Рішення № 46658490, 07.07.2015, Апеляційний суд Хмельницької області

Копія

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 685/195/15-ц

Провадження № 22-ц/792/1121/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2015 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

апеляційного суду Хмельницької області

в складі: головуючого - судді Костенка А.М.,

суддів: Гринчука Р.С., Грох Л.М.,

при секретарі : Гриньовій А.М.

з участю представника позивача Москалюк С.А.

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 685/195/15-ц за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Теофіпольського районного суду від 28 квітня 2015 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з апеляційною скаргою, колегія суддів

в с т а н о в и л а :

ПАТ КБ "ПриватБанк", звертаючись до суду з позовом вказував, що від 2 вересня 2008 року між ним та ОСОБА_2 був укладений договір за яким відповідач отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % річних на суму залишку заборгованості. Позивач свої зобов'язання за договором виконав. Однак відповідач взяті на себе зобов'язання по поверненню кредиту належним чином не виконувала у зв'язку з чим виникла заборгованість в розмірі 26781 грн. 12 коп. Рішенням Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 1 лютого 2012 року у справі за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 було стягнуто заборгованість за вказаним договором в сумі 16913 грн. 37 коп. Тому позивач просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь заборгованість, яка станом на 30 листопада 2014 року склала 10861 грн. 14 коп., в тому числі 500 грн. - штраф (фіксована частина), 493 грн. 39 коп - штраф (процентна складова) та судові витрати.

Рішенням Теофіпольського районного суду від 28 квітня 2015 року вказаний позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість по кредитному договору в розмірі 10861 грн. 14 коп. та 243 грн. 60 коп. судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати вказане рішення суду, ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення норм процесуального права. Вказує, що позивач не мав права звертатися до суду з аналогічними позовними вимогами. Тому, зазначає, що суд безпідставно прийняв та задовольнив позов, оскільки не взяв до уваги, що позивач уже звертався з аналогічним позовом про стягнення заборгованості і рішенням Теофіпольського районного суду від 1 лютого 2012 року було позов ПАТ КБ "Приватбанк" до неї, ОСОБА_2 було задоволено, стягнуто заборгованість за кредитним договором в сумі 16913 грн. 37 коп.

Перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

________________

Головуючий у першій інстанції - Бурлак Г.І. провадження № 22-ц/792/1121/15

Доповідач - Костенко А.М. Категорія № 19, 27

Відповідно до ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для зміни рішення є порушення норм матеріального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Так судом встановлено, що 2 вересня 2008 року між ЗАТ «ПриватБанк» (правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк») та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір б/н, шляхом встановлення кредитного ліміту у розмірі 7000 грн. на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості на підставі заяви на відкриття карткового рахунку, яка разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, і Тарифами складає між заявником та банком договір про надання банківських послуг. Строк дії кредитного ліміту відповідає строку дії платіжної картки. Термін дії картки два роки - до 1 січня 2012 року. Заборгованість по кредиту погашається щомісячними платежами в розмірі 7% від суми заборгованості. В разі порушення позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 120 днів позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. плюс 5% від суми позову.

Зі змісту заяви на відкриття карткового рахунку вбачається, що ОСОБА_2. виразила свою згоду про те, що заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, складає між заявником та банком договір про надання банківських послуг.

ОСОБА_2 вказані кредитні кошти отримала.

Однак, ОСОБА_2 в порушення п.6.5 Правил користування платіжною карткою та інших умов договору належним чином свої обов'язки щодо повернення кредитних коштів та відсотків за їх користування не виконувала.

В зв'язку з цим ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся з відповідним позовом до суду і рішенням Теофіпольського районного суду від 1 лютого 2012 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість по кредитному договору від 2 вересня 2008 року, яка виникла станом на 30 квітня 2011 року в сумі 16913 грн. 37 коп. та складається з заборгованості за тілом кредиту - 6952 грн. 14 коп., заборгованості по процентах за користування кредитом - 5935 грн. 97 коп., заборгованість по комісії за користування кредитом - 2743 грн. 67 коп. штраф (фіксована частина) - 500 грн., штраф (процентна складова) - 781 грн. 59 коп..

Однак вказане рішення суду на даний час не виконано, заборгованість по тілу кредиту не стягнута і відповідачкою банку не сплачена.

У зв'язку з цим за період, в межах строку позовної давності, з 5 лютого 2012 року по 5 лютого 2015 року (позов подано до суду 5 лютого 2015 року) станом на 30 листопада 2014 року (розрахунок заборгованості позивачем надано на дану дату) виникла заборгованість перед банком в сумі в сумі 8107 грн. 60 коп., з яких 7114 грн. 21 коп. заборгованість по відсотках за користування кредитом та заборгованість по комісії, а, оскільки позивач після рішення суду порушила строки платежів з грошових зобов'язань, передбачених договором більш ніж на 120 днів, також штраф (фіксована частина) - 500 грн., штраф (процентна складова) - 493 грн. 39 коп.

Вказані обставини підтверджуються: заявою ОСОБА_2 до банку від 5 травня 2008 року, розрахунком заборгованості, Умовами і Правилами надання банківських послуг, Тарифів, пам'яткою клієнта, рішенням суду та іншими матеріалами справи.

За Умовами і правилами надання банківських послуг, мінімальний обов'язковий платіж - розмір боргових зобов'язань позичальника, які щомісячно підлягають сплаті в межах строку дії картки. Прострочений кредит - кредитні кошти, які були надані держателю платіжної картки і не були повернуті банку в термін, передбачений договором.

Відповідно до п. 6.5, 6.6 Правил, клієнт зобов'язаний погашати заборгованість по Кредиту, відсоткам за його користування, а також оплачувати комісію на умовах передбачених даним договором. У випадку невиконання зобов'язань за договором на вимогу банку виконувати зобов'язання за договором.

У відповідності до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Ст. 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином згідно умовам договору та вимогам цього Кодексу.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно роз'яснень п. 17 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» зобов'язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК). Такі підстави, зокрема, зазначені у статтях 599 - 601, 604 - 609 ЦК. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК.

Згідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Враховуючи те що, ОСОБА_2, як вбачається з вищевикладеного, взяті на себе зобов'язання не виконала, суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з неї виниклу заборгованість на користь позивача.

Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції вирішуючи спір безпідставно не застосував строк позовної давності та не відмовив взагалі в задоволенні позову з цих підстав, то такі доводи не заслуговують на увагу виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

У відповідності до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Згідно ч.1 ст. 261 Цивільного кодексу України , перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як вбачається з матеріалів справи, термін дії кредитного договору вказано до 1 січня 2012 року, однак після закінчення строку дії договору, відповідач свої зобов'язання щодо повернення кредитних коштів не виконала, а тому в силу ст. 599 Цивільного кодексу України, вона повинна повертати відсотки за користування кредитним коштами, якими продовжила користуватись і після рішення суду про стягнення з неї тіла кредиту, який до цього часу не повернула банку.

Таким чином відсутні підстави для застосування строку позовної давності до всієї суми заборгованості, яка вказана банком в позові і яку банк просить стягнути на її користь.

Слід також відхилити доводи апеляційної скарги про закриття провадження у справі на підставі вимог ст. 205 ЦПК України, оскільки оскаржуваним рішенням стягнуто заборгованість по процентам за користування кредитом і по комісії за користування кредитом за період після 30 квітня 2011 року по 30 листопада 2014 року, яка не була предметом розгляду справи та рішення суду від 1 лютого 2012 року, по якому було стягнуто заборгованість по тілу кредиту, заборгованість по процентам за користування кредитом та по комісії за користування кредитом за період до 30 квітня 2011 року.

Однак, в той же час, стягуючи заборгованість по процентам за користування кредитом і по комісії за користування кредитом суд порушив норми матеріального права, не застосувавши закон, який підлягав застосуванню.

Так суд стягнув заборгованість по процентам за користування кредитом і по комісії за користування кредитом за період після 30 квітня 2011 року по 30 листопада 2014 року. Позов був поданий до суду 5 лютого 2015 року.

За умовами договору заборгованість по кредиту погашається щомісячними платежами в розмірі 7% від суми заборгованості. Тобто, повернення кредиту визначається періодичними щомісячними платежами, що вбачається також із наданого позивачем розрахунку заборгованості, в якому заборгованість нарахована щомісячно.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Аналізуючи умови договору в цій справі та зміст зазначених правових норм, слід дійти висновку, що за кредитним договором, яким установлено щомісячні платежі погашення кредиту, перебіг трирічного строку позовної давності стосовно щомісячних платежів починається після несплати чергового платежу.

Однак, вирішуючи спір суд першої інстанції не врахував, що передбачений законом строк позовної давності щодо стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом та комісії за користування кредитом за період з 30 квітня 2011 року по 31 січня 2012 року позивачем дотриманий не був, оскільки судами встановлено, що відповідач не виконував взятих на себе зобов'язань щодо погашення кредиту, і після 30 квітня 2011 року, тобто, після дати на яку було нараховано заборгованість по кредитному договору, яка була стягнута рішенням суду від 1 лютого 2012 року, проте ПАТ КБ "ПриватБанк» звернувся до суду з позовною заявою про захист свого порушеного права лише 5 лютого 2012 року, тобто з пропуском трирічного строку позовної давності для щомісячних платежів за період з 30 квітня 2011 року по 1 лютого 2012 року, які відповідно складають по відсоткам за користування кредитом 1627 грн. 96 коп., по комісії 1125 грн. 68 коп. А тому суму заборгованості по відсоткам за користування кредитом та комісії, яка підлягає стягненню з позивача слід зменшити з 9867 грн. до 7114 грн. 21 коп.

Такий висновок відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом України в постанові від 17 вересня 2014 року (справа № 6-95цс14) і постанові від 1 жовтня 2014 року (справа № 6-133цс14), прийнятими за наслідками розгляду заяв про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, яка згідно ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права, та має враховуватись судами загальної юрисдикції при застосування таких норм права.

З врахуванням викладеного колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні зі зменшенням суми заборгованості по кредитному договору в межах позовних вимог та з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість по кредитному договору в сумі в сумі 8107 грн. 60 коп., з яких 7114 грн. 21 коп. заборгованість по відсотках за користування кредитом та заборгованість по комісії, штраф (фіксована частина) - 500 грн., штраф (процентна складова) - 493 грн. 39 коп..

Керуючись ст.ст. 307, 309, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Теофіпольського районного суду від 28 квітня 2015 року змінити та викласти абзац другий резолютивної частини рішення в наступній редакції :

Стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість по кредитному договору від 2 вересня 2009 року в сумі 8107 грн. 60 коп., з яких 7114 грн. 21 коп. заборгованість по відсотках за користування кредитом та заборгованість по комісії, штраф (фіксована частина) - 500 грн., штраф (процентна складова) - 493 грн. 39 коп. та 243 грн. 60 коп. судового збору. В решті позову відмовити.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий (підпис) Судді (підписи)

З оригіналом згідно : Суддя А.М. Костенко