Рішення № 43686360, 17.04.2015, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" квітня 2015 р. Справа № 918/86/15

Господарський суд Рівненської області в складі головуючого судді Політики Н.А., при секретарі судового засідання Щербині С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали справи за позовом Підприємства об'єднання громадян "Перелесник" міської громадської організації "Рівненський Ювілейний Ринок"

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про відшкодування майнової шкоди і усунення перешкод у землекористуванні

за участю представників сторін:

від позивача - Самороков В.О., довіреність №04 від 23.02.2015р.,

Гончарук В.В., довіреність №05 від 23.02.2015р.;

від відповідача - ОСОБА_5, свідоцтво №600 від 25.02.2008р.;

ОСОБА_2, паспорт НОМЕР_1 від 21.10.1999р..

В судовому засіданні 17 квітня 2015 року, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Підприємство об'єднання громадян "Перелесник" міської громадської організації "Рівненський Ювілейний Ринок" (далі - Підприємство, позивач) звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - Підприємець, відповідач) про відшкодування майнової шкоди і усунення перешкод у землекористуванні.

Свої вимоги позивач обґрунтовує безпідставним використанням відповідачем земельної ділянки, яка знаходиться під кіоском АДРЕСА_3, що призвело до понесення Підприємством збитків на загальну суму 29 306 грн. 40 коп.. Позивач посилається на те, що між ним та відповідачем позадоговірні відносини.

Ухвалою суду від 03 лютого 2015 року позовну заяву від 29.01.2015р. прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №918/86/15, розгляд якої призначено на 23 лютого 2015 року.

19 лютого 2015 року від позивача через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшло підтвердження №005/02-15 від 18.02.2015р. того, що у провадженні господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує господарський спір, немає справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет із тих же підстав, а також немає рішення цих органів з такого спору.

Ухвалою суду від 23 лютого 2015 року розгляд справи відкладено на 12 березня 2015 року.

12 березня 2015 року від представника позивача через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшов супровідний лист про долучення до матеріалів справи доказів.

Ухвалою суду від 12 березня 2015 року розгляд справи відкладено на 02 квітня 2015 року.

23 березня 2015 року від представника відповідача через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшло клопотання б/н від 23.03.2015р. про ознайомлення з матеріалами справи.

26 березня 2015 року від позивача на адресу суду надійшов додатковий розрахунок збитків.

Крім того, 02 квітня 2015 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (копію якого вручено представникам позивача у судовому засіданні) та клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів.

Ухвалою суду від 02 квітня 2015 року продовжено строк розгляду спору на 15 (п'ятнадцять) днів, до 18 квітня 2015 року та оголошено перерву в судовому засіданні до 08 квітня 2015 року.

08 квітня 2015 року від позивача через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшов лист з додатками №23/04-15 від 08.04.2015р. про долучення до матеріалів справи доказів, а саме письмових пояснень на відзив відповідача, згідно яких вказує, що відповідач по справі просить відмовити у позові про відшкодування майнової шкоди і усунення перешкод у землекористуванні посилаючись на наявність між сторонами договірних відносин, а саме чинності договору №11 від 16.04.2007р. та посилається на пункт 7.1. вказаного договору щодо звільнення ОСОБА_2 від оплати послуг по утриманню та обслуговуванню торгового місця на термін дії договору. Позивач вважає доводи відповідача щодо діючого договору неправдивими та необґрунтованими. Позивач зазначає, що на Підприємстві відсутній договір №11 від 16.04.2007р., що підтвердив довідкою №22/04-15 від 08.04.2015р.. Позивач вважає, що між ним та відповідачем відсутні договірні зобов'язання, а тому просить позов задоволити.

Крім того, від представника відповідача надійшло клопотання б/н від 08.04.2015р. про подання доказів.

В судовому засіданні 08 квітня 2015 р. оголошено перерву до 17 квітня 2015 року.

17 квітня 2015 року від представника відповідача через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшли доповнення до відзиву б/н від 17.04.2015р. разом з доказами, а саме: заявою ОСОБА_6 від 15.04.2015р., якою останній засвідчив факт укладення Договору №11 від 16.04.2007р. з ОСОБА_2 та звільнення ОСОБА_2 від оплати послуг по утриманню та обслуговуванню торгового місця на термін дії договору. Крім того, надано договір №01/2 безвідсоткової позики від 13.07.2007р. та квитанції на суму 2 300 грн., що підтверджує надання Підприємству безвідсоткової цільової позики. (а.с.111-118).

У судовому засіданні 17 квітня 2015 року представником позивача долучено до матеріалів справи журнал реєстрації угод 2007р. Підприємства об'єднання громадян "Перелесник" (а.с.120-121).

У судовому засіданні 17.04.2015 р. представники позивача підтримали позовні вимоги повністю з підстав викладених у позовній заяві . Просили позов задовольнити.

Представник відповідача у свою чергу просив у задоволенні позову відмовити з підстав, що викладені у письмовому відзиві на позов та доповненні до відзиву. Зокрема, відповідач посилається на правомірність використання нею земельної ділянки на підставі укладеного та діючого договору №11 від 16.04.2007р.. Щодо понесених збитків Підприємством зазначила, що відповідно до п.7.1. вищезазначеного договору ОСОБА_2 звільняється від оплати послуг по утриманню та обслуговуванню торгового місця на термін дії договору.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

24 квітня 2007 року між позивачем та Рівненською міською радою укладений Договір оренди землі, відповідно до умов якого в оренду позивачу передано земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 942 кв. м. (а.с.10-11).

За умовами п.7 вищевказаного договору, його укладено строком на 10 (десять) років.

Даний договір зареєстрований у Рівненській регіональній філії ДП "Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України", про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 04 червня 2007 року.

Земельна ділянка площею 342 кв. м. була передана Орендодавцем Орендарю згідно акту прийому-передачі земельної ділянки в оренду від 25 квітня 2007 року (а.с. 14).

Позивач стверджує, що на земельній ділянці, яка знаходиться в нього в оренді, розміщений кіоск відповідача.

Відповідач не заперечує факт розміщення кіоску на спірній земельній ділянці, однак пояснює таку дію наявністю договору на утримання торгового місця на ринку.

Судом встановлено, що 16 квітня 2007 року між Підприємством об'єднання громадян "Перелесник" міської громадської організації "Рівненський Ювілейний Ринок" (далі - Підприємство) та ОСОБА_2 (далі - Замовник) було укладено договір №11. Відповідно до предмету якого, сторони домовились, що Замовник влаштовує торгове місце розміром 6,0 кв. м. на території Підприємства і здійснює роздрібну торгівлю на засадах, визначених відповідними органами місцевої та державної влади, а Підприємство створює для цього всі необхідні умови, виходячи із своїх організаційних, технічних, фінансових та територіальних можливостей. (а.с.71)

Відповідно до умов Договору №11 від 16.04.2007 року сторони домовились, що Відповідач влаштовує торгове місце розміром 6,0 кв. м. на території Позивача і здійснює роздрібну торгівлю на засадах, визначених відповідними органами місцевої та державної влади.

На виділеній земельній ділянці відповідач - Підприємець ОСОБА_2 розмістила власний кіоск № 11, площею 6,0 кв.м ..

Крім того, судом також встановлено, що 01 квітня 2008 року між підприємством об'єднання громадян "Перелесник" міської громадської організації "Рівненський Ювілейний Ринок" (надалі - підприємство, позивач) та приватним підприємцем ОСОБА_2 (надалі - замовник, відповідач) укладено договір № 11 (далі -Договір), відповідно до умов якого замовник влаштовує торгове місце розміром 2х3=6 кв.м на території, орендованій підприємством, і здійснює роздрібну торгівлю на засадах, визначених відповідними органами місцевої та державної влади, а підприємство створює для цього всі необхідні умови, виходячи із своїх організаційних, технічних, фінансових та територіальних можливостей.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 14 червня 2011 року у справі №5019/673/11 договір №11 від 01.04.2008р. визнано неукладеним.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 11 жовтня 2011 року рішення господарського суду Рівненської області від 14 червня 2011 року у справі №5019/673/11 залишено без змін.

За приписами частини 3 статті 35 ГПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відсутність договірних відносин з позивачем, відповідач спростовує. До відзиву на позовну заяву долучено договір від 16.04.2007р., укладений Позивачем та Відповідачем за №11 від 16.04.2007 р.. Вказаний договір підписаний сторонами, завірений печаткою Підприємства об'єднання громадян "Перелесник" міської громадської організації "Рівненський ювілейний ринок". (Оригінал договору оглянутий в судовому засіданні).

Судом відхиляються заперечення представника позивача на фіктивність договору та на відсутність в журналі реєстрації угод даного договору. Як вбачається з наданого представником позивача журналу реєстрації угод на Підприємстві, даний договір не зареєстрований, однак журнал реєстрації містить реєстрацію договорів лише до 17.03.2007р., в той час, як договір укладено 16.04.2007р.. Представник позивача пояснив, що після 17.03.2007р. ніяких договорів не укладалося, що судом до уваги не береться.

Крім того, судом відхиляються посилання позивача на те, що відповідач не реагував на письмові вимоги щодо укладення договору про оренду торговельного місця (а.с. 23-24). Як вбачається з матеріалів справи, 17.12.2014р. та 05.01.2015р. ОСОБА_2 на вказані вимоги надіслала на адресу Підприємства заяви про укладення договору (а.с.80-83).

У судовому засіданні представник позивача повідомив, що оригіналу договору на Підприємстві немає.

Суд критично оцінює твердження представника позивача про відсутність у нього договору. При огляді в судовому засіданні з оригіналу договору, який надано відповідачем, було з'ясовано, що на даному примірнику стоїть мокрий відбиток печатки Підприємства об'єднання громадян "Перелесник", як на копії договору, яка міститься в матеріалах справи.

Посилання позивача на те, що зі сторони ПОГ "Перелесник" договір №11 від 16.04.2007р. підписано ОСОБА_6 зацікавленою особою, не приймаються судом до уваги, оскільки останній виконував обов'язки виконавчого директора ПОГ "Перелесник" з 24.01.2007р. по 23.07.2007р., про що свідчить довідка №021/04-15 від 08.04.2015р. (а.с. 91).

Враховуючи наведене, оскільки спірний договір містить печатку позивача та підписаний повноваженою особою, суд вважає даний договір належним доказом.

Договір №11 від 16.04.2007р. набирає чинності з дня його підписання сторонами та діє 11 місяців, після чого він продовжує діяти до моменту його розриву за ініціативою однією із сторін договору. Про розірвання договору ініціатор повідомляє іншу сторону за 1 місяць до його розірвання (пункт 5.1. договору).

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 651 ЦК України Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Як вбачається з матеріалів справи договір не розірваний, не визнаний судом неукладеним, заяв про розірвання даного договору в матеріалах справи не міститься. А тому відносини між сторонами регулюються договором №11 від 16.04.2007р..

Відповідно до умов договору від 16.04.2007р. Позивач надав торгове місце та створив необхідні умови для здійснення торгівельної діяльності Відповідачем, останній в свою чергу набув право здійснювати торгівельну діяльність на території орендованій Позивачем та зобов'язувався проводити оплату відповідно до затвердженої калькуляції у вигляді передоплати через касу Позивача або установи банків.

Порушення прав позивача з боку відповідача не доводиться матеріалами справи, так само не доведено самовільне використання відповідачем земельної ділянки площею 6,0 кв.м..

Враховуючи те, що між сторонами наявні договірні відносини, які регулюються договором №11 від 16.04.2007р., то позовна вимога щодо усунення перешкод в землекористуванні шляхом демонтажу кіоску до задоволення не підлягає.

Крім того, у своїй позовній заяві Підприємство просило суд відшкодувати майнову шкоду в розмірі 29 306 грн. 40 коп., інфляційні втрати в розмірі 23 093 грн. 44 коп. та 3% річних в розмірі 6 014 грн. 64 коп..

Як вбачається з наданого представником позивача розрахунку індексу інфляції та 3% відсотків річних останнім здійснено нарахування суми індексу інфляції та 3% відсотків річних на суму майнової шкоди.

Відповідно до п. 5.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

З вищенаведеного випливає, що позивачем неправомірно нараховано суму індексу інфляції та 3% відсотків річних, оскільки сплата боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадку відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до п. 7.1. Договору сторони погодили, що ОСОБА_2 звільняється від оплати послуг по утриманню та обслуговуванню торгового місця на термін дії договору.

Відповідач посилається на звільнення від оплати послуг, у зв'язку з наданням ОСОБА_2 позики підприємству, що підтверджується договором №01/2 безвідсоткової позики від 13.07.2007р., квитанцією до прибуткового касового ордера №112 від 13.07.2007р. та квитанцією №13 від 13.07.2007р. на суму 2 300 грн. (а.с.116-118).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України).

Аналогічні положення містяться і в Цивільному кодексі України, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1166 якого, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Аналіз наведених норм свідчить, що обов'язок відшкодування збитків передбачається виключно при встановленні обставин порушення цивільних прав і вини сторони, яка здійснила дії, внаслідок яких сталися події, що визначені цивільним законодавством як порушення і збитки. Шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою. Причому, для притягнення особи до цивільно-правової відповідальності необхідною умовою є наявність всіх елементів цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача і збитками та вини.

З вищенаведеного випливає, що ОСОБА_2 правомірно займає торгове місце та зобов'язань щодо оплати послуг по утриманню та обслуговуванню торгового місця перед Підприємством немає. А відтак позовна вимога в частині відшкодування майнової шкоди є безпідставною.

У відповідності до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Підприємства об'єднання громадян "Перелесник" міської громадської організації "Рівненський Ювілейний Ринок" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди і усунення перешкод у землекористуванні, суд визнає необґрунтованими, а отже такими, що до задоволення не підлягають.

За наведених обставин, суд вважає, що в позові слід відмовити.

Оскільки у позові відмовлено, понесені у справі судові витрати відповідно до статей 44, 49 ГПК України слід покласти на позивача.

Керуючись статтями 1, 12, 22, 32-34, 43, 44, 49, 81-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 20.04.2015 р.

Суддя Політика Н.А.

Віддруковано 3 примірники:

1- до справи;

2- позивачу рекомендованим (33024, м. Рівне, вул. Ювілейна, 8, кв.89);

3- відповідачу рекомендованим (33024, АДРЕСА_2).