.

Перевіркою показників звітності за серпень 2014 р. під час перевірки встановлено взаємовідносини з ТОВ «СТИЛЬ МЕДІА», ТОВ «ТРЕЙДБОР», відповідно до первинних документів.

Так, ТОВ «СТИЛЬ МЕДІА» по відношенню до ПП «ПРОМО БІЗНЕС ГРУП» виступало виконавцем послуг по моніторингу стандартів менчендайзинга, послуг щодо проведення заходів, спрямованих на підвищення обізнаності споживачів, послуг з проведення дослідження відносно рівня пропозиції, а також обізнаності фармацевтів, що властивостей препаратів. Позивачем до складу податкового кредиту суми ПДВ по відносинам з ТОВ «СТИЛЬ МЕДІА» за серпень 2014 р. - 125 756 грн. До перевірки надано договори № 03-02/1 від 03.02.2014 р., № 03-02/4 від 03.02.2014 р., № 05-05/1 від 05.05.2014 р. За умовами договорів ТОВ «СТИЛЬ МЕДІА» надає позивачу послуги по моніторингу стандартів менчендайзинга, послуг щодо проведення заходів спрямованих на підвищення обізнаності споживачів, послуг з проведення дослідження відносно рівня пропозиції, а також обізнаності фармацевтів, щодо властивостей препаратів.

На сторінці 16 Акту перевірки визначені податкові накладні, видані позивачу від ТОВ «СТИЛЬ МЕДІА» 01.08.2014 р., 08.08.2014 р., 19.08.2014 р., 22.08.2014 р. Станом на 31.07.2014 р., 08.08.2014 р., 19.08.2014 р., 22.08.2014 р. між сторонами підписано акти здачі-приймання робіт відповідно на суми 342 000 грн., 22 000 грн., 22044 грн., 187300 грн., 181250 грн., що відповідає сумам, зазначеним у податкових накладних.

Слід додати, що станом на 31.07.2014 р., 08.08.2014 р., 19.08.2014 р., 22.08.2014 р. проведено платежі на вищевказані суми.

Як зазначається при цьому ДПІ в Акті перевірки, штатна чисельність працівників ТОВ «СТИЛЬ МЕДІА» (контрагента - постачальника) складає 8 осіб.

Надалі в Акті перевірки, який відповідно складений відносно позивача, зазначається, що аналізом податкової звітності з ПДВ «ТОВ «СТИЛЬМЕДІА» (контрагента позивача) та його постачальників за серпень 2014 р., яка не вважається податковою декларацією, та наявної податкової інформації встановлено маніпулювання податковою звітністю внаслідок дроблення податкових накладних у великій кількості з сумою ПДВ менше 10 тис. грн.., з метою ухилення від реєстрації в ЄРПН та вбачається товарний обрив за перевіряємий період (пересортиця).

Враховуючи наведене, як зазначає ДПІ, шляхом викривлення показників податкової звітності та їх маніпулювання при складанні декларації з ПДВ, додатку № 5, реєстру отриманих та виданих податкових накладних, уточнюючих розрахунків, наслідками звірки встановлено штучне формування податкового кредиту з ПДВ для суб'єктів господарювання - покупців по товарах (роботах, послугах), походження, рух, а також кількість та якість яких відслідкувати неможливо.

Таким чином, продовжує ДПІ, не підтверджується інформація щодо проведення фінансово-господарських відносин ТОВ «СТИЛЬ МЕДІА» з контрагентами.

Надалі, відносно відносин позивача з ТОВ «ТРЕЙДБОР», ДПІ зазначає, що вказане товариство по відношенню до позивача виступало виконавцем послуг по проведенню дослідження кон'юнктури ринку рекламних послуг, послуг щодо проведення дослідження відносно рівня пропозиції, а також обізнаності фармацевтів щодо проведення дослідження відносно рівня пропозицій, а також обізнаності фармацевтів щодо властивостей препаратів, послуги з проведення заходів, спрямованих на підвищення обізнаності споживачів щодо властивостей препаратів.

Позивачем до податкового кредиту з ПДВ за серпень 2014 р. включено 17 500 грн. ПДВ за відносинами з ТОВ «ТРЕЙДБОР». До перевірки у зв'язку з цим надано договори № 01-08/1 - № 01-08/6 від 01.08.2014 р. За умовами договорів ТОВ «ТРЕЙДБОР» надає ПП «ПРОМО БІЗНЕС ГРУП» (позивачу) вищенаведені послуги.

Станом на 15.08.2014 р. та 28.08.2014 р. оформлено податкові накладні та акти приймання-здачі робіт відповідно на суми: 43200 грн. з ПДВ та 61712 грн. з ПДВ.

Аналізом звітності контрагента встановлено, що ТОВ «ТРЕЙДБОР» задекларувало за серпень 2014 р. податкові зобов'язання на суму 25 175 868 грн. ПДВ в кількості 88 контрагентів, а також виписало 2 232 податкових накладних на користь покупців. Податкові накладні виписані в один день в сумі ПДВ до 10 000 грн.

І таким чином, як вважає ДПІ, не підтверджується інформація щодо проведення фінансово-господарських взаємовідносин ТОВ «ТРЕЙБОР» з контрагентами.

Відносно взаємовідносин позивача із його контрагентами у вересні 2014 р. ДПІ в Акті перевірки зазначає про наявність таких відносин з ТОВ «СТИЛЬ МЕДІА», ТОВ «ТРЕЙДБОР», ТОВ «КАМЕЛІЯ ГРУП», ТОВ «ВЕЛАРІС».

Відносно відносин з ТОВ «СТИЛЬ МЕДІА» зазначено ДПІ, що контрагент виступав по відношенню до позивача постачальником послуг по моніторингу стандартів менчендайзинга, послуг щодо опитування споживачів відносно препаратів. До податкового кредиту за вересень 2014 р. позивачем включено 66 418 грн. ПДВ. До перевірки у зв'язку з цим надано договори № 03-02/1 від 03.02.3014 р., № 02-06/2 від 02.06.2014 р. За умовами договорів позивачу надавались вищезгадані послуги. На виконання договорів оформлено податкові накладні від 31.07.2014 р., 09.09.2014 р. відповідно на суми з ПДВ - 94572,60 грн., 57500 грн., 59200 грн., 58700 грн., 54700 грн., 45400 грн., 28438 грн. Відповідно на вказані дати оформлені акти приймання-здачі робіт. Проведено оплату.

Надалі в Акті перевірки зазначається, що аналізом податкової звітності з ПДВ «ТОВ «СТИЛЬМЕДІА» (контрагента позивача) та його постачальників за вересень 2014 р., яка не вважається податковою декларацією, та наявної податкової інформації встановлено маніпулювання податковою звітністю внаслідок дроблення податкових накладних у великій кількості з сумою ПДВ менше 10 тис. грн., з метою ухилення від реєстрації в ЄРПН та вбачається товарний обрив за перевіряємий період (пересортиця).

Враховуючи наведене, як зазначає ДПІ, шляхом викривлення показників податкової звітності та їх маніпулювання при складанні декларації з ПДВ, додатку № 5, реєстру отриманих та виданих податкових накладних, уточнюючих розрахунків, наслідками звірки встановлено штучне формування податкового кредиту з ПДВ для суб'єктів господарювання - покупців по товарах (роботах, послугах), походження, рух, а також кількість та якість яких відслідкувати неможливо.

Таким чином, продовжує ДПІ, не підтверджується інформація щодо проведення фінансово-господарських відносин ТОВ «СТИЛЬ МЕДІА» з контрагентами.

Щодо формування податкового кредиту з ПДВ у вересні 2014 р. за взаємовідносинами позивача з ТОВ «ТРЕЙДБОР», зазначається, що контрагент виступав виконавцем послуг по проведенню кон'юнктури ринку рекламних послуг, послуг щодо проведення дослідження відносно рівня пропозиції, а також обізнаності фармацевтів щодо властивостей препаратів, послуги з проведення заходів, спрямованих на підвищення обізнаності споживачів щодо властивостей препаратів. Позивачем до складу податкового кредиту з ПДВ за вересень 2014 року включено 510929 грн. ПДВ за відносинами із зазначеним контрагентом. До перевірки надано договори від 01.08.2014 р. №№ 01-08/1 - 01-08/6. На адресу позивача оформлено податкові накладні від 28.08.2014 р., 01.09.2014 р., 05.09.2014 р., 09.09.2014 р., 12.09.2014 р. 16.09.2014 р., 30.09.2014 р., відповідно на суми з ПДВ (грн.) - 205588, 127700, 50000, 681511, 740216, 50000, 93920, 409770, 16500, 535230, 70000, 85140 грн. Відповідно на ті самі дати оформлені акти здачі-приймання робіт. Проведено розрахунки. Штатна чисельність працівників ТОВ «ТРЕЙДБОР» - 6 осіб, основні засоби - 85 тис. грн. (т.1., а.с. 81).

Зазначається надалі ДПІ в Акті перевірки, що аналізом звітності контрагента встановлено, що ТОВ «ТРЕЙДБОР» задекларувало за вересень 2014 р. податкові зобов'язання на суму 24 475 435 грн. ПДВ в кількості 84 контрагентів, а також виписало 2 201 податкових накладних на користь покупців. Податкові накладні виписані в один день в сумі ПДВ до 10 000 грн.

Враховуючи наведене, як зазначає ДПІ, шляхом викривлення показників податкової звітності та їх маніпулювання при складанні декларації з ПДВ, додатку № 5, реєстру отриманих та виданих податкових накладних, уточнюючих розрахунків, наслідками звірки встановлено штучне формування податкового кредиту з ПДВ для суб'єктів господарювання - покупців по товарах (роботах, послугах), походження, рух, а також кількість та якість яких відслідкувати неможливо.

І таким чином, як вважає ДПІ, не підтверджується інформація щодо проведення фінансово-господарських взаємовідносин ТОВ «ТРЕЙБОР» з контрагентами.

Щодо формування податкового кредиту з ПДВ у вересні 2014 р. за взаємовідносинами позивача з ТОВ «КАМЕЛІЯ ГРУП», зазначається, що контрагент виступав виконавцем інформаційно-консультативних послуг, послуг по моніторингу стандартів менчендайзинга, послуг щодо проведення заходів, спрямованих на підвищення по проведенню досліджень з метою виявлення портрету споживача продукції. Позивачем включено до складу податкового кредиту з ПДВ за вересень 2014 р. 52 783 грн. ПДВ за відносинами із вказаним контрагентом. Зазначається ДПІ, що до перевірки надано договори від 03.09.201 р. №№ 03-09/1 та № 03-09/2. За договором виписано податкові накладні від 23.09.2014 р., 30.09.2014 р. на суми з ПДВ (грн..) - 42000, 35000, 28700, 211000 грн. На ті самі дати складено акти здачі-приймання робіт. Проведено оплату.

Надалі в Акті перевірки зазначається, що аналізом податкової звітності з ПДВ «КАМЕЛІЯ ГРУП» (контрагента позивача) та його постачальників за вересень 2014 р., яка не вважається податковою декларацією, та наявної податкової інформації встановлено маніпулювання податковою звітністю внаслідок дроблення податкових накладних у великій кількості з сумою ПДВ менше 10 тис. грн.., з метою ухилення від реєстрації в ЄРПН та вбачається товарний обрив за перевіряємий період (пересортиця).

Враховуючи наведене, як зазначає ДПІ, шляхом викривлення показників податкової звітності та їх маніпулювання при складанні декларації з ПДВ, додатку № 5, реєстру отриманих та виданих податкових накладних, уточнюючих розрахунків, наслідками звірки встановлено штучне формування податкового кредиту з ПДВ для суб'єктів господарювання - покупців по товарах (роботах, послугах), походження, рух, а також кількість та якість яких відслідкувати неможливо.

Таким чином, продовжує ДПІ, не підтверджується інформація щодо проведення фінансово-господарських відносин ТОВ «КАМЕЛІЯ ГРУП» з контрагентами.

Щодо формування податкового кредиту з ПДВ у вересні 2014 р. за взаємовідносинами позивача з ТОВ «ВЕЛАРІС», зазначається, що контрагент виступав виконавцем послуг по дослідженню кон'юнктури ринку щодо препаратів, послуги щодо дослідження рівня послуг по дослідженню рівня обізнаності фармацевтів щодо препаратів. Зазначено, що до складу податкового кредиту за вересень 2014 року включено 34 871 грн. ПДВ. До перевірки надано договори № 10-01 від 10.09.2014, № 08-09 від 08.09.2014 р. За угодами оформлено податкові накладні від 30.09.2014 р. на суми 85 530 грн. з ПДВ та на 123 700 грн. з ПДВ. На ті самі дати оформлено відповідні акти здачі-приймання робіт. Оплата проведена 08.10.2014 р. зазначається, що у штаті контрагента працює 4 особи. Основні засоби відсутні.

Надалі в Акті перевірки зазначається, що аналізом податкової звітності з ПДВ «ВЕЛАРІС» та його постачальників за вересень 2014 р., яка не вважається податковою декларацією, та наявної податкової інформації встановлено маніпулювання податковою звітністю внаслідок дроблення податкових накладних у великій кількості з сумою ПДВ менше 10 тис. грн.., з метою ухилення від реєстрації в ЄРПН та вбачається товарний обрив за перевіряємий період (пересортиця).

Враховуючи наведене, як зазначає ДПІ, шляхом викривлення показників податкової звітності та їх маніпулювання при складанні декларації з ПДВ, додатку № 5, реєстру отриманих та виданих податкових накладних, уточнюючих розрахунків, наслідками звірки встановлено штучне формування податкового кредиту з ПДВ для суб'єктів господарювання - покупців по товарах (роботах, послугах), походження, рух, а також кількість та якість яких відслідкувати неможливо.

Таким чином, продовжує ДПІ, не підтверджується інформація щодо проведення фінансово-господарських відносин ТОВ «ВЕКЛАРІС» з контрагентами.

Також встановлено порушення п. 198.6., п. 201.1. ПК України - віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ по податковим накладним, виписаним ТОВ «СТИЛЬ МЕДІА», ТОВ «КАМЕЛІЯ ГРУП», ТОВ «ТРЕЙБОР», ТОВ «ВЕЛАРІС», що заповнені з порушенням порядку їх заповнення. У чому полягає порушення - не зазначено.

Наведені вище обставини щодо укладання позивачем угод с контрагентами, щодо складання вищезгаданих первинних документів, податкових накладних, щодо їх змісту сторонами не заперечуються та підтверджуються матеріалами справи.

Між тим, ДПІ процитувавши положення ПК України щодо порядку ведення обліку, щодо податку на додану вартість, зазначає що позивач в порушення п. 198.6., п. 201.1., п. 201.2. ПК України включив до податкового кредиту на підставі податкових накладних, що оформлені з порушенням закону. Крім того, зазначає ДПІ, що позивачем порушено п. 201.1., п. 201.2., п. 201.4., п. 201.6., п. 201.7., п. 198.6. ПК України, що призвело до завищення податкового кредиту загальній сумі 790 757 грн., а саме за серпень 2014 р. - 125 756 грн., за вересень 2014 р. - 665 003 грн.

Крім того, ДПІ вважає, що наведені в Акті перевірки свідчить про те, що правочини між позивачем та контрагентів-покупців системних блоків серверних (т.1., а.с. 56), не спрямовані на реальне настання правових наслідків. Між тим, як в Акті перевірки, так власне і фактично - відсутні угодо щодо системних боків серверних.

Виходячи з наведеного, як переконує ДПІ в Акті перевірки, позивач здійснював діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних із наданням податкової вигоди третім особам.

Надалі також зазначається, про відсутність об'єктів оподаткування по операціям з отримання (придбання) позивачем послуг та по операціям з їх подальшого продажу. ДПІ зазначає, що позивач декларував безтоварні операції (т.1., а.с. 56).

Відтак, у Висновках Акту перевірки ДПІ зазначає про завищення позивачем податкового кредиту на 808 244 грн. ПДВ та про завищення податкових зобов'язань на 865 919 грн. Між тим, Акт перевірки не містить висновку, що наведене призвело до несплати податку до бюджету та не містить висновку про заниження податку до сплати, що могло бути підставою для прийняття ППР із визначенням податку до сплати.

За результатами розгляду заперечень на Акт перевірки ДПІ складено Акт від 13.03.2015 р. № 139/26-57-22-02/35704661 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «ПРОМО БІЗНЕС ГРУП» (код за ЄДРПОУ 35704661) з питань поданих у запереченні та обґрунтувань, додаткових документів, які під час перевірки не подавались та за наявності нововиявлених обставин», відповідно до якого відсутні висновки ДПІ відносно взаємовідносин позивача з ТОВ «ТРЕЙДБОР» за серпень 2014 р.

Згідно цього акту ДПІ дійшла до висновку про порушення позивачем п. 198.3., п. 198.6., п. 201.4., п. 201.6., п. 201.8. ПК України в результаті чого занижено ПДВ на суму 790 759 грн., у т.ч. за серпень 2014 р. - 125 756 грн., вересень 2014 р. - 665 003 грн.

На підставі зазначених вище висновків акту перевірки прийнято оскаржуване рішення.

Вирішуючи у взаємозв'язку з наведеним спір по суті, суд виходить з наступного.

Так, проаналізувавши у взаємозв'язку з вищенаведеним положення ПК України, а саме:

- п/п. 14.1.36. (щодо визначення терміну «господарська діяльність»), п/п. 14.1.185. (щодо визначення «постачання послуг»), п/п. 14.1.203 (щодо визначення «продаж результатів робіт (послуг), п/п. 14.1.191. (щодо визначення «постачання товарів»), п/п. 14.1.202. (щодо визначення «продаж (реалізація) товарів»),

- (щодо ПДВ) п/п. 14.1.178 (щодо визначення «податок на додану вартість»), п. 185.1. (щодо визначення «об'єкт оподаткування»), п/п. 14.1.181 (щодо визначення «податковий кредит»), п. 188.1. (щодо бази оподаткування), п. 198.1. ПК України (щодо обставин, наявність яких зумовлює виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.2. (щодо дати виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.3. (щодо порядку визначення податкового кредиту), п. 201.1. (щодо обов'язку видати податкову накладну та обставин, які зумовлюють її видачу), п. 201.4. (щодо дати видачі податкової накладної), п. 201.6. (щодо статусу податкової накладної (п/н) та її відображення у РПН), п. 201.7. (щодо видачі п/н на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс); п. 201.8. (щодо осіб, яким надано право нарахування податку та видачі п/н), п. 201.10 ПК України (щодо видачі п/н платником податку та статусу п/н як підстави нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту); п. 198.6. (щодо наслідків не підтвердження сум податку),

- а також п/п. 16.1.2., 16.1.3., п. 44.1. ПК України (щодо ведення обліку та підтвердження задекларованих відомостей), а також положення ч. 2. ст. 3., ч. 1 ст. 9, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», суд приходить до наступних висновків.

Так, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості (сили), крім іншого, мають бути видані за фактично вчиненою операцією.

У той же час, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування сум витрат та податкового кредиту з ПДВ, виникають за наявності сукупності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування спірних сум податкових вигод та які є передумовою їх формування.

Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: (1) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; (2) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; (3) придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; (4) наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; (5) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (6) наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам ст. 201 ПК України та підписана уповноваженою особою.

У той же час, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування витрат та податкового кредиту, зокрема, це: не пов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності), фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій, видача податкової накладної особою, яка не є платником ПДВ та, крім того, відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів, зареєстрованих у встановлених випадках в ЄРПН податкових накладних.

У взаємозв'язку з вищенаведеним, суд, вирішуючи спір по суті, також зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому, вирішуючи з урахуванням наведених вище обставин та норм законодавства спір по суті, суд виходить також з того, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, на що звертає увагу у своєму роз'ясненні ВАС України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11.

Окрім того, вирішуючи спір по суті, суд також виходить з того, що суб'єкт владних повноважень не має права, обґрунтовуючи правомірність свого рішення, посилатися на підстави, які не враховувалися ним при ухваленні оспорюваного рішення, тобто оскаржувані рішення оцінюються судом виходячи з доведеності з боку податкового органу тих обставин (фактичних підстав) і норм права (юридичних підстав), які наведені податковим органом в Акті перевірки, що забезпечує дотримання принципу правової визначеності при вирішенні спірних взаємовідносин.

В даному випадку, як приходить до висновку суд, відповідач, в порядку виконання обов'язку визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України, та з урахуванням приписів ч. 1 ст. 138 КАС України (щодо предмету доказування), не довів належними та допустимими доказами наявності обставин, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства, наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування спірних сум податкових вигод, а відтак ДПІ не довела законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення.

Доводи, покладені ДПІ в основу висновків Акту перевірки та оскаржуваного рішення, на думку суду є доволі гіпотетичними та неприпустимо спрощеними, висновки ДПІ по суті ґрунтуються на припущеннях та недоведених обставинах, з огляду на що висновки Акту перевірки не можуть бути підставою для висновків про порушення позивачем податкового законодавства за відносинами із зазначеними контрагентами та підставою для прийняття спірного рішення.

Зокрема, в даному випадку доводи ДПІ в обґрунтування порушень позивачем вимог податкового законодавства, по суті зводяться до того, що у контрагентів позивача існували власні постачальники, які оформляли на адресу контрагентів податкові накладні їх сумою менше 10 000 грн. Логіка висновків ДПІ виходить з того, що наведене є маніпулюванням звітністю внаслідок дроблення податкових накладних з метою ухилення від реєстрації в ЄРПН та для ДПІ вбачається товарний обрив за перевіряємий період (пересортиця), а відтак ДПІ зазначає про штучне формування податкового кредиту з ПДВ, вказуючи, однак, що не може відслідкувати рух товарів, тобто не може встановити певні обставини, які мають юридичне значення для цілей формування висновків щодо дотримання вимог податкового законодавства. Таким чином, ДПІ формує свої висновки на неперевірених обставинах. ДПІ при цьому, наполягає на тому, що позивач декларував безтоварні операції. Між тим, предметом поставок і не були товари чи продукція. Водночас така побудова логічних, на думку ДПІ, висновків є підставою для прийняття спірного рішення.

У той же час, суть вищевказаних операцій фактично полягає у тому, що позивач, виступаючи перед замовниками виконавцем послуг, замовляв їх виконання також у вищезгаданих товариств - контрагентів. Тобто, має місце проведення операцій з перепродажу робіт/послуг (замовлення їх виконання у інших осіб), що не заборонено законодавством. При цьому, контрагенти мали право на залучення третіх осіб, що передбачено умовами договорів, як приклад - п. 2.1.3. договору від 03.02.2014 р. № 03-02/1 (т.1., а.с. 130).

Крім власне договорів, у т.ч. із замовниками послуг, первинних документів, податкових накладних, платіжних документів, позивачем під час розгляду справи надано і документи, які зазвичай супроводжують виконання операцій такого роду. Так, до договорів надані деталізовані звіти про надані послуги, у т.ч. із інформацією про захід, з діаграмами результатів досліджень із власне з результатами досліджень, та, крім того, а також надано перелік об'єктів із адресами, де проводились заходи, табелі роботи щодо проектів із деталізацією обставин надання послуг, які у своїй сукупності не дають підстав для висновку про нездійснення спірних операцій на користь замовників позивача останнім.

Вказані відомості не спростовані ДПІ належними та допустимими доказами.

Слід додати, що вищезгадані первинні документи, податкові накладні видані контрагентами позивача за оподатковуваними операціями за ставкою 20% (за звичайними правилами), що відповідає наведеним вище положенням податкового законодавства стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі, наведені в них данні відповідають та кореспондуються з даними первинних документів.

Контрагенти позивача на момент видачі податкових накладних, вчинення господарської операції з поставки були зареєстровані платниками ПДВ, що не заперечується в Акті перевірки, а отже видача ними податкових накладних як платниками ПДВ є правомірною.

Під час розгляду справи з боку ДПІ не надано будь-яких доказів (витягів з ЄРПН), які б свідчили, що вищевказані податкові накладні не зареєстровані в ЄРПН.

Між іншим, відносно наявності у контрагентів ресурсів, слід зазначити, що самою ДПІ за аналізом податкової звітності встановлена наявність у контрагентів трудових ресурсів у наведених вище обсягах та, враховуючи, що суть операцій полягала в наданні послуг (виконанні робіт) та не стосувалася виробництва продукції або її поставки, ДПІ під час розгляду справи та в порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України не доведено недостатності вказаних трудових ресурсів для виконання спірних операцій, як і не доведено кількості (обсягів) ресурсів, які були необхідні контрагентам для виконання спірних операцій, але були відсутні.

Суд, крім іншого та в контексті наведеного наголошує також на тому, що згідно з усталеною судовою практикою вищих судових інстанцій, можливі порушення податкового законодавства з боку контрагентів позивача, чого в даному випадку і не доведено ДПІ, за відсутності доказів протиправної змови учасників операцій з метою отримання позивачем (покупцем) необґрунтованої податкової вигоди, не є підставою для висновку про порушення саме покупцем вимог податкового законодавства та не є підставою для позбавлення покупця сформованих податкових вигод за фактично вчиненою операцією.

Під час розгляду справи відповідачем не надано вироку суду відносно посадових осіб позивача або контрагентів позивача за спірними операціями, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності цих осіб та підприємств з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди за спірними операціями.

Слід зазначити, що під час розгляду справи не надано рішення суду відносно контрагентів позивача, яке б набрало законної сили та яке б було прийнято в порядку ст. 55-1 ГК України («Фіктивна діяльність суб'єкта господарювання»).

У взаємозв'язку з наведеним, суд також зазначає, що під час розгляду справи ДПІ не надано рішення суду, прийнятого в порядку ст. 234 ЦК України щодо фіктивності правочинів, тобто щодо вчинення правочинів без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цими правочинами.

Під час розгляду справи ДПІ також не надано рішення суду про визнання укладених з контрагентами правочинів недійсними з підстав їх суперечності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, як-то передбачено приписами ч. 3 ст. 228 ЦК України.

В контексті наведеного слід додати, що під час розгляду справи ДПІ не надано рішення суду, яке б було прийнято в порядку ст. 207 ГК України щодо визнання недійсними спірних операцій з підстав їх невідповідності вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Судом під час розгляду справи також не встановлено обставин, які б відповідно до конкретних норм ЦК України свідчили про нікчемність правочину, укладеного між позивачем та його контрагентом.

В Акті перевірки не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Відповідачем по суті не надано в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, будь-яких належних та допустимих доказів, не доведено наявності обставин та підстав, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства та наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування спірних сум податкового кредиту з ПДВ та які б відповідно до вищезгаданих положень податкового законодавства та законодавства з питань бухгалтерського обліку унеможливлювали формування позивачем спірних сум податкових вигод за вищезгаданими операціями, які б свідчили про нездійснення спірних операцій та про юридичну дефектність первинних документів за спірними операціям, а відтак ДПІ не довела законності та обґрунтованості висновків акту перевірки.

Відповідачем наведене під час розгляду справи не спростовано та не доведено зворотне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, суд приходить до висновку, що в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, відповідачем не доведено законності та обґрунтованості спірного рішення, у зв'язку з чим та виходячи з положень п.1 ч. 2 ст. 162 та ч. 2 ст. 11 КАС України суд приходить до висновку про задоволення позову шляхом визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення.

Керуючись вимогами статей 11, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Приватного підприємства "Промо Бізнес Груп" задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.03.2015 року №0001192202, прийняте ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок