Ухвала суду № 43939463, 02.04.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" квітня 2015 р. м. Київ К/800/45306/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Олендера І.Я.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Орфей»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 червня 2011 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2013 року

у справі № 2а-10948/09/0470

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Орфей»

до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська,

Головного управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області,

за участю Прокуратури Бабушкінського району м. Дніпропетровська,

про визнання бездіяльності неправомірною, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Орфей» (далі - ТОВ з ІІ «Орфей»; позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська (далі - ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська; відповідач-1) та Головного управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області (далі - ГУДК України у Дніпропетровській області; відповідач-2), в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просило: визнати неправомірною бездіяльність відповідачів; зобов'язати ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська подати до ГУДК України у Дніпропетровській області висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету, в розмірі 348 468,00 грн.; зобов'язати відповідача-2 надати товариству суму бюджетного відшкодування в розмірі 348 468,00 грн. шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок ТОВ з ІІ «Орфей» в обслуговуючому банку.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 червня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2013 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з підстав порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 червня 2011 року, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2013 року та прийняти нове рішення, яким позовну заяву задовольнити в повному обсязі.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, зважаючи на таке.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем-1 проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ з ІІ «Орфей» з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника в банку за травень 2008 року, за результатами якої складено довідку № 109/23-5/31792877 від 05 вересня 2008 року.

За наслідками здійсненої перевірки податковий орган дійшов висновку про неможливість підтвердження заявленої до відшкодування за травень 2008 року суми податку на додану вартість у розмірі 348 468,00 грн. з підстав неотримання результатів зустрічних перевірок по ланцюгам постачання.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що необхідною умовою бюджетного відшкодування є сплата сум податку на додану вартість до бюджету всіма постачальниками платника у ланцюгах постачання, якої в даному випадку за результатами проведеної ревізії не встановлено.

Наведені доводи судових інстанцій не можна визнати обґрунтованими, виходячи з таких підстав.

Пунктом 1.8 статті 1 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) визначено, що бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Згідно з підпунктом 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відповідно до підпункту 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Таким чином, контролюючий орган у межах правил підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР може (має право) провести перевірку достовірності нарахування бюджетного відшкодування за умови наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування зроблено з порушенням податкового законодавства, якщо ці порушення допущено саме платником податку при поданні податкової звітності та заяви про бюджетне відшкодування. Така перевірка, зокрема, не виключає можливості дослідження товарності та реальності господарських операцій із контрагентами платника податку.

Водночас ці норми права не встановлюють залежність виплати бюджетного відшкодування від сплати податку на додану вартість контрагентами платника податку в ланцюгах постачання та не дають права контролюючому органу не подавати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетного відшкодування, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню, з підстави незавершення перевірок контрагентів платника, які були постачальниками (продавцями) товарів (послуг), на вартість яких нарахований і сплачений податок, що підлягає відшкодуванню.

В той же час, слід враховувати, що заявлені ТОВ з ІІ «Орфей» у розглядуваній справі позовні вимоги не є належним способом захисту порушеного права, адже в даному випадку таким способом є звернення платника до суду з позовом про стягнення суми коштів з Державного бюджету України.

Проте, зазначені у частині 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України способи захисту порушеного права не містять виняткового переліку. У абзаці другому зазначеної статті законодавець вказав, що суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Зміст принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі також зобов'язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні, в тому числі і до уточнення змісту позовних вимог, з наступним обранням відповідного способу захисту порушеного права.

Згідно з частинами 2, 3 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Отже, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій не виконано вимоги щодо об'єктивності, всебічності та повноти розгляду справи.

В зв'язку з цим, відповідно до вимог статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду слід врахувати, що згідно з частиною 1 статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення у справі.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Орфей» задовольнити частково.

Скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 червня 2011 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2013 року.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Олендер І.Я.