Постанова № 44370692, 21.05.2015, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2015 року м.Житомир справа № 806/302/15

час прийняття: 11 год. 40 хв. категорія 8.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лавренчук О.В.,

за участю секретаря судового засідання Костарчука О.Ф.,

за участю: представника позивача Кобилинського П.І.,

представника відповідача Гарькавої Г.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства "Лугинське лісове господарство" до Лугинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.01.2015 року №0000032200, №0000022200,

встановив:

Державне підприємство „Лугинське лісове господарство" звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду з вказаним позовом, в якому, з врахуванням положень заяви про зміну позовних вимог від 26.05.2015 р. (т.8, а.с. 207-214), просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Лугинської об'єднаної державної податкової інспекції від 12.01.2015 р. №№ 0000032200 та 0000022200 (т. 1, а.с. 157-158).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки акту перевірки, на підставі якого були прийняті спірні податкові повідомлення-рішення, а саме: про заниження розміру зобов'язання зі сплати до Державного бюджету України суми частини чистого прибутку (доходу) на суму 31465,50 грн. та про заниження обсягу зобов'язання з податку на додану вартість на суму 11725 грн., є помилковими та не підтверджуються документальними доказами.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечувала та просила в його задоволенні відмовити.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та заперечення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню за таких підстав.

Державне підприємство „Лугинське лісове господарство", як платник податків, перебуває на обліку в Лугинській об'єднаній державній податковій інспекції.

Працівниками податкового органу було проведено у позивача позапланову виїзну документальну перевірку з питань достовірності декларування та сплати податкових зобов'язань за період його діяльності з 01.01.2013 р. по 31.12.2013 р. про що було складено акт перевірки від 05.01.2015 р. №1/22-024/00991864 (т. 1 а.с. 108-155).

В процесі проведення зазначеної перевірки податковим органом, серед іншого, було встановлено, що Державним підприємством „Лугинське лісове господарство" в порушення вимог:

- Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", що був затверджений наказом Мінфіну України від 07.02.2013 р. N73, та Методичних рекомендацій щодо заповнення форм фінансової звітності, затверджених наказом Мінфіну України від 28.03.2013 р. N433, було допущено помилки у визначенні обсягів доходів та витрат, що мають враховуватись при визначенні обсягу отриманого в 2013 р. розміру чистого прибутку (доходу), що призвело до заниження ним зобов'язання зі сплати до Державного бюджету частини чистого прибутку в сумі 31465,50 грн.;

- ст.ст. 185, 187, 188, 198 та 201 ПК України було неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за господарськими операціями з ПАТ «Клеванський лісозавод «Промінь», що призвело до заниження платником зобов'язання з цього податку на суму 11725 грн.

За результатами перевірки Лугинською об'єднаною державною податковою інспекцією 12.01.2015 р. було видано спірні податкові повідомлення-рішення:

-№ 0000032200 - про збільшення зобов'язання з перерахування в доход Державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) на суму 31465 грн.;

- № 0000022200 - про збільшення зобов'язання з податку на додану вартість на суму 54758 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 27379 грн., разом - 82137 грн.

З врахуванням досягнутого між сторонами спору податкового компромісу (т. 8, а.с. 217-219) та відповідно до поданої заяви про зміну позовних вимог (т. 8, а.с. 207-214) позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення: №0000032200 - в повному розмірі; № 0000022200 - в частині визначення додаткового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 11725 грн. та застосування штрафної фінансової санкції в розмірі, що припадає цю суму несплаченого податку - 5862 грн., разом - 17587 грн.

Про достовірність визначення розміру частини чистого прибутку (доходу) підприємства, що підлягає перерахуванню позивачем до Державного бюджету України за підсумками 2013 р.

Відповідно до висновків, що були викладені посадовими особами податкового органу в акті перевірки від 05.01.2015 р., позивач за підсумками 2013 р. допустив заниження обсягу отриманого в 2013 р. чистого прибутку не загальну суму 209770 грн., що в свою чергу, спричинило несплату ним до Державного бюджету України 15-відсоткової частини від суми одержаного чистого прибутку (доходу) в розмірі 31465,50 грн.

Оскільки податковим органом в матеріалах перевірки всупереч вимогам п. 6 розд. 1, п. 5.2 розд. 2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 22.12.2010 р. N984, працівниками відповідача в акті перевірки не було зроблено посилання на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених порушень, суд зобов'язав відповідача надати письмово з цього приводу додаткове пояснення.

Як вбачається зі змісті письмових пояснень представника відповідача від 27.04.2015 р., відповідач вважає, що в 2013 р. позивач з метою обрахунку суми одержаного чистого прибутку (доходу):

- до отриманого доходу не включив вартість реалізованих в грудні 2013 р. ТОВ «ВК Діоніс» лісоматеріалів на суму 42600 грн. (ряд. 2000 форми №2);

- до отриманого доходу не включив вартість наданих ДП «Радовельське ЛГ» послуг: у вересні 2013 р. - 19728,20 грн. та у жовтні 2013 р. - 6495,30 грн., разом - 20979 грн. (ряд. 2000 форми №2);

- до складу інших операційних доходів не включив суму в розмірі 36000 грн. (ряд. 2120 форми №2);

- до складу інших операційних витрат помилково включив витрати на загальну суму 72109 грн., в т.ч.: сума допомоги з тимчасової непрацездатності - 64389,90 грн., сума нецільової благодійної допомоги - 5500 грн. та сума благодійної допомоги гр. Денисенко - 2250 грн. (ряд. 2180 форми №2);

- до складу інших операційних витрат помилково включив витрати в загальному розмірі 37891 грн., що не були ним під час перевірки підтверджені даними бухгалтерського обліку (ряд. 2180 форми №2).

Представник відповідача в судовому засіданні пояснила, що позивач безпідставно зменшив обсяг отриманого в 2013 р. чистого прибутку (доходу) на загальну суму 209770 грн, що спричинило несплату ним до Державного бюджету Ураїни суми частини чистого прибутку (доходу) в розмірі 31465,50 грн (розрахунок: 209770 * 15%).

Однак такі висновки відповідача не підтверджуються, як матеріалами справи, так і додатковими поясненнями представника відповідача.

Судом, при перевірці юридичної та фактичної обгрунтованості обставин та мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено наступне

Відповідно до положень ст. 11-1 Закону України «Про управління об'єктами державної власності», вимог п. 1 Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями, що був затверджений постановою КМ України від 23.02.2011 р. N138, частина чистого прибутку (доходу), що відраховується державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями до державного бюджету за відповідний період, визначається виходячи з обсягу чистого прибутку (доходу), розрахованого згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку у розмірі:

- 30 відсотків - державними підприємствами, що є суб'єктами природних монополій, та державними підприємствами, плановий розрахунковий обсяг чистого прибутку яких перевищує 50 млн. гривень;

- 15 відсотків - іншими державними унітарними підприємствами.

Позивач, відповідно до статуту та положень ст. 73 Господарського кодексу України, є державним унітарним підприємством, що перебуває у підпорядкуванні Державного агентства з лісових ресурсів України, та має сплачувати до Державного бюджету частину чистого прибутку (доходу) виходячи з розміру 15 відсотків. При цьому розрахунок чистого прибутку (доходу) має здійснюватись ним з врахуванням вимог Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", що був затверджений наказом Мінфіну України від 29.11.1999 р. N290, Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", що був затверджений наказом Мінфіну України від 31.12.1999 р. N318, та Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", що був затверджений наказом Мінфіну України від 07.02.2013 р. N73.

Щодо правильності врахування суми доходу, що був одержаний позивачем від господарських операцій з ТзОВ ВК «Діоніс» суд зазначає наступне.

В грудні 2013 р. ТзОВ ВК «Діоніс» відповідно до укладеного між сторонами Договору купівлі-продажу деревини від 04.12.2013 р. (т. 8 а.с. 226-230) та враховуючи платіжні доручення від 20.12.2013 р. №89 (т. 8 а.с. 231) контрагент позивача сплатив в якості попередньої оплати під майбутні поставки товару грошову суму в розмірі 42600,00 грн.

Товар був поставлений Позивачем на адресу покупця - ТзОВ ВК «Діоніс» в наступному 2014 р. відповідно до товарно-транспортної накладної від 15.02.2014 р. серія ЖТБ №260051 (т. 8 а.с. 233).

Відповідно до вимог п. 8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід" дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, інших активів) підприємством визнається в разі наявності всіх наведених нижче умов:

- покупцеві передані ризики й вигоди, пов'язані з правом власності на продукцію (товар, інший актив);

- підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованою продукцією (товарами, іншими активами);

- сума доходу (виручка) може бути достовірно визначена;

- є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства, а витрати, пов'язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені

За таких підстав суд погоджується з доводами позивача про те, що одержана продавцем від покупця зазначена грошова сума не може бути визнана в якості доходу 2013 р., оскільки відповідно до норм п.п. 6.3 та 6.4 цього Положення (Стандарту) 15 «Дохід» не визнаються доходами суми попередніх оплат та суми авансів в рахунок оплати продукції (товарів, робіт, послуг).

Враховуючи наведені обставини, суд приходить до висновку, що позивач правомірно, керуючись приписами вищезазначеного Стандарту 15, з метою обчислення суми одержаного чистого прибутку (доходу), не включав до складу доходу 2013 р. отриману суму попередньої оплати в розмірі 42600,00 грн.

Що стосується господарських операцій позивача з ДП «Радовельське ЛГ», суд зазначає наступне.

Так, позивач в ході судового розгляду позову надав пояснення, що в 2013 р. господарських взаємовідносин з суб'єктом господарювання ДП Радовельське ЛГ, не мав, будь-яких послуг йому не надавав, грошових розрахунків з ним не проводив. Позивач також послався та те, що зазначене державне підприємство не існує взагалі, оскільки таке відсутнє, як в переліку державних підприємств, що підпорядковуються Державному агентству лісових ресурсів України, так і у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не спростував належними та допустимими доказами зазначені твердження представника позивача.

З огляду на викладене, суд вважає, що висновок відповідача відносно заниження підприємством в 2013 р. доходу за операціями з таким підприємством на загальну суму в розмірі 20978,80 грн. є помилковим.

Щодо не включення позивачем до складу інших операційних доходів суми в розмірі 36 тис. грн суд зазначає наступне.

Представник відповідача в судовому засіданні зазначила, що сума доходу, що була облікована позивачем на бух. рах. 717 «Дохід від списання кредиторської заборгованості» та була відображена підприємством в Головній книзі за 2013 р., складала 36746 грн.

Однак, представник позивача в судовому засіданні зауважив, що висновок було зроблено, шляхом посилання на недостовірні відомості. В якості спростування таких відомостей позивач надав суду копії витягу з головної книги за 2013 рік та витягів з журналу-ордеру №6 за липень 2013 р. та грудень 2013 р.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідно до даних Головної книги за 2013 р. та даних журналів-ордерів №6 за 2013 р. фактична сума доходів, що рахувалась на цьому бухгалтерському рахунку склала 453,94 грн., а не 36746 грн., як це помилково вважає відповідач. Така різниця складає 36292 грн. (з застосуванням правил округлення - 36 тис. грн.).

З огляду на таке суд вважає, що висновок відповідача про те, що позивачем в 2013 р. до складу інших операційних доходів не було включено суму доходу в розмірі 36000 грн є помилковим.

Щодо помилкового включення позивачем до складу інших операційних витрат на суму 72109 грн суд зазначає наступне.

Відповідно до даних додатків до Акту перевірки від 05.01.2015 р. №1/22-024/00991864 (т. 1, а.с. 108-155 ), що підтверджується також і даними Головної книги позивача за 2013 р., розмір витрат, що був відображений ним на бух. рах. 949 «Інші витрати операційної діяльності» склав 465241 грн., а не 393132 грн., як про це помилково зазначив представник відповідач в своєму додатковому поясненні від 27.04.2015 р., різниця в показниках складає 72109 грн. (розрахунок: 465241 - 393132).

Окрім цього всупереч вимогам п. 6 розд. 1, п. 5.2 розд. 2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 р. N984, посадовими особами відповідача ні в акті перевірки від 05.01.2015 р., ні в додатковому поясненні від 27.04.2015 р. не було наведено конкретного переліку первинних чи інших документів зміст яких свідчив би про допущені позивачем вищезазначені порушення.

З огляду на викладене, суд вважає, що доводи відповідача про завищення в 2013 р. позивачем обсягу інших витрат операційної діяльності на загальну суму 72109 грн., є помилковим, оскільки не був підтверджений ним жодним з належних доказів.

Щодо помилкового включення позивачем до складу інших операційних витрат на суму 37891 грн суд зазначає наступне.

Не був підтверджений відповідачем належними доказами і висновок, про те, що позивач в 2013 р. помилково включив до складу інших операційних витрат витрати в загальному розмірі 37891 грн. Відповідно до відомостей, що були зазначені в такому додатковому поясненні відповідача, обсяг витрат позивача з операційних курсових різниць за 2013 р. облікованих на бух. рах. 945 «Інші витрати операційної діяльності» склав 25743 грн.

Враховуючи наведені обставини, суд дослідив письмові доводи позивача та встановив наступне.

Так, відповідно до відомостей Головної книги платника за 2013 р. такий обсяг курсових різниць, облікованих ним на бух. рах. 945 в 2013 р. склав 47753 грн., що підтверджується також і даними відповідного додатку до акту перевірки від 05.01.2015 р., різниця складає 22010 грн.

В ході розгляду справи, представником відповідача не надано жодного документального доказу, що свідчить про обґрунтованість його висновків в частині решти обсягу виявленого порушення.

Зважаючи на вище викладене, суд приходить до висновку про помилковість висновків податкового органу стосовно завищення в 2013 р. позивачем обсягу інших витрат операційної діяльності на загальну суму 72109 грн.

Враховуючи наведені обставини справи, суд приходить до висновку про помилковість доводів відповідача стосовно допущено позивачем за підсумками 2013 р. заниження обсягу отриманого в 2013 р. чистого прибутку на загальну суму 209770 грн. (розрахунок: 42600 + 20979 + 36000 + 72109 + 37891). З цих підстав суд погоджується з доводами позивача про помилковість висновків відповідача стосовно заниження позивачем розміру частини чистого прибутку (доходу), що за підсумками 2013 р. підлягає до сплати в доход Державного бюджету України в сумі 31465,50 грн.

Щодо достовірності декларування позивач сум податку на додану вартість за господарськими операціями з ПАТ «Клеванський лісозавод «Промінь» суд зазначає наступне.

Відповідно до висновків акту перевірки, позивач в окремі звітні періоди 2013 р. здійснював постачання (продаж) пиломатеріалів необрізних ялинових на адресу ПАТ «Клеванський лісозавод «Промінь» за цінами, що були нижчими від рівня собівартості товару. З цієї причини працівники відповідача з посиланням на приписи п. 188.1 ст. 188 ПК України, вважають, що внаслідок таких операцій позивачем було занижено розмір зобов'язання з податку на додану вартість на суму 11725 грн.

Дослідивши надані сторонами письмові докази та заслухавши пояснення представників сторін суд зазначає наступне.

Відповідно до положень п. 188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Як слідує з його змісту, зазначений пункт ПК України не містить норм, якими запроваджено особливий порядок оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання товарів/послуг за цінами, що є меншими від рівня їх собівартості. Не містять таких спеціальних норм і інші положення ПК України, а так само і норми прийнятих на його виконання підзаконних нормативно-правових актів.

За таких підстав суд приходить до висновку, що доводи відповідача про неправомірне віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за господарськими операціями з ПАТ «Клеванський лісозавод «Промінь» на загальну суму 11725 грн. є помилковими.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи, відповідач не довів правомірності та обґрунтованості мотивів винесення спірних податкових повідомлень-рішень, висновки що викладені в акті базуються на припущеннях та не містять належних та допустимих доказів вчинення платником податків порушень податкового законодавства, що суперечить вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

З огляду на викладене, вимоги позивача про визнання протиправними та скасування спірних податкових повідомлень-рішень є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

постановив:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати видані Лугинською об'єднаною державною податковою інспекцією податкові повідомлення-рішення від 12 січня 2015 року:

- №0000032200;

-№0000022200 - в частині збільшення зобов'язання з податку на додану вартість на суму 17587,00, з яких 11725,00 грн - основний платіж та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 5862, 00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства "Лугинське лісове господарство" (код ЄДРПОУ 00991864) суму сплаченого судового збору у розмірі 1072,00 грн.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.В. Лавренчук

Повний текст постанови виготовлено: 26 травня 2015 р.