Постанова № 43227482, 24.03.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 березня 2015 року письмове провадження № 826/763/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О., розглянувши адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Інвест Брок»до Державної податкової інспекції в Голосіївському районі Головного управління ДФС в м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення від 12.09.2014 №0009392202.

Позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ в Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві від 12.09.2014 № 0009392202.

Під час розгляду справи представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та зазначив, що не погоджується з висновками акта перевірки щодо порушення позивачем відповідних положень Податкового кодексу України (надалі - Кодекс), оскільки висновки відповідача за наслідками проведеної перевірки щодо порушень позивачем положень Кодексу при визначенні суми податку на прибуток є хибними, базуються виключно на суб'єктивних припущеннях перевіряючих, які не мають підтвердження належними доказами.

Представник відповідача в судове засідання не прибув. Подав через канцелярію суду письмові заперечення, в яких просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Справа розглянута в порядку письмового провадження, з огляду на положення ч.6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України за відсутності необхідності заслуховувати свідків чи експертів.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

12 вересня 2014 відповідачем на підставі акта перевірки № 407/1-26-50-22-02-36676363 від 01.09.2013 прийнято спірне податкове повідомлення-рішення № 0009392202, яким позивачу за порушення п.п. 135.5.4, 137.10, 153.8 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» всього в сумі 907171 грн., в т.ч. за основним платежем в сумі 725739 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 181435 грн.

Як вбачається з акта перевірки та письмових заперечень відповідача, збільшення грошового зобов'язання та застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій грунтується на двох наступних обставинах.

Так, в частині заниження позивачем доходу в сумі 2 275 000 грн., контролюючий орган посилається на те, що в перевіряємому періоді позивач здійснював операції з продажу акцій на користь ДП «ЛД-Україна», отримавши при цьому в якості оплати за цінні папери векселі. А оскільки вексель не є об'єктом інвестиційної діяльності, відповідач дійшов переконання про заниження позивачем доходу в сумі 2 275 000 грн.

В частині заниження позивачем доходу в сумі 1 180 902 грн., контролюючий орган посилається на те, що під час проведення перевірки виявлено надходження на рахунок у цінних паперах ТОВ «Інвест Брок» акцій ВАТ «Одесаобленерго» в кількості 2 253 630 шт. Та списання акцій в кількості 5 772 950 шт., внаслідок чого позивачем одержавно безоплатно цінні папери на суму 590 451,06 грн.

Не погоджуючись з зазнаечними висновками контролюючого органу, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Оцінивши за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

20 вересня 2012 року ТОВ «Інвест Брок» уклало з ДП «ЛД-Україна» (від імені та в інтересах якого діяв торговець цінними паперами - ТОВ «ТИТАН-ЗБЕРІГАЧ») договір купівлі-продажу цінних паперів № 3653/09-12.

Відповідно до умов договору, ТОВ «Інвест Брок» зобов'язалося продати ДП «ЛД-Україна» цінні папери (загальна договірна вартість 2 275 000 грн.), а ДП «ЛД-Україна» зов'язалося протягом 10 робочих днів після підписання договору оплатити такі цінні папери шляхом перерахування в безготівковому порядку грошових коштів у сумі 2 275 000 грн., або здійснити розрахунок шляхом видані на користь продавця одного або декількох простих векселів на загальну суму 2 275 000 грн.

В подальшому, на виконання умов договору, ДП «ЛД-Україна» виписано на користь ТОВ «Інвест Брок» 4 простих векселя на загальну суму 2 275 000 грн., що було оформлено Актом прийому-передачі векселів та виконання зобов'язань за договором купівлі-продажу цінних паперів № 3653/09-12 від 20.09.2012, який (акт прийому-передачі) був складений та підписаний 21.09.2012.

На думку податкового органу, оскільки відповідно до ст. 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність» вексель не є об'єктом інвестиційної діяльності, тому ТОВ «Інвест Брок», в порушення пункту 135.5 Податкового кодексу України, занизило дохід, що враховується при визначенні об'єкта оподаткування, на загальну суму 2 275 000 грн.

Надаючи правову оцінку таким доводами відповідача, суд зазначає наступне.

Частина 1 ст. 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність» передбачає, що об'єктами інвестиційної діяльності можуть бути будь-яке майно, в тому числі основні фонди і оборотні кошти в усіх галузях економіки, цінні папери (крім векселів), цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об'єкти власності, а також майнові права.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про інвестиційну діяльність» інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект.

Враховуючи зазначені вище норми Закону України «Про інвестиційну діляьність», є можливими прийти до висновку про те, що об'єктом інвестиційної діяльності є те, у що вкладаються майнові та інтелектуальні цінності. Як наслідок, об'єкт інвестиційної діяльності повинен існувати на момент здійснення інвестиції, оскільки сама по собі інвестиція (згідно визначення) є вкладенням цінностей у об'єкт інвестиції.

При цьому, закон встановлює, що вкладення майнових та інтелектуальних цінностей у векселі не є інвестицією.

В той же час, закон не встановлює заборони на здійснення розрахункових операцій за допомогою векселя.

Виходячи з того, що векселі були виписані на користь ТОВ «Інвест Брок» лише 21.09.2012 - на наступний день після укладання договору купівлі-продажу цінних паперів

№ 3653/09-12 від 20.09.2012, то суд вважає за необхідне зазначити, що прості векселі, в даному випадку, не є і не могли бути об'єктами інвестиційної діяльності, як такі, що не існували станом на дату укладення договору купівлі-продажу цінних пеперів (акцій), в той час як цінні папери - прості іменні акції, станом на 20.09.2012 (згідно п. 4 Договору), вже перебували у власності позивача.

Крім того, суд зазначає наступне.

Статтею 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні» визначено, що видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги.

Оскільки в акті перевірки контролюючим органом не заперечується сам факт продажу позивачем простих іменних акцій на ДП «ЛД-Україна» в рамках договору

№ 3653/09-12 від 20.09.2012, то суд приходить до висновку, що досліджувані господарські операції вчинені у відповідності до положень ст. 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні» та одночасно не підпадають під обмеження, встановлені Законом України «Про інвестиційну діяльність», внаслідок чого твердження ДПІ про заниження позивачем прибутку в сумі 2 275 000 є необгрунтованими.

Стосовно заниження позивачем доходу в сумі 1 180 902 грн., Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до акта прийому-передачі виконаних робіт за Замовленням № 2 від 31.10.2012 до Договору № Б02045/12 від 18.10.2012 та Біржового контракта № 3031/12-Е від 31.10.2012, ТОВ «Інвест Брок» 31.10.2012 придбало у ТОВ «ВС Енерджі Україна» (за допомогою брокера ТОВ «ФК «Стандарт Капітал») 5 772 950 штук простих іменних акцій ВАТ «Одесаобленерго».

02 листопада 2012 зазначені акції були продані в повному обсязі двом компаніям: 1) ТОВ «Нова фінансова компанія» (2 253 630 штук згідно договору № ДД-1/12 від 02.11.2012) та 2) ТОВ «ТИТАН-ЗБЕРІГАЧ» (3 519 320 штук згідно договорів № ДД-2/12; ДД-4533/11-12 від 02.11.2012).

На виконання своїх зобов'язань за зазначеними вище договорами від 02.11.2012 ТОВ «Інвест Брок» надало зберігачу цінних паперів (ТОВ «ТИТАН-ЗБЕРІГАЧ») наступні розпорядження про списання цінних паперів, а саме:

- розпорядження № 1 про переказ на рахунок ТОВ «ТИТАН-ЗБЕРІГАЧ» 3 519 320 штук простих іменних акцій ВАТ «Одесаобленерго»;

- розпорядження № 3 про переказ на рахунок ТОВ «Нова фінансова компанія» 2 253 630 штук простих іменних акцій ВАТ «Одесаобленерго»;

Разом за обома угодами позивач продав 5 772 950 штук простих іменних акцій ВАТ «Одесаобленерго»).

Проте, як зазначає представник позивача, при виконанні зазначених розпоряджень працівниками зберігача (ТОВ «ТИТАН-ЗБЕРІГАЧ) була допущена технічна помилка. Так, замість перерахування на рахунок ТОВ «ТИТАН-ЗБЕРІГАЧ» 3 519 320 штук простих іменних акцій ВАТ «Одесаобленерго» згідно договорів № ДД-2/12; ДД-4533/11-12 від 02.11.2012, як це і вказано у відповідному розпорядженні позивача про переказ цінних паперів, зберігай перерахував на рахунок не 3 519 320, а 5 772 950 простих іменних акцій ВАТ «Одесаобленерго».

За фактом виявлення помилки, зберігач провів коригувальну операцію з метою виправлення помилки. Так, керівником зберігача було видане розпорядження (наказ) № 6 від 02.11.2012, в якому встановлено факт помилки та визначено дії по її (помилки) усуненню.

Розпорядження (наказ) № 6 від 02.11.2012 виконано в той же день.

Зазначене розпорядження (наказ) видавалося на виконання п. 21 розділу V Положення про депозитарну діяльність, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 17.10.2006 № 999, згідно якого депозитарна установа в разі виявлення технічної помилки, допущеної при виконанні депозитарної операції, зобов'язана протягом операційного дня її виявлення виконати коригувальні операції на підставі відповідного розпорядження/наказу керівника депозитарної установи або особи, яка виконує його обов'язки, із зазначенням реквізитів документів, що підтверджують правомірність їх проведення.

Нормативним актом прямо встановлено, що таке коригування є обов'язковим і, при цьому, проводиться не депонентом (в даному випадку - ТОВ «Інвест Брок»), а безпосередньо депозитарною установою в безумовному порядку.

Відтак, коригувальна операція, в даному випадку, не є наслідком протиправних дій позивача, адже фактично ТОВ «Інвест Брок» позбавлено можливості проводити коригування помилково перерахованих ТОВ «ТИТАН-ЗБЕРІГАЧ» акцій.

За наслідками коригування помилки, зберігачем було списано з рахунку

ТОВ «ТИТАН-ЗБЕРІГАЧ» надлишково зараховані цінні папери у розмірі 2 253 630 штук простих іменних акцій ВАТ «Одесаобленерго», які було повернуто на рахунок ТОВ «ІНВЕСТ БРОК» і, в подальшому, продано на користь ТОВ «Нова фінансова компанія», що в акті перевірки суб'єктом владних повноважень не заперечується.

Підсумовуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне зазначити, що оскільки в акті перевірки єдиною підставою для висновку про заниження позивачем доходу в сумі 1 180 902 грн. є не надання до перервірки розпоряджень на списання та зарахування акцій ВАТ «Одесаобленерго», а дані розпорядження, як встановлено вище, наявні в матеріалах справи та підтверджують фактичність досліджуваних господарських операцій, то суд приходить до висновку, що обставини, викаледні в акті перевірки, спростовуються письмовими доказами, наявними в матеріалах справи, внаслідок чого твердження ДПІ про заниження ТОВ «Інвест Брок» доходу в сумі 1 180 902 грн. є безпідставним.

В порушення положень ст. 7, Глави 6, ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що позовні вимоги, в даному випадку, підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69-71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест Брок» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 12.09.2014 № 0009392202.

3. Судові витрати в сумі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20коп. присудити на користь ТОВ «Інвест Брок» (код ЄДРПОУ 36676363) з Державного бюджету України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Р.О. Арсірій