Рішення № 45724166, 25.06.2015, Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 279/6212/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2015 року Коростенський міськрайонний суд

Житомирської області

в складі головуючого судді Шульги О.М.

з секретарем Башинською Н.М.

за участю

представника позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Коростені цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за борговою розпискою, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому зазначив, що 29.08.2008 року відповідач під розписку позичив у нього 3500 доларів США. 12.09.2008 року відповідач додатково під розписку отримав від нього кошти в сумі 3500 доларів США. Вказані кошти відповідач зобов"язався повернути на першу вимогу позивача. Однак, усна вимога про повернення коштів, яка була пред"явлена 01.04.2013 року, відповідачем проігнорована. У зв"язку з цим просив стягнути з відповідача борг в сумі 55951 гривень, проценти за користування позикою в сумі 24746, 82 гривні та понесені витрати по сплаті судового збору. 07.05.2015 року позивач подав уточнення до позовної заяви, де зазначив, що в процесі підготовки до судового засідання згадав про договір позики, який був укладений між ним та відповідачем 18.07.2008 року та 16.09.2009 року. Зокрема 18.07.2008 року відповідачу були надані кошти в сумі 5000 доларів США, а 16.09.2009 року кошти в сумі 15000 гривень, про отримання яких відповідач надав власноручні розписки. Вказані кошти також не повернуто, тому з врахуванням первісних вимог просив стягнути з відповідача 267561, 98 гривень, від решти пред"явлених вимог не відмовлявся.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав і просив задовольнити з підстав, зазначених у позові.

Відповідач позовні вимоги не визнав і пояснив, що ніяких коштів у позивача не позичав, надані останнім розписки не відповідають формі договору позики, фактично є документом про отримання коштів, без зазначення в їх тексті особи кредитора та без визначення будь-яких наслідків. Вказав, що отримував у позивача кошти, як оплату за надані останньому послуги, оскільки згідно довіреностей здійснював представництво інтересів позивача та його дружини в судах та інших органах. Розмір оплати ним наперед не обумовлювався, ніякі документи з даного приводу не складалися. Після виконання робіт він електронною поштою направляв на адресу позивача розрахунок і таким чином останній проводив з ним оплату. Вказав, що акт прийому передачі робіт між ним та позивачем не складався, відомості про отримання коштів не велись, довіреності за якими він здійснював представництво інтересів позивача та його дружини на час складання розписок втратили чинність і на даний час він їх не має. Документів на підтвердження своїх доводів суду також представити не може. Одночасно зазначив, що за договором позики від 18.07.2008 року та за розпискою від 16.09.2009 року минув строк позовної давності. Позивач був обізнаний про невиконання зобов"язань у визначений за даними договорами строк, однак протягом п"яти років претензій з приводу повернення коштів не пред"являв, тому до даних правовідносин просив застосувати строк позовної давності та відмовити позивачу у позові.

Вислухавши пояснення сторін та проаналізувавши їх в сукупності з дослідженими в судовому засіданні матеріалами справи суд дійшов висновку про наступне.

Судом встановлено, що відповідно до розписок датованих 29.08.2008 року та 12.09.2008 року відповідач отримав у позивача грошові кошти в сумі 7000 доларів США, по 3500 доларів США за кожною з розписок. 18.07.2008 року між сторонами було укладено договір позики на виконання умов якого позивач передав відповідачу 5000 доларів США. Даний договір відповідає формі договору позики, передбаченої ст. 1047 ЦК України. Про отримання вказаної суми коштів відповідач 18.07.2008 року надав позивачу розписку. 16.09.2009 року на підставі письмової розписки відповідач отримав у позивача 15000 гривень.

Зміст розписок датованих 16.09.2009 року та 18.07.2008 року містить всі реквізити боргових розписок. Посилання відповідача на те, що розписки датовані 29.08.2008 року та 12.09.2008 року не містять усіх необхідних реквізитів боргової розписки, оскільки в одній не зазначено особи позичальника, а в іншій, не зазначено, що кошти отримані як позика, не можуть заслуговувати на увагу, оскільки згідно ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов"язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво-чи багатосторонніми (договори).

Згідно ч.ч.1 та 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною ( сторонами).

Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов"язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Відповідно до ч.2 ст.545 ЦК України, якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов"язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає.

Частина 3 ст.545 ЦК України вказує на те, що наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов"язку.

Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок .

Зміст вищевказаних розписок підтверджує факт отримання відповідачем грошових сум. Відповідач отримання вказаних коштів від позивача не заперечив, зазначивши лише, що дані кошти є оплатою за надані позивачу послуги, однак будь-які застереження стосовно того, що дані кошти не підлягають поверненню, оскільки не є позикою, в розписках відсутні.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов"язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики може бути оплатним, тобто таким, що передбачає сплату процентів за користування сумою позики, або безоплатним якщо виконання позичальником зобовязання обмежується поверненням боргу.

Зміст розписок не містить посилань про сплату процентів, тому правила щодо сплати процентів в такому випадку містяться у статті 1048 ЦК України.

Так, згідно із частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Отже, у частині першій статті 1048 ЦК України, що має диспозитивний характер, установлена презумпція оплатності позики, яка діє за умов, якщо безоплатний характер відносин позики прямо не передбачений ЦК України, іншими законодавчими актами або конкретним договором.

Це правило спрямоване на захист інтересів позикодавця у разі, якщо договором позики розмір процентів не визначений.

Відповідно до ст.ст.10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.

Про те, що розписки були складені відповідачем не на підтвердження укладення договору позики останній доказів не подав. Посилання на те, що вказані кошти отриманні за представництво інтересів позивача та його дружини є голослівними. Наявність в матеріалах справи довіреностей від 6.08.2009 року та від 10.06.2011 року, якими ОСОБА_2 був уповноважений на представництво інтересів ОСОБА_3, як акціонера, у відповідних підприємствах, установах та організація будь-якої форми власності та підпорядкування, а також на представництво інтересів кооперативу "Ірпінмаш-3" вказує на те, що за часом вони видані значно пізніше від складання розписок про отримання коштів.

Будь-які докази того, що між сторонами на час складання розписок мали місце відносини в межах яких відповідач отримав кошти, як оплату за виконану роботу, розрахунок на підтвердження виконання таких робіт суду не подано, тому суд дійшов висновку про те, що справжньою правовою природою правовідносин між сторонами за даними розписками відбувся договір позики.

Наявність у позивача оригіналів розписок на час розгляду справи свідчить про існування невиконаних зобов"язань відповідача перед позивачем.

Згідно зі ст. 99 Конституції України, ст.192 ЦК України грошовою одиницею України є гривня. Гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до статті 533 ЦК України грошове зобовязання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов"язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Аналіз вищезазначених норм вказує на те, що незалежно від валюти боргу (тобто грошової одиниці, в якій обчислена сума зобовязання), валютою платежу, тобто засобом погашення грошового зобовязання і фактичного його виконання є національна валюта України гривня.

Враховуючи наведене позовні вимоги в частині стягнення з позивача боргу за договором позики від 29.08.2008 року та від 12.09.2008 року , а також процентів за користування позикою підлягають задоволенню, відповідно до проведеного позивачем розрахунку процентів від суми позики, який при розгляді справи ніким не був змінений або спростований.

Згідно ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Вимоги за договором позики від 18.07.2008 року та за розпискою про отримання позики в розмірі 15000 гривень, яка датована 16.09.2009 року були пред"явлені позивачем під час розгляду справи шляхом подання уточненої позовної заяви про збільшення позовних вимог, яка надійшла до суду 07.05.2015 року. До цього часу такі позовні вимоги позивачем до відповідача не пред"являлись. Зі змісту договору позики від 18.07.2008 року слідує, що строк дії договору становить 2 роки з моменту надання коштів. Згідно розписки від 18.07.2008 року кошти були надані відповідачу в цей же день. З розписки від 16.09.2009 року слідує, що отримана відповідачем позика підлягала поверненню до 16.11.2009 року. Отже, станом на день пред"явлення вимоги за даними договорами сплив строк позовної давності.

Відповідно до ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідач в судовому засіданні зробив заяву про застосування строку позовної давності щодо правовідносин за договорами позики від 18.07.2008 року та від 16.09.2009 року, про що також зазначив в наданих письмових запереченнях.

Згідно ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З врахуванням наведеного позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають у зв"язку зі спливом строку позовної давності.

Відповідно до ст.88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційнодо розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Згідно квитанцій від 12.09.2013 року та від 30.04.2015 року позивачем сплачено судовий збір в загальному розмірі 2675, 72 гривень.

Отже, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача понесених судових витрат підлягають частковому задоволенню .

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.10, 11, 60, 88, 209, 212, 214, 215 , 218 ЦПК України, ст.ст. 1046, 1047, 1048, 1049 ЦК України , -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 борг за договором позики від 29.08.2008 року та від 12.09.2008 року в сумі 148246 (сто сорок вісім тисяч двісті сорок шість) гривень, що є еквівалентом 7000 доларів США, 24746 (двадцять чотири тисячі сімсот сорок шість) гривень 82 копійки процентів за користування позикою та 806 гривень 99 копійок понесених судових витрат.

В решті вимог відмовити за спливом строку позовної давності.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Житомирської області через Коростенський міськрайонний суд шляхом подачі протягом десяти днів апеляційної скарги.

Суддя :