Постанова № 43307299, 26.02.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 759/14127/14-а Головуючий у 1-й інстанції: Журибеда О.М.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 лютого 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Вівдиченко Т.Р.

Суддів: Бєлової Л.В.

Гром Л.М.

За участю секретаря: Стеценко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Святошинського районного суду м.Києва від 12 листопада 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач - ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, просить визнати незаконними дії з нарахування компенсації, зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації перерахувати розміри компенсації на оздоровлення за 2014 рік, відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат виплатити компенсацію на оздоровлення за 2014 рік у розмірі 6 090 грн.

Постановою Святошинського районного суду м.Києва від 12 листопада 2014 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду, позивач ОСОБА_3 звернулась з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити, мотивуючи свої вимоги тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_3 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та інвалідом ІІ групи.

15 квітня 2014 року позивач звернулась до Управління праці та соціального захисту населення Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації із заявою, в якій просила вирішити питання про перерахунок допомоги на оздоровлення на 2014 року, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Листом від 17 квітня 204 року Управління праці та соціального захисту населення Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації повідомило позивача про те, що їй було виплачено щорічну допомогу на оздоровлення за 2014 рік у розмірі 120 грн., згідно постанови Кабінету Міністрів України № 562 від 12 липня 2005 року.

Не погоджуючись з відмовою відповідача щодо виплати щорічної допомоги на оздоровлення за 2014 рік, у відповідності до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», позивач звернулась до суду з позовом.

Так, відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність нарахування відповідачем щорічної допомоги на оздоровлення за 2014 рік, згідно постанови Кабінету Міністрів України № 562 від 12 липня 2005 року.

Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», щорічна допомога на оздоровлення інвалідам II групи виплачується в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.

У рішенні Конституційного суду України № 3-рп від 25 січня 2012 року зазначено, що надання Верховною Радою України права Кабінету Міністрів України встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, пов'язується з його функціями, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України. Отже, Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.

Тобто, в аспекті конституційного подання положення частини другої статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116 Конституції України треба розуміти так, що повноваження Кабінету Міністрів України щодо розробки проекту закону про Державний бюджет України та забезпечення виконання відповідного закону пов'язані з його функціями, в тому числі щодо реалізації політики у сфері соціального захисту та в інших сферах. Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.

Згідно ст. 63 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виплати, передбачені статтею 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України.

При цьому, відповідно до п. 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року N 6-рп/2007 у справі про соціальні гарантії громадян, метою і особливістю Закону про Державний бюджет України є забезпечення належних умов для реалізації положень інших законів України, які передбачають фінансові зобов'язання держави перед громадянами, спрямовані на їх соціальний захист, у тому числі й надання пільг, компенсацій і гарантій.

Таким чином, виключно Законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків, що кореспондується з положеннями статті 95 Конституції України.

Так, з 01 січня 2014 року набрав чинності Закон України "Про Державний бюджет України на 2014 рік", яким і визначено, зокрема, доходи і видатки Державного бюджету України у 2014 році.

Разом з тим, положеннями Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" не передбачено інших умов для реалізації положень Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" ніж ті, які визначені останнім. Зміни, зокрема, до статті 48 Закону в частині визначення розмірів виплат одноразової допомоги на оздоровлення особам не вносилися, не делеговано права на встановлення розмірів таких виплат і Кабінету Міністрів України.

Застосування відповідачем у 2014 році положень постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562 при нарахуванні одноразової допомоги на оздоровлення суперечить положенням Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" і Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік", та не може бути віднесено до реалізації права Кабінету Міністрів України на встановлення розмірів соціальних виплат та допомог, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, як таке, що передбачено законом.

З огляду на те, що станом на час виникнення спірних правовідносин дія статті 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не призупинялась та жодним нормативно-правовим актом не було встановлено інших розмірів виплат одноразової допомоги на оздоровлення, ніж ті, що визначені статтею 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", суд апеляційної інстанції вважає, що у лютому 2014 року нарахування та виплата одноразової допомоги на оздоровлення повинна була здійснюватися у відповідності до статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Як вбачається з матеріалів справи, 15 квітня 2014 року ОСОБА_3 звернулась до Управління праці та соціального захисту населення Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації із заявою, в якій просила вирішити питання про перерахунок допомоги на оздоровлення на 2014 року, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Однак, листом від 17 квітня 204 року Управління праці та соціального захисту населення Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації повідомило позивача про те, що їй було виплачено щорічну допомогу на оздоровлення за 2014 рік у розмірі 120 грн., згідно постанови Кабінету Міністрів України № 562 від 12 липня 2005 року.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу щорічної допомоги на оздоровлення за 2014 рік, як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, інваліду 2 групи у розмірі меншому, ніж передбачено статтею 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" є неправомірними.

Таким чином, колегія суддів вважає, що виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, відповідач повинен був нарахувати та виплатити позивачу щорічну допомогу на оздоровлення 2014 році в розмірі, встановленому ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Дана позиція узгоджується з практикою Вищого адміністративного суду України, викладеною в ухвалі від 27 січня 2015 року у справі № К/800/50075/14.

Аналізуючи обставини справи та норми законодавства, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, а тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з винесенням нового рішення про задоволення позову частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

При цьому, доводи, викладені в апеляційній скарзі, повністю спростовують висновки суду першої інстанції та знайшли своє належне підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення.

Згідно ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Постанову Святошинського районного суду м.Києва від 12 листопада 2014 року скасувати та прийняти нове рішення.

Адміністративний позов ОСОБА_3 задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо нарахування та виплати ОСОБА_3 щорічної допомоги на оздоровлення за 2014 рік у розмірі 5 мінімальних заробітних плат відповідно до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації здійснити перерахунок та нарахування ОСОБА_3 щорічної допомоги на оздоровлення за 2014 рік у розмірі 5 мінімальних заробітних плат відповідно до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням проведених виплат.

Зобов'язати Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат здійснити ОСОБА_3 виплату щорічної допомоги на оздоровлення за 2014 рік у розмірі 5 мінімальних заробітних плат відповідно до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням проведених виплат.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_3 відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Вівдиченко Т.Р.

Судді: Бєлова Л.В.

Гром Л.М.

Повний текст постанови виготовлено 04.03.2015 року.

Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.

Судді: Бєлова Л.В.

Гром Л.М.