Ухвала суду № 44054459, 28.04.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11/774/62/15 Справа № 433/1269/12 Головуючий у 1 й інстанції - Пістовар О.С.П Доповідач - Капелюха В.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2015 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

Головуючого-судді Капелюхи В.М.

суддів Семопядного В.О., Кононенко О.М.

за участю:

секретаря Зичкової К.О.

прокурора Ярової О.А.

обвинуваченого ОСОБА_2

потерпілого ОСОБА_3

адвокатів Новік В.М.,Лашко А.Н.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську кримінальну справу за апеляційними скаргами прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, потерпілого ОСОБА_3, представника потерпілого - адвоката Новік В.М., законного представника неповнолітньої потерпілої ОСОБА_6 - ОСОБА_7, адвоката Погосян С.Є. в інтересах засудженого ОСОБА_2 та самого засудженого ОСОБА_2 на вирок Покровського районного суду Дніпропетровської області від 18 березня 2014 року, щодо:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Маломихайлівка,Покровського району, Дніпропетровської області, громадянина України, українця, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2, проживаючого: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

засудженого за ч.2 ст.286 КК України на 3 роки 2 місяці позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 15000 гривень в рахунок погашення моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави витрати, пов'язані з проведенням автотехнічної експертизи по кримінальній справі в сумі 619 гривень 20 копійок;

- витрати, пов'язані з проведенням повторної автотехнічної експертизи №169-11 від 12.02.2011 року в сумі 1875 гривень 20 копійок;

- витрати, пов'язані з проведенням комісійної автотехнічної експертизи №2435 від 30.09.2011 року в сумі 2538 гривень 00 копійок;

- витрати, пов'язані з проведенням комплексної судової транспортно-трасологічної автотехнічної експертизи та експертизи технічного стану транспортних засобів №1127/1128/1129-13 від 25.06.2013 року в сумі 2448 гривень 00 копійок;

- витрати, пов'язані з проведенням комісійної судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи №10190/481 від 28.01.2014 року в сумі 3924 гривень 00 копійок.

В С Т А Н О В И Л А:

Згідно з вироком суду ОСОБА_2 визнаний винним і засуджений за вчинення злочину за таких обставин.

27 червня 2010 року, близько 15 години 10 хвилин, управляючи автомобілем "DAEWOO NEXIA", держ. номер НОМЕР_1, рухався по вулиці Пушкіна в с. Маломихайлівка, Покровського району, Дніпропетровської області на ділянці дороги з піщаним покриттям, загальною шириною 3 метра, з обмеженою видимістю, зі швидкістю не менше 39,5 - 47,7 км/год. при допустимій швидкості руху за умовами видимості дороги 26,7-30,9 км/год., чим порушив вимоги п. 12.2 "Правил дорожнього руху України", в якому вказано, що: "в темний час доби і в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав можливість зупинити транспортний засіб в межах видимості дороги". В цей час в зустрічному йому напрямку рухався мотоцикл "УРАЛ ІМ3810310" , держ. номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3, який в бічному причепі мотоцикла перевозив свою неповнолітню доньку ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_5 Водій ОСОБА_2 при виявленні зустрічного мотоцикла застосував екстрене гальмування, і в той момент, коли автомобіль виїхав на лівий край проїзної частини, сталося зіткнення передньою лівою частиною автомобіля і лівою боковою частиною мотоцикла "Урал ІМ 3810310" під керуванням водія ОСОБА_3, який щоб уникнути зіткнення виконав маневр в праву сторону, виїхав на праве узбіччя дороги. В результаті зіткнення ОСОБА_3 були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді відкритого перелому лівої гомілки на межі верхньої та середньої третини з пошкодженням судин гомілки і її травматичної ампутації, які згідно висновку судово-медичної експертизи №213-2010 р. / "Е" від 30.09.2010 року, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння. Пасажиру мотоцикла ОСОБА_6 були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді забитої рани обличчя, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 165-2010 р. "Е", відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинило короткочасний розлад здоров'я. Згідно додаткової судово-медичної експертизи №212/165-2010/ "Е" від 18.10.2010 року, при огляді потерпілої ОСОБА_6 виявлено наявність посттравматичного рубця в області лівої щоки, і згідно консультації лікаря спеціаліста досягнення бажаного косметичного ефекту, тобто зникнення рубця, звичайними терапевтичними засобами неможливо. Тілесні ушкодження виявлені у ОСОБА_6 у вигляді посттравматичного рубця в області лівої щоки, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, що спричинило непоправне знівечення обличчя.

Згідно висновку комісійної судової автотехнічної експертизи №2435 від 30.09.2011 року, в даній дорожній обстановці водій автомобіля "DAEWOO NEXIA" ОСОБА_2 мав в розпорядженні технічну можливість запобігти пригоді, за умови виконання з його боку вимог п.12.2 "Правил дорожнього руху України". В даній дорожній обстановці дії водія автомобіля "DAEWOO NEXIA" ОСОБА_2 не відповідали вимогам п.12.2 "Правил дорожнього руху України", які знаходяться в причинному зв'язку з настанням події. Водій мотоцикла "Урал" ОСОБА_3 не мав технічної можливості запобігти пригоді. В діях водія мотоцикла "Урал" ОСОБА_3 невідповідностей вимогам "Правил дорожнього руху" не вбачається. Враховуючи ту обставину, що водій автомобіля "DAEWOO NEXIA" ОСОБА_2 здійснював рух зі швидкістю 39,5-47,7 км/год. перевищуючи допустиму за умовами видимості швидкість руху, він позбавив себе і іншого учасника ДТП (водія ОСОБА_3.) технічної можливості зупинити керовані ними транспортні засоби без контактування між собою, навіть за умови одночасного прийняття водіями ОСОБА_2 і ОСОБА_3 заходів до гальмування.

В апеляціях:

- прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, не оскаржуючи доведеності вини та правової кваліфікації дій засудженого, просить вирок скасувати у зв'язку із невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочину і особі засудженого ОСОБА_2, внаслідок м'якості. Просить постановити свій вирок, яким призначити ОСОБА_2 покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у вигляді 5 років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до 2 років;

- потерпілий ОСОБА_3 просить вирок суду скасувати у зв'язку із невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочину і особі засудженого ОСОБА_2, внаслідок м'якості. Просить постановити свій вирок, яким призначити ОСОБА_2 покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у вигляді 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до 3 років та стягнути із засудженого в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 20399,81 грн. і моральну шкоду у розмірі - 50000 грн. В обґрунтування своїх вимог зазначає про те, що ОСОБА_2 свою вину не визнав, щирого каяття з його сторони не було, вибачення за скоєне не просив і не відшкодував завдану моральну і матеріальну шкоду. Вважає, що суд безпідставно відмовив йому в задоволенні позовних вимог. Просить врахувати, що в результаті ДТП, він став інвалідом і втратив ногу, у зв'язку з чим було порушено його звичайний склад життя;

- законний представник неповнолітньої потерпілої ОСОБА_6 - ОСОБА_7 і представник потерпілого ОСОБА_3- адвокат Новік В.М. оскаржили вирок з аналогічних підстав ;

- адвокат Погосян С.Е. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 просить скасувати вирок суду у зв'язку із неповнотою та односторонністю досудового і судового слідства, істотними порушеннями вимог кримінально-процесуального закону, а також невідповідністю призначеного покарання засудженому ступеню тяжкості вчиненого та даним про особу засудженого, внаслідок надмірної суворості. В обґрунтування своїх доводів зазначає про те, що досудове слідство проведено неповно і односторонньо, а судом не дана належна оцінка всім доказам у справі, не допитані експерти ОСОБА_10 та ОСОБА_11 з приводу проведеної ними автотехнічної експертизи, не допитані працівники ДАІ, які були присутні під час огляду місця події, огляду і перевірки стану транспортного засобу. Вважає, що в діях потерпілого ОСОБА_3 вбачаються порушення ним п.п. 2.1, 2.3, 12.3 Правил дорожнього руху України, внаслідок чого трапилась дорожньо-транспортна пригода. Просить направити матеріали кримінальної справи у відношенні ОСОБА_2 для проведення додаткового розслідування;

- засуджений ОСОБА_2 підтримав свою апеляцію та апеляцію свого адвоката, просить направити матеріали кримінальної справи відносно нього Прокурору Покровського району для проведення додаткового розслідування внаслідок неповноти та односторонності досудового і судового слідства, істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону. Зазначає, що проведення огляду місця події, а також і огляду технічного стану транспортних засобів здійснювалося без участі спеціаліста і навіть не працівниками ДАІ, а "особисто слідчим", який у судовому засіданні, підтверджуючи наявність зауважень учасників цих слідчих дій щодо невідповідності фактичним обставинам зазначеної у протоколах інформації, пояснив суду, що спеціальних автотехнічних знань він не має, однак рішення про фіксацію "конкретних даних", він приймав особисто "керуючись своїм життєвим досвідом". Допитані у суді свідки ОСОБА_12, ОСОБА_13 та інші повністю спростовували інформацію, зазначену у протоколах вказаних слідчих дій. При цьому, вказані "неправдиві дані" фактично використосувалися як слідчим так і судом. Також вказує на те, що при проведенні відтворення обстановки та обставин події, призначеного згідно до вказівки суду для усунення встановлених протиріч, фактичні дані, які були отримані, не лише не узгоджуються, а навіть повністю спростовують докази сторони обвинувачення, оскільки свідчать про порушення норм кримінально-процесуального закону, які призвели до неповноти та неправильності досудового слідства. Крім того суддею, було відмовлено в задоволенні клопотання захисника про виклик та допит працівників ДАІ, які були присутні при проведенні замірів місця ДТП і складення відповідних протоколів.При призначенні покарння, судом не було наведено жодного обгрунтування призначення покарання у вигляді позбавлення волі, а також і щодо призначення додаткового покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами, судом не наведено жодної із обставин, які обтяжують покарання, що свідчить про невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину і особі засудженого.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, думку прокурора, який підтримав апеляцію прокурора і просив постановити вирок, яким призначити ОСОБА_2 більш суворе покарання, пояснення засудженого та його захисника адвоката Лашко А.Н., які просили вирок суду скасувати, а справу направити на додаткове розслідування, пояснення потерпілого ОСОБА_3 та його представника адвоката Новік В.М., які просили призначити більш суворе покарання засудженому та задовольнити позовні вимоги потерпілого в повному обсязі, перевіривши матеріали кримінального провадження, в межах поданих апеляцій, обговоривши її доводи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляції підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_2, у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України відповідають фактичним обставинам справи і ґрунтуються на зібраних у справі та досліджених в судовому засіданні і наведених у вироку доказах.

Так, потерпілий ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що 27.06.2010 року, близько 15 години, він, керуючи мотоциклом "Урал", рухався зі швидкістю 15 км/год. на дачу в с. Маломихайлівка. З ним в колясці мотоцикла сиділа його неповнолітня донечка - ОСОБА_6 Проїжджаючи по вул. Пушкіна в цьому селі, він побачив автомобіль і з'їхав вправо щоб розминутися, але сталося зіткнення, автомобіль вдарив мотоцикл в циліндр та йому в ногу. Донька отримала рвані рани на обличчі. На другий день батько обвинуваченого приніс йому 1000 гривень і більше ніякої допомоги не надав.

Аналогічні пояснення надали з цього приводу неповнолітня потерпіла ОСОБА_6 та представник останньої - її мати ОСОБА_7

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, підтвердили суду обставини, за яких вони їхали в автомобілі під керуванням ОСОБА_2, який рухався зі швидкістю близько 40 км/год. і в подальшому на округленні дороги відбулося зіткнення з мотоциклом.

Свідки ОСОБА_18 і ОСОБА_13, які були понятими, в судовому засіданні пояснили про обставини, за яких їх було запрошено до участі на місці події, коли співробітники ДАІ проводили фіксацію дорожньої пригоди.

Вищенаведені показання узгоджуються з показами допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_19, який в якості слідчого виїжджав на вищезгадане місце ДТП, де знаходилися транспортні засоби: мотоцикл "Урал" та автомобіль "Деу" з пошкодженнями. Ним були складені протоколи ДТП, схеми огляду транспортних засобів. Ніяких зауважень від учасників слідчих дій не було.

Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_20 надав пояснення з приводу проведеної ним за участю судового експерта ОСОБА_21 комплексної комісійної судової транспортно-трасологічної автотехнічної експертизи та експертизи технічного стану транспортних засобів (а.с.10-31 том 3).

Вина ОСОБА_2 об'єктивно підтверджується висновком комісійної судової авто технічної експертизи № 2435 від 30.09.2011 року, згідно якої в умовах даної дорожньо-транспортної пригоди сліду гальмування, довжиною 28, 5 м. залишеного автомобілем " Деу" при гальмуванні на сухому піщаному покритті проїзної частини, швидкість руху відповідала не менше 39,5-47, 7 км/год. В даній дорожній обстановці водій "Деу" мав технічну можливість запобігти пригоді, за умови виконання з його боку вимог п.12.2 "Правил дорожнього руху України", а дії водія автомобіля "Деу" ОСОБА_2 не відповідали вимогам п.12.2. "Правил дорожнього руху України", які знаходяться в причинному зв'язку з настанням події. В даній дорожній обстановці водій мотоцикла "Урал" ОСОБА_3 не мав технічної можливості запобігти транспортній пригоді. В діях водія мотоцикла "Урал" ОСОБА_3 невідповідностей вимогам "Правил дорожнього руху України", які б знаходились в причинному зв'язку з настанням події, не вбачається.

Враховуючи ту обставину, що водій автомобіля ОСОБА_2 здійснював рух зі швидкістю 39,5-47,7 км/год., перевищуючи допустиму за умовами видимості швидкість руху, він позбавив себе і іншого учасника ДТП- ОСОБА_3 технічної можливості зупинити керовані ними транспортні засоби без контактування між собою, навіть за умови одночасного прийняття водіями ОСОБА_2 і ОСОБА_3 заходів до гальмування.

Даний висновок комісійної автотехнічної експертизи № 2435 від 30.09.2011 року підтвердили допитані в ході досудового слідства експерти Донецького НДІСЕ ОСОБА_10 та ОСОБА_11 покази яких були оголошені в судовому засіданні.

Окрім показів потерпілих та свідків вина ОСОБА_2 підтверджується письмовими доказами по справі, які були досліджені в ході судового слідства:

- висновком повторної авто-технічної експертизи № 169-11 від 12.03.2011 року, яким встановлено невідповідність дій водія автомобіля ОСОБА_2 вимогам п.12.2. "Правил дорожнього руху", що з технічної точки зору знаходились в причинному зв'язку із данною ДТП;

- відомостями з висновку експерта № 70-27-590 від 12.11.2010 року, яким встановлено швидкість руху автомобіля "Деу" - 39,4-47,0 км/год.;

- даними з протоколу огляду місця події, в ході якого було встановлено місце зіткнення автомобіля "Деу" і мотоцикла "Урала", а також виявлені сліди гальмування автомобіля "Деу";

- іншими доказами по справі.

Таким чином, вказаними аналогічними і узгодженими показами як допитаних в суді, так і оголошеними в порядку ст..306 КПК України показами свідків, письмовими доказами, а також з урахуванням пояснень засудженого та його захисника під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, колегія суддів вважає, що суд обґрунтовано прийшов до висновку про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненому ним інкримінованого злочину.

Органом досудового слідства і судом були досліджені всі обставини, які мають значення для об'єктивного, повного і всебічного розгляду справи.

Суд першої інстанції прийняв всі можливі і законні заходи до виклику і допиту свідків, розглянув всі доводи та клопотання ОСОБА_2, в тому числі і щодо проведення комплексних автотехнічних експертиз.

Порушень вимог кримінально-процесуального законодавства, які б могли б бути підставами для скасування вироку, перевіркою матеріалів справи не встановлено.

Докази, які були зібрані по справі є допустимими, достатніми та достовірними.

Судом були перевірені всі обставини справи, показання свідків, висновки експертиз та протоколи проведених слідчих дій, які визнані судом допустимими і достовірними, які узгоджуються між собою і з матеріалами справи, відтак спростовують твердження обвинуваченого та його захисників щодо його невинуватості у вчиненні злочину.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що в об'єктивній дійсності шкідливий наслідок, що настав внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди, викликаний діями саме ОСОБА_2 і полягали в недотриманні ним п.12.2 "Правил дорожнього руху України" і його дії складають об'єктивну сторону складу злочину, передбаченого ст..286 ч.2 КК України.

Його дії правильно кваліфіковані за ст..286 ч.2 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжкі тілесні ушкодження.

Доводи в апеляціях ОСОБА_2 і його захисника про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповноту і односторонність досудового і судового слідства є безпідставними і спростовуються вищенаведеними доказами, яким суд дав належну оцінку у вироку суду, постановивши законний і обґрунтований вирок.

Що стосується призначеного ОСОБА_2 основного покарання у вигляді позбавлення волі, колегія суддів вважає, що воно призначено відповідно до вимог ст..65 КК України, з урахуванням ступеню тяжкості скоєного злочину, особи обвинуваченого, а також обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання, у зв'язку з чим, суд обґрунтовано прийшов до висновку про необхідність призначення йому покарання у вигляді позбавлення волі, яке буде необхідним і достатнім для його виправлення в межах санкції статті Кримінального Кодексу України, яке не суперечить вимогам Закону.

У зв'язку з цим доводи прокурора, потерпілого ОСОБА_3 та його представника - адвоката Новіка В.М., законного представника потерпілої ОСОБА_6 - ОСОБА_7, а також захисника адвоката Лашко А.Н. в інтересах обвинуваченого про невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого ОСОБА_2, колегія суддів вважає необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Вирок суду в частині призначеного ОСОБА_2 покарання є законним, обґрунтованим і належно вмотивованим.

Також, колегія суддів, з огляду на ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини справи і враховуючи дані про особу ОСОБА_2 не знаходить таких підстав для звільнення його від призначеного покарання з іспитовим строком.

Не вбачає колегія суддів також підстав для направлення справи для проведення додаткового розслідування, чи то призначення ОСОБА_2 більш суворого покарання.

Підстав для звільнення засудженого від покарання у відповідності до Закону України "Про амністію у 2014 році" від 08.04.2014 року, колегія суддів не вбачає, оскільки він не підпадає під дію цього Закону, а перебування його дружини в стані вагітності, про що ОСОБА_2 зазначив в ході апеляційного розгляду справи, не входить до переліку підстав для застосування акту амністії.

Що стосується доводів прокурора, потерпілого ОСОБА_3, адвоката Новік В.М., законного представника неповнолітньої потерпілої ОСОБА_6 - ОСОБА_7 з приводу необґрунтованої відмови в задоволенні позовних вимог потерпілого, то на думку колегії суддів, вони заслуговують на увагу з наступних підстав.

По справі був заявлений цивільний позов потерпілим ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, спричиненої внаслідок злочину. ОСОБА_3 просив суд стягнути з ОСОБА_2 на його користь матеріальну шкоду в сумі 20 399 гривень 81 копійку, а також матеріальну шкоду в сумі 50 000 гривень.

Перевіркою матеріалів справи встановлено, що суд, відмовляючи у задоволенні цивільного позову не керувався вимогами ст..ст.1166,1167 ЦК України, де в ст..1166 ЦК України вказано, що майнова шкода, завдана неправомірними діями фізичній особі, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Крім того, в ст..1195 ЦК України вказано, що фізична особа, яка завдала шкоди ушкодженням здоров'я особі, зобов'язана відшкодовувати потерпілому додаткові витрати, викликані необхідністю лікування, придбання ліків, які визначаються на підставі довідок, рецептів лікарів, рахунків про їх вартість тощо.

Відповідно до ст..23 ч.1.ч.2 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає в душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з противоправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Розмір такого відшкодування визнається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

При визначенні розміру відшкодування враховується також вимоги розумності і справедливості.

У відповідності до ст..129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому, при цьому підстави вимоги в задоволенні позовних вимог повинні бути належним чином обґрунтовані в вироку.

Ці вимоги закону судом першої інстанції не були виконані.

Перевіркою матеріалів справи встановлено, що потерпілий надав докази на підтвердження своїх вимог про відшкодування спричиненої внаслідок злочину матеріальної шкоди, а саме - копії листів тимчасової непрацездатності, копії платіжних документів про оплату на проїзд та витрат на лікування, обґрунтував спричинену йому моральну шкоду з огляду на те, що він став інвалідом, а його донька отримала непоправне знівечення обличчя.

В обґрунтування відмови в задоволенні позовних вимог потерпілого в частині відшкодування матеріальної шкоди, у вироку суд прийшов до висновку про неможливість задоволення позову в частині стягнення матеріальних збитків за недоведеністю.

Але з такими висновками, колегія суддів погодитися не може, а висновки суду в частині розв'язання цивільного позову про відшкодування матеріальної та моральної шкоди на зазначену вироком суму, не в повній мірі підтверджується доказами, дослідженими під час судового розгляду, а вирок суду в цій частині не можна вважати обґрунтованим, який ухвалений на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, яким суд першої інстанції не дав оцінки у вироку суду.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що вирок суду в частині розв'язання цивільного позову про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, заподіяної внаслідок злочину потерпілому підлягає скасуванню, а справа підлягає поверненню на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.

При нововому розгляді справи, суду необхідно ретельно і всебічно перервірити зібрані по справі докази на підтвердження позовних вимог про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, заподіяної внаслідок злочину потерпілому, дати їм належну оцінку та відповідно з законом вирішити питання про відшкодування матеріальних збитків та отриманої моральної шкоди потерпілим.

На підставі викладеного та керуючись п.п.11,15 Перехідних положень КПК України, ст.ст.365,366, 374 КПК України ( в редакції 1960 року), колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, потерпілого ОСОБА_3, законного представника неповнолітньої потерпілої ОСОБА_6 - ОСОБА_7, представника потерпілого ОСОБА_3- адвоката Новік В.М. і самого засудженого ОСОБА_2- задовольнити частково.

Вирок Покровського районного суду Дніпропетровської області від 18 березня 2014 року у відношенні ОСОБА_2 , засудженого за ст..286 ч.2 КК України в частині вирішення цивільного позову скасувати і направити справу для розгляду в порядку цивільного судочинства, в той же суд.

В решті вирок Покровського районного суду Дніпропетровської області від 18 березня 2014 року відносно ОСОБА_2 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з моменту проголошення.

Судді: