Постанова № 46728845, 04.06.2015, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2015 року ( 12 год. 30 хв.)Справа № 808/852/15 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Максименко Л.Я.,

за участю секретаря судового засідання Приймака Є.О.,

та представників

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 42 від 19.02.2015; ОСОБА_2, довіреність № 61 від 20.03.2015; ОСОБА_3, довіреність № 62 від 20.03.2015; ОСОБА_4, дов. № 63 від 20.03.2015

від відповідача: ОСОБА_5, довіреність № 3853/Б/08-22-10 від 03.04.2015; ОСОБА_6, довіреність № 161/С/08-22-10 від 13.01.2015

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою: Дочірнього підприємства «Бердянський завод сільгосптехніки» Приватного акціонерного товариства «Бердянський «Агротехсервіс», м. Бердянськ

до відповідача: Бердянської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області, м. Бердянськ

про: визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство «Бердянський завод сільгосптехніки» Приватного акціонерного товариства «Бердянський» Агротехсервіс» (далі - позивач) звернулось із адміністративним позовом до Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 02.09.2014 № НОМЕР_1 форми «Р» та № НОМЕР_2 форми «В4».

В обґрунтування позову посилається на те, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 15.08.2014 № 097/08-22-01-06/32533612, не відповідають дослідженим перевіряючими документам, а відтак є безпідставними та законодавчо необґрунтованими. Щодо виявлених порушень під час взаємовідносин підприємства з ФОП ОСОБА_7 зазначає, що податковим органом не прийнято до уваги укладений між сторонами акт звірки взаємних розрахунків від 31.12.2010, яким підтверджувалась наявна між сторонами взаємна заборгованість, тому проведення сторонами взаємозаліку, згідно ст. 601 ЦК України, є правомірним. З огляду на це, у підприємства не було законних підстав для включення безнадійної кредиторської заборгованості у сумі 1 201 969,51 грн. до складу інших доходів. Відносно взаємовідносин підприємства з ТОВ ВКФ «Сельхозгідравліка» та ТОВ НВК «Калібр» зазначає, що оприбуткування придбаного у вказаних контрагентів товару, здійснено підприємством у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», вся первинна бухгалтерська документація була надана та досліджена контролюючим органом під час проведення перевірки, а тому підстави для висновків про не підтвердження реальності господарських операцій є лише припущеннями з боку податкового органу. Не погоджується підприємство також із висновками Бердянської ОДПІ щодо нібито нецільового використання коштів на суму 1 032 759 грн., які були вивільнені в наслідок застосування підпункту «д» п.17 підрозділу 4 розділу ХХ ПК України та стверджує, що факт придбання підприємством за рахунок вивільнених коштів основного засобу гідравлічного гібочного пресу та пусконалагоджувальних робіт до нього підтверджується договором, первинною бухгалтерською документацією, листуванням між сторонами тощо. Крім того, підприємство вважає безпідставним встановлене під час перевірки порушення вимог ст.ст. 138, 139 ПК України в частині завищення витрат за перевіряємий період у звязку із ненаданням доказів реального отримання від ФОП ОСОБА_8 робіт (послуг). Зазначає, що податковим органом не взято до уваги надані контрагентом звіти про виконані роботи стосовно надання маркетингових послуг підприємству, наявність фактичного результату укладення позивачем контрактів на поставку власної продукції з ТОВ «ІрСар Комплект» та ТОВ «МІГ». З огляду на викладене, вважає, що прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення є незаконним та підлягають скасуванню.

У судових засіданнях представники позивача підтримали вимоги з підстав, викладених вище, надали додаткові усні та письмові пояснення, а також документальні докази в обґрунтування своєї позиції. Просять позов задовольнити повністю.

Відповідач позов не визнав, у письмових запереченнях від 19.02.2015 вих. № 169/06-01-10-02 посилається на те, що проведеною контролюючим органом плановою виїзною перевіркою встановлено порушення підприємством вимог податкового законодавства, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 1 395 595 грн. та завищено відємне значення з податку на додану вартість всього на суму 307 173 грн. Зазначає, що такі висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 15.08.2014 № 097/08-22-01-06/32533612, ґрунтуються на тому, що підприємство на вимогу контролюючого органу не надало документи, які б підтверджували проведення взаємозаліку між позивачем та ФОП ОСОБА_7, доказів виникнення між сторонами взаємних зобовязань за господарськими операціями тощо. Тому, не включення безнадійної кредиторської заборгованості в сумі 1 201 970 призвело до заниження доходів, що враховуються при визначенні обєкта оподаткування на суму 1 201 970 грн. Щодо взаємовідносин позивача із ТОВ ВКФ «Сельхозгідравлика» зазначає, що під час проведення перевірки контролюючим органом встановлено безпідставне включення до складу податкового кредиту та собівартості придбаних (виготовлених) і реалізованих товарів суми витрат ціни вартості комплектуючих, отриманих від вказаного контрагента. Стверджує, що позивачем не надані до перевірки ТТН, довіреності на отримання товару, а також за наявності податкової інформації щодо обставин діяльності контрагента, здійснення між позивачем та ТОВ ВКФ «Сельхозгідравлика» господарської операції є сумнівною. По взаємовідносинам позивача із ФОП ОСОБА_8 вказує, що оскільки підприємством не надано доказів реального отримання від підприємця робіт (послуг) , конкретного змісту таких послуг, не підтверджено зв'язок понесених витрат з підготовкою, організацією та веденням виробництва, то контролюючий орган дійшов до висновку про завищення витрат на загальну суму 180 000 грн. Також вказує, що перевіркою встановлено факт використання вивільнених коштів не за призначенням, оскільки не доведено по взаємовідносинам із ТОВ «Зенітек Україна» факт придбання, використання у господарській діяльності, яка б спрямовувалась на нарощування виробництва основного засобу гідравлічного гібочного пресу. З огляду на це вважає, що податковий орган, прийнявши оскаржувані податкові повідомлення-рішення діяв відповідно до вимог чинного законодавства та у межах наданих органам державної податкової служби прав. На підставі викладеного, просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Представники відповідача у судових засіданнях підтримали заперечення, надали додаткові усні та письмові пояснення, просять у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

У судовому засіданні 04.06.2015 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши матеріали справи суд встановив наступні обставини.

На підставі направлень від 27.06.2014 № 0674 - № 0682 та від 2507.2014 № 0773, згідно п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 74, ст.. 77 та ст. 82 ПК України та відповідно до наказу Бердянської ОДПІ від 18.06.2014 № 1202 проведена планова виїзна документальна перевірка ДП «Бердянський завод сільгосптехніки» ПрАТ «Бердянський» Агротехсервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 по 31.12.2013, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 по 31.12.2013, про що складено акт від 15.08.2014 № 097/08-22-01-06/32533612.

Перевіркою встановлено порушення ДП «Бердянський завод сільгосптехніки» ПрАТ «Бердянський» Агротехсервіс» вимог:

-п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст.14, п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 138.2 ст. 138, п. п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, п. 21 підрозділу 4 розділу ХХ ПК України в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 1 395 595 грн.;

-п. 198.1, п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п 200.1, 200.2, п. 200.3 ст. 200 ПК України в результаті чого завищено залишок відємного значення з податку на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 307 173 грн.

02.09.2014 Бердянською ОДПІ Головного управління Міндоходів у Запорізькій області, на підставі акту перевірки від 15.08.2014 № 097/08-22-01-06/32533612, прийняті податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1, яким ДП «Бердянський завод сільгосптехніки» ПрАТ «Бердянський» Агротехсервіс» збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1 954 347,00 грн., в т.ч. 1 395 595 грн. за основним платежем та 558 752 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, і № НОМЕР_2 про зменшення ДП «Бердянський завод сільгосптехніки «Бердянський агротехсервіс» розміру відємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 307 173 грн. за грудень 2013 року.

Прийняті податкові повідомлення-рішення були оскаржені підприємством в адміністративному порядку, але скарги ДП «Бердянський завод сільгосптехніки» ПрАТ «Бердянський» Агротехсервіс» рішенням ГУ ДФС у Запорізькій області від 11.11.2014 № 804/7/08-01-1-04-13 та рішенням ГУ ДФС України від 22.01.2015 № 762/6/99-10-01-25 залишені без задоволення, а податкові повідомлення-рішення від 02.09.2014 без змін.

Не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями від 02.09.2014 № 0000542201та № НОМЕР_2 ДП «Бердянський завод сільгосптехніки» ПрАТ «Бердянський» Агротехсервіс» звернулось до суду.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступних висновків.

Щодо взаємовідносин ДП «Бердянський завод сільгосптехніки» ПрАТ «Бердянський» Агротехсервіс» з ТОВ ВКФ «Сельхозгідравліка» та ТОВ НВК «Калібр».

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 1 розділу І ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 розділу V ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, датою виникнення права платника податку на формування податкового кредиту відповідно до пункту 198.2 статті 198 розділу V Кодексу вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Платник податків не має права відносити до податкового кредиту суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 розділу V Кодексу).

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: a) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: a) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України); ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Відповідно до п. 201.4 статті 201 ПК України, податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Згідно з п. 201.6 статті 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.10 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період (абз. 9 п. 201.10 ст. 201 ПК України).

Таким чином, зі змісту наведених норм права вбачається, що безпосередньою підставою для формування платником податку податкового кредиту з податку на додану вартість є факт отримання ним належним чином оформленої податкової накладної, зареєстрованої у встановленому законодавством порядку у Єдиному реєстрі податкових накладних, а не інформація, що міститься про такі накладні у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних.

Також, відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З наведених положень випливає, що обов'язковою умовою віднесення витрат підприємства на оплату товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат є наявність господарських операцій з придбання цих товарів (робіт, послуг) підкріплена належними документами та зв'язок цих витрат з господарською діяльністю платника.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 3 Закону України № 996-ІV від 16.07.1999 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами та доповненнями) (далі - Закон № 996-ІV) передбачено, що бухгалтерський облік є обовязковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону № 996-ІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закону № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону та п.2.4 Положення, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок.

Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом зясовано, що між ДП «Бердянський завод сільгосптехніки» ПрАТ «Бердянський» Агротехсервіс» (покупець) та ТОВ ВКФ «Сільгоспгідравлика» (постачальник) укладено договір поставки № 169 від 09.12.2011, відповідно до умов якого постачальник зобовязався поставити, а покупець прийняти та оплатити комплектуючі на умовах, викладених у договорі.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що кількість, асортимент, номенклатура продукції зазначаються в специфікаціях до договору, яка з моменту підписання є невідємною частиною вказаного договору.

Поставка продукції проводиться постачальником на умовах, визначених у специфікаціях (п. 3.3 договору).

На виконання умов договору ТОВ ВКФ «Сільгоспгідравлика» передало ДП «Бердянський завод сільгосптехніки» ПрАТ «Бердянський» Агротехсервіс» продукцію за видатковими та податковими накладними, перелік яких зазначено податковим органом в акті перевірки (стор. 6-8, 20-22) всього на загальну суму 298 358,88 грн. в т.ч. ПДВ 49 726,48 грн.

Перевезення товару здійснено позивачем власним автотранспортом, що підтверджується долученими до матеріалів справи подорожними листами № 690430 від 30.06.2012, № 690418 від 16.05.2012, № 018862 від 20.03.2012, № 018868 від 13.04.2012, № 018855 від 06.03.2012, № 018813 від 12.03.2012, № 018840 від 22.02.2012, № 018827 від 13.02.2012, № 018817 від 14.12.2011, № 018847 від 18.01.2012 та ТТН від 15.06.2012 № 060051, від 16.05.2012 № 060052, від 20.03.2012 № 060008, від 13.04.2012, від 06.03.2012 № 427150, від 12.03.2012 № 258197, від 22.02.2012 № 427148, від 13.02.2012 № 427147, від м14.12.2011 № 427144, від 18.01.2012 № 258191 (копії у справі).

У звязку із цим, посилання податкового органу на відсутність документів, що посвідчують перевезення придбаного товару є безпідставним. Суд зазначає, що надані позивачем додаткові документи, а саме копії подорожніх листів та ТТН, долучені до матеріалів справи та розглядаються судом як належні докази з огляду на те, що податковий орган не довів того, що саме ці документи конкретно запитувались у підприємства, але останнє відмовилось їх надавати. Відсутні також в матеріалах перевірки відповідні пояснення бухгалтера щодо вказаних обставин.

Оприбуткування придбаної продукції підтверджується копіями прибуткових накладних, карток рахунку 20 (склад), які долучені до матеріалів справи та відображено позивачем у бухгалтерському обліку по рахунку 201 «Сировина та матеріали», про що зроблено відповідні проводки: Д-т 201 К-т 631; Д-т 644 К-т 631.

Оплата за придбаний товар здійснена позивачем в безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів із власного рахунку, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями банківських виписок та платіжних доручень.

Доводи контролюючого органу в акті перевірки щодо відсутності у позивача актів виконаних робіт суд вважає безпідставними, оскільки ані договір поставки № 169 від 09.12.2011, ані чинне законодавство не встановлює такого обовязку покупця при придбанні товарів крім видаткових накладних складати ще й акти виконаних робіт. Крім того, це взагалі є нелогічним, оскільки будь-які роботи при придбані товару не виконуються.

Щодо посилань відповідача в акті перевірки на матеріали досудового розслідування за кримінальним провадженням № 32013040000000091 від 15.01.2013 суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Частиною 4 ст. 70 КАС України передбачено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Таким чином, матеріали досудового розслідування за кримінальним провадженням № 32013040000000091 від 15.01.2013 не можуть вважатися належними доказами вини осіб (тим паче вони ще і не встановлені) у вчинені злочинів, передбачених ст.. 212 ч.3, ст.. 205 ч. 2, ст.. 209 ч. 3 КК України, доки їх не буде доведено в обвинувальному вироку суду.

Як з'ясовано судом із усних пояснень представника відповідача, за кримінальним провадженням № 32013040000000091 від 15.10.2013 вирок не винесено.

Отже, посилання податкового органу на матеріали досудового розслідування у відношенні певних осіб контрагента є безпідставними, оскільки викладені в них обставини ще підлягають доказуванню.

Також, судом встановлено, що між ДП «Бердянський завод сільгосптехніки» ПрАТ «Бердянський» Агротехсервіс» та ТОВ НВК «Калібр» в усній формі досягнуто згоди щодо усіх істотних умов придбання товару, та укладено у простій письмовій формі, шляхом обміну документами угоду про придбання товару, про що свідчать долучені до матеріалів справи копії видаткових накладних від 16.02.2012 № 11 на суму 82 566,00 грн., від 29.03.2012 № 36 на суму 79 920,00 грн., від 07.06.2012 № 69 на суму 7 200,00 грн., а також податкові накладні від 06.02.2012 № 3 на суму 82 500,00 грн., від 16.02.2012 № 13 на суму 66,00 грн., від 29.03.2012 № 14 на суму 52 320,00 грн., від 23.03.2012 № 13 на суму 27 600,00 грн., від 31.05.2012 № 18 на суму 7 200,00 грн. Отримання товару здійснено уповноваженою особою підприємства на підставі довіреностей, що підтверджується долученим до матеріалів справи реєстром виданих та отриманих довіреностей за 01.12.11-31.07.2012.

Оприбуткування придбаної продукції здійснено позивачем за прибутковими накладними (реєстри у справі) і картками рахунку 20 та відображено позивачем у бухгалтерському обліку по рахунку 201 «Сировина та матеріали», про що зроблено відповідні проводки: Д-т 201 К-т 631; Д-т 644 К-т 631. Вказане не заперечується податковим органом та зазначено в акті перевірки (стор. 24).

Оплата за придбаний товар здійснена позивачем в безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів із власного рахунку, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями банківських виписок та платіжних доручень. Заборгованість з ТОВ НВК «Калібр» відсутня.

Посилання податкового органу в акті перевірки, що позивачем не надано договір, специфікації суд вважає безпідставними, оскільки чинне цивільне законодавство дозволяє укладання між субєктами господарювання юридичними особами договору у простій письмовій формі шляхом обміну документами. А тому, в даному випадку ані договір, ані специфікації не складаються сторонами угоди.

Також, відсутність у позивача товарно-транспортних накладних на підтвердження факту перевезення придбаного у контрагентів товару, на думку суду, не є підставою для неврахування витрат та податкового кредиту у підприємства, оскільки товарно-транспортними накладними підтверджується саме операція по наданню послуг по перевезенню вантажу, а не факт придбання товару.

При цьому, суд виходить з того, що придбані позивачем у ТОВ НВК «Калібр» ТМЦ не є значними за кількістю та обємом, а тому їх транспортування не потребувало спеціального транспорту.

Щодо посилань податкового органу на встановлення розбіжностей між даними позивача та його контрагента згідно даних системи автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту на рівні ГУ Міндоходів України, суд зазначає, що як сам вказав контролюючий орган в акті перевірки, така розбіжність була виявлена у звязку із встановленням відсутності обєктів оподаткування у ТОВ НВК «Калібр» згідно акту перевірки Нікопольської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 15.10.2013 № 404. Тобто, така розбіжність виникла не у звязку із недекларуванням контрагентом позивача податкових зобовязань по взаємовідносинам із ДП ДП «Бердянський завод сільгосптехніки» ПрАТ «Бердянський» Агротехсервіс», а за висновками податкового органу.

Суд зазначає, що оглянуті первинні документи містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими на час вчинення угоди суб'єктами права.

Тобто, надані первинні бухгалтерські документи по формі та за змістом відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

За таких обставин, суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. 44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Враховуюче викладене, суд приходить до висновку, що господарські операції між позивачем та ТОВ ВКФ «Сільгоспгідравліка» і ТОВ НВК «Калібр» відбулися, мали реальних характер та спрямовані на отримання прибутку.

Суд зазначає, що нормами Цивільного та Господарського кодексів України дійсність і реальність договорів та правомірність виписаних за ними, зокрема, податкових накладних та інших первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, не обумовлені наявністю у постачальника матеріальних та трудових ресурсів для здійснення фінансово-господарської діяльності.

Жоден нормативний акт не містить вказівок на залежність права платника податку на включення до витрат та податкового кредиту сум ПДВ, фактично сплачених в ціні придбання товару на підставі податкової накладної, від дотримання контрагентом правил господарської діяльності.

Згідно з вимогами чинного законодавства, на суб'єктів підприємницької діяльності не покладено обов'язок контролювати звітність контрагента, своєчасність та повноту сплати ним податків, тощо. Отже, якщо віднесення сум до складу податкового кредиту відбувається на підставі належним чином оформлених розрахункових платіжних та інших документів, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, дії платника податку є правомірними.

Однак, суд зазначає, що чинним законодавством України на одну із сторін цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням постачальниками вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників у ланцюгу постачання або через відсутність висновків зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит з податку на додану вартість, яке виникло в результаті сплати податку на додану вартість при придбанні товарів (робіт, послуг).

Податковий кодекс України виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставить у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання. Несплата продавцем податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту. Така правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду України від 22.10.2010, від 31.01.2011.

Взагалі в акті перевірки відсутність реальності вчинення господарської діяльності позивача з його контрагентами повязується податковим органом лише з обставинами діяльності останніх, що є неприпустимим як за законодавством України так і міжнародними нормами.

Зокрема, ст. 61 Конституції України закріплює принцип індивідуального характеру юридичної відповідальності особи.

Постановою Верховного Суду України від 11.01.2011 у справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської ОДПІ встановлено, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Крім того, рішеннями Європейського Суду від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України» та від 22.01.2009 «Булвес» АД проти Болгарії, які згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, вказано на те, що коли Держави-члени Конвенції володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань…Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, повязаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобовязання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

З огляду на викладене, висновки податкового органу про порушення підприємством положень п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 138.2 ст.138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не знайшли свого підтвердження.

Щодо не включення безнадійної заборгованості до складу інших доходів по взаємовідносинам із ФОП ОСОБА_7

В акті перевірки від 15.08.2014 № 097/08-22-01-06/32533612 зазначено, що станом на 01.10.2011 по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» з постачальником ФОП ОСОБА_7 рахується кредиторська заборгованість в сумі 1 201 969,51 грн. Станом на 31.10.2011 вищезазначена заборгованість списана: Дт 361 Кт 631, Дт 631 Кт 361. Згідно інформаційних баз даних Міністерства доходів і зборів (ІС «Податковий блок») ФОП ОСОБА_7 визнаний банкрутом 27.07.2011. В ході ліквідаційної процедури, заборгованість ФОП ОСОБА_7 перед ДП «Бердянський завод сільгосптехніки» ПрАТ «Бердянський агротехсервіс» станом на 09.09.2011 відсутня. Позивачем, в порушення вимог п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14, п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 ПК України до складу доходів вищезазначена заборгованість не включена.

Згідно з п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 ПК України інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги,

отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Відповідно до п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 ПК України безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак:

а) заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності;

б) прострочена заборгованість, що не погашена внаслідок недостатності майна фізичної особи, за умови, що дії кредитора, спрямовані на примусове стягнення майна боржника, не призвели до повного погашення заборгованості;

в) заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією;

г) заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності коштів, одержаних після звернення кредитором стягнення на заставлене майно відповідно до закону та договору, за умови, що інші дії кредитора щодо примусового стягнення іншого

майна позичальника, визначені нормативно-правовими актами, не призвели до повного покриття заборгованості;

ґ) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством;

д) прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, недієздатними або оголошені померлими, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі.

На думку суду, посилання податкового органу в акті перевірки саме на той факт, що ФОП ОСОБА_7 визнаний судом банкрутом, а тому в силу п. «в» п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 ПК України така заборгованість є безнадійною, вважає безпідставними з огляду на таке.

Системний аналіз п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 ПК України дає підстави стверджувати, що п. «в» вказаної норми розповсюджується лише на субєктів господарювання юридичних осіб, які визнані у судовому порядку банкрутами, або ліквідовані як юридичні особи.

Суд вважає, що заборгованість фізичної особи-підприємця може бути визнана безнадійною згідно п. «б» п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 ПК України, а саме, прострочена заборгованість, що не погашена внаслідок недостатності майна фізичної особи, за умови, що дії кредитора, спрямовані на примусове стягнення майна боржника, не призвели до повного погашення заборгованості.

Такий висновок суду ґрунтується на тому, що однією із особливостей підстав припинення зобовязань для фізичної особи-підприємця є те, що у випадку припинення останньої як субєкта підприємницької діяльності-фізичної особи, її зобовязання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як за фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. ФОП ОСОБА_7 відповідає за своїми зобовязаннями, повязаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Таким чином, сам факт припинення ФОП ОСОБА_7 за судовою процедурою банкрутства не призводить до того, що вся наявна заборгованість має бути визнана в розумінні «в» п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 ПК України безнадійною.

Крім того, судом зясовано, що заборгованість ФОП ОСОБА_7 перед позивачем на момент визнання його банкрутом не існувала, оскільки була погашена угодою про залік однорідних зустрічних вимог.

Так, відповідно до даних аналітичного та бухгалтерського обліку підприємства, а саме оборотно-сальдової відомості по рахунку 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями» за 2010 рік рахувалась дебіторська заборгованість ФОП ОСОБА_7 на суму 1 201 969,51 грн.

Згідно оборотно-сальдової відомості по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» за 2010 рік, рахувалась кредиторська заборгованість ФОП ОСОБА_7 на суму 1 201 969,51 грн.

Згідно акту звірки взаємних розрахунків станом на 01.03.2011 взаємна заборгованість позивача та ФОП ОСОБА_7 склала 1 201 969,51 грн.

Статтею 601 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

30.03.2011 між ДП «Бердянський завод сільгосптехніки «Бердянський агротехсервіс» та ФОП ОСОБА_7 укладено угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно до якої зобовязання за договорами купівлі-продажу б/н від 01.01.2010 де ДП «Бердянський завод сільгосптехніки «Бердянський агротехсервіс» є кредитором, а ФОП ОСОБА_9 є боржником при виконанні грошового зобовязання в сумі 1 201 969,51 грн., а також за договорами купівлі-продажу б/н від 01.01.2008, дод. Від 30.12.2009 де ДП «Бердянський завод сільгосптехніки «Бердянський агротехсервіс» є боржником, а ФОП ОСОБА_7 є кредитором при виконанні грошового зобовязання в сумі 1 201 969,51 грн. Пунктом 1.1 вказаної угоди визначено, що зобовязання за вищезазначеними договорами припиняються у повному обсязі, оскільки зустрічні вимоги є рівними.

На думку суду, укладання такої угоди не суперечить вимогам цивільного законодавства.

Як зазначено в акті перевірки, позивачем відображення угоди про взаємозалік від 30.03.2011 у бухгалтерському обліку відбулося із запізненням, а саме 31.10.2011, вже після винесення господарським судом рішення про визнання ФОП ОСОБА_7 банкрутом.

Посилання податкового органу на те, що підприємством відмовлено у наданні документів, що підтверджують виникнення взаємної заборгованості у ДП «Бердянський завод сільгосптехніки «Бердянський агротехсервіс» та ФОП ОСОБА_7 суд вважає безпідставними, оскільки, по-перше, дослідження правовідносин та господарських операцій, які відбувались у 2008-2010 роках виходить за межі перевірки, а по-друге, на момент перевірки строк зберігання первинної бухгалтерської по господарським взаємовідносинам 2008-2010 років сплинув, а тому надання таких документів є неможливим.

Лист ФОП ОСОБА_7 без номера і дати його складання, про те, що станом на 09.09.2011 кредиторська заборгованість по ДП «БЗСТ» - 0,00 грн. суд вважає таким, що не суперечить встановленим фактичним обставинам справи, оскільки угода між позивачем та фізичною особою-підприємцем була укладена ще 30.03.2011. Тому, станом на 09.09.2011 вона вже могла і не обліковуватись у підприємця, якщо він провів операцію із взаємозаліку по бухгалтерському обліку відразу після укладання такої угоди.

З огляду на викладене, висновки податкового органу про порушення позивачем вимог п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14, п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 ПК України є безпідставними та законодавчо необґрунтованими.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Зенітек Україна».

Судом зясовано, що між ДП «Бердянський завод сільгосптехніки «Бердянський агротехсервіс» (покупець) та ТОВ «Зенітек Україна» (продавець) укладено договір № К13121 від 13.12.2011, відповідно до умов якого продавець зобовязався в порядку та строки, встановлені цим договором, передати у власність покупцеві техніку в певній кількості,. Відповідної якості, за умовною ціною, зазначеної в специфікації, а покупець зобовязується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених в цьому договорі. Ціна, кількість, найменування, комплектація і технічні характеристики товару вказуються в специфікаціях (додатках), які є невідємною частиною цього договору (п. 1.2 договору).

Згідно з п. 1.6 договору продавець зобовязується протягом трьох робочих днів з моменту повідомлення про готовність до проведення пусконалагоджувальних робіт, згідно Умов підготовки (додаток № 2 до цього договору), здійснити пусконалагоджувальні роботи за місцем знаходження продукції. Вартість та перелік пусконалагоджувальних робіт вказується в специфікаціях (додатках). Які є невідємною частиною цього договору. Покупець зобовязаний прийняти виконані роботи за актом прийому-передачі та сплатити їх.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що поставка товару здійснюється на склад покупця Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Матвєєва, 1. Продавець зобовязується поставити товар покупцю протягом 90 днів з моменту надходження передплати на розрахунковий рахунок продавця.

Факт перерахування грошових коштів позивачем на користь ТОВ «Зенітек Україна» за платіжними дорученнями від 11.01.2012 на суму 482 721,02 грн., від 13.02.2012 на суму 181 020,40 грн., від 12.03.2012 на суму 181 020,40 грн., від 18.04.2012 на суму 181 020,40 грн., від 05.06.2012 на суму 165 000,40 грн. та від 05.06.2012 на суму 16 020,00 грн. підтверджується долученими до матеріалів справи копіями банківських виписок.

ТОВ «Зенітек Україна» виписала та передала позивачу видаткову накладну від 05.06.2012 № РН-0000125 на суму 1 190 782,62 грн., податкові накладні від 11.01.2012 № 16, від 13.02.2012 № 14, від 12.03.2012 № 13, від 18.04.2012 № 12, від 05.06.2012 № 1 та від 05.06.2012 № 2, а також акт виконаних пусконалагоджувальних робіт № ОУ-0000017 від 05.06.2012 на загальну суму 16 020 грн.

Придбаний гідравлічний гібочний прес був оприбуткований підприємством та взятий на складський облік, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями акту приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів та карткою складського обліку.

Згідно відомості «основні засоби» за грудень 2013 року на гідравлічний гібочний прес нараховувалась амортизація.

Самими представниками податкового органу не заперечується факт того, що такий гідравлічний гібочний прес перебуває у позивача на бухгалтерському обліку, тобто наявний.

В обґрунтування наявності порушень п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 ПК України з боку позивача податковий орган посилається на те, що придбаний основний засіб є імпортованим на митну територію України з кодом товару УКТ ЗЕД НОМЕР_3. Відповідно до бази даних ІС «Податковий блок» встановлено ланцюг постачання даного основного засобу, в якому в другому ланцюгу встановлено постачальника ТОВ «Зенітек Україна» - ТОВ «Елеонтех». При опрацюванні ТОВ «Елеонтех» встановлено, що у лютому 2012 року відповідно до вантажно-митних декларацій, товариство ввозило на митну територію України гідравлічний гібочний прес (ВМД № 309748 від 16.02.2012), ціна якого складає 286 000 грн. Отже, при постачанні пресу гідравлічного у другій ланці постачання ціна збільшилась майже в 4 рази.

Однак, суд критично оцінює вказані доводи відповідача виходячи з того, що, по-перше, податковим органом не доведено належними та допустимими доказами факт того, що постачання гідравлічного гібочного пресу у другому ланцюгу відбувалось від ТОВ «Елеонтех»; по-друге, навіть якщо ТОВ «Зенітек Україна» і придбавав у ТОВ «Елеонтеха» гідравлічний гібочний прес це зовсім не свідчить, що позивач придбав його у тому самому вигляді в якому він ввозився на територію України.

Також, контролюючим органом висловлено зауваження щодо акту виконаних пусконалагоджувальних робіт, в якому на їх думку не міститься чіткого змісту і обсягу виконаних господарських операцій, прізвищ осіб, які безпосередньо виконували дані роботи.

Однак, вказані зауваження суд вважає безпідставними, оскільки перелік пусконалагоджувальних робіт та їх вартість визначені сторонами у додатках № 1 та № 2, які є невідємними частинами договору № К13121 від 13.12.2011. Тому, зазначення в акті № ОУ-0000017 від 05.06.2012 здачі-прийняття робіт (надання послуг) підстави їх проведення, а саме за договором № К13121 від 13.12.2011 є достатнім для визначення їх обсягу та вартості.

Крім того, факт виконання ТОВ «Зенітек Україна» пусконалагоджувальних робіт по гідравлічному гібочному пресу та виниклими під час монтажу та запуску його в дію проблемами підтверджується листуванням між позивачем та його контрагентом (листи від 06.06.2012 № 0606/2, 11.06.2012 № 214, від 12.06.2012 № 1206/1, від 21.06.2012 № 2106/1, від 25.06.2012 № 233, тощо).

Тому, за операцією із придбання гідравлічного гібочного пресу підприємство мало право на формування податкового кредиту, оскільки така операція підтверджується належними первинними бухгалтерськими документами, податковими накладними та була безпосередньо повязана із господарською діяльністю позивача.

Слід зазначити, що описуючи вказане порушення податковий орган виходить з того, що підприємством в даному випадку також порушено вимоги п. 21 підрозділу 4 розділу ХХ ПК України.

Згідно з п. 17 підрозділу 4 розділу ХХ ПК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) тимчасово, строком на 10 років, починаючи з 1 січня 2011 року звільняються від оподаткування: д) прибуток підприємств машинобудування для агропромислового комплексу (клас 29.31 і 29.32 групи 29.3 розділу 29 КВЕД ДК 009:2005).

Відповідно до п. п. 21 підрозділу 4 розділу ХХ ПК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) пункти 15-19 цього підрозділу застосовуються з урахуванням такого: суми вивільнених коштів (суми податку, які внаслідок застосування пунктів 15-19 цього підрозділу не сплачуються до бюджету та залишаються в розпорядженні платника податку) спрямовуються таким платником на створення чи переоснащення матеріально-технічної бази, збільшення обсягу виробництва (надання послуг), запровадження новітніх технологій та/або повернення кредитів (у тому числі отриманих до дня набрання чинності цим Кодексом), використаних на зазначені цілі, та сплату процентів за ними. При цьому якщо платником податку для погашення кредиту, використаного на зазначені цілі, та сплату процентів за ним отримано кредит (кредити) рефінансування, то для цілей цього пункту враховуються лише суми, які сплачуються платником за кредитом (кредитами) рефінансування; зазначені напрями використання коштів мають бути пов'язані з діяльністю платника податку, прибуток (дохід) від якої звільняється від оподаткування; з метою оподаткування суми вивільнених коштів визнаються доходами одночасно з визнанням витрат, понесених за рахунок цих коштів, у розмірі таких витрат; порядок цільового використання сум вивільнених коштів встановлюється Кабінетом Міністрів України; у разі невикористання на зазначені в цьому пункті цілі сум вивільнених коштів протягом 1095 днів з дати закінчення періоду, за результатами якого платник податку залишив такі кошти у своєму розпорядженні, платник податку зобов'язаний збільшити податкові зобов'язання з цього податку за результатами податкового періоду, в якому спливає граничний термін використання сум вивільнених коштів, а також сплатити пеню, нараховану відповідно до цього Кодексу.

Як було зясовано судом та описано вище, придбання позивачем гідравлічного гібочного пресу було обумовлено необхідністю здійснення технічного переоснащення виробництва. Вказаний основний засіб придбаний позивачем є в наявності, що не заперечується представниками податкового органу та задіяний у виробництві, а тому використання на його придбання вивільнених коштів повністю відповідає вимогам п. п. 21 підрозділу 4 розділу ХХ ПК України.

Відносно використання вивільнених коштів на сплату процентів за кредитами суд зазначає наступне.

Відповідно до кредитного договору від 08.12.2011 № Ю-129 банк ПАТ «Укргазбанк» відкрив для ДП «Бердянський завод сільгосптехніки» ПрАТ «Бердянський» Агротехсервіс» відновлювальну кредитну лінію до 7 000 000 грн. з 08.12.2011 по 05.12.2013. Цільове використання кредиту поповнення обігових коштів.

Згідно звіту про використання вивільнених коштів, позивачем використано кошти в сумі 452 152 грн. в 2013 році та 11 254 грн. в 2012 році.

Податковий орган, посилаючись на порушення позивачем в даному випадку вимог п. п. 21 підрозділу 4 розділу ХХ ПК України обґрунтовує свої висновки тим, що протягом 2013 року ДП «Бердянський завод сільгосптехніки» ПрАТ «Бердянський» Агротехсервіс» отримувало кредитні кошти на поповнення обігових коштів, які внаслідок діяльності перевіряє мого підприємства не призвели до збільшення обсягів виробництва, створення чи переоснащення матеріально-технічної бази, впровадження новітніх технологій.

Однак, суд не погоджується із таким висновком контролюючого органу, оскільки поняття «збільшення обсягу виробництва» та «збільшення доходу» не є тотожними поняттями. Так, п. п. 21 підрозділу 4 розділу ХХ ПК України ставить вимоги до того, щоб отримані кредити використовувались чи то на створення чи переоснащення матеріально-технічної бази, збільшення обсягу виробництва (надання послуг), запровадження новітніх технологій тощо. Мови про отримання результату у вигляді збільшення доходу від отриманих кредитів положення п. п. 21 підрозділу 4 розділу ХХ ПК України не містить.

Тому, зменшення доходу від операційної діяльності у 2013 році в порівняні із 2012 роком не свідчить про зменшення обсягів виробництва. Податковим органом не надано доказів, а також відсутні на них посилання і в самому акті перевірки, щодо наявності обставин зменшення обсягів виробництва позивача у 2013 році, не запровадження новітніх технологій чи не створення матеріальної бази.

У звязку із цим, сплата підприємством відсотків за кредитом отриманим на поповнення обігових коштів, які потрібні підприємству задля створення чи переоснащення матеріально-технічної бази, збільшення обсягу виробництва (надання послуг), запровадження новітніх технологій тощо, не суперечить вимогам п. п. 21 підрозділу 4 розділу ХХ ПК України.

З огляду на викладене, висновки контролюючого органу в цій частині суд визнає необґрунтованими та такими, що спростовуються фактичними обставинами справи та долученими до справи доказами.

Щодо взаємовідносин ДП «Бердянський завод сільгосптехніки» ПрАТ «Бердянський» Агротехсервіс» з ФОП ОСОБА_8

Судом зясовано, що між ДП «Бердянський завод сільгосптехніки» ПрАТ «Бердянський» Агротехсервіс» (замовник) та ФОП ОСОБА_8 (виконавець) 01.03.2013 укладено договір про надання послуг, відповідно до умов якого виконавець надає замовнику рекламні, інформаційні та маркетингові послуги, а також послуги із стимулювання збуту товарів замовника в порядку та відповідно до умов цього договору щодо асортименту товарів, наведеного у додатках до цього договору, що є його невідємною частиною.

Пунктом 1.2 договору визначено, що за цим договором виконавець надає замовнику зокрема (але не обмежуючись лише ними) такі рекламні, інформаційно-консультаційні, юридичні та маркетингові послуги, а також послуги зі стимулювання збуту товарів замовника: моніторинг споживчого попиту на товари замовника, що їх він реалізує на ринках Україні, Росії, країн СНД; надання інформації про продаж товарів, що постачаються замовником виконавцю; пошук потенційних контрагентів замовника, сприяння в оформленні та укладанні договорів; консультації з питань комерційної діяльності тощо.

Відповідно до п.1.4 договору сторони погодили, що надання виконавцем замовнику будь-якої інформації, рекомендацій, результатів аналізу тощо будуть здійснюватись переважно телефоном, а у разі необхідності електронною поштою, або письмовим звітом.

Факт виконання відповідних послуг з боку виконавця засвідчуватиметься актами їх приймання.

01.10.2013 та 07.10.2013 сторони уклали протоколи узгодження договірної ціни (додатки № 1 та № 2 відповідно), згідно з якими сторонами досягнуто узгодження ціни за інформаційно-консультаційні, юридичні та маркетингові послуги з ТОВ «МИГ» та «ІрСарКомплект» відповідно в розмірі 90 000,00 грн. за кожним контрагентом.

Також, ФОП ОСОБА_8 надано звіт про поїздки до міста Саратов.

10.10.2013 та 17.10.2013 між позивачем та ФОП ОСОБА_8 складено акти здачі-приймання виконаних робіт на загальну суму 180 000,00 грн.

Як доказ результативності наданих маркетингових послуг ДП «Бердянський завод сільгосптехніки «Бердянський агротехсервіс» надано та долучено до матеріалів справи копії контрактів, укладених з контрагентами, а саме № 69/02-ВЄД від 20.05.2013 відповідно до якого позивач є постачальником на адресу ТОВ «МИГ» сільськогосподарської техніки; № 73/02-ВЄД від 27.05.2013, від 27.05.2013 № 73.01/02-ВЄД, від 14.06.2013 № 73.01/02-ВЄД, від 09.09.2013 № 73.03/02-ВЄД відповідно до якого позивач є постачальником на адресу ТОВ «ІрСарКомплект» сільськогосподарської техніки.

Згідно аналітичної довідки, обсяг реалізації за вищезазначеними контрактами склав 3 955 319 руб. в т.ч. ТОВ «МИГ» - 1 144 350 руб., ТОВ «ІрСарКомплект» - 2 742 669 руб.

Під час розгляду справи по суті, представниками позивача надані листи ТОВ «МИГ» від 27.05.2015 вих. № 235 та ТОВ «ІрСарКомплект» від 29.05.2015 вих. № 189/11 в яких останні підтверджують участь ФОП ОСОБА_8 в укладанні вищезазначених договорів.

З огляду на викладене, суд вважає, що долученими до справи матеріалами підтверджується надання ФОП ОСОБА_8 послуг на користь позивача.

Доводи відповідача про те, що акти виконаних робіт не містять чіткого змісту і обсягу господарської операції, відомості про те, хто її вчиняв, обґрунтування вартості тощо суд вважає надуманими, оскільки по-перше, визначення вартості наданих послуг належить до волевиявлення сторін угоди та не встановлюється будь-яким законодавчим актом; по-друге, зміст проведеної роботи за вказаними актами відстежується у звіті ФОП ОСОБА_8; по-третє, для здійснення переддоговірної діяльності, що в даному випадку і було вчинено ФОП ОСОБА_8, потреби в додатковому персоналі не має.

Більш того, суд оцінює реальність вказаної господарської операції крім того, спираючись на підтвердження самих контрагентів позивача ТОВ «МИГ» та ТОВ «ІрСарКомплект» щодо сприяння ФОП ОСОБА_8 в укладенні між сторонами угод.

Тому, висновки податкового органу про наявність з боку позивача порушень вимог п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 ПК України суд вважає недоведеними.

Щодо відхилення сум ПДВ в акті перевірки зазначено, що згідно даних додатка 2 до податкової звітності з ПДВ, залишок відємного значення по декларації за грудень 2013 року, який не брав участь у розрахунках бюджетного відшкодування становить 1 931 346 грн.. за даними перевірки залишок відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації) становить 1 624 173 грн., відхилення 307 173 грн., в тому числі:

-порушення визначені у п.п. 3.2.2 акту перевірки щодо завищення податкового кредиту призвело до завищення відємного значення в частині 276 651 грн.;

-підприємством у додатку 2 до декларації за грудень 2013 року неправомірно відображено залишок відємного значення в розрізі періодів його виникнення, а саме у січні 2012 року відємне значення різниця між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту становить 123 651 грн., а у додатку 2 до декларації залишок відємного значення за січень 2012 року визначено 154 173 грн., відхилення 30 522 грн.

Надаючи правову оцінку вказаному порушенню, суд виходить з того, що відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п.200.2 ст. 200 ПК України).

Згідно з п. 200.3 ст. 200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Оскільки суд, з підстав викладених вище, прийшов до висновку про необґрунтованість висновків податкового органу, викладених, зокрема у п. п. 3.2.2 акту перевірки щодо завищення податкового кредиту, то про завищення відємного значення в сумі 276 651 грн. мова йти не може.

Щодо решти суми, підприємство дійсно визнає, що при формуванні податкової декларації з ПДВ за квітень 2012 року в додатку № 2 до декларації в графі 2 «Звітний податковий період» була допущена механічна помилка при заповнені рядків 3 та 5: у рядку 3 вказано період «11.2011», а повинно «01.2012»; у рядку 5 вказано період «01.2012», а повинно «11.2011».

Однак, суд погоджується із твердженням позивача, що помилка у відображені залишку відємного значення в розрізі періодів його виникнення не призвела до заниження податкового зобовязання з ПДВ і завищення відємного значення, що підтверджується також і довідкою про результати камеральної перевірки від 30.05.2012 № 320/153-018.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1)на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2)з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3)обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4)безсторонньо (неупереджено);

5)добросовісно;

6)розсудливо;

7)з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8)пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9)з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених

статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, суд вважає, що висновок податкового органу, викладений в акті перевірки від 15.08.2014 № 097/08-22-01-06/32533612, про порушення Дочірнім підприємством «Бердянський завод сільгосптехніки» Приватного акціонерного товариства «Бердянський «Агротехсервіс» вимог п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст.14, п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 138.2 ст. 138, п. п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, п. 21 підрозділу 4 розділу ХХ ПК України та п. 198.1, п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п 200.1, 200.2, п. 200.3 ст. 200 ПК України є помилковим та спростовується дослідженими під час розгляду справи доказами.

Отже, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову, а тому податкові повідомлення-рішення Бердянської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області від 02.09.2014 № НОМЕР_1 про збільшення Дочірньому підприємству «Бердянський завод сільгосптехніки» Приватного акціонерного товариства «Бердянський «Агротехсервіс» грошового зобовязання з податку на прибуток на загальну суму 1 954 347,00 грн., в т.ч. 1 395 595,00 грн. за основним платежем та 558 752,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а також № НОМЕР_2 про зменшення Дочірньому підприємству «Бердянський завод сільгосптехніки» Приватного акціонерного товариства «Бердянський «Агротехсервіс» відємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 307 173 грн. за грудень 2013 року, слід визнати протиправним та скасувати.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи вищезазначене, та керуючись ст.ст. 2, 4, 7 12, 14, 86, 158 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Дочірнього підприємства «Бердянський завод сільгосптехніки» Приватного акціонерного товариства «Бердянський «Агротехсервіс» до Бердянської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Бердянської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області від 02.09.2014 № НОМЕР_1 про збільшення Дочірньому підприємству «Бердянський завод сільгосптехніки» Приватного акціонерного товариства «Бердянський «Агротехсервіс» грошового зобовязання з податку на прибуток на загальну суму 1 954 347,00 грн., в т.ч. 1 395 595,00 грн. за основним платежем та 558 752,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а також № НОМЕР_2 про зменшення Дочірньому підприємству «Бердянський завод сільгосптехніки» Приватного акціонерного товариства «Бердянський «Агротехсервіс» відємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 307 173 грн. за грудень 2013 року.

Присудити з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства «Бердянський завод сільгосптехніки» Приватного акціонерного товариства «Бердянський «Агротехсервіс» 487,20 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Л.Я. Максименко