Ухвала суду № 45311995, 24.10.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/2933/13 24.10.2013 24.10.2013 24.10.2013

Провадження №22-ц/784/2468/13

Головуючий у першій інстанції-Прохоров П.А.

Доповідач апеляційної інстанції-Данилова О.О.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2013 рокум. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого - Данилової О.О.

суддів- Лівінського І.В., Шаманської Н.О.

при секретарі - Рудніку Є.М.

за участю представника заявника - ОСОБА_1

представника Заводського ВДВС ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

ОСОБА_3

на ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 25 квітня 2013 року за заявою

ОСОБА_3 про виправлення помилки у виконавчому документі

у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди

У С Т А Н О В И Л А:

У березні 2013 року ОСОБА_3 звернулась до суду з заявою про виправлення помилки у виконавчому документі.

Заявниця посилалась на те, що 11 лютого 2013 року Центральним районним судом м.Миколаєва на підставі рішення того ж суду від 10 жовтня 2012 року та рішення апеляційного суду Миколаївської області від 28 листопада 2012 року видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_4 на її користь 76350,60 грн. майнової шкоди, 2000 грн. моральної шкоди та 772 грн. судових витрат. Проте державний виконавець Центрального ВДВС ММУЮ відмовив у відкритті виконавчого провадження у звязку з відсутністю у виконавчому документі ідентифікаційного номеру відповідача.

Посилаючись на невідповідність виконавчого документу вимогам статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», ОСОБА_3 просила суд видати виконавчий документ з зазначенням ідентифікаційного номеру боржника ОСОБА_4 для подальшого примусового виконання судового рішення.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 25 квітня 2013 року у задоволенні заяви відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просила ухвалу скасувати та повернути справу до суду першої інстанції на новий розгляд. Апелянт не погодилась з висновком суду про відсутність перешкод для примусового виконання рішення суду.

Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 10 жовтня 2012 року, зміненим рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 28 листопада 2012 року, з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 стягнуто 76 350, 60 грн. майнової, 2 000 грн. моральної шкоди, а також 772 грн. судових витрат. 11 лютого 2013 року Центральним районним судом м. Миколаєва видано виконавчий лист ( а.с.171).

Постановою державного виконавця Центрального ВДВС ММУЮ від 25 лютого 2013 року відмовлено у відкритті виконавчого провадження за пунктом 6 частини 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження у звязку з невідповідністю виконавчого листа вимогам статті 18 цього закону ( а.с.172).

Відповідно до частин 1 та 2 статті 369 ЦПК України виконавчий лист повинен відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим ЗУ «Про виконавче провадження». Суд, який видав виконавчий лист, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню.

Отже, підставою для застосування правил статті 369 ЦПК України є встановлення факту помилки при оформленні або видачі виконавчого документу.

Згідно пункту 3 частини 1 статті 18 ЗУ «Про виконавче провадження» у виконавчому листі, крім іншого, зазначається індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб-платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб-громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 11 ЗУ «Про виконавче провадження» державний виконавець з метою захисту інтересів стягувача може самостійно одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну.

Тобто, у разі не зазначення індивідуального ідентифікаційного номера (реєстраційного номера облікової картки платника податків) у рішенні суду, судовому наказі, державний виконавець може самостійно звернутися до відповідного державного органу державної податкової служби із запитом про витребування довідки про індивідуальний ідентифікаційний номер (реєстраційний номер облікової картки платника податків) боржника.

Аналіз зазначених норм дає підстави вважати, що сама по собі відсутність у виконавчому документі ідентифікаційного номеру боржника через те, що ці дані відсутні у справі та не були відомі суду, не є помилкою при оформленні виконавчого листа, яку може бути виправлено за правилами статті 369 ЦПК.

Цей недолік не може бути перешкодою у відкритті виконавчого провадження і може бути виправлений в порядку виконання судового рішення.

Така правова позиція підтримана і Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ та викладена в судових рішеннях касаційної інстанції (ухвала від 17 жовтня 2012 року, 25 вересня 2013 року та інш.).

Таким чином, висновок суду першої інстанції про відсутність передбачених статтею 369 ЦПК України підстав для внесення виправлень у виконавчий лист відповідає обставинам справи та вимогам норм процесуального та виконавчого законодавства.

Доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують, а тому не можуть бути підставою для скасування ухвали суду.

Керуючись статтями 312, 315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 25 квітня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

ГоловуючийСудді