Вирок № 46675871, 01.07.2015, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/4635/14-к

Провадження № 1-кп/645/52/15

ВИРОК

Іменем України

01 липня 2015 року м. Харків

Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Бабкової Т.В.,

при секретарі судових засідань - ОСОБА_1,

за участю прокурора прокуратури Фрунзенського району м. Харкова - Пономаренка А.О.,

обвинуваченого - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Харкові кримінальне провадження № 12014220460001692 за обвинуваченням ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, громадянина України, не працюючого, раніше судимого 26.04.2005 року Заводським районним судом м. Миколаєва за ч. 2 ст. 190 КК України до 2 років обмеження волі з іспитовим строком на 1 рік, 10.11.2007 року іспитовий строк був замінений на покарання у вигляді 2 роки обмеження волі, 05.02.2008 року засудженого Заводським районним судом м. Миколаєва за ст. 71, ч.2 ст. 190 КК України до обмеження волі на 2 роки 4 місяці, 29.05.2008 року на підставі постанови Новобузького районного суду Миколаївської області згідно ст. 82 КК України невідбутий строк покарання 1 рік 5 місяців 19 днів замінено на виправні роботи з утриманням 20% заробітку, покарання в повному обсязі не відбуте, засудженого 02.02.2015 року Дзержинським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 185 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2,

встановив:

ОСОБА_3 12 травня 2014 року, приблизно о 15 год. 00 хв., знаходячись біля магазину «Будинок Меблів», який розташований за адресою: м. Харків, пр. Московський, 257, побачив припаркований автомобіль «Chevrolet Lacetti» чорного кольору, держаний номерний знак НОМЕР_1, на підлозі біля переднього пасажирського сидіння вищезазначеного автомобіля помітив барсетку чорного кольору, яка належала ОСОБА_4 В цей час у ОСОБА_3 виник умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна. Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_3, діючи з корисливих мотивів, впевнившись що за його діями ніхто не спостерігає, за допомогою каміння, яке він знайшов неподалік від вказаного автомобіля, розбив бокове скло передньої пасажирської двері автомобіля, тим самим таємно викрав майно, яке належало ОСОБА_4, а саме барсетку із шкіри чорного кольору, яка не представляє матеріальної цінності для потерпілого, в якій знаходились грошові кошти у сумі 1000 грн. Після цього ОСОБА_3 з місця вчинення злочину зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд. Своїми протиправними діями ОСОБА_3 заподіяв ОСОБА_4 збитки на суму 1000 грн.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину згідно обвинувального акту визнав у повному обсязі, обставини вчиненого злочину, викладені у вироку вище, не заперечував, у вчиненому щиро покаявся.

На підставі положень ч. 3 ст. 349 КПК України зі згоди усіх учасників провадження докази по справі, щодо тих обставин справи, які ніким не оспорювалися, судом не досліджувалися.

Суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_3 доведена.

Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно.

Вивченням в процесі судового розгляду даних про особу обвинуваченого ОСОБА_3 встановлено, що він раніше був неодноразово судимий, в тому числі за корисливі злочини, не працює, не має міцних соціальних зв'язків, на наркологічному і психіатричному обліку не перебуває, за місцем проживання характеризується з позитивного боку, в побуті ні в чому поганому помічений не був. Матеріальна шкода, завдана потерпілому ОСОБА_4, не відшкодована.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_3, в силу ст. 66 КК України, суд визнає його щире розкаяння у скоєному.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 в межах санкції кримінального закону, яким передбачена відповідальність за вчинене, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, а також дані, що характеризують особу обвинуваченого, які свідчать, що за наявності невідбутого покарання, призначеного вироком Заводського районного суду м. Миколаєва від 05.02.2008 року за ст. 71, ч.2 ст. 190 КК України у вигляді 1 року 5 місяців 19 днів виправних робіт з утриманням 20% заробітку, обвинуваченим було вчинено нові злочини, крім того злочини, за які ОСОБА_3 засуджено вироком Дзержинського районного суду м. Харкова від 02.02.2015 року було вчинено ним після притягнення до кримінальної відповідальності та перебування кримінального провадження у Фрунзенському районному суді м.Харкова. Вказані обставини свідчать про небажання обвинуваченого ОСОБА_3 ставати на шлях виправлення та перевиховання, а тому суд вважає, що для його виправлення та запобігання вчинення нових злочинів кримінальне покарання у вигляді позбавлення волі слід призначити обвинуваченому з реальним його відбуттям в місцях позбавлення волі.

В зв'язку з тим, що ОСОБА_3 засуджується за злочин, вчинений ним до постановлення вироку Дзержинського районного суду м. Харкова від 02.02.2015 року, покарання за сукупністю злочинів суд призначає на підставі положень ч.4 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Крім того, в зв'язку із вчиненням ОСОБА_3 злочину, за який він засуджується, після постановлення вироку Заводського районного суду м. Миколаєва від 05.02.2008 року, але до повного відбуття покарання, на підставі положень ст.71,72 КК України покарання за сукупністю вироків суд призначає шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Позовні вимоги потерпілого ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 1000 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі, так як розмір викраденого ОСОБА_3 майна повністю підтверджений зібраними по справі доказами.

Долю речових доказів по справі суд вирішує відповідно до положень ст.100 КПК України.

Згідно положень ст.124 КПК України на користь держави в особі Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУМВС України в Харківській області з обвинуваченого ОСОБА_3 підлягають стягненню витрати на проведення судово-дактилоскопічної експертизи у сумі 294,84 грн.

Керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України, суд,-

засудив:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України і призначити покарання у вигляді одного року позбавлення волі.

На підставі ч.4 ст.70 КК України призначити покарання по сукупності злочинів з урахуванням вироку Дзержинського районного суду м. Харкова від 02.02.2015 року шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим і остаточну міру покарання визначити ОСОБА_3 у вигляді одного року шести місяців позбавлення волі.

На підставі положень ст.71, 72 КК України покарання за сукупністю вироків призначити шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Заводського районного суду м. Миколаєва від 05.02.2008 року і остаточну міру покарання ОСОБА_3 визначити у вигляді одного року семи місяців позбавлення волі.

Строк покарання ОСОБА_3 рахувати з 26.09.2014р.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили залишити тримання під вартою в Харківському СІЗО.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 на відшкодування матеріальної шкоди 1000 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави в особі Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУМВС України в Харківській області витрати на проведення судово-дактилоскопічної експертизи у розмірі 294,84 грн.

Після набрання вироком законної сили речові докази по справі барсетку із шкіри чорного кольору, візитницю та папір формату А-4, вважати повернутими у власність потерпілого ОСОБА_4

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст.349 КПК України, до апеляційного суду Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги через Фрунзенський районний суд м. Харкова протягом 30 діб з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано , набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку після його оголошення вручається прокурору та обвинуваченому.

Головуючий - суддя