Рішення № 45311963, 24.10.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/3700/13 24.10.2013 24.10.2013 24.10.2013

Провадження №22-ц/784/3026/13

провадження № 22ц/784/3026/2013 Головуючий у першій інстанції: Румянцева Н.О.

Категорія 44 Доповідач в апеляційній інстанції: Лівінський І.В.

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

24 жовтня 2013 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Данилової О.О.,

суддів: Лівінського І.В.,

Шаманської Н.О.,

при секретарі судового засідання Руднік Є.М.,

за участі:представника позивачки ОСОБА_4,

відповідача ОСОБА_5,

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_5

на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 16 липня 2013 року

за позовом

ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

в с т а н о в и л а:

У квітні 2013 року ОСОБА_6 звернулася з позовом до ОСОБА_5 про визнання особи такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1.

Позивачка зазначала, що вона є квартиронаймачем вищезазначеної квартири, на підставі ордену № 377 від 22 квітня 1986 року. В цій квартирі також зареєстрований відповідач, який є її колишнім чоловіком.

Однак, з лютого 2012 року відповідач по даній адресі не проживає, його особистих речей в квартирі немає, участі у сплаті комунальних послуг не бере. Посилаючись на викладене, позивачка просила задовольнити позов.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 16 липня 2013 року позов задоволено. Визнано ОСОБА_5 таким, що втратив право користування жилим приміщенням квартири АДРЕСА_1.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5, посилаючись на незаконність рішення, на невідповідність висновків суду обставинам справи, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши докази по справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_5 не проживав в спірній квартирі понад шість місяців без поважних причин, а тому втратив право користуванням цим приміщенням.

Однак, з таким висновком суду погодитися не можна, оскільки він не відповідає обставинам справи та вимогам матеріального права.

Так, із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 зареєстрований в АДРЕСА_1 та постійно проживав в ній до лютого 2012 року. Іншого житла він не має.

Як видно з рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 17 січня 2013 року ОСОБА_6 відмовлено у визнанні ОСОБА_5 таким, що втратив право користування спірною квартирою. При цьому судом встановлено, що в серпні 2012 року позивачка змінила замки у спірній квартирі, чим перешкоджає відповідачу в користуванні цим приміщенням.

В судовому засіданні по даній справі ОСОБА_5 пояснив, що відповідачка не надала йому ключі від вхідних дверей квартири. В звязку з чим він не може ввійти у квартиру, хоча неодноразово намагався це зробити.

Крім того, під час розгляду справи в апеляційному суді, представник позивачки не заперечував, що ОСОБА_6 особисто не давала відповідачу ключі від квартири.

За таких обставин колегія суддів вважає, що тимчасова відсутність ОСОБА_5 була обумовлена поважними причинами, оскільки відповідачка створила йому перешкоди в користуванні квартирою.

Із змісту ст.ст. 71, 72 ЖК України вбачається, що визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, можливе лише внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки без поважних причин.

Таким чином, позов ОСОБА_6 про визнання ОСОБА_5 таким, що втратив право користування зазначеною квартирою задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, рішення підлягає скасуванню на підставі п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Доводи позивачки про те, що відповідач не звертався до правоохоронних органів для вселення, не може бути достатньою обставиною вважати причини відсутності відповідача в спірній квартирі не поважними.

Керуючись статями 303, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.

Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 16 липня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:Судді: