Рішення № 46219375, 06.07.2015, Овруцький районний суд Житомирської області

Овруцький районний суд Житомирської області

Справа № 286/1582/15-ц

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2015 року м. Овруч

Овруцький районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Гришковець А. Л.

з секретарем Павленко Л. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Овручі справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Овруцький гірничо-збагачувальний комбінат «Кварцит» про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати та моральної шкоди , -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із позовною заявою і просить стягнути на, його користь з відповідача середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 13.03.2013 по 20.04.2015 в сумі 43956 грн. 52 коп. та моральну шкоду в сумі 4000 грн. 00 коп., а всього 47956 грн., мотивуючи тим, що він працював у відповідача і при звільненні 13.03.2013 з ним не розрахувалися. Він неодноразово звертався до відповідача з зверненнями виплатити існуючу заборгованість по заробітній платі. Однак, заборгованість йому не виплачено до даного часу, що заподіяло йому величезні моральні страждання, так як він весь час переживав з приводу існування своєї сімї, яка була позбавлена нормального життєвого спілкування.

В судове засідання позивач не зявився, але надав заяву, в якій просить справу розглядати без його участі. Свої позовні вимоги підтримав. Погоджується на заочний розгляд справи.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, не повідомивши про причини неявки, хоча своєчасно та належним чином відповідно до ст. 75 ЦПК України були повідомлені про час та місце розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленям.

Дослідивши докази в справі, суд вважає, що позов слід задовольнити частково з наступних підстав.

Позивач працював у відповідача і був звільнений 13.03.2013 за власним бажанням в звязку з виходом на пенсію на підставі ст. 38 КЗпП України. Вказані обставини підтверджуються записами трудової книжки позивача (а.с.10), довідкою Публічного акціонерного товариства Овруцький гірничо-збагачувальний комбінат «Кварцит» №63 від 31.03.2015.

На час звільнення позивачу не було виплачено 14521 грн. 67 коп. заборгованості по заробітній платі, яку було стягнуто з відповідача судовим наказом Овруцького районного суду від 16.08.2013 року по справі №286/3957/13-ц, що підтверджується копією постанови про відкриття виконавчого провадження №39867622 від 18.09.2013 року.

Відповідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємтсва, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після предявлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно зі ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 КЗпП, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

В п.6 Постанови від 24.12.1999 року №13 «Про застосування судами законодавства про оплату праці» Пленум Верховного Суду України розяснив, що судам належить мати на увазі, що відповідно до загальних положень статей 1 і 2 Закону «Про оплату праці» розмір заробітної плати за працю на підставі трудового договору залежить від професійно-ділових якостей працівника, складності й умов виконуваної ним роботи, результатів останньої та господарської діяльності підприємства і що за своєю структурою заробітна плата складається: з основної - винагороди за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норм часу, виробітку, обслуговування, посадових обов'язків); із додаткової - винагороди за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці (доплати, надбавки, гарантійні й компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій); а також із заохочувальних та компенсаційних виплат - винагороди за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційних та інших грошових і матеріальних виплат, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад установлені цими актами норми.

Відповідно до ч.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року №13 «Про застосування судами законодавства про оплату праці» , установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Позивач в позовній заяві зазначив, що він звертався до відповідача за розрахунком неодноразово в усній формі, починаючи з часу звільнення, тобто 13.03.2013 року. На час розгляду справи в суді заборгованість йому не виплачено, але стягнуто судовим наказом.

Представником відповідача не доведено, що позивачеві не виплачено належні від підприємства суми не з їх вини. Не виплачуючи заборговані позивачеві суми, відповідач порушив його право на своєчасне одержання винагороди за працю, гарантоване Конституцією України (ст.43), Законом України «Про оплату праці» та обмеживши право на використання його власності для задоволення життєвих потреб грошових коштів протягом 528 днів.

В рішеннях Європейського Суду з прав людини по численних заявах до суду громадян України зазначається, що невиплата заробітної плати, інших належних працівникові сум є втручанням у право заявника на мирне володіння майном у сенсі першого речення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції ( 994-535 ). Європейський Суд з прав людини також звертає увагу на те, що відсутність достатніх коштів у підприємства-боржника не може бути виправданням тривалого невиконання судових рішень. Тобто має місце порушення Конвенції про захист прав людини та основних свобод. За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позову.

Відповідачем заборгованість по заробітній платі не погашено до даного часу, хоча її стягнуто на користь позивача судовим наказом, тобто відповідно до ст. 117 КЗпП України підлягає стягненню на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку.

Відповідно до ч.21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року №13 «Про застосування судами законодавства про оплату праці» розмір середньої заробітної плати визначається згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 (з наступними змінами та доповненнями.)

Так, відповідно до ч.2 вказаного Порядку обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку.

У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Оскільки, відповідачем надано довідку №63 від 31.03.2015, в якій визначено розмір середньомісячної та середньоденної заробітної плати позивача, а саме в сумі 1748 грн. 25 коп. та 83 грн. 25 коп., суд при розрахунку виходить з вказаних сум.

Позивач звернувся за розрахунком в день звільнення, а тому 13.03.2013 з ним мав бути проведений розрахунок. Відповідно з відповідача слід стягнути компенсацію за несвоєчасний розрахунок в розмірі середнього заробітку за весь час затримки по 20.04.2015 , яка складає: 83, 25 коп. (середньоденний заробіток (згідно довідки) х 528 (робочі дні з часу звільнення по день винесення судового наказу)= 43956 грн.00 коп. (середній заробіток за весь час затримки по 20.04.2015).

Відповідно до ст.237 КЗпП відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Суд вважає, що винними діями відповідача позивачу заподіяна моральна шкода, оскільки останній зазнав душевних страждань внаслідок несвоєчасної виплати заробітної плати, що в свою чергу тягне за собою порушення нормальних життєвих зв'язків.

При встановленні розміру відшкодування моральної шкоди, суд виходить з тривалості та глибини душевних страждань, часу вимушених змін у життєвих стосунках позивача, відсутності у позивача доказів про заподіяння даної шкоди на суму 4000 грн., враховуючи вимоги розумності та справедливості, суд приходить до висновку про стягнення на користь позивача моральної шкоди в розмірі 1824 грн..

В стягнені решти суми моральної шкоди слід відмовити за безпідставністю.

З відповідача відповідно до ст. 88 ЦПК України слід стягнути судовий збір в розмірі 457 грн. 80 коп. (1% (від 43956 грн. 00 коп.+1824 грн. = 45780 грн. 00 коп.) в доход держави.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 61, 88, 196, 209, 212-215, 218, 226 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Овруцький гірничо-збагачувальний комбінат «Кварцит» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 43956 грн.00 коп. та моральну шкоду в сумі 1824 грн..

Рішення в частині стягнення заробітної плати не більше ніж за один місяць підлягає негайному виконанню.

В задоволенні решти вимог відмовити за безпідставністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Овруцький гірничо-збагачувальний комбінат «Кварцит» на користь держави судовий збір в сумі 457 грн. 80 коп..

Про перегляд заочного рішення може бути подана заява протягом 10 днів з дня отримання його копії.

В разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення на рішення суду до апеляційного суду Житомирської області через Овруцький районний суд може бути подана апеляційна скарга протягом 10 днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя: ОСОБА_2