Рішення № 46309192, 02.07.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 456/4052/14 Головуючий у 1 інстанції: Янів Н.М.

Провадження № 22-ц/783/2752/15 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.

Категорія:30

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2015 року м. Львів

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області у складі: головуючого судді: Ванівського О.М.,

суддів: Богонюка М.Я., Шашкіної С.А.,

при секретарі: Бадівській О.О.,

з участю: апелянта(позивача) ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 06 лютого 2015 року,-

в с т а н о в и л а:

В жовтні 2014р. ОСОБА_2 звернулась в суд із позовом до Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», ОСОБА_4 в якому, з урахуванням уточнення розміру позовних вимог просила: стягнути з ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» 27540,16 грн. шкоди, завданої внаслідок пошкодження автомобіля; 555,68 грн. витрат, пов'язаних з проведенням оцінки пошкодженого майна; 3913 грн. пені; 1200 грн. вартість послуг евакуатора. Також просила стягнути з ОСОБА_4 20000 грн. моральної шкоди та стягнути з відповідачів солідарно 7800 грн. витрат на правову допомогу.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 26.11.2013 року о 14.00 год. на вул. Дрогобицькій у м.Стрий Львівської області ОСОБА_4, керуючи автомобілем марки «Фіат Скудо» р.н.з. НОМЕР_1, допустив зіткнення з її автомобілем, яким в той час керував ОСОБА_5 На підставі постанови апеляційного суду Львівської області від 06.03.2014 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні вищевказаного ДТП. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 була застрахована у Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп». Згідно актуалізованого звіту №Ю-042.2 від 05.12.2014 року вартість відновлювального ремонту автомобіля позивача становить 27540,16 грн. Окрім цього, нею було витрачено 500 грн. на проведення оцінки; 28,68 грн. та 27,00 грн. - вартість відправлення телеграм сторонам про дату та час проведення оцінки; 1200 грн. - вартість надання послуг евакуатора. Вона неодноразово зверталась до Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» про виплату їй відшкодування, проте, отримувала відму. 11.04.2014 року нею було передано Приватному акціонерному товариству «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» постанову про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності, і відповідно з того часу протягом 90 днів страхова компанія повинна була виплатити їй відшкодування. Відтак, враховуючи те, що збитків їй не відшкодовано, то вважає, що з страхової компанії слід стягнути й пеню за прострочення виплати в розмірі 3913 грн.. Окрім цього, просить стягнути з ОСОБА_4 моральну шкоду, яку оцінює в 20000 грн., яка виразилась у душевних стражданнях, яких вона зазнала внаслідок порушення її прав, а саме: неможливості користуватися своїм автомобілем, що призвело до ускладнення пересування, та переживань внаслідок отримання її братом ушкоджень внаслідок ДТП. При підготовці до даної справи, нею було понесено витрати на правову допомогу в розмірі 7800 грн., які просить стягнути солідарно з відповідачів.

Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 06 лютого 2015 року позов ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», ОСОБА_4 про відшкодування шкоди задоволено частково.

Вирішено стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» в користь ОСОБА_2 24636 (двадцять чотири тисячі шістсот тридцять шість) гривень 56 копійок завданої матеріальної шкоди; 1200 (одна тисяча двісті) гривень витрат на евакуацію транспортного засобу; та 2000 (дві тисячі) гривень витрат на правову допомогу, а також сплачені позивачем 278 (двісті сімдесят вісім) гривень 36 копійок судового збору.

Вирішено стягнути з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_2 2500 (дві тисячі п'ятсот) гривень на відшкодування моральної шкоди та 25 гривень сплаченого позивачкою судового збору.

В решті позову - відмовлено.

Рішення суду оскаржили ОСОБА_2 та Приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп».

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 зазначає, що рішення суду ухвалене з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи. Вважає, що суд першої інстанції безпідставно та необґрунтовано прийшов до висновку щодо часткового задоволення позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди заподіяної їй протиправними діями ОСОБА_4, які ним не заперечуються та встановлені постановою у справі про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності, а також в частині визначеного судом розміру компенсації витрат на надання правової допомоги. Просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити у повному обсязі.

В апеляційній скарзі ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» не погоджується з рішенням суду в частині стягнення витрат на евакуацію транспортного засобу та витрат на правову допомогу, посилаючись на ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в якій зазначено, що страховиком може бути відшкодовано лише один із видів евакуації транспортного засобу: або до місця проживання, або до місця здійснення ремонту. Вважає доведеними позивачем лише витрати по евакуації транспортного засобу згідно квитанції СПД ФО ОСОБА_6 на суму 400 грн., та як належним чином оформлених документів по оплаті решти витрат надано не було. Вважає, що відшкодування страховиком витрат на правову допомогу Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено. Крім того, вважає, що жодних прав позивача страхова компанія не порушувала, що встановлено і не заперечується, зокрема, й оскарженим рішенням, а тому підстав для звернення за правовою допомогою у позивача не було. Оскільки позивачем не надано доказів затраченого адвокатом часу на участь в судових засіданнях та на вчинення процесуальних дій поза судовими засіданнями, вважає доведеними позивачем витрати на правову допомогу в розмірі 487, 20 грн.. Просить рішення суду першої інстанції у частині стягнення з ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» витрат на евакуацію транспортного засобу та витрат на правову допомогу змінити та стягнути з ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» 400 грн. витрат на евакуацію транспортного засобу та 487, 20 грн. витрат на правову допомогу та відповідно змінити розподіл судового збору.

В судове засідання представник ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» та ОСОБА_4 не з'явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку, що дає апеляційному суду право, у відповідності до вимог ч.2 ст.305 Цивільного процесуального кодексу (далі-ЦПК) України, розглянути справу у їх відсутності. На переконання колегії суддів, матеріалів справи достатньо для розгляду справи по суті.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта(позивача) ОСОБА_2 на підтримання доводів своєї апеляційної скарги та заперечення доводів апеляційної скарги ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково з наступних підстав.

Згідно ст.1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, зазначений законами України.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, а відтак колегія суддів переглядає рішення суду лише в частині стягнення моральної шкоди, витрат на правову допомогу та витрат на евакуацію транспортного засобу .

Згідно ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення не в повній мірі відповідає даним вимогам закону.

Положеннями ст. 214 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їхнє підтвердження; які правовідносини сторін випливають зі встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачу внаслідок неправомірних дій ОСОБА_4 була заподіяна матеріальна і моральна шкода, а тому є всі підстави для цивільно-правової відповідальності ОСОБА_4 за завдану шкоду. Оскільки цивільно-правова відповідальність останнього застрахована ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», тому шкода повинна бути відшкодована останньою на підставі Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Колегія суддів частково погоджується із таким висновком суду з наступних підстав.

На підставі ст. ст. 10, 60, 61 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Обставини визнані сторонами, не підлягають доказуванню. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Матеріалами справи та судом встановлено, що 26.11.2013 року близько 14.00 год. на вул.Дрогобицькій в м.Стрию Львівської області ОСОБА_4, керуючи автомобілем марки «Фіат Скудо» р.н.з. НОМЕР_1, не врахувавши дорожньої обстановки та стан транспортного засобу, виїхав на смугу зустрічного руху, де здійснив зіткнення з автомобілем марки ВАЗ 2107 р.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_5, внаслідок чого вказані автомобілі отримали технічні пошкодження. Автомобіль марки «ВАЗ 2107» р.н.з. НОМЕР_2 належить ОСОБА_2.

Постановою Апеляційного суду Львівської області від 06.03.2014 року ОСОБА_4 визнано винним за ст.124, ч.1 ст.130 КУпАП, тобто за вчинення вищевказаної ДТП. (а.с.8-9).

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 як власника наземного транспортного засобу застрахована у ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» (Поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АЕ/0818592).

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно ч.1 ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Відповідно до ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Також п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України передбачено, що шкода, завдана внаслідок кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно з ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст.6 Закону України "Про страхування" страхування може бути добровільним або обов'язковим.

Згідно ст.5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" об'єктом обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно - правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Згідно з п.22.1 ст.22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров"ю, майну третьої особи.

Згідно з ст.990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.

В силу вимог ч.1 ст.1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» як страховик зобов'язана відшкодувати позивачу матеріальну шкоду, завдану останньому внаслідок ДТП з участю автомобілів «Фіат Скудо» р.н.з. НОМЕР_1 та «ВАЗ 2107» р.н.з. НОМЕР_2.

Не заслуговують на увагу доводи апелянта ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» про те, що відсутні підстави для стягнення витрат на евакуацію транспортного засобу у сумі 800 грн., оскільки як вбачається із матеріалів справи позивачем було оплачену евакуацію транспортного засобу марки «ВАЗ 2107» р.н.з. НОМЕР_2, що підтверджується товарним чеком від 26 листопада 2013р.. (а.с.30)

Разом з тим, визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню в рахунок відшкодування моральної шкоди, суд не врахував характер заподіяної позивачу шкоди, глибину його фізичних та душевних страждань та неповно з'ясував обставини, що мають значення для визначення розміру відшкодування, не врахував і не дав належної оцінки усім доказам у справі, тому розмір моральної шкоди 2500 грн., що визначений судом першої інстанції до відшкодування позивачу, необхідно збільшити з наступних підстав.

У п. 9 постанови Пленуму ВСУ "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.1995 року звернуто увагу на те, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, необхідно враховувати стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках та ін. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Частиною 1 ст.1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовуються особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності( в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливостей їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати в повному обсязі, оскільки немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Зважаючи на це, будь - яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь - який її розмір може мати суто умовний характер.

На підставі наведеного, рішення суду підлягає зміні в частині збільшення розміру відшкодування моральної шкоди, а тому з врахуванням принципів виваженості, розумності та справедливості, колегія суддів прийшла до висновку, що розмір достатньої грошової компенсації відшкодування моральної шкоди повинен складати 5000 грн., що буде адекватною компенсацією страждань, яких зазнала ОСОБА_2 у зв'язку із пошкодженням її майна.

Визначаючи розмір витрат на правову допомогу, які підлягають до стягнення, районний суд не врахував вимог Закону України від 20.12.2011р. «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних і адміністративних справах» та ст.88 ЦПК України.

Відповідно до ч.3 ст.79 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать: витрати на правову допомогу; витрати сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду; витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи; витрати, пов'язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача.

Згідно ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у постанові «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014 року №10 право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України. Витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність") або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12,42,56 ЦПК). Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Разом із тим граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлений Законом України від 20 грудня 2011 року № 4191-VI "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах". Підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді як адвокатом, так і іншим фахівцем у галузі права, регламентовано у пункті 2 частини третьої статті 79, статтях 84, 88, 89 ЦПК. Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Як вбачається із матеріалів справи, 04.12.2013р. між адвокатом Багрій В.В. і ОСОБА_2 було укладено Договір про надання правової допомоги.(а.с. 174)

Згідно акту виконаних робіт № 22-ц/а-14 від 06.10.2014р.(а.с.32) юридичні послуги, які були надані ОСОБА_2 складаються з :

-консультації - 1500 грн.;

-представлення інтересів в суді - 1300 грн.;

-комплексний супровід цивільної справи щодо стягнення витрат отриманих в результаті ДТП - 3000 грн.;

-витрати на доїзд в судові засідання в м. Стрий - 2000 грн..

Як вбачається із детального розрахунку акту виконаних робіт, наданого в суді апеляційної інстанції адвокатом Багрій В., послуги у вигляді консультації в розмірі 1500 грн. та представлення інтересів у суді в розмірі 1300 грн. надавались у зв'язку із розглядом справи про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності.(а.с. 171-173)

Будь - яких доказів витрат на доїзд у розмірі 2000 грн. позивачем чи її адвокатом не надано.

Комплексний супровід цивільної справи щодо стягнення витрат отриманих в результаті ДТП складався із ознайомлення з матеріалами справи(6 год.), підготовка та скерування адвокатських запитів(4 год.)(а.с. 175-178), складання позовної заяви(6 год.)узгодження тексту позовної заяви та підготовка додатків(2 год.), роз'яснення і консультації по судовому засіданні(3 год.), написання заяв про уточнення позовних вимог(4 год.), написання письмового пояснення(3 год.), участь у судових засіданнях(2 год.).

Із врахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що до задоволення підлягають лише витрати на правову допомогу у розмірі 3000 грн., які оплачені позивачем при розгляді вказаної цивільної справи.

Згідно ч.1 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин справи, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

За таких обставин, керуючись ст.309 ЦПК України рішення суду першої інстанції в частині стягнення витрат на правову допомогу та моральної шкоди слід змінити .

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314 ч.2, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» та ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 06 лютого 2015 року - в частині стягнення витрат на правову допомогу та моральної шкоди змінити:

Стягнути з ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 по 1500 грн. витрат на правову допомогу з кожного.

Стягнути з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_2 5000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

У решті рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 06 лютого 2015 року- залишити без змін.

Рішення Апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: О.М.Ванівський

Судді: М. Я. Богонюк

С.А. Шашкіна