Ухвала суду № 43855393, 23.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.03.2015р. м. Київ К/9991/96200/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шполянському районі Черкаської області

на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 10.05.2011

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2011

у справі № 2а/2370/2499/2011

за позовом Публічного акціонерного товариства «Шполянський молокозавод»

до Державної податкової інспекції у Шполянському районі Черкаської області

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 10.05.2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адмінеістративноо суду від 24.11.2011, адміністративний позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 01.09.2010 № 0000511601/0 та № 0000501601/0 про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2010 року в сумі 96265 грн. та за березень 2010 року в сумі 88866 грн.

ДПІ у Шполянському районі Черкаської області подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позову повністю.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для зменшення за податковим повідомленням-рішенням від 01.09.2010 № 0000511601/0 та № 0000501601/0 бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2010 року 96265 грн. та за березень 2010 року в сумі 88866 грн. слугували висновки перевірок, викладені в актах від 20.08.2010 № 835/16-03566564, № 834/16-03566564, про порушення вимог п.п. 7.4.3 п. 7.4, п.п. 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Порушення цих норм закону полягало в тому, що позивач не розподілив податковий кредит за операціями, пов'язаними з будівництвом та введенням в експлуатацію газової заправки, а також з придбанням стислого газу, між бюджетною та дотаційними деклараціями. Також податковий орган вважає, що завищення позивачем бюджетного відшкодування відбулось в результаті неправильного розрахунку коефіцієнту розподілу податкового кредиту та податкових зобов'язань між бюджетною та дотаційними податковими деклараціями з ПДВ. На думку податкового органу, позивач неправильно визначав коефіцієнт виходячи з кількісних показників частки молока, закупленого у сільськогосподарського товаровиробника, тоді як мав визначати такий коефіцієнт з вартісних показників частки такого молока.

Позивач є переробним підприємством в розумінні статті 1 Закону України «Про молоко та молочну продукцію», відповідно до якої переробне підприємство - це підприємство, яке закуповує молоко та молочну сировину, має виробничі потужності та умови для виробництва молочних продуктів гарантованої якості та безпеки відповідно до нормативних документів.

Основним видом діяльності позивача є перероблення молока та виробництво сиру. Крім цього, підприємство має право займатися й іншими видами діяльності, які не заборонені законом, а саме: оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, олією, тваринним маслом та жирами; неспеціалізована оптова торгівля харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами; роздрібна торгівля молоком, молочними продуктами та яйцями; діяльність автомобільного вантажного транспорту.

Позивачем з 2008 року розпочато будівництво, налагодження та введення в експлуатацію автомобільної газонаповнювальної компресорної станції (далі - газова заправка). За висновками відповідача суми виявлених відхилень податкового кредиту за лютий та березень 2010 року виникли у зв'язку з необхідністю віднесення до окремої податкової декларації позивача сум ПДВ за придбані товари та послуги, пов'язані з будівництвом та введенням в експлуатацію газової заправки, а також по придбанню стислого газу.

При перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, правової оцінки встановлених судами обставин суд касаційної інстанції виходить з такого.

Відповідно до пункту 11.21 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку на додану вартість, що повинна сплачуватися до бюджету переробними підприємствами всіх форм власності за реалізовані ними молоко та молочну продукцію, м'ясо та м'ясопродукти, у повному обсязі спрямовується виключно для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко і м'ясо в живій вазі.

Відповідно до абзацу 4 п. 1.2 розділу І «Загальні положення» Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 № 166, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 09.07.1997 за № 250/2054 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), платники податку, в яких згідно з чинним законодавством (пункти 11.21, 11.29 Закону № 168/97-ВР) суми податку на додану вартість, нараховані сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), повністю залишаються у розпорядженні таких сільськогосподарських підприємств для відшкодування сум податку, сплачених (нарахованих) постачальникам на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку таких сум податку - для інших виробничих цілей, подають податкову декларацію з податку на додану вартість (скорочену), яка є невід'ємною частиною звітності за відповідний звітний період. До такої податкової декларації включаються лише ті операції, що стосуються спеціального режиму, установленого указаною статтею.

Таким чином, розподіл даних позивача за податковими зобов'язаннями та податковим кредитом між загальною та спеціальною податковими деклараціями з ПДВ має відбуватися за ознакою пов'язаності певних господарських операцій із сільськогосподарським товаровиробництвом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість"податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою. їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, основні фонди (газова заправка) не брали участь у виробничому процесі позивача з переробки молока, отриманого у сільськогосподарських товаровиробників. Суми ПДВ, сплачені при придбанні товарів та послуг пов'язаних з будівництвом та введенням в експлуатацію газової заправки, а також з придбання стислого газу для заправки, правомірно відображались позивачем у складі податкового кредиту загальної податкової декларації з ПДВ за січень (березень) та лютий 2010 року, оскільки газова заправка введена в експлуатацію лише 10 травня 2010 року на підставі наказу директора позивача від 10.05.2010 №21/1, а тому у звітних періодах, в лютому та березні 2010 року, позивач не використовував газову заправку у виробничому процесі щодо виготовлення готової продукції з поставленого сільськогосподарськими товаровиробниками молока.

Судами також встановлено, що позивач у періоді, що перевірявся, вів окремий податковий облік молока та молочної продукції, виготовленої з сировини, поставленої сільськогосподарськими товаровиробниками молока, та із сировини, отриманої від посередників, та розраховував коефіцієнт, виходячи з частки закупленого у звітному періоді за нульовою ставкою молока в загальному обсязі молока, придбаного у всіх категорій постачальників.

Пунктом 7 постанови Кабінету Міністрів України від 02.04.2009 № 291 «Про реалізацію пункту 11.21 статті 11 Закону України "Про податок на додану вартість», яка втратила чинність згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2010 № 152, переробні підприємства проводять щомісяця розрахунок сум дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставку молока та м'яса в живій вазі згідно з додатком 2 за фактичними даними про обсяги закупленого молока та м'яса в живій вазі і надходження на небюджетний рахунок сум податку на додану вартість. На підставі цього розрахунку переробними підприємствами проводиться остаточне перерахування за платіжними дорученнями сум дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені молоко та м'ясо в живій вазі за звітний період, крім особистих селянських господарств.

Аналогічне зазначено в п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2010 №152 «Деякі питання реалізації пункту 11.21 статті 11 Закону України "Про податок на додану вартість».

За змістом п. 11.21 ст. 11 Закону №168/97-ВР при розподілі сум податкового зобов'язання і податкового кредиту між бюджетною і дотаційною деклараціями слід виходити саме із співвідношення обсягу молока, закупленого за ставкою податку на додану вартість у розмірі 20% до загального обсягу молока, закупленого у всіх категорій постачальників.

Алгоритм визначення податкових зобов'язань та податкового кредиту у спеціальній та загальній деклараціях законодавством не передбачався, тому Державна податкова адміністрація рекомендувала застосовувати спеціальний коефіцієнт. Зокрема, такі рекомендації були надані у листах від 28.01.2003 № 1399/7/15-3317, від 22.08.2001 № 11465/7/16-1217-14.

У вказаних листах Державна податкова адміністрація вказує на те, для визначення витрат, сум податкових зобов'язань та податкового кредиту розраховується коефіцієнт, який дорівнює частці закупленого у звітному періоді за нульовою ставкою молока в загальному обсязі молока, придбаного у всіх категорій постачальників. Сума витрат та сума податкового кредиту з переробки молока, зданого сільськогосподарськими товаровиробниками, обчислюється шляхом застосування вказаного коефіцієнту до загального обсягу витрат на переробку молока, закупленого у всіх категорій платників.

З наданих податковим органом рекомендацій вбачається, що коефіцієнт дорівнює частці закупленого молока в загальному обсязі придбаного молока у всіх категорій постачальників, тому здійснення позивачем розрахунку коефіцієнту за кількісним, а не вартісним методом, не суперечить наданим податковим органом рекомендаціям і не суперечить жодній нормі законодавства.

Зважаючи на викладене, діючи у межах перегляду справи судом касаційної інстанції, визначених у ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції касаційну скаргу залишає без задоволення.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шполянському районі Черкаської області залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 10.05.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун