Ухвала суду № 43735196, 15.04.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.04.2015р. м. Київ К/800/349/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Вербицької О.В., Приходько І.В.,за участю секретаря судового засідання Бовкуна В.В.,

представника позивача Котягіна А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «ІМВО»

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2014 року

у справі № 813/4309/14 (876/9448/14)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «ІМВО» (далі - позивач, ТОВ «НВП «ІМВО»)

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - відповідач, ДПІ у Шевченківському районі м. Львова)

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ «НВП «ІМВО» звернулось у червні 2014 року до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Шевченківському районі м. Львова про скасування податкового повідомлення-рішення № 0002562201/7817 від 27.06.2014 року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 29.09.2014 року адміністративний позов задоволено повністю.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2014 року постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29.09.2014 року скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Вважає, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідач у своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, вважає касаційну скаргу відповідача необґрунтованою, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Державною податковою інспекцією у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства за період з 01.04.2012 року по 31.12.2013 року, за результатами якої було складено акт перевірки № 341/22-01/19177304 від 12.05.2014 року.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0002562201/7817 від 27.06.2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем орендна плата за землю на загальну суму 1 539 092,00 гривні.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 05.03.2004 року між Львівською міською радою, в особі заступника міського голови з питань містобудування та землеустрою та ТОВ «НВП «ІМВО» укладено договір оренди земельної ділянки, у відповідності до умов якого орендодавець на підставі Положення «Про оренду земельних ділянок у м. Львові та порядок встановлення розмірів орендної плати за земельні ділянки» та ухвали Львівської міської ради від 23.12.2003 року № 949 «Про надання ТОВ «НВП «ІМВО» земельної ділянки на вул. Т.Шевченка, 337 у м. Львові» передає, а орендар приймає у строкове платне володіння і користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою м. Львів, вул. Т.Шевченка, 337, загальною площею 48 174 кв.м., кадастровий номер 4610137500:12:003:0001.

Відповідно до пункту 3.2. Договору орендна плата за землю вноситься орендарем відповідно до 59 економіко-планувальної зони м. Львова і складає 92 417,00 гривень вноситься щомісячно рівними частинами на розрахунковий рахунок № 3321812800037 в Шевченківському районі Львівської області, УДК у Львівській області, МФО 825014, ЄДРПОУ 22389441, одержувач: місцевий бюджет Шевченківського району, код платежу 13050200 для Юридичних осіб - до 30-го числа місяця наступного за звітним.

Згідно пункту 3.9 Договору грошова оцінка земельної ділянки площею 48174 кв.м., на підставі Даних земельного кадастру для розрахунку плати за землю на момент укладення цього Договору складає 5 826 645,00 гривень.

Суд першої інстанції, вирішуючи спір по суті, задовольнив позов з тих підстав, що плата за землю встановлена договором оренди та зміни до договору оренди внесені не були, тому податкове повідомлення-рішення винесене протиправно.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає такий висновок суду першої інстанції помилковим та погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, який скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про оцінку земель», нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності.

Відповідно до ч. 2 даної статті, нормативна грошова оцінка земельних ділянок щодо земельних ділянок розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - проводиться не рідше ніж один раз на 5-7 років.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України «Про оцінку земель», технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Відповідно до частини третьої даної статті, витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Частиною першою статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що рада в межах повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно довідки Управління Держкомзему у м. Львові від 09.09.2011 року № 40/3/189 нормативна грошова оцінка орендованої ТОВ «НВП «ІМВО» земельної ділянки у 2011 році складала 27 451 472,16 гривні. Розрахунком розміру орендної плати за земельну ділянку, проведеним Департаментом містобудування Львівської міської ради, визначено нормативну грошову оцінку орендованої відповідачем земельної ділянки загальною площею 48174 кв.м по вул. Т.Шевченка, 337 у місті Львові в розмірі 27 451 472,16 гривні, а також розмір орендної плати за користування вказаною земельною ділянкою в розмірі 823 544,16 гривні в рік.

Також, судом апеляційної інстанції встановлено, що з метою внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 05.03.2004 року Департамент містобудування Львівської міської ради, листом № 2403-вих-598 від 16.07.2012 року направив три примірники змін до договору оренди землі зареєстрованого у Львівській міській раді від 11.03.2004 року № 111-094 по вул. Т.Шевченка, 337 у місті Львові, три примірники розрахунку розміру орендної плати та два примірники договору про відшкодування втрат від недоотримання коштів Львівською міською радою за фактичне землекористування, що підтверджується поштовою квитанцією № 3019 від 17.07.2012 року.

Львівська міська рада повідомила ТОВ «НВП «ІМВО» про зміну орендної плати за користування землею у зв'язку з введенням в дію нової грошової оцінки земель міста Львова, з огляду на що просила на протязі 10 днів з моменту отримання підписати та скерувати примірники змін до договору оренди земельної ділянки для реєстрації в управління природних ресурсів та регулювання земельних відносин Львівської міської ради.

Підставою для звернення Львівської міської ради до суду було невиконання ТОВ «НВП «ІМВО» вимог щодо підписання змін до договору оренди землі в частині розміру орендної плати та нормативно грошової оцінки земельної ділянки.

Відповідно до постанови апеляційного суду від 19.03.2014 року у справі № 914/1919/13 рішення господарського суду Львівської області від 21.01.2014 року у справі № 914/1919/13 залишено без змін, а саме: внесено зміни до укладеного між Львівською міською радою (79008, Львівська область, м. Львів, пл. Ринок, буд. 1; код ЄДРПОУ 04055896) та ТОВ «НВП «ІМВО» (79000, м. Львів, вул. Ш.Руставелі, 30/8; код ЄДРПОУ 19177304) Договору оренди земельної ділянки від 05.03.2004 року № Ш-094, який зареєстровано у Львівському міському відділі Львівської регіональної філії «Центр державного земельного кадастру» 17.03.2004 року за № 04.04.438.00212 шляхом викладення пункту 3.2. Договору у наступній редакції: «п.3.2., Орендна плата вноситься орендарем в розмірі 823 544,16 гривні (вісімсот двадцять три тисячі п'ятсот сорок чотири гривні 16 копійок) в рік, що становить 3 відсотки від нормативної грошової оцінки земельної ділянки і вноситься щомісячно рівними частинами на розрахунковий рахунок № 33214812700007 ГУДКСУ у Львівській області, МФО 825014, ЄДРПОУ 38007662, отримувач: міський бюджет Шевченківського району, код платежу 13050200 до 30-го числа місяця наступного за звітним».

Відповідно до пп. 14.1.125. п. 14.1 ст. 14 ПК України нормативна грошова оцінка земельних ділянок - це капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Підпунктом 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПК України встановлено, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності є обов'язковим платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Пунктом 288.1 ст. 288 ПК України передбачено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди на поточний рік та інформувати відповідний орган державної податкової служби про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Пунктом 288.2 ст. 288 ПК України визначено, що платником орендної плати є орендар земельної ділянки.

Відповідно до п. 288.5 ст. 288 ПК України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; не може перевищувати: а) для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі) - 3 відсотки нормативної грошової оцінки; б) для інших земельних ділянок, наданих в оренду, - 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Згідно п. 289.1 ст. 289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Приписами ст. 274 ПК України встановлено, що ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем в порушення п. 289.1 ст. 289 ПК України занижено орендну плату за землю у періоді з 01.04.2012 року по 31.12.2013 року на суму 1 213 273,59 гривні, тому відповідачем правомірно збільшено суму грошового зобов'язання за платежем орендна плата за землю на загальну суму 1 539 092,00 гривні.

З урахуванням наведеного вище, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідачем винесене правомірно та підстав для його скасування немає.

Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які б могли б призвести до скасування оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160, 167, 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «ІМВО» - залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2014 року у справі № 813/4309/14 (876/9448/14) - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) І.О. Бухтіярова Судді: (підпис) О.В. Вербицька (підпис) І.В. Приходько