Рішення № 45989999, 15.01.2013, Василівський районний суд Запорізької області

0802/6654/2012 15.01.2013 Справа № 2/311/36/2013

Р І Ш Е ННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.01.2013 рік м. Василівка

Василівський районний суд у складі:

головуючого судді Степаненко Ю.А.

при секретареві Васюковій М.О.

розглянувши цивільну справу за позовом:

ОСОБА_1, яка діє в інтересах ОСОБА_2, до Публічного акціонерного товариства КБ "ПриватБанк", треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Служба у справах дітей Василівської райдержадміністрації Запорізької області, приватний нотаріус Василівського районного нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_3, про визнання договору недійсним,-

В С Т А Н О В И В:

В позовній заяві ОСОБА_1 зазначає, що 08 жовтня 2007 року між ОСОБА_2 та ЗАТ КБ ПриватБанк, правонаступником якого є ПАТ КБ ПриватБанкбуло укладено Договір про іпотечний кредит № ZPVAGI0000000547 та Іпотечний договір № ZPVAGI0000000547.

Позивачка вважає зазначений Іпотечний договір недійсним, оскільки він не 6ув погоджений у встановленому порядку з органом опіки та піклування, завданням якого є захист прав неповнолітніх та малолітніх дітей при вирішенні питання розпорядження майном, яким вони володіють чи користуються.

Договір іпотеки був посвідчений нотаріусом незважаючи на той факт, що у квартирі, яка розташована за адресою: 71600, АДРЕСА_1, яка є предметом цього договору, проживала та проживає неповнолітня дитина ОСОБА_2 - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1.

Позивачка зазначає, що станом на день подачі позову, а також у майбутньому, існує реальна загроза позбавлення неповнолітньої ОСОБА_4 єдиного помешкання шляхом виселення при зверненні стягнення банком на предмет іпотеки, оскільки має місце Рішення Василівського районного суду Запорізької області від 02.11.2011 року у справі № 2-1599.

Згідно довідки № 517/02-07 від 01.10.2012 року, Служба у справах дітей Василівської районної державній адміністрації Запорізької області повідомила, що жодних дозволів на укладання спірного договору не надавала.

У відповідності до листа № 05-11/1429 від 25.09.2012 року, Василівська міська рада повідомила, що жодних дозволів на укладання спірного договору не надавала.

Згідно довідки № 993 від 01.01.2012 року Комунального підприємства ДобробутВасилівської міської ради Запорізької області, станом на 08.10.2007 року (на момент підписання спірного договору), за адресою: 71600, АДРЕСА_2, проживала та була прописана неповнолітня дочка ОСОБА_2 - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1.

Позивачка просить суд визнати Іпотечний Договір № ZPVAGI0000000547 від 08.10.2007 року, укладений між ОСОБА_4 Андрієвною та ЗАТ КБ ПриватБанк, правонаступником якого є ПАТ КБ ПриватБанк - недійсним та стягнути з відповідача судові витрати.

В судовому засіданні представник ОСОБА_2 в особі ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги з підстав, викладених у позові, просить суд їх задовольнити. Також вона пояснила, що є донькою ОСОБА_2, яка вже декілька років проживає в Росії. У спірній квартирі проживає вона з малолітньою дитиною та її сестра і донька ОСОБА_2 - ОСОБА_4.

Також вона пояснила, що ОСОБА_2 не оспорювала раніше зазначений договір та не оспорює факту укладення договорів, які є предметом даного спору, не заперечує існуючу на даний час заборгованість перед банком за іпотечним договором, однак, просить суд задовольнити позов, оскільки порушуються права її неповнолітньої доньки.

Чому на час укладення іпотечного договору ОСОБА_2 не повідомила нотаріуса та банк про те, що має неповнолітню дитину, ОСОБА_1 не відомо.

В судовому засіданні представник ОСОБА_2 в особі ОСОБА_5 підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позові, просить суд їх задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача ПАТ КБ "ПриватБанк" в особі ОСОБА_6 заперечує проти позову, вважає його безпідставним та просить суд застосувати до даних правовідносин позовну давність, яка, на думку представника, сплила на час подачі позову.

В судовому засіданні приватний нотаріус Василівського районного нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_3 заперечує проти позову, пояснивши, що під час посвідчення іпотечного договору, який є предметом позову, нею було дотримано вимог діючого законодавства, зокрема: Закону України Про нотаріат, Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, Закону України Про охорону дитинства, Закону України Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей, СК України, ЦК України, ЖК України та інших.

Під час укладення зазначеного договору саме ОСОБА_2 надала їй довідку з КП Василівське ВУЖКГ, відповідно до якої, у квартирі, яка передавалася у іпотеку, не було зареєстрованих осіб. ОСОБА_5 того, ОСОБА_2 не тільки в усній формі, але й письмово підтвердила той факт, що на проживання чи володіння квартирою ніхто не претендує та не має права. Про те, що ОСОБА_2 має неповнолітню доньку, вона її не повідомила, тому й не було витребувано дозвіл на укладення угоди у органі опіки та піклування. При цьому, вона розяснила ОСОБА_2 наслідки укладення іпотечної угоди. Також нотаріус пояснила, що на час укладення угоди ОСОБА_2 поводила себе адекватно, у неї не було сумнівів щодо її дієздатності.

До теперішнього часу ОСОБА_2 не зверталася ні до неї, ні до суду з вимогою щодо розірвання іпотечного договору чи визнання його недійсним.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснила, що працює у КП Добробутсекретарем. Згідно матеріалів реєстрації жителів м.Василівка, які знаходяться на їхньому підприємстві та які раніше перебували в КП Василівське ВУЖКГ, є дві карточки на квартиру, яка розташована за адресою: 71600, АДРЕСА_1, які приторіччать одна одній, оскільки, відповідно до однієї у зазначеній квартирі станом на 08 жовтня 2007 року була зареєстрована ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, а відповідно до другої не була. Чому виникла така ситуація їй не відомо. На даний час у квартирі зареєстровані три особи, у тому числі, ОСОБА_4, а ОСОБА_2 не зареєстрована.

В судове засідання представник Служби у справах дітей Василівської райдержадміністрації Запорізької області не зявився, але надав заяву, в якій просить суд про розгляд справи у його відсутності.

Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, розглянувши надані докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у сукупності, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав:

як було встановлено в судовому засіданні та як видно із матеріалів справи, 08.10.2007 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2 було укладено Договір про іпотечний кредит №ZPVAGI0000000547, копія якого є у справі, на підставі якого відповідачці надано кредит у розмірі 52000 грн. на строк до 08.10.2024 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15 % річних на суму залишку;

в забезпечення повернення коштів за зазначеним договором між банком та ОСОБА_2 08.10.2007 року було укладено Іпотечний договір, копія якого є у справі, згідно якого предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме: квартира №67, загальною площею 35,7 кв.м., жилою площею 18,9 кв.м., що знаходиться у будинку №3 по вул.40 років Перемоги в м.Василівка Запорізької області та належить ОСОБА_2 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу, копія якого є у справі;

Рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 02.12.2011 року, копія якого є у справі, позов Публічного акціонерного товариства КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_2, про звернення стягнення на майно, було задоволено у звязку з невиконанням ОСОБА_2 умов вищевказаного Договору про іпотечний кредит, та в рахунок погашення заборгованості за цим кредитним договором було звернуто стягнення на предмет іпотеки: квартиру №67, загальною площею 35,7 кв.м., жилою площею 18,9 кв.м., що знаходиться у будинку №3 по вул.40 років Перемоги в м.Василівка Запорізької області та належить відповідачці на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Василівською державною нотаріальною конторою Запорізької області 18.06.2003 року за №1-857,- з укладенням від імені ОСОБА_2 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особо-покупцем з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням ПАТ КБ "ПриватБанк" всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу; зобовязано ОСОБА_2 передати ПАТ КБ "ПриватБанк" в управління зазначений предмет іпотеки на період його реалізації у порядку, встановленому Законом України Про іпотеку; встановлено початкову ціну реалізації предмету іпотеки в розмірі не менше ринкової вартості на підставі оцінки майна субєктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна; кошти, отримані від реалізації предмета іпотеки, - спрямувати на р/р 29092829003111 ПриватБанку, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570; за рахунок коштів, отриманих від реалізації предмету іпотеки,- задовольнити у повному обсязі вимоги ПАТ КБ "ПриватБанк" за цим кредитним договором в сумі 76590,41 грн.;

це Рішення до теперішнього часу не оскаржено ОСОБА_2, воно вступило в законну силу, а тому, відповідно до вимог ч.3 ст.61 ЦПК України, обставини, встановлені зазначеним Рішенням суду, не доказуються при розгляді даної справи;

таким чином, до теперішнього часу вищевказані Договір про іпотечний кредит та Іпотечний договір не змінено, не скасовано, не розірвано, не визнано недійсними, а тому, вони мають законну силу;

як вбачається із документів, копії яких надано нотаріусом суду, на підставі яких було 08.10.2007 року приватним нотаріусом Василівського районного нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_3 посвідчено Іпотечний договір, який є предметом даного спору, на час укладення даного договору, ОСОБА_2 була власником квартири, яку вона передавала в іпотеку, що підтверджується Договором купівлі-продажу, витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, копії яких є у справі;

на час укладення даної угоди ОСОБА_2 у шлюбі не перебувала, на підтвердження чого вона надала нотаріусу рішення суду про розірвання шлюбу, копія якого є у справі;

також, ОСОБА_2 надала нотаріусу довідку КП Василівське ВУЖКГ, копія якої є у справі, відповідно до якої, у квартирі, яка передавалася у іпотеку, не було зареєстрованих осіб;

крім того, відповідно до нотаріально посвідченої заяви, копія якої є у справі, ОСОБА_2 запевнила нотаріуса, що : … у зареєстрованому шлюбі не перебуваю та однією сімєю ні з яким чоловіком не проживаю, і на момент набуття права власності на квартиру номер 67 (шістдесят сім), що знаходиться у будинку номер 3 (три), що у м-ні 40 років Перемоги у м.Василівка Запорізької області, у шлюбі не перебувала, а тому вказана квартира є моєю особистою приватною власністю, і осіб, які б могли порушити питання про визнання за ними права власності на зазначену квартиру (її частку), в тому числі відповідно до статей 62, 74, 97 Сімейного кодексу України, немає. Також цією заявою стверджую, що відповідно до Закону України Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітейправо користування вказаною квартирою, у малолітніх, неповнолітніх дітей відсутнє. Зі змістом цієї заяви була ознайомлена представниця банку, про що свідчить її підпис на заяві;

зазначені факти підтвердженні ОСОБА_2 і в самому тексті Іпотечного договору (п.5.2);

судом встановлено, що на час посвідчення угоди, яка є предметом даного спору, у нотаріуса не було підстав перевіряти ту інформацію, яка була надана їй сторонами угоди, оскільки надані ними документи були оформлені належним чином, сторони підтвердили дійсність своїх намірів щодо укладення угоди, сумнівів у дієздатності учасників угоди у нотаріуса не виникло;

крім того, нотаріусом було розяснено сторонам наслідки укладення Іпотечного договору, про що свідчить текст Договору та підписи сторін у ньому.

Таким чином, дії нотаріуса відповідали вимогам Закону України Про нотаріатвід 2 вересня 1993 року N 3425-XII, який діяв на час посвідчення угоди 08.10.2007 року, та у приватного нотаріуса Василівського районного нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_3 не було жодних підстав відмовити сторонам угоди у її посвідченні станом на 08.10.2007 року.

Відповідно до довідки № 993 від 01.01.2012 року Комунального підприємства Добробут Василівської міської ради Запорізької області, копія якої є у справі, станом на 08.10.2007 року (на момент підписання спірного договору), за адресою: 71600, АДРЕСА_2, проживала та була прописана неповнолітня дочка ОСОБА_2 - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1. Цей факт також підтвердила свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні, яка пояснила, що на даний час є дві карточки на зазначену квартиру , які приторіччать одна одній, оскільки, відповідно до однієї у зазначеній квартирі станом на 08 жовтня 2007 року була зареєстрована ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, а відповідно до другої не була;

таким чином, станом на 08.10.2007 року ОСОБА_2 мала неповнолітню дитину, що підтверджується також свідоцтвом про народження, копія якого є у справі, про існування якої не повідомила ні нотаріуса, ні представника банка;

судом встановлено, що ні Служба у справах дітей Василівської районної державній адміністрації Запорізької області, ні орган опіки та піклування виконавчого комітету Василівської міської ради дозволів на укладання зазначеного договору не надавали, про що свідчать їх листи, копії яких є у справі.

відповідності до ст. 39 ЦПК України, права, свободи та інтереси малолітніх осіб віком до чотирнадцяти років а також недієздатних фізичних осіб захищають у суді відповідно їхні батьки, усиновлювачі, опікуни;

відповідно до ст.29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель: тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово. Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоровя тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна;

ст.203 ч.6 ЦК України передбачає, що правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами) не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей;

відповідно до вимог ч.3 ст.17 Закону України Про охорону дитинства, яка діяла в редакції на час укладення оспорюваної угоди, батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання; відповідно до ст.18 цього Закону, діти - члени сім'ї наймача або власника житлового приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем;

відповідно до ч.4 ст.12 Закону України Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей, яка діяла в редакції на час укладення оспорюваної угоди, для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, потрібна попередня згода органів опіки та піклування;

вдповідно до вимог ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку про те, що діючим на час укладення оспорюваної угоди нормами законодавства, було встановлено необхідність отримання батьками неповнолітніх (малолітніх) дітей дозволу органу опіки і піклування на укладення договорів, які підлягають нотаріальному посвідченню. Разом з тим, обовязок щодо повідомлення нотаріуса, іншої сторони угоди, а також орган опіки та піклування про наявність у сторони угоди таких дітей, покладався саме на цю сторону (батьків). Законодавством не передбачено обовязку нотаріуса чи другої сторони угоди встановлювати наявність чи відсутність таких дітей у випадку, коли сторона заперечує цей факт та надає відповідні документи, які видані належним органом та які не викликають сумніву. ОСОБА_5 того, суд приймає до уваги, що до теперішнього часу довідка КП Василівське ВУЖКГпро склад сімї, яку надала ОСОБА_2 нотаріусу при укладені оспорюваної угоди, не визнана недійсною, підробною, тому підстави для визнання її такою у суду немає.

Отже, суд вважає, що відсутні належні та достатні підстави для визнання Іпотечного договору № ZPVAGI0000000547 від 08.10.2007 року, укладений між ОСОБА_4 Андрієвною та ЗАТ КБ ПриватБанк, правонаступником якого є ПАТ КБ ПриватБанк - недійсним.

ОСОБА_5 того, суд вважає, що позивачкою пропущено строк звернення до суду з даним позовом, який, відповідно до вимог ч.1 ст.261 ЦК України, починає свій перебіг з 08.10.2007 року, тобто від дня укладення оспорюваного Договору. При цьому, строк, протягом якого позивачка мала право звернутися до суду з даним позовом встановлено ст..257 ЦК України та становить три роки, які позивачкою пропущено, вона не просить суд про його поновлення та не зазначає про поважні причини його пропуску.

Відповідно до вимог ст..267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. А як видно із матеріалів справи, представником відповідача було подано заяву про застосування до правовідносин, які є предметом даного позову, позовної давності, тому, суд вважає необхідним її застосувати при розгляді даної справи.

Згідно ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, позивачка та її представник не надали суду належні та достатні докази на підтвердження позовних вимог.

Враховуючись безпідставність позовних вимог, керуючись ст.88 ЦПК України, суд вважає також необхідним відмовити позивачці й у вимогах позову щодо стягнення з відповідача судових витрат.

В забезпечення даного позову за заявою представника позивачки ухвалою Василівського районного суду від 29.10.2012 року було накладено арешт на квартиру АДРЕСА_3, який, відповідно до вимог ч.6 ст.154 ЦПК України суд вважає необхідним зняти.

Враховуючи вищевикладене, керуючись Конституцією України, Законом України Про охорону дитинства від 26 квітня 2001 року N 2402-III зі змінами, Законом України Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітейвід 02 червня 2005 року N 2623-IV зі змінами, Законом України Про нотаріат від 2 вересня 1993 року N 3425-XII зі змінами, ст.ст.15, 16, 29, 154, 202, 203, 209, 215, 216, 224, 256, 257, 260, 261, 267 ЦК України, ст.ст.10, 11, 39, 57-60, 88, 208, 209, 212-215 ЦПК України,суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Зняти арешт з квартири АДРЕСА_3 , накладений на підставі ухвали Василівського районного суду Запорізької області від 29.10.2012 року у даній справі.

Виконання ухвали суду в частині зняття арешту доручити Відділу державної виконавчої служби Василівського районного управляння юстиції Запорізької області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час його проголошення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга подається апеляційному суду Запорізької області через Василівський районний суд Запорізької області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. Якщо буде подано апеляційну скаргу, рішення, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Василівського

районного суду ОСОБА_8