Рішення № 43666232, 16.04.2015, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" квітня 2015 р.Справа № 916/991/15-г

За позовом Компанії "ТАНВЕРА ІНВЕСТМЕНТ ЛТД";

До відповідачів:1.Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІЛГА НОВА";

2. Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра";

3. Приватне акціонерне товариство "Перший лікеро-горілчаний завод";

про визнання недійсним договору іпотеки та зобов'язання виконати певні дії

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Реєстраційну службу Головного управління юстицій в м. Києві

Суддя Літвінов С.В.

Представники:

Від позивача: Бурдинюк С.Л по свідотству №2304 від 31.08.2012р.

Від відповідача1: не з'явився.

Від відповідача2:Кошарський О.В. по довіреності №13-11-4616 від 10.03.215р.

Від відповідача3:Осьмінкіна І.С. по довіреності №б/н від 23.03.2015р.

Від третьої особи: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: Компанія «ТАНВЕРА ІНВЕСТМЕНТ ЛТД» звернулася до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вілга-Нова» (Далі - 1-й Відповідач) та Публічного акціонерного товариство «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «НАДРА» (далі - 2-й Відповідач) про визнання договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу А.І. Шаповаленко 11.09.2012 р. та зареєстрованого в реєстрі за № 5765 (далі - Договір Іпотеки) недійсним на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), та зобов'язання Публічного акціонерного товариство «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «НАДРА» та Приватного акціонерного товариства «ПЕРШИЙ ЛІКЕРО-ГОРІЛЧАНИЙ ЗАВОД» виключити з кредитного договору про надання мультивалютної лінії з вільним режимом кредитування № 05/05/2007/840-К/269 від 25.05.2007 р. відомості щодо забезпечення кредиту іпотекою цілісного майнового комплексу за адресою: м. Київ, вул. Озерна, будинок 1.

26.03.2015р. до канцелярії господарського суду Одеської області позивач надав клопотання (вх.№2-1585/15), згідно якого просить суд залучити до участі у справі №916/991/15-г в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Реєстраційну службу Головного управління юстицій в м. Києві .

Ухвалою господарського суду Одеської області від 01.04.2015р. залучено до участі у справі №916/991/15-г в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Реєстраційну службу Головного управління юстицій в м. Києві

01.04.2015р. представник відповідача 2 надав до суду клопотання про залучення до участі у справі приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шаповаленка А.І. у якості третьої особи, яка не заявляє вимог на предмет спору на стороні відповідача2.

Відповідно до вимог ст. 27 ГПК України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору. У справах щодо майна господарських організацій, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, господарський суд залучає орган державної влади, що здійснює управління корпоративними правами, до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі. Питання про допущення або залучення третіх осіб до участі у справі вирішується господарським судом, який виносить з цього приводу ухвалу. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог, користуються процесуальними правами і несуть процесуальні обов'язки сторін, крім права на зміну підстави і предмета позову, збільшення чи зменшення розміру позовних вимог, а також на відмову від позову або визнання позову.

Відповідачем2 не надано належних та обґрунтованих, з підтверджуючими документами, доказів яким чином рішення з господарського спору може вплинути на права або обов'язки приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шаповаленка А.І. тому суд відмовив відповідачу2 в задоволені залучення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шаповаленка А.І. у якості третьої особи, яка не заявляє вимог на предмет спору на стороні відповідача2 про що зазначено в протоколі судового засідання 08.04.2015р., так як нормами ГПК не передбачено винесення ухвали про відмову відповідної заяви.

08.04.2015р. відповідача 2 надав до канцелярії суду заяву (вх.9124/15) про передачу справи за підсудністю до господарського суду м. Києва.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 15 ГПК України справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів, справи у спорах про визнання договорів недійсними розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо. Справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також справи про визнання недійсними актів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача. Справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.

Так як, по даній справі є декілька відповідачів одним з яких є Приватне акціонерне товариство "Перший лікеро-горілчаний завод", який зареєстрований за адресою: 65007, місто Одеса, Старосінна площа, будинок 1 тому у позивач за своїм вибором звернувся з відповідною позовною заявою до Господарського суду Одеської області.

Винесення судом ухвали у вигляді окремого документа про відмову у задоволенні заяви про передачу справи за підсудністю чинним господарським процесуальним законом не передбачено, а результати розгляду клопотань учасників процесу повинні, згідно до приписів ст. 84 ГПК України, відображатися у судовому рішенні, прийнятому по суті спору.

На підставі вищевикладеного, суд відмовляє відповідачу2 у задоволенні заяви про передачу справи за підсудністю до господарського суду м. Києва так як заява суперечить вимогам діючого законодавства, а саме ч.3 ст. 15 ГПК України про що зазначено в протоколі судового засідання 08.04.2015р., так як нормами ГПК не передбачено винесення ухвали про відмову відповідної заяви.

Заявою від 08.04.2015 р. Позивач уточнив п. 2 позовних вимог до 2-го Відповідача та 3-го Відповідача та просив їх вважати заявленими в наступній редакції: « 2.Зобов'язати ПРИВАТНЕ АКЦИОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ПЕРШИЙ ЛІКЕРО-ГОРІЛЧАНИЙ ЗАВОД» та Публічне акціонерне товариство «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «НАДРА» виключити із додаткової угоди №7 від 10 червня 2011 року до кредитного договору про надання мультивалютної лінії з вільним режимом кредитування № 05/05/2007/840-К/269 від 25.05.2007 р. пункт 1.5. у наступній редакції: «В забезпечення виконання зобов'язань по цьому Договору, які полягають у поверненні кредитної заборгованості в межах Кредитної лінії, сплаті відсотків за користування ними комісій, а також можливості сплати неустойки (штрафу, пені) Позичальник забезпечує: - надання в іпотеку цілісного майнового комплексу 6203,70 кв.м. (шість тисяч двісті три цілих сімдесят сотих) квадратних метрів, що знаходяться за адресою: м.Київ Оболонський район, вул.. Озерна, буд.1 (один) та складається з: адмінбудинку (літ. А), виробничий корпус (літ. Б), гараж (літ. В), склад красок та мастил (літ Г), склад металу (літ.Д), склад балонів (літ.Е), склад паливно-мастильних матеріалів (літ. Ж), допоміжні споруди (літ. К), прохідна (літ. М), побутове приміщення (літ Н), допоміжні приміщення (літ. З), допоміжні споруди (літ.Л), очисні споруди (літ.О), заставною вартістю 3278409,00 (тридцять два мільйони сімсот вісімдесят чотири тисячі дев'яносто вісім) гривень 00 копійок, що належить на праві власності Майновому поручителю - ТОВ «Консолідація» (код ЄДРПОУ 33080685)» та підпункт 3.3.2 наступного змісту: «забезпечити укладання Майновим поручителем ТОВ «Консолідація» з Банком у день укладання цього Договору, Додаткової угоди №1 до Іпотечного договору від 30.05.2007р., зареєстрованого в реєстрі №7008 щодо предмету іпотеки, визначеного п.1.5. Договору.»

Позовні вимоги мотивовані тим, що зміст Договору іпотеки суперечить статті 5 Закону України «Про іпотеку» та статті 331 ЦК України. На обґрунтування вказаного Позивач посилається на те, що предметом іпотеки за Договором іпотеки є майнові права на нерухомість. Разом з тим, на момент укладання Договору іпотеки у ТОВ «Вілга-Нова» не було будь-яких майнових прав на нерухомість. Крім того, при передачі в заставу предмета іпотеки щодо нього не було здійснено державної реєстрації права власності, що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав № 35579812 від 21.09.2012 р., виданого Комунальним підприємством «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна», та відсутністю вказівки про це в Договорі іпотеки.

1-й відповідач в судове засідання не з'являвся, хоча про час та місце судових засідань був повідомлений належним чином, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, про поважність причин відсутності не повідомив, своє право на захист не використав, у зв'язку з чим справа розглядається по наявним в ній матеріалам у порядку ст.75 ГПК України.

2-й відповідач позов не визнав. Свої заперечення проти позову мотивував тим, що майнові права на нерухомість, право власності на яке не зареєстроване, на момент укладання оспорюваного правочину могли бути предметом застави, а отже і предметом іпотеки. Виходячи із зазначеного, відповідач вважає, що Договір іпотеки було укладено із дотриманням всіх вимог законодавства України. Крім того, відповідач просив відмовити в позові також на підставі недотримання позивачем правил підсудності, про що ним було заявлене відповідне клопотання.

3-й відповідач надав відзив на позов відповідно якого позовні вимоги визнав в повному обсязі.

Третя особа в судові засідання не з'явилась. Пояснень на позов не подала.

16.04.2015р. представник відповідача2 звернувся до суду з клопотанням про витребування доказів у відповідача1.

Суд відмовив в задоволенні клопотання з наступних підстав.

Відповідно до ст. 38 ГПК України, сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, що перешкоджають його наданню; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; 4) обставини, які може підтвердити цей доказ.

Відповідачем2 не доведено суду про неможливості самостійно надати витребувані докази. Також не доведено яким самим чином витребуванні документи можуть вплинути на всебічний розгляд справи та вирішення спору по суті.

Крім того, відповідачем2 в судовому засіданні 16.04.2015р. заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи до розгляду апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «НАДРА» на ухвалу господарського суду Одеської області по справі №916/991/15-г від 08.04.2015р.

Суд відмовив відповідачу2 в задоволенні усного клопотання про відкладення розгляду справи, так як відповідачем не надано доказів в підтвердження даного клопотання.

В судовому засіданні 16.04.2015 року було оголошено вступну та резолютивну частину рішення відповідно до ст. 85 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

25.05.2007 р. між Приватним акціонерним товариством «ПЕРШИЙ ЛІКЕРО-ГОРІЛЧАНИЙ ЗАВОД» та Публічним акціонерним товариством «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «НАДРА» укладено кредитний договір про надання мультивалютної лінії з вільним режимом кредитування № 05/05/2007/840-К/269. В подальшому, до вказаного договору неодноразово укладалися додаткові угоди, якими договір викладався в новій редакції.

В забезпечення виконання зобов'язань ПАТ «ПЛВЗ» за кредитним договором про надання мультивалютної лінії з вільним режимом кредитування № 05/05/2007/840-К/269 від 25.05.2007 р. між ТОВ «Вілга-Нова» та Публічним акціонерним товариством «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «НАДРА» укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу А.І. Шаповаленко 11.09.2012 р. та зареєстрованим в реєстрі за № 5765.

Згідно п.п. 1.1. Іпотечного договору, вказаний договір укладено в забезпечення вимог Іпотекодержателя, що випливають з кредитного договору про надання мультивалютної лінії з вільним режимом кредитування № 05/05/2007/840-К/269 від 25.05.2007 р., укладеного між Іпотекодержателем та Приватним акціонерним товариством «ПЕРШИЙ ЛІКЕРО-ГОРІЛЧАНИЙ ЗАВОД».

Згідно п.п. 1.2. Іпотечного договору в забезпечення виконання зобов'язань Боржником за Кредитним договором Іпотекодавець надав в іпотеку належне йому майно, а саме: цілісний майновий комплекс загальною площею 6203,70 кв.м., який складається з: адмінбудинку під літ. А, загальною площею 1486,20 кв.м.; виробничого корпусу під літ. Б, загальною площею 2483,90 кв.м.; гаражу під літ. В, загальною площею 1390,40 кв.м.; складу красок та мастил під літ. Г, загальною площею 482,10 кв.м.; складу металу під літ. Д, загальною площею 107,40 кв.м.; складу балонів під літ. Е, загальною площею 38,70 кв.м.; складу паливно-мастилльних матеріалів під літ. Ж, загальною площею 8,50 кв.м.; допоміжних споруд під літ. К, загальною площею 178,40 кв.м.; прохідної під літ. М, загальною площею 15,20 кв.м.; побутового приміщення під літ. Н, загальною площею 12,90 кв.м.; крім того: допоміжних приміщень під літ. З, допоміжних споруд під літ. Л., очисних споруд під літ. О.

Згідно п.п. 1.3. Іпотечного договору документи, що підтверджують майнові права Іпотекодавця на предмет іпотеки: договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу А.І. Шаповаленком 08.09.2012 р. та зареєстрованим в реєстрі за № 5646, укладений між ТОВ «Консолідація» та ТОВ «Вілга Нова».

Згідно п.п. 1.3.1. Іпотечного договору після оформлення встановленого законодавством документа про право власності Іпотекодавця на майно, що є предметом іпотеки, але в будь-якому разі не пізніше ніж 28.09.2012 р. Іпотекодавець за свій рахунок реєструє у встановленому законодавством порядку обтяження прав власника на майно та це майно продовжує бути предметом іпотеки відповідно до умов цього договору.

Згідно з п. 8.1. Договору купівлі-продажу право власності на вищевказаний цілісний майновий комплекс виникає у Покупця з моменту державної реєстрації цього договору у встановленому законом порядку.

Згідно Витягу про державну реєстрацію прав № 35579812 від 21.09.2012 р., виданого Комунальним підприємством «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна», право власності на цілісний майновий комплекс за адресою: м. Київ, вул. Озерна, будинок 1 зареєстроване за Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІЛГА НОВА» 21.09.2012 р.

Дані обставини підтверджуються наявними у матеріалах справи копіями вищевказаних договорів та витягу.

Обґрунтовуючи позов, позивач посилається на те, що при укладені оспорюваного правочину сторонами не було дотримано вимог закону, що діяв у той період, а саме положень статті 5 Закону України «Про іпотеку» та статті 331 ЦК України, а тому Договір іпотеки має бути визнаний недійсним на підставі статті 203, 215 ЦК України.

Надаючи оцінку пунктам 1.2., 1.3., 1.3.1., 8.1. іпотечного договору, позивач зазначив, що оскільки ним передбачено, що предметом іпотеки за договором є майнові права на нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця в майбутньому, то передача його в іпотеку має регулюватись в порядку, передбаченому для передачі майнових прав на об'єкт нерухомого майна. При цьому в договорі сторони не передбачили, які саме майнові права були передані в іпотеку за іпотечним договором та не вказали пункт договору, який би передбачав внесення в іпотеку майнових прав. Крім того позивач зазначає, що у ТОВ «Вілга-Нова» на момент укладення іпотечного договору не існувало будь-яких майнових прав на об'єкт нерухомості.

Згідно ст. 182 ЦК України, у редакції, яка діяла на момент вчинення спірного правочину, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Згідно преамбули Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», цей Закон визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.

Згідно ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», цей Закон регулює відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація прав є обов'язковою.

Згідно ч. 3 ст. 3 3. Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Порядок проведення державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна на момент вчинення Договору купівлі-продажу та Іпотечного договору, регулювався «Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно», затвердженого наказом Міністерства юстиції України 07.02.2002 N 7/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 28.07.2010 N 1692/5), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 р. за N 157/6445.

Згідно п.п. 1.3. Тимчасового положення, державна реєстрація прав проводиться реєстраторами бюро технічної інвентаризації у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць, обслуговування на території яких здійснюється БТІ, створеними до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та інших законодавчих актів України" та підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Згідно п.п. 1.4. «Тимчасового положення», обов'язковій державній реєстрації підлягають право власності та інші речові права на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування.

Згідно з п.п. 3.11. «Тимчасового положення» після внесення запису до відповідного розділу Реєстру прав реєстратор БТІ видає витяг про державну реєстрацію прав, який є невід'ємною частиною правовстановлювального документа, який містить: дату видачі та номер витягу про державну реєстрацію прав; реєстраційний номер об'єкта, права щодо якого підлягають державній реєстрації; тип (призначення) об'єкта, права щодо якого підлягають державній реєстрації (житловий будинок, квартира, приміщення, об'єкт незавершеного будівництва тощо); адресу (місцезнаходження) об'єкта, права щодо якого підлягають державній реєстрації; відомості про власника (власників); підстави виникнення, переходу чи припинення права власності; форму власності; вид спільної власності та розмір часток, якщо майно належить на праві спільної часткової власності; відомості про правонабувача (правонабувачів); підстави виникнення, переходу чи припинення речового права; зміст і характеристика речового права; строк дії речового права; дату прийняття рішення про державну реєстрацію прав; особливі позначки реєстратора БТІ (дані, у разі їх наявності, про самочинне будівництво, про накладення заборони та/або арешту, про перебування майна у податковій заставі тощо); прізвище, ім'я, по батькові та підпис реєстратора БТІ; прізвище, ім'я, по батькові та підпис керівника БТІ або уповноваженої ним особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Правомочність володіння розуміють як передбачену законом (тобто юридично забезпечену) можливість мати (утримувати) в себе певне майно (фактично панувати над ним, зараховувати на свій баланс і под.) Правомочність користування означає передбачену законом можливість використовувати, експлуатувати майно, отримувати від нього корисні властивості, його споживання. Правомочність розпоряджання означає юридично забезпечену можливість визначення і вирішення юридичної долі майна шляхом зміни його належності, стану або призначення (відчуження за договором, передача у спадщину, знищення, переробка і т. ін.) (лист Верховного суду України від 01.07.2013 р. «Аналіз деяких питань застосування судами законодавства про право власності при розгляді цивільних справ»)

Згідно ст. 5 Закону України «Про іпотеку» предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.

Згідно ч. 6 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у редакції, яка діяла на момент вчинення Договору іпотеки, будь-які правочини щодо нерухомого майна (відчуження, управління, іпотека тощо) вчиняються, якщо право власності чи інше речове право на таке майно зареєстровано згідно з вимогами цього Закону, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Як вбачається з Витягу про державну реєстрацію прав № 35579812 від 21.09.2012 р., виданого Комунальним підприємством «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна», право власності на цілісний майновий комплекс за адресою: м. Київ, вул. Озерна, будинок 1 зареєстроване за Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІЛГА НОВА» лише 21.09.2012 р., в той час, як договір іпотеки цього об'єкту нерухомого майна, укладений між Відповідачами 11.09.2012 р., тобто до державної реєстрації права власності у встановленому законом порядку.

Як зазначається в листі Верховного суду України від 01.07.2013 р. «Аналіз деяких питань застосування судами законодавства про право власності при розгляді цивільних справ» на об'єкти нерухомості, права на які підлягають державній реєстрації, право власності у набувача за договором відповідно до ч. 4 ст. 334 ЦК виникає з дня державної реєстрації (ст. 182 ЦК), а не в момент фактичного передання майна або в будь-який інший момент, визначений угодою сторін (наприклад, передача ключів від будинку не свідчить про набуття права власності на будинок за відсутності договору та державної реєстрації). Згідно з ч. 4 ст. 334 ЦК (в редакції Закону від 11 лютого 2010 р. N 1878-VI "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та інших законодавчих актів України"; далі - Закон N 1878-VI) права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дати такої реєстрації відповідно до закону. Для набуття набувачем права власності на майно і з іншого боку припинення права власності на цей об'єкт у відчужувача майна необхідна наявність таких складових: укладення договору (в передбачених статтями 208, 209 ЦК випадках - нотаріальне посвідчення або письмова форма); виконання договору та у визначених законом випадках - державна реєстрація.

Згідно п.п. 2.5. постанови Пленуму ВГСУ № 11 від 29.05.2013 р. «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними», далі «Постанова Пленуму ВГСУ № 11 від 29.05.2013 р.» правочини, які не відповідають вимогам закону, не породжують будь-яких бажаних сторонам результатів, незалежно від волі сторін та їх вини у вчиненні незаконного правочину. Правові наслідки таких правочинів настають лише у формах, передбачених законом, - у вигляді повернення становища сторін у початковий стан (реституції) або в інших.

Згідно п.п. 2.6. постанови Пленуму ВГСУ № 11 від 29.05.2013 р. у силу припису частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 названого Кодексу, саме на момент вчинення правочину.

Згідно п.п. 2.9. постанови Пленуму ВГСУ № 11 від 29.05.2013 р. на підставі статті 215 ЦК України недійсними можуть визнаватися не лише правочини, які не відповідають цьому Кодексу, а й такі, що порушують вимоги інших законодавчих актів України, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, інших нормативно-правових актів, виданих державними органами, у тому числі відомчих, зареєстрованих у встановленому порядку.

Згідно п. 2 постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 р. № 9 «про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», далі «Постанова пленуму № 9», судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України).

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Згідно п. 5 Постанови Пленуму № 9, відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Згідно п. 8 Постанови Пленуму № 9, відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину.

Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Як зазначено вище, на момент укладення Іпотечного договору (11.09.2012 р.) право власності на ЦМК не було зареєстроване за Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІЛГА НОВА», отже ЦМК не могло бути предметом іпотеки в розумінні ст. 5 Закону України «Про іпотеку», в якій зазначено, що предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.

Іпотечним договором передбачено, що предметом іпотеки за договором є майнові права на нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця в майбутньому, отже передача його в іпотеку має регулюватись в порядку, передбаченому для передачі майнових прав на об'єкт нерухомого майна. При цьому в договорі сторони не передбачили, які саме майнові права були передані в іпотеку за іпотечним договором та не вказали пункт договору, який би передбачав внесення в іпотеку майнових прав. Також договір іпотеки не містить посилань на те, які саме майнові права на об'єкт нерухомості були у ТОВ «Вілга-Нова» та на підставі яких документів вони виникли.

Також, згідно абз. 5 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Відповідно до ст.1 ЗУ «Про іпотеку» основне зобов'язання - зобов'язання боржника за договорами позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також зобов'язання, яке виникає з інших підстав, виконання якого забезпечене іпотекою.

У додатковій угоді №7 від 10 червня 2011 року до кредитного договору про надання мультивалютної лінії з вільним режимом кредитування № 05/05/2007/840-К/269 від 25.05.2007 р. пунктом 1.5. передбачено, що «В забезпечення виконання зобов'язань по цьому Договору, які полягають у поверненні кредитної заборгованості в межах Кредитної лінії, сплаті відсотків за користування ними комісій, а також можливості сплати неустойки (штрафу, пені) Позичальник забезпечує: - надання в іпотеку цілісного майнового комплексу 6203,70 кв.м. (шість тисяч двісті три цілих сімдесят сотих) квадратних метрів, що знаходяться за адресою: м.Київ Оболонський район, вул.. Озерна, буд.1 (один) та складається з: адмінбудинку (літ. А), виробничий корпус (літ. Б), гараж (літ. В), склад красок та мастил (літ Г), склад металу (літ.Д), склад балонів (літ.Е), склад паливно-мастильних матеріалів (літ. Ж), допоміжні споруди (літ. К), прохідна (літ.М), побутове приміщення (літ Н), допоміжні приміщення (літ. З), допоміжні споруди (літ.Л), очисні споруди (літ.О), заставною вартістю 3278409,00 (тридцять два мільйони сімсот вісімдесят чотири тисячі дев'яносто вісім) гривень 00 копійок, що належить на праві власності Майновому поручителю - ТОВ «Консолідація» (код ЄДРПОУ 33080685)» та підпунктом 3.3.2 наступного змісту: «забезпечити укладання Майновим поручителем ТОВ «Консолідація» з Банком у день укладання цього Договору, Додаткової угоди №1 до Іпотечного договору від 30.05.2007р., зареєстрованого в реєстрі №7008 щодо предмету іпотеки, визначеного п.1.5. Договору.»

З огляду на наведене, оскаржуваний договір іпотеки не відповідає основному зобов'язанню, тобто, кредитному зобов'язанню, оскільки останнім визначений виключно інший майновий поручитель ТОВ «Консолідація», у іпотеку передається нерухомість, а не майнові права, як то передбачено п.1.3. оскаржуваного договору іпотеки, основний договір не містіть будь-яких відкладальних умов укладення іпотечного договору, та не стосується прав ТОВ «Вілга Нова», що можуть виникнути на майбутнє.

З огляду на наведене оскаржуваний договір іпотеки не відповідає основному зобов'язанню та вимогам чинного законодавства, а саме абз. 5 ст. 3 Закону України «Про іпотеку».

Згідно ч.1. ст.203 ЦКУ: « 1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.»

Частиною 1 Статтею 215 ЦКУ встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За таких обставин, Договір іпотеки є таким, що суперечить ст. 5 Закону України «Про іпотеку», та підлягає визнанню недійсним на підставі ст. 203, 215 ЦК України.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Під час розгляду справи відповідачем не було належним чином доведено суду та доказано виконання своїх зобов'язань.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

При вказаних обставинах, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід стягнути з відповідачів на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 2436 грн.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним укладений між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВІЛГА НОВА» (код ЄДРПОУ 37950205; 04209, м. Київ, вул.. Озерна, 1) та ПУБЛІЧНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «НАДРА» (код ЄДРПОУ 20025456; 04053, м. Київ, вул. Артема, 15) договір іпотеки від 11.09.2012 р., посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрованого в реєстрі за № 5765 та встановити спосіб та порядок виконання судового рішення шляхом зобов'язання Реєстраційної служби Головного управління юстицій в м. Києві виключити запис № 37765288 з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 11.09.2012 р. та запис № 37765368 з Державного реєстру іпотек від 11.09.2014 р., про що вчинити відповідні записи в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

3. 3обов'язати ПРИВАТНЕ АКЦИОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ПЕРШИЙ ЛІКЕРО-ГОРІЛЧАНИЙ ЗАВОД» та Публічне акціонерне товариство «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «НАДРА» виключити із додаткової угоди №7 від 10 червня 2011 року до кредитного договору про надання мультивалютної лінії з вільним режимом кредитування №05/05/2007/840-К/269 від 25.05.2007 р. пункт 1.5. у наступній редакції: «В забезпечення виконання зобов'язань по цьому Договору, які полягають у поверненні кредитної заборгованості в межах Кредитної лінії, сплаті відсотків за користування ними комісій, а також можливості сплати неустойки (штрафу, пені) Позичальник забезпечує: - надання в іпотеку цілісного майнового комплексу 6203,70 кв.м. (шість тисяч двісті три цілих сімдесят сотих) квадратних метрів, що знаходяться за адресою: м.Київ Оболонський район, вул.. Озерна, буд.1 (один) та складається з: адмінбудинку (літ. А), виробничий корпус (літ. Б), гараж (літ. В), склад красок та мастил (літ Г), склад металу (літ.Д), склад балонів (літ.Е), склад паливно-мастильних матеріалів (літ. Ж), допоміжні споруди (літ. К), прохідна (літ. М), побутове приміщення (літ Н), допоміжні приміщення (літ. 3), допоміжні споруди (літ.Л), очисні споруди (літ.О), заставною вартістю 3278409,00 (тридцять два мільйони сімсот вісімдесят чотири тисячі дев'яносто вісім) гривень 00 копійок, що належить на праві власності Майновому поручителю -ТОВ «Консолідація» (код ЄДРПОУ 33080685)» та підпункт 3.3.2 наступного змісту: «забезпечити укладання Майновим поручителем ТОВ «Консолідація» з Банком у день укладання цього Договору, Додаткової угоди №1 до Іпотечного договору від 30.05.2007р., зареєстрованого в реєстрі №7008 щодо предмету іпотеки, визначеного п.1.5. Договору.

4. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІЛГА НОВА", Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра", Приватного акціонерного товариства "Перший лікеро-горілчаний завод" на користь Компанії "ТАНВЕРА ІНВЕСТМЕНТ ЛТД" витрати по сплаті судового збору на суму 2436 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 20 квітня 2015 р.

Суддя С.В. Літвінов