Ухвала суду № 47243443, 22.07.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 359/2216/15 Головуючий у І інстанції Величко В. П. Провадження № 22-ц/780/3877/15 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 46 22.07.2015

УХВАЛА

Іменем України

22 липня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого Приходька К.П.,

суддів Воробйової Н.С., Голуб С.А.,

при секретарі: Лопатюк В.Ю.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 квітня 2015 року за позовом Бориспільської міжрайонної прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до Бориспільської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5 В»ячеславівни, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, третя особа: Дніпровське басейнове Управління водних ресурсів, Управління Держземагенства у Бориспільському районі, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 про визнання протиправним та скасування розпорядження, визнання недійсним державних актів на право власності на земельні ділянки та витребування земельних ділянок,-

встановила:

у березні 2015 року позивач звернувся з вказаним позовом до суду в якому просив суд визнати протиправним та скасувати розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації від 07.11.2008 року за №6698, визнати недійсними та скасувати державну реєстрацію державних актів на право власності на земельні ділянки відповідачів, скасувати рішення Реєстраційної служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції Київської області від 20.02.2014 року за №11082034 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень ОСОБА_5, на земельну ділянку площею 0,1200га., для ведення індивідуального садівництва в адміністративних межах Гнідинської сільської ради, витребувати земельні ділянки зі чужого незаконного володіння на корить держави в особі Київської обласної державної адміністрації.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 квітня 2015 року відкрито провадження по справі.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали апеляційні скарги, в яких просили скасувати ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 квітня 2015 року, і постановити нову ухвалу, якою відмовити у відкритті провадження.

Зазначили, що ухвала незаконна, з огляду на недотримання судом першої інстанції вимог ЦПК України, оскільки заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.

Також вказали, що спір виник між прокурором позивачем та відповідачем, які є субєктами владних повноважень, з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, а отже носить ознаки справи адміністративної юрисдикції.

Колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Статтею 15 ЦПК України передбачено, що у порядку цивільного судочинства розглядаються справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Згідно зі ст.ст.2,17 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб»єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства; компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 1 ч.1 ст.3 КАС України визначено, що справа адміністративної юрисдикції це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суб»єкт владних повноважень це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб»єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п.7 ч.1 ст.3 КАС України).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно до прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінський функцій.

При цьому невід»ємним критерієм розмежування справи, що розглядається за правилами цивільного судочинства, від справи, що розглядається за правилами адміністративного судочинства, є характер спірних правовідносин.

Рішенням Конституційного Суду України від 01 квітня 2010 року №10-рп/2010 у справі за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень ч.1 ст.143 Конституції України, п.п. «а», «б», «в», «г» ст.12 ЗК України, п.1 ч.1 ст.17 КАС України вирішено: положення п.п. «а», «б», «в», «г» ст.12 ЗК України в частині повноважень сільських, селищних, міських рад відповідно до цього Кодексу вирішувати питання розпорядження землями територіальних громад, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності треба розуміти так, що при вирішенні таких питань ці ради діють як суб»єкти владних повноважень; положення п.1 ч.1 ст.17 КАС України стосовно поширення компетенції адміністративних судів на «спори фізичних чи юридичних осіб із суб»єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності» слід розуміти так, що до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, належать і земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб»єктом владних повноважень, пов»язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності.

Така ж правова позиція висловлена в п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 19 березня 2010 року №2 «Про внесення змін та доповнень до постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року за №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», яким внесено зміни до п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України 16 квітня 2004 року за №7 «Про практику застосування судоми земельного законодавства при розгляді цивільних справ».

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в своїй постанові від 01.03.2013 року за №3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» в п.7 зазначив, що земельні відносини, суб»єктами яких є фізичні чи юридичні особи, органи місцевого самоврядування, органи державної влади, а об»єктами - землі у межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї), регулюються земельним і цивільним законодавством на принципах забезпечення юридичної рівності прав їх учасників, забезпечення гарантій прав на землю (стаття 1 ЦК, статті 2,5 Земельного кодексу України; далі - ЗК). Захист судом прав на землю у цих відносинах здійснюється способами, визначеними статтями 16,21,393 ЦК, статтею 152 ЗК, у тому числі шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування.

Відповідно до цього спори, що виникають із земельних відносин, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, незважаючи на участь у них суб»єкта владних повноважень, згідно зі статтею 15 ЦПК розглядаються в порядку цивільного судочинства. Це стосується, наприклад, позовів про визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування щодо видання дозволу на виготовлення (розроблення) проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, вирішення інших питань, що відповідно до закону необхідні для набуття і реалізації права на землю, про надання чи передачу земельної ділянки у власність або користування чи не вирішення цих питань, припинення права власності чи користування землею (статті 116,118,123,128,131,144,147,149,151 ЗК та інші), крім спорів, передбачених частиною першою статті 16 Закону України від 17 листопада 2009 року №1559 VІ «Про відчуження земельних ділянок, інших об»єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності», про цивільну відповідальність за порушення земельного законодавства (статті 210,211 ЗК), про повернення самовільно зайнятих земельних ділянок (стаття 212 ЗК).

Як убачається з матеріалів справи підставою звернення позивача з позовом до суду є визнання протиправним та скасування розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації від 07.11.2008 року за №6698, визнання недійсними та скасування державної реєстрації державних актів на право власності на земельні ділянки відповідачів, скасування рішення Реєстраційної служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції Київської області від 20.02.2014 року за №11082034 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень ОСОБА_5, на земельну ділянку площею 0,1200га., для ведення індивідуального садівництва в адміністративних межах Гнідинської сільської ради, витребування земельних ділянок зі чужого незаконного володіння на корить держави в особі Київської обласної державної адміністрації.

Спір у справі, що розглядається, не є публічно-правовим, не стосується захисту прав, свобод і інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органу місцевого самоврядування, оскільки ці органи, приймаючи оскаржувані рішення, не здійснювали відносно позивачів владних управлінських функцій на основі законодавства в сенсі цих функцій, що містяться в КАС України.

За таких обставин колегія суддів вважає, що ухвала від 23 квітня 2015 року ухвалена з дотриманням норм процесуального права і підстави для її скасування, відсутні.

На підставі наведеного, керуючись: ст.ст.307,312,313,314,315,317 ЦПК України колегія,

ухвалила:

апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відхилити, ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 квітня 2015 року, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді