Ухвала суду № 4355790, 12.08.2009, Донецький апеляційний адміністративний суд

головуючий суддя І інстанції - Могильницький М.С.

суддя - доповідач - Геращенко І.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

  У Х В А Л А

Іменем України

« 12 » серпня 2009 року справа № 2а-1004/08/0570

м. Донецьк, бул.Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді   Геращенка І.В.

суддів    Арабей Т.Г., Міронової Г.М.

при секретарі судового засідання  Кондрашовій Н.М.

за участю представників сторін :

від позивача -  ОСОБА_1 - довір. від 26.12.2008 року № 173/21, ОСОБА_2 - довір. від 20.07.2009 року № 81/21

від відповідача  - ОСОБА_3 - довір. від 05.06.2009 року № 18886/10/10-013-5

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу  Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька

на постанову  Донецького окружного адміністративного суду

від 15.05.2009 року

у справі  № 2а-1004/08/0570

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Укртрансмаш”

до відповідача Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька

про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Укратрансмаш” звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення від 24.10.2006 року № 0000682341/3 про визначення суми податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 145062 грн., в тому числі основний платіж в сумі 54850 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 90212 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 15.05.2009 року у справі № 2а-1004/08/0570 (суддя Могильницький М.С.) позовна заява задоволена.

Відповідачем подана апеляційна скарга, в якій вона просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким в задоволені позовної заяви відмовити.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує невірним застосуванням норм матеріального права.

Зазначає, що в постанові суду неповно відображені усі обставини справи, які мають значення для вирішення спору, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Вказує на те, що позивачем порушений строк, встановлений ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав та інтересів.

Оскільки, як зазначає податкова інспекція, вона наполягала на відмові в задоволенні позовної заяви на підставі ч. 1 ст. 100 КАС України, у суду першої інстанції не було законних підстав для задоволення позову.

Вважає неправомірним посилання суду першої інстанції на висновок експерта, оскільки правомірність включення сум до складу валових витрат повинна підтверджуватись тільки первинними документами.

Дослідивши матеріали справи колегія суддів встановила.

В основу повідомлення - рішення, яке оспорювалось, покладений акт від 10.03.2006 року № 601/23-113/32583113 про результати планової документальної комплексної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2004 року по 30.09.2005 року та податку на додану вартість за період з 01.08.2004 року по 30.09.2005 року.

За результатами перевірки ТОВ “Укртрансмаш” інкримінувалось, зокрема, порушення вимог п. 5.9 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, згідно якому платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості запасів, підприємством невірно відображені залишки запасів станом на 30.09.2004р. та станом на 31.12.2004р.

Як зазначено в акті перевірки, згідно даним зворотно-сальдових відомостей загальна вартість залишків запасів станом на 30.09.2004р. складає 40 288,4 тис.грн.: станом на 31.12.2004р. - 21 993,1 тис.грн.

Згідно даним Додатків К 1/1 Декларації за 9 місяців 2004р. і Декларації за 2004р. - 39 566,7 тис.грн. і 21 777,3 тис.грн.

З викладеного зроблений висновок, що заниження приросту балансової вартості запасів складає:

за 9 місяців 2004року - 721,7 тис.грн. (40 288,4-39 566,7);

за 2004 рік - 215,8 тис.грн. (21 993,1 - 21 777,3).

Порушення встановлено шляхом порівняння даних зворотно-сальдових відомостей та Додатків К 1/1 Декларації за 9 місяців 2004р., Декларації за 2004р.

ТОВ “Укртрансмаш” реалізувало інвестиційний проект “Організація виробництва залізничних цистерн”, ухвалений 24.07.2003 року Радою з питань спеціальних економічних зон та спеціального режиму інвестування у Донецькій області, свідоцтво № 30/6-2003. Ціль проекту - організація ефективного виробництва залізничних цистерн. Джерело інвестицій - власні кошти та власність засновників. Початок реалізації інвестиційного проекту - 3 квартал 2003 року.

Як зазначено в свідоцтві, проект впроваджується на території міста Донецька підприємством ТОВ “Укртрансмаш”, яке відповідно до положень Закону має право, в тому числі, не сплачувати податок на прибуток, отриманий від інвестиційної діяльності перші три роки, та сплачувати його за ставкою 50% від діючої ставки наступні три роки.

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом першої інстанції та апеляційним судом.

В апеляційній скарзі вказується на порушення норм матеріального права, як зазначає заявник скарги, оскільки усі акції належать державі в особі Міністерства вугільної промисловості, він правомірно нарахував частину прибутку, яка підлягає сплаті до державного бюджету, за ставкою 15%.

Колегія суддів вважає такий висновок правомірним, а апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Повноваження податкових органів визначені Законом України “Про державну податкову службу в Україні” , ст. 10 визначено функції державних податкових інспекцій у тому числі щодо забезпечення обліку платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження податків, платежів.

Таким чином, відповідач у справі суб'єкт владних повноважень, на якого чинним законодавством покладені владні управлінські функції стосовно контролю у сфері податкових взаємовідносин.

Відповідно до ст. 11 Закону України “Про систему оподаткування” платники податку несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування відповідно до законів України.

Колегія суддів не приймає до уваги довід заявника скарги стосовно правомірності висновку про порушення позивачем вимог п.5.9 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, з наступних підстав.

Згідно зазначеної норми Закону платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку - покупцем, до приросту запасів не включається.

Вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку - продавцем, до убутку запасів не включається.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Для виробників сільськогосподарської продукції, визначених статтею 14 цього Закону, норми цього пункту застосовуються для податкового періоду, що дорівнює дванадцяти календарним місяцям, починаючи з 1 липня поточного звітного (бюджетного) року.

Якщо платник податку приймає рішення про уцінку (дооцінку) запасів згідно з правилами бухгалтерського обліку, то така уцінка (дооцінка) з метою податкового обліку не змінює балансову вартість запасів та валові доходи або валові витрати такого платника податку, пов'язані з придбанням таких запасів.

З метою податкового обліку платник податку за своїм вибором здійснює оцінку вибуття запасів за одним з таких методів бухгалтерського обліку, визначених у відповідному стандарті:

ідентифікованої вартості відповідної одиниці запасів;

середньозваженої вартості однорідних запасів;

вартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);

нормативних затрат;

ціни продажу запасів (виключно для запасів, що реалізуються через роздрібну торгівлю).

Для всіх одиниць податкового обліку запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується тільки один із наведених методів.

У разі обрання платником податку методу оцінки вартості вибуття запасів зміна такого методу протягом податкового року для цілей податкового обліку не дозволяється.

Податковий облік приросту (убутку) балансової вартості запасів, які використовуються з метою виробництва електроенергії за переліком, визначеним Кабінетом Міністрів України, здійснюється за наслідками звітного (податкового) року, а решта запасів підлягає коригуванню в загальному порядку.

Під час перевірки відповідачем не вивчалося питання наявності у підприємства запасів, одержаних безоплатно.

Згідно п.5.9. ст.5 вартість таких запасів не враховується для цілей податкового обліку приросту (убутку) балансової вартості.

Для цілей бухгалтерського обліку згідно п.12 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку “Запаси”, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 246 від 20.10.1999 р., первісною вартістю запасів, одержаних підприємством безоплатно, визнається їх справедлива вартість. Такі запаси враховуються на балансових рахунках запасів підприємства за даними бухгалтерського обліку.

Крім того, п.5.9. ст.5 вимагає від платника податків вести податковий облік приросту (убутку) балансової вартості запасів витрати на придбання та поліпшення яких включаються до складу валових витрат згідно з Законом".

Як встановлено апеляційним судом та не заперечується відповідачем, у перевіряємому періоді товариство здійснювало витрати на реконструкцію та модернізацію об'єктів основних фондів, які згідно п.п.8.1.2. п.8.1. ст.8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” належать амортизації, тобто не включаються до складу валових витрат підприємства.

В цей період витрати на придбання сировини та матеріалів підприємством проводилися у двох напрямках: на основне виробництво та реконструкцію і модернізацію основних фондів.

Згідно до правил обліку за рахунком 20 “Виробничі запаси”, встановлених Інструкцією по застосуванню Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань та господарчих операцій підприємств та організацій, затвердженою наказом Міністерства фінансів України № 291 від 30.11.1999 р., за дебетом рахунку 20 “Виробничі запаси” відображається надходження запасів на підприємство, їх дооцінка, за кредитом - витрати на виробництво (експлуатацію., будівництво), переробку, відпуск (передачу) на сторону, уцінку та ін.

На рахунках класу 2 товариство обліковувало запаси, витрати по яким не включаються до складу валових витрат за правилами податкового обліку.

Таким чином, в порушення п.5.9 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” податкова інспекція під час перевірки розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів помилково не врахувала той факт, що по нижче вказаним рахункам бухгалтерського обліку запасів товариство не включало витрати на придбання запасів при зарахуванні їх на баланс до складу валових витрат, а саме: за рахунком 205 “Будівельні матеріали” на даному рахунку фактично обліковуються запаси, придбані для капітального будівництва, сальдо рахунку на 31.12.2004 р. - 4697,96 грн.; за рахунком 289 2Транспортно-заготівельні витрати” - 320 490,36 грн.; за рахунком 203 “Паливо” - 323,21 грн.; за рахунком 204 “Тара та тарні матеріали” - 10 859,18 грн.

Крім зазначеного, колегія судів враховує наступне.

Як зазначалось раніше, в 2004 році позивачем реалізований інвестиційний проект “Організація виробництва залізничних цистерн”.

Відповідно до ст. 14 Закону України “Про спеціальні економічні зони та спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області” спеціальний режим інвестиційної діяльності застосовується до суб'єктів підприємницької діяльності, які реалізують схвалені Радою інвестиційні проекти у пріоритетних видах економічної діяльності на територіях пріоритетного розвитку згідно з укладеним контрактом.

Відповідно до цього режиму:

- звільняється на три роки від оподаткування прибуток, одержаний від реалізації інвестиційних проектів, схвалених Радою, на новостворених підприємствах, діючих підприємствах, їх філіях та інших структурних підрозділах - платниках податку, на яких відбувалася реструктуризація, реконструкція, модернізація, перепрофілювання, в частині, одержаній від освоєння інвестицій, на підставі документів окремого (бухгалтерського, податкового) обліку, якщо інвестиції в них еквівалентні не менш як 1 мільйону доларів США, для малих підприємств - не менш як 250 тисячам доларів США.

24.07.2003р. позивач отримав Свідоцтво № 30/6-2003 про схвалення інвестиційного проекту “Організація виробництва залізничних цистерн”.

Як вбачається зі Свідоцтва ,ТОВ “Укртрансмаш” звільняється від сплати податку на прибуток, від інвестиційної діяльності перши три роки, у за'язку з чим в 2004 році позивач мав пільгу по податку на прибуток.

Таким чином, податковим органом неправомірно не врахований факт реалізації інвестиційного проекту позивачем та наявність пільги по сплаті податку на прибуток у 2004 році.

Колегія суддів не приймає до уваги довід заявника скарги щодо порушення позивачем строку, встановленого ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав та інтересів, виходячи з наступного.

Відповідно до зазначеної норми, д ля звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч. 3 цієї статті, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до п.п.5.2.5 п.5.2 ст.5 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” з урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити до суду рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобов'язання у будь-який момент після отримання відповідного податкового повідомлення. У цьому випадку зазначене рішення контролюючого органу не підлягає адміністративному оскарженню.  

Строки давності визначені статтею 15 цього Закону та дорівнює 1095 днів.

Оскільки ст. 15 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами, строк - 1095 днів встановлений для визначення податковим органом платнику податків суми податкових зобовязань та для звернення до суду для оскарження рішення податкового органу, довід відповідача щодо необхідності застосування у спірних правовідносинах річний строк, встановлений для зверення до адміністративного суду ст. 99 КАС України, а не 1095 днів, визначений спеціальним Законом з питань оподаткування, , безпідставний та суперечить вимогам Закону.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів правомірність висновків про порушення позивачем законодавства при декларуванні результатів господарських операцій відповідно до пункту 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких підстав апеляційний адміністративний суд вважає, що постанова суду прийнята при вірному застосуванні норм матеріального права, тому підстав для її скасування не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст. 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, ст. 11 Закону України “Про систему оподаткування”, Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств”, ст. 2, ст. 9, ст. 71, ст. 72, ст. 160, ст. 167, ст. 195, ст. 196, п.1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ст. 211, ст. 212, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15.05.2009 року у справі № 2а-1004/08/0570 - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15.05.2009 року у справі № 2а-1004/08/0570 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Укртрансмаш” до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення - залишити без змін.

Ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

У судовому засіданні 12.08.2009 року проголошений повний текст ухвали.

Головуючий І.В.Геращенко

Судді Т.Г.Арабей

Г.М.Міронова